09 грудня 2008 р.
№ 44/86
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкін -головуючого,
Є. Чернов
В. Цвігун
за участю представників:
ЗАСТ"Зоря Інгулу"
Кравцов С.А. - голова правління.
розглянув касаційну скаргу
Закритого акціонерного сільськогосподарського товариства "Зоря Інгулу"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2005
у справі
№ 44/86 господарського суду м. Києва
за позовом
Закритого акціонерного сільськогосподарського товариства "Зоря Інгулу"
до
Дніпропетровської обласної ради
треті особи
Обласне комунальне підприємство "Криворізький консервний завод"
ЗАТ "Золота Ера"
Криворізька міжрайонна податкова інспекція
про
визнання недійсним рішення обласної ради
Рішенням господарського суду м. Києва від 22.03.2005 (суддя О.Коротун) в позові про визнання недійсним рішення обласної ради відмовлено.
Рішення суду мотивовано тими обставинами, що спірне рішення обласної ради не суперечить приписам норм ст.ст. 43, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 35, 36 Закону України "Про підприємства в Україні", та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2005 (судді: В.Зеленін, Л.Рєпіна, Т.Розваляєва) рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з аналогічних мотивів та підстав.
Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав неправильного застосування ст.ст. 35, 36 Закону України "Про підприємства в Україні", оскільки. прийнявши рішення про ліквідацію підприємства, не встановив порядку та строків проведення ліквідації та заяви вимог кредиторів, неправомірно розпорядився майном ліквідованого підприємства.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представника скаржника, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Дніпропетровською обласною Радою двадцять третього скликання двадцять другої сесії було прийнято рішення "Про зміну порядку використання майна, яке перебуває на балансі обласного комунального підприємства "Криворізький консервний завод" № 532-22/ХХШ від 19.03.2002 р., відповідно до п. 1 якого було надано згоду на створення закритого акціонерного товариства "Золота Ера", передавши до його статутного фонду майно, яке знаходиться на балансі обласного комунального підприємства "Криворізький консервний завод", як частку Дніпропетровської обласної Ради.
Пунктами 2, 3 вказаного вище рішення було погоджено проект статуту та установчого договору про створення та діяльність третьої особи - 2. Згідно з п. 4 рішення визначено статутний фонд третьої особи - 2 у розмірі 8 500 000, 00 грн., з часткою обласної Ради у статутному фонді за експертною вартістю цілісного майнового комплексу третьої особи - 1 в сумі 2 862 368, 00 грн., що складає 33, 675 відсотків.
Пунктами 5, 9 рішення № 532-22/ХХШ від 19.03.2002 було уповноважено визначених в рішенні посадових осіб на підписання від імені сторони установчого договору та статуту третьої особи - 2 та представника по управлінню акціями, що належать до спільної власності територіальних громад області та уповноважено на представництво інтересів відповідача у справі у відповідних органах управління третьої особи - 2. Пунктом 10 визначено порядок контролю за виконанням цього рішення.
Відповідно до п. 6 спірного рішення № 532-22/ХХШ від 19.03.2002 р. було вирішено ліквідувати Обласне комунальне підприємство "Криворізький консервний завод" (третю особу - 1 у справі) як юридичну особу. Крім того, було вирішено затвердити ліквідаційну комісію, згідно з додатком З (п. 7 рішення).
Відповідно до п. 8 спірного рішення директору третьої особи-1 та ліквідаційній комісії було вказано здійснити роботу щодо виключення підприємства з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та вирішити питання трудових відносин з працівниками підприємства згідно чинного законодавства.
Позивач (скаржник) вважає, що спірне рішення відповідача прийнято з порушенням норм чинного законодавства України та порушує його права на задоволення кредиторських вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи держаної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено перелік питань, які вирішуються районними і обласними радами виключно на пленарних засіданнях.
Згідно ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власної на рухоме і нерухоме майно належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах.
Статтею 1 зазначеного Закону встановлено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Порядок ліквідації і реорганізації підприємства на час прийняття спірного рішення № 532-22/ХХШ від 19.03.2002 р. був врегульований ст. 37 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 34, 35, 36 Закону України "Про підприємства в Україні".
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про підприємства в Україні" ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником або уповноваженим ним органом. За їх рішенням ліквідація може проводитись самим підприємством в особі його органу управління. Власник, суд або орган, уповноважений створювати підприємства, який прийняв рішення про ліквідацію підприємства, встановлює порядок і строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторів, який не може бути менше двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію. Частиною 2 цієї статті передбачено, що ліквідаційна комісія вміщує в офіційній пресі за місцезнаходженням підприємства публікацію про його ліквідацію і про порядок та строк заяви кредиторами претензій.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що п. 7 спірного рішення № 532-22/ХХІП від 19.03.2002 р. відповідачем було вирішено затвердити ліквідаційну комісію третьої особи - 1 (додаток 3 до рішення, копія якого наявна і матеріалах справи).
В матеріалах справи також наявна копія публікації в газеті "Вісті Придніпров'я" №43 (326) від 11.06.2002 р., згідно якої третя особа - 1 по справі повідомила про свою ліквідацію та про прийняття претензій протягом двох місяців.
Отже, невідповідності змісту спірного № 532-22/ХХШ від 19.03.2002 р. наказу вище наведеним нормам Закону відсутні. Тому, на думку судової колегії, доводи скаржника щодо того, що спірне рішення не відповідає вимогам ст.ст. 35, 36 Закону України "Про підприємства в Україні" правомірно відхилено.
Згідно довідки Криворізької міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області майно третьої особи - 1 не перебувало у податковій заставі, підприємство не мало боргів по податкам та платежам у бюджет станом на час прийняття спірного рішення. Таким чином, перешкод щодо його передачі у власника не існувало.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Позивач (скаржник) обґрунтовує порушення своїх прав наявністю непогашених кредиторських вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2003 р. (після прийняття спірного рішення) господарським судом Дніпропетровської області було порушено провадження у справі №Б26/120/03 за заявою Закритого акціонерного сільськогосподарського товариства "Зоря Інгулу" про визнання банкрутом обласного комунального підприємства "Криворізький консервний завод".
Ухвалою Господарського суду дніпропетровської області від 21.05.2004 р. за підсумками попереднього засідання було затверджено реєстр вимог кредиторів у вказаній справі, до якого включено позивача у справі - четверта черга задоволення (58 228, 86 грн.).
Проте, судом першої інстанції було встановлено, що позивач у справі не звертався з вимогами до ліквідаційної комісії, створеної спірним рішенням, що не заперечується самою стороною у справі (письмове пояснення в матеріалах справи).
Крім того, відповідно до акту прийому-передачі від 14.01.2003 р. було здійснено прийом-передачу залишкової частини майнового комплексу третьої особи - 1, яка була внесена до статутного фонду ЗАТ "Золота Ера" у розмірі 75 211, 73 грн., тобто в більшому розмірі, ніж кредиторська вимога позивача у справі.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що жодним з пунктів спірного рішення № 532-22/ХХШ від 19.03.2002 р. відповідача не було порушено прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2005 та рішення господарського суду м. Києва від 22.03.2005 у справі № 44/86 господарського суду м. Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун