16 грудня 2008 р.
№ 10/156
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Синельникове Дніпропетровської області, м. Синельникове Дніпропетровської області,
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2005
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.09.2005
зі справи № 10/156
за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Синельникове Дніпропетровської області (далі -Управління), м. Синельникове Дніпропетровської області,
до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Синельникове Дніпропетровської області (далі -Відділення)
про зобов'язання вчинити певні дії,
за участю представників сторін:
позивача -Подоляк Т.Ю.,
відповідача -не з'явився,
У червні 2005 року Управління звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про зобов'язання Відділення включити до акта звірки суму пенсії 833,04 грн., виплачену Бурхарду Михайлу Евальдовичу за період з 01.12.2004 по 01.06.2005.
Рішенням названого суду від 19.07.2005 (суддя Кощеєв І.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.09.2005 (колегія суддів у складі: Головко В.Г. -головуючий, судді Лисенко О.М., Чоха Л.В.), позов задоволено. Прийняті судові рішення мотивовано наявністю правових підстав для його задоволення.
У касаційній скарзі Відділення просить судові рішення зі справи скасувати через неправильне застосування норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Управління подало відзив (заперечення) на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності дій Відділення з виконання ним обов'язків у сфері державного соціального страхування.
У зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України (далі -КАС України) з 01.09.2005 до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) -це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до приписів статті 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пункт 4 статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України: це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.
Отже, в даному випадку Відділення виступає саме як суб'єкт владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України до відносин з загальнообов'язкового державного соціального страхування цивільне законодавство не застосовується.
Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 24.01.2006 зі справ №№ 1/5-90, 1/4 -89, 1/2-87, 07/296, від 21.02.2006 № 5/334-18/559 та інших.
Пунктами 6 і 7 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення» (в редакції, що діяла на час прийняття апеляційним господарським судом постанови зі справи) КАС України передбачалося, що:
- до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до ГПК України, вирішуються відповідним господарським судом за правилами КАС України;
- після набрання чинності КАС України заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності КАС України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення» (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.
Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, апеляційним господарським судом в порушення вимог статей 1, 12 ГПК України після набрання чинності КАС України розглянуто в порядку господарського судочинства.
Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України від 24.01.2006 зі справ №№ 1/5-90, 1/4 -89, 1/2-87, 07/296, від 21.02.2006 № 5/334-18/559 та інших.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.01.2006 касаційну скаргу Відділення на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.09.2005 разом з матеріалами справи № 10/156 передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.06.2008 касаційне провадження за зазначеною касаційною скаргою Відділення закрито та справу повернуто до Вищого господарського суду України, що мотивовано відсутністю у Вищого адміністративного суду України повноважень з перегляду судових рішень, постановлених не за правилами КАС України.
Отже, розгляд господарським судом апеляційної інстанції публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятого ним рішення зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначене судове рішення підлягає безумовному скасуванню згідно з статтею 11110 ГПК України.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Синельникове Дніпропетровської області задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.09.2005 зі справи № 10/156 скасувати.
Справу передати до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для виконання вимог розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов