02 грудня 2008 р.
№ 2/129
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого
Полянського А.Г.
Фролової Г.М.
за участю представників:
позивача
Линова В.М. -дов. від 25.11.2008 року
відповідача -1
Шадевська Ж.Е. -дов. від 14.11.2008 року
відповідача -2
не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
Генеральної Прокуратури України
Савицька О.В. -посв. від 20.07.2005 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
Заступника прокурора міста Києва
на рішення
господарського суду міста Києва від 26.03.2007 року
у справі
№ 2/129 господарського суду міста Києва
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Андріївський Плаза"
до
- Київської міської ради
- Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)
про
укладення угоди
У березні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Андріївський Плаза" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про визнання укладеною угоди до договору оренди земельної ділянки від 02.10.2006 року № 85-6-00289 в редакції, яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю "Андріївський Плаза", на умовах, визначених угодою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що необхідність внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині збільшення строку оренди обумовлена тим, що будівництво торгово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом та його подальша експлуатація та обслуговування спрямовані на довготривалий період, а існуючий строк оренди в п'ять років є основною перепоною в залученні коштів інвесторів для здійснення проекту.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.03.2007 року (суддя: Домнічева І.О.) по справі № 2/129 господарського суду міста Києва позов задоволено повністю. Визнано укладеною угоду до договору оренди земельної ділянки від 02.10.2006 року № 85-6-00289 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Андріївський Плаза" та Київською міською радою в редакції, яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю "Андріївський Плаза" на умовах визначених угодою. Зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати угоду до договору оренди земельної ділянки від 02.10.2006 року № 85-6-00289 між орендодавцем -Київською міською радою та орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Андріївський Плаза" у встановленому порядку. Стягнуто з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Андріївський Плаза" 85, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Мотивуючи рішення, суд, з посиланням на статті 181, 188 Господарського кодексу України зазначає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Не погоджуючиcь з рішенням, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням на рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2007 року по справі № 2/129 господарського суду міста Києва, в якому просить рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційне подання доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 4, 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 627 Цивільного кодексу України, статей 123, 124 Земельного кодексу України, статті 15 Закону України "Про оренду землі". Зокрема, заявник зазначає, що судове рішення у даній справі є необґрунтованим, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивач надав відзив на касаційне подання, в якому просить рішення у справі залишити без змін, а касаційне подання -без задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників позивача, відповідача -1 та Генеральної Прокуратури України, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, та доводи, викладені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Судове рішення цим вимогам не відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до рішення Київської міської ради від 14.07.2005 року № 730/3305 позивачу було передано в оренду земельну ділянку площею 0,98 га для будівництва, експлуатації та обслуговування торгово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Фролівській, 9-11 у Подільському районі міста Києва.
Між радою та позивачем було укладено договір оренди вказаної вище земельної ділянки, що був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів 02.10.2006 року за № 85-6-00289.
Судом відзначено, що 14.02.2007 року позивач листом № АР-94 звернувся до Київської міської ради з пропозицією внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 02.10.2006 року № 85-6-00289, а також направив два примірника відповідної угоди до договору.
Листом від 02.03.2007 року № 05-358/6279 Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) повідомило позивача про відсутність прийнятого Київською міською радою відповідного рішення за результатами розгляду зазначеної пропозиції.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в даній справі є, зокрема, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Андріївський Плаза" визнати укладеною угоду до договору оренди земельної ділянки від 02.10.2006 року № 85-6-00289 в редакції, яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю "Андріївський Плаза", на умовах, визначених угодою.
Порядок зміни господарських договорів встановлено статтею 188 Господарського кодексу України, згідно з якою сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просив прийняти рішення, відповідно до якого визнати укладеною угоду до договору оренди земельної ділянки від 02.10.2006 року № 85-6-00289 в редакції, яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю "Андріївський Плаза", на умовах, визначених угодою. Зокрема, в даній угоді зазначено, що Київська міська рада - далі у тексті -"Орендодавець", в особі Київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича, який діє на підставі статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", - з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Андріївський Плаза" -далі тексті -"Орендар", в особі директора Сердюка Д.А., який діє на підставі Статуту, - з другої сторони, керуючись статтею 30 Закону України "Про оренду землі", домовились внести зміни до договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.03.2007 року у справі № 2/129 позов задоволено повністю, визнано укладеною угоду до договору оренди земельної ділянки від 02.10.2006 року № 85-6-00289 на умовах визначених угодою.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Пунктом 11.1 Договору сторони передбачили, що всі зміни та/або доповнення до цього Договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього Договору, є рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.
Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Згідно з пунктами "а", "в" частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пунктів "а", "в" частини 1 статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно із статтею 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є строк дії договору оренди.
Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
Відповідно до частини 2 статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Виходячи з системного аналізу змісту статті 116, частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, статті 16 Закону України "Про оренду землі" та пункту 34 частини 2 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" саме наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду чинним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач звернувся до ради з клопотанням внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 02.10.2006 року № 85-6-00289, а також направив два примірника відповідної угоди до договору, але відповідач рішення з цього приводу не приймав.
Колегія суддів вважає, що висновки місцевого суду стосовно того, що Київрада порушила терміни розгляду питання про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02.10.2006 року № 85-6-00289, що призводить по порушення прав позивача, зроблені за відсутності встановлення обставин щодо оскарження бездіяльності відповідача та визнання її незаконною в судовому порядку.
Позивачем при зверненні до господарського суду заявлено вимоги про зобов'язання Головного управління земельних ресурсів зареєструвати додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 02.10.2006 року № 85-6-00289.
Суд першої інстанції задовольнив ці вимоги з посиланням на статтю 20 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.
Проте, судом залишено поза увагою, що підставою для захисту відповідних прав є їх порушення, невизнання чи оспорення. Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд не з'ясував належним чином, в чому полягає порушення прав позивача Головним управлінням земельних ресурсів, зокрема не встановив фактичні обставини щодо ухилення цієї особи від реєстрації угоди до договору оренди.
Оскільки, відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що господарським судом порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.
Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційне подання Заступника прокурора м. Києва задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2007 року по справі № 2/129 господарського суду міста Києва скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий О.Муравйов
Судді А. Полянський
Г. Фролова