09 грудня 2008 р.
№ 14/285
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представника відповідача В. Герасимчука (дов. від 10.05.08), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Маркет-Сервіс» на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2008 року у справі № 14/285 за позовом відкритого акціонерного товариства “Дубенський м'ясокомбінат» до товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Маркет-Сервіс», товариства з обмеженою відповідальністю “Барк» про визнання недійсними договорів майнової поруки і застави,
У квітні 2001 року відкрите акціонерне товариства “Дубенський м'ясокомбінат» звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Маркет-Сервіс», товариства з обмеженою відповідальністю “Барк» про визнання недійсними договорів майнової поруки № 90/12 від 20 червня 2000 року і застави № 113 від 25 листопада 2000 року, укладені між відкритим акціонерним товариством “Дубенський м'ясокомбінат» та товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Маркет-Сервіс», з підстав невідповідності вимогам закону.
Відповідачі позов не визнали.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 28 листопада 2007 року (суддя В. Коломис) в позові відмовлено з мотивів безпідставності.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2008 року рішення скасовано і позов задоволено.
Постанова мотивована перевищенням повноважень органом акціонерного товариства та зловмисною згодою представників учасників договорів.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Маркет-Сервіс» просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарським судом частини 5 статті 46 Закону України “Про господарські товариства» і статті 43 Господарського процесуального кодексу України та залишити в силі рішення.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте відкрите акціонерне товариство “Дубенський м'ясокомбінат» і товариство з обмеженою відповідальністю “Барк» право на подання відзиву на касаційну скаргу не використали і їхні представники в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що 20 червня 2000 року товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Маркет-Сервіс» (кредитор) та відкрите акціонерне товариство “Дубенський м'ясокомбінат» (поручитель) уклали договір майнової поруки № 90/12, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати солідарно перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю “Барк» грошових зобов'язань у розмірі 715 011 грн. 47 коп. згідно договору № 24/12/98 від 18 грудня 1998 року.
На забезпечення зобов'язання, що виникло у відкритого акціонерного товариства “Дубенський м'ясокомбінат» відповідно до договору поруки від 20 червня 2000 року № 90/12 та договору № 24-12/98 від 18 грудня 1998 року, товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Маркет-Сервіс» та відкрите акціонерне товариство “Дубенський м'ясокомбінат» уклали договір застави № 113 від 25 листопада 2000 року, відповідно до умов якого заставодавець передав заставодержавтелю в заставу терміном до 30 листопада 2000 року належне йому на праві колективної власності майно згідно переліку.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що спірні договори є укладеними, умови договорів не суперечать як статутним цілям товариств, так і вимогам закону.
Переглядаючи рішення у апеляційному порядку, господарський суд встановив, що повноваження голови правління відкритого акціонерного товариства “Дубенський м'ясокомбінат», який від імені товариства уклав спірні договори, у відносинах з третіми особами щодо представництва юридичної особи обмежені статутом товариства - укладення від імені товариства, зокрема, договорів застави, а також договорів, ціна яких перевищує 10 000 грн. здійснюється за згодою спостережної ради товариства (пунктів 10.6.3 і 10.6.4 Статуту.)
З протоколу засідання спостережної ради відкритого акціонерного товариства “Дубенський м'ясокомбінат» № 1 від 28 лютого 2000 року вбачається, що голові правління надані повноваження самостійно укладати від імені товариства кредитні договори та договори застави, авалю, угоди, контракти, надавати гарантії на суму, яка перевищує 10 000 грн.
Зазначене рішення органу акціонерного товариства ухвалено всупереч вимогам частини п'ятої статті 46 Закону України “Про господарські товариства», відповідно до якої питання, віднесені статутом акціонерного товариства до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства, не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства.
За обставин відсутності доказів про зміну положень Статуту відкритого акціонерного товариства “Дубенський м'ясокомбінат» в цій частині, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку спостережна рада вийшла за межі власних повноважень.
Постановою Рівненського міського суду від 15 травня 2007 року в кримінальній справі № 219 встановлено, що на момент укладення спірних договорів голови правління і спостережної ради відкритого акціонерного товариства “Дубенський м'ясокомбінат» одночасно були відповідно засновником і директором товариства з обмеженою відповідальністю “Барк» - боржника, грошові зобов'язання якого у розмірі 715 011 грн. 47 коп. забезпечувалися порукою і заставою.
Вказані особи, спільно з головним бухгалтером відкритого акціонерного товариства “Дубенський м'ясокомбінат», також учасником товариства з обмеженою відповідальністю “Барк», діючи з корисливих мотивів та з метою покращення фінансового становища цього товариства та товариства з обмеженою відповідальністю “Сімвелс» шляхом переведення їх боргів перед кредиторами на відкрите акціонерне товариство “Дубенський м'ясокомбінат», не маючи економічних підстав уклали господарські договори поруки та застави, які були завідомо невигідні для акціонерів відкритого акціонерного товариства “Дубенський м'ясокомбінат».
За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про вчинення керівником товариства спірних угод з перевищенням повноважень та при зловмисній згоді з представниками іншої сторони.
Водночас апеляційний господарський суд не звернув увагу на те, що спірні договори були укладені в 2000 році і відповідно до пункту 9 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України до спірних правовідносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР.
За правилами статті 50 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності.
Укладення угоди внаслідок зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, в силу вимог статті 57 цього Кодексу також, зумовлює її недійсність.
Відкрите акціонерне товариство “Дубенський м'ясокомбінат» спірні угоди не схвалювало і в силу вимог статті 63 цього Кодексу угоди не створюють цивільні права і обов'язки для цього товариства.
Помилкове застосування апеляційним господарським судом до спірних правовідносин положень Цивільного кодексу України не призвело до неправильного вирішення спору по суті заявлених вимог, а отже не є підставою для скасування прийнятого у справі рішення.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2008 року у справі № 14/285 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Маркет-Сервіс» без задоволення.
Головуючий, суддя
М. В. Кузьменко
Суддя
І. М. Васищак
Суддя
В. М. Палій