10 грудня 2008 р.
№ 18/63
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. -головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги
товариства з обмеженою відповідальністю "Т-ІІІ"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду
від 16.09.2008р.
у справі
господарського суду м. Києва
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Т-ІІІ"
до
акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк"
про
стягнення 206 945, 51 грн.
та за зустрічним позовом
акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк"
до
товариства з обмеженою відповідальністю "Т-ІІІ"
про
тлумачення договору
за участю представників сторін:
позивача: Яцишин А.М. за дов. від 17.12.2007р. б/н,
відповідача: Краско І.В. за дов. від 14.05.2008р. б/н
Товариство з обмеженою відповідальністю "Т-ІІІ" звернулось до господарського суду м. Києва з уточненою позовною заявою до акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 206 945,51 грн. (171 850,00 грн. основного боргу 35 095,51 грн. інфляційних втрат), 3 190,99 грн. трьох процентів річних та судові витрати.
Акціонерне товариство "Індустріально-експортний банк" в зустрічній позовній заяві просить здійснити тлумачення договору доручення від 29.05.2007 р., укладеного між сторонами, визначивши, що пункти 8.1. та 8.2. слід розуміти так, що вони в сукупності передбачають сплату довірителем винагороди за здійснення повіреним всього комплексу дій, передбачених пунктом 2.1. договору, включаючи як дії по підпункту 2.1.1., так і дії по підпунктах 2.1.2, 2.1.3., 2.1.4., 2.1.5. вказаного договору доручення в розмірі, визначеному в додатку №4 до цього договору.
Рішенням господарського суду м. Києва від 10.06.2008р. у справі № 18/63 первісний позов задоволено. Стягнуто на користь ТОВ "Т-ІІІ" 206 945,51 грн. боргу та 3190,99 грн. - 3% річних. Зустрічний позов також задоволено. Розтлумачено, що розмір і порядок сплати винагороди повіреному згідно договору доручення від 29.05.2007 р. чітко визначений розділом VIII зазначеного договору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2008р. у справі № 18/63 рішення господарського суду м. Києва від 10.06.2008р. з даної справи скасовано. В задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково та надано тлумачення договору доручення від 29.05.2007 р. визначивши, що вказаним договором сторони встановили розмір винагороди за комплекс дій по поверненню заборгованості позичальників АТ "Індустріально-експортний банк" визначені у додатку №2 до договору у розмірі згідно до тарифів, визначених у додатку №4 до договору.
Не погоджуючись з вказаною постановою, ТОВ "Т-ІІІ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду 1-ї інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу тим, що судом апеляційної інстанції невірно застосовані норми матеріального права.
У відзиві АТ "Індустріально-експортний банк" на касаційну скаргу, останнє просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Згідно з ч.1 ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 3, 4 ст.1007 ЦК України визначено, що довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення; довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.
Як встановлено господарським судом першої інстанції, 29.05.2007 р. між позивачем (повіреним) та відповідачем (довірителем) був кладений договір доручення, за умовами якого позивач від імені та за рахунок відповідача зобов'язується вчинити дії по правовому аналізу простроченої заборгованості та дії по поверненню простроченої заборгованості, яка виникла у боржників перед відповідачем, відповідно до переліку боржників, які перераховані в додатку №2 до договору.
Додатком №4 до договору доручення сторонами встановлені тарифи на виконання послуг.
Розділом II договору доручення визначений перелік дій повіреного від імені довірителя, а саме:
- проведення правового аналізу простроченої заборгованості з наданням висновків у довільній формі (п. 2.1.1);
- нагадування та роз'яснення боржникам про заборгованість, її розміри, порядок, строк та місце погашення за допомогою засобів зв'язку (п. 2.1.2);
- надсилання боржникам поштовими засобами зв'язку листів про розміри заборгованості, порядок, строк та місце її погашення, а також попередження щодо відповідальності за непогашення заборгованості згідно з чинним законодавством України (п.2.1.3);
- проведення особистих переговорів з боржниками щодо повернення заборгованості (п. 2.1.4);
- представлення інтересів відповідача (довірителя) в органах виконавчої служби та правоохоронних органах (п. 2.1.5 ).
Згідно з п. 8.1. договору доручення довіритель сплачує повіреному вартість послуги по правовому аналізу простроченої заборгованості, яка передбачена п. 2.1.1. даного договору в розмірі 5% від суми заборгованості, переданої для обслуговування згідно з додатком №2.
Пунктом 8.2. договору доручення визначено, що довіритель виплачує винагороду повіреному за дії, передбачені п.п. 1.2., 2.1.2., 2.1.3., 2.1.4, 2.1.5. згідно з тарифами, вказаними у додатку №4 до даного договору, у відсотках до фактично сплачених боржником сум замовнику.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Господарським судом 1-ї інстанції встановлено, що позивач, на виконання зобов'язань згідно пунктів 2.1., 6.4., 7.1. договору доручення виконав дії по проведенню правового аналізу простроченої заборгованості, про що сторони 11.07.2007 р. склали акт прийому - передачі виконаних послуг згідно з яким вартість виконаних позивачем послуг складає 626 486,05 грн., які перераховані відповідачем на користь позивача у повному обсязі.
Крім того, як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом, позивачем були здійснені дії по погашенню простроченої заборгованості, що підтверджується погашенням заборгованості на користь відповідача з боку ЕНАФ "Мрія" у загальному розмірі 687 400,00 грн.: 13.06.2007 р. у розмірі 300 000,00 грн., 13.08.2007 р. у розмірі 100 000,00 грн., 16.10.2007 р. у розмірі 234 600,00 грн., 22.10.2007 р. у розмірі 52 800,00 грн.
Відповідно до додатку №4 до договору доручення, викладеному в редакції додаткової угоди №2, вартість послуги сплачується тільки після фактичного отримання відповідачем (довірителем) сум в рахунок оплати боргу. Відповідно до зазначених тарифів відповідач зобов'язаний сплатити 25% від суми погашеної заборгованості, фактично отриманої довірителем у разі, якщо на момент передачі інформації строк простроченої заборгованості складає 120 та більше днів.
Враховуючи встановлене та умови договору, загальна сума боргу відповідача перед позивачем склала 171 850,00 грн., суму, на яку позивачем за прострочку виконання зобов'язань нараховані інфляційні втрати у розмірі 35 095,51 грн. та 3190,99 грн. - 3% річних, які судом 1-ї інстанції правомірно стягнуті на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.
При цьому зважуючи на приписи ч. 2, 3 ст. 213 ЦК України та умови договору доручення від 29.05.2007 р., господарський суд 1-ї інстанції надав правильне тлумачення змісту вказаного договору, виходячи із змісту розділу VIII договору доручення, яким визначено окремий порядок проведення розрахунків по сплаті послуги по правовому аналізу простроченої заборгованості (п. 8.1) та окремий порядок по сплаті винагороди за дії по поверненню такої заборгованості (п. 8.2).
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом при вирішенні даного спору були неправильно застосовані норми матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови із залишенням рішення місцевого господарського суду в силі, оскільки воно відповідає чинному законодавству України та обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2008р. у справі № 18/63 скасувати.
Рішення господарського суду м. Києва від 10.06.2008р. у справі № 18/63 залишити в силі.
Головуючий суддя : В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко