від "10" грудня 2008 р. по справі № 01/122-38
за позовом військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі військової частини А-2788, м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Отава", смт.Любешів
про стягнення 28 774,93 грн.,
Суддя Якушева І.О.
за участю представників:
від позивача: Мусієнко О.В. - помічник командира з правової роботи (дов.№2044 від 24.11.2008р.)
від відповідача: н/з
від військової прокуратури: н/з
Справу передано на новий судовий розгляд відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 8.10.2008р.
Суть спору: військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі військової частини А-2788 в позовній заяві просить стягнути з відповідача 28 774,93 грн., з них:
- 11 680,92 грн. пені за порушення строків поставки продукції, нарахованої на підставі п.6.2. договору №62 від 30.08.2007р.;
- 9 971,51 грн. штрафу за порушення строків поставки продукції понад 30 днів, нарахованого на підставі п.6.2. договору №62 від 30.08.2007р.;
- 7122,50 грн. штрафу за непоставку продукції, нарахованого на підставі п.6.3. договору №62 від 30.08.2007р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідач в поясненні №22/3 від 5.11.2008р. не визнає позовних вимог в частині стягнення 11680,92 грн. пені, 9971,51 грн. штрафу, посилаючись на те, що ТзОВ "Отава" недопоставило продукцію за договором, а не прострочило її поставку.
Також зазначає, що позивач, надаючи заявки на поставку продукції, порушував п.2.2. договору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
встановив:
30.08.2007р. між військовою частиною А-2788 і ТзОВ "Отава" було укладено договір №62 про постачання продовольства, згідно з п. 1.1 якого постачальник (відповідач) зобов'язався поставити продовольство, а саме: сир сичужний твердий у кількості 6100 кг за ціною 25 грн. за 1 кг на суму 152 500 грн., а замовник (позивач) зобов'язався прийняти та оплатити продукцію в асортименті у строки та за цінами згідно специфікації.
Як зазначено в п.14 договору №62 від 30.08.2007р. термін поставки продукції з 30 серпня по 31 грудня 2007 року.
Згідно з умовами договору поставка здійснюється за заявками військової частини А2788.
31.08.2007р. за вих. №1148 позивачем було надіслано відповідачу заявку про поставку 1 тонни сиру сичужного твердого в термін до 5.09.2007р. Відповідачем 27.09.2007р. поставлено 95,7 кг сиру, що підтверджується актом приймання №539 від 27.09.2007р. Факт передачі 95,7 кг сиру на суму 2392,50 грн. підтверджується також видатковою накладною №1 від 7.11.2007р.
24.09.2007р. за вих. №1255 позивачем було надіслано відповідачу заявку про поставку 1 тонни сиру сичужного твердого в термін до 27.09.2007р. Відповідачем 9.10.2007р. передано позивачу 306,29 кг сиру, що підтверджується актом приймання №593 від 09.10.2007р. Факт передачі 306,29 кг сиру на суму 7657,25 грн. підтверджується також видатковою накладною №2 від 21.11.2007р.
10.10.2007р. за вих. №1395 позивачем було надіслано відповідачу заявку про поставку 700 кг сиру сичужного твердого в термін до 19.10.2007р., проте за цією заявкою поставка сиру відповідачем не проводилась взагалі.
З наведеного вбачається, що всього позивачем було надано заявок на поставку 2700 кг сиру загальною вартістю 67500 грн. (2700 кг х 25 грн.), а всього відповідачем було передано 401,99 кг сиру на загальну суму 10049,75 грн.
Як вбачається з позовної заяви прокурором нараховано штрафні санкції за недопоставку продукції та за порушення строків поставки продукції. При цьому прокурор виходив із недопоставки відповідачем 5698,01 кг сиру на суму 142 500,25 грн.
Проте з такими розрахунком погодитись не можна.
Пунктом 14 договору №62 від 30.08.2007р. визначено, що поставка здійснюється за заявками військової частини А2788.
Із змісту п.1.2 договору випливає, що замовник вправі зменшити обсяг закупівлі в залежності від реального фінансування видатків.
В процесі судового розгляду встановлено, що фактично позивач надав відповідачу заявок на поставку лише 2700 кг сиру, інших заявок не надавав, оскільки на той час йому не було потрібно більше продукції, що свідчить про зменшення позивачем обсягів закупівлі продукції.
З огляду на викладене , відповідачем не виконано зобов'язань, взятих за договором № 62 від 30.08.2007р., та недопоставлено 2298,01 кг (2700 кг - 401,99 кг ) на суму 57450,25 грн. (67500 грн. - 10049,75 грн.)
Відповідач у відзиві на позов факт недопоставки продукції не заперечує.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ст.ст.526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 6.3. договору визначено, що за відмову від постачання або непоставку (недопоставку) продукції постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 5 % вартості поставленої (недопоставленої) продукції. продукції.
У зв'язку із зменшенням позивачем обсягів закупівлі продукції штраф слід обчислювати не від загальної суми недопоставки (142 450,25 грн.), а від недопоставки тієї кількості продукції, яку позивач замовляв згідно із заявками - 2298,01 кг ( 2700кг - 401,99кг).
Виходячи з цього, штраф відповідно до п.6.3. договору №62 від 30.08.2007р. за недопоставку продукції слід обчислювати, виходячи з розрахунку: 57450,25 грн. х 5%. Отже, він складатиме 2872,51 грн..
Беручи до уваги зменшенням позивачем обсягів закупівлі продукції, судом не приймаються до уваги розрахунки штрафу, виконаного позивачем від обсягів продукції, встановлених договором, а тому в позові про стягнення 4249,99 грн. штрафу (7122,50 - 2872,51) слід відмовити .
Згідно із п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (ст. 231 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
З огляду на викладене, сторони договору на підставі ч.3 ст. 6 ЦК України вправі встановити пеню за прострочення не тільки грошового, а й іншого - негрошового зобов'язання.
Договором №62 від 30.08.2007р. сторонами було погоджено загальні обсяги поставки продукції - 6100кг та загальний термін поставки продукції - з 30 серпня по 31 грудня 2007 року. Заявками позивач вказував обсяги та строки поставки окремих партій продукції.
Аналіз строків поставки, зазначених у заявках, та фактичних строків поставки дозволяє дійти висновку про порушення відповідачем строків поставки продукції, замовленої позивачем.
Пунктом 6.2 договору №62 від 30.08.2007р. визначено, що за порушення строків поставки продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково сплачується штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленої (недопоставленої) продукції.
Враховуючи допущене відповідачем порушення строків поставки продукції, з нього слід стягнути 705,47 грн. пені, виходячи з розрахунку:
1). 22607,50 грн. х 0,1 % х 22 дні = 497,36 грн. за період з 5.09.2007р. по 26.09.2007р. за недопоставку 904,3 кг ( 1 т - 95,7 кг) сиру на суму 22607,50 грн. (904,3 кг х 25 грн.);
2). 17342,75 грн. х 0,1 % х 12 днів = 208,11 грн. за період з 27.09.2007р. по 8.10.2007р. за недопоставку 693,71 кг ( 1 т - 306,29 кг) сиру на суму 17342,75 грн. (693,71 кг х 25 грн.);
У стягненні 10975,45 грн. пені (11680,92 - 705,47) слід відмовити як нарахованих від загальних обсягів поставки безпідставно.
Крім цього, в позовній заяві прокурор в інтересах позивача просив стягнути з відповідача 9 971,51 грн. штрафу, посилаючись на п.6.2. договору №62 від 30.08.2007р. .
Як випливає із змісту п.6.2. договору №62 від 30.08.2007р. штраф у розмірі 7 % застосовується за порушення строків поставки продукції понад 30 днів.
Однак, судом в процесі розгляду справи не встановлено факту порушення відповідачем строків поставки продукції понад 30 днів, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 9971,51 грн. штрафу, нарахованого на підставі п.6.2. договору №62 від 30.08.2007р., до задоволення не підлягає.
Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України на нього слід покласти судові витрати по справі.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 546, 549, 599, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Отава" (44200, Волинська обл., Любешівський р-н, смт.Любешів, вул.Березня,1, р/р 26005301003191 АКБ «Трансбанк» м.Києві, МФО 300089, код 31183822). на користь військової частини А-2788, м. Київ (03126, м.Київ, вул.Качалова,3, р/р 35217001000886 в УДК м.Києві., МФО 820091, код ЄДРПОУ 07686319) 2872грн.51коп. штрафу за недопоставку продукції, 705грн.47коп. пені за порушення строків поставки продукції.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Отава" 102 грн. державного мита в доход Державного бюджету України ((р/р 31217259710002 в ГУДКУ у Волинській області, одержувач коштів УДК у Волинській області, код 21741605, МФО 803014, КЕКД 22050000) , 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
Суддя І.О.Якушева
Дата виготовлення повного тексту рішення: 15.12.2008р.
Суддя