16 грудня 2008 р.
№ 38/113
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Стадницький спиртовий завод", с. Стадниця Тетіївського району Київської області,
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2008
зі справи № 38/113
за позовом державного підприємства "Стадницький спиртовий завод" (далі -Підприємство)
до Антимонопольного комітету України (далі - АМК), м. Київ,
за участю представників сторін:
позивача - Дворецького П.І.,
відповідача -Ахтімірової М.Г.,
Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про скасування рішення АМК від 20.12.2007 № 745-р у справі № 23-26.13/5-07 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі -Рішення).
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.04.2008 (суддя Власов Ю.Л.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2008 (колегія суддів у складі: Андрієнко В.В. -головуючий, судді Студенець В.І., Малетич М.М.), у задоволенні позову відмовлено. Зазначені судові рішення мотивовано прийняттям АМК Рішення в межах наданих йому повноважень та з дотриманням норм чинного законодавства України.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм процесуального права, а справу передати новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з частиною другою статті 4 цього ж Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. В свою чергу, статтею 60 Закону України від 11.01.2001 № 2210-III "Про захист економічної конкуренції" (далі -Закон № 2210) встановлено, що рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду. Отже, спір у даній справі підвідомчий господарським судам та має бути розглянутий за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).
Таку ж правову позицію викладено в інформаційному листі Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- 29.12.2005 Київським обласним державним об'єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Київспирт" (далі -об'єднання "Київспирт"), що має ліцензію на право оптової торгівлі спиртом етиловим, і Підприємством укладено договір комісії № 47-к, відповідно до якого об'єднання "Київспирт" зобов'язується за дорученням Підприємства укласти від свого імені, але за рахунок Підприємства, договір на поставку на внутрішньому ринку спирту етилового "Люкс" за ціною 35,50 грн. за 1 дал, спирту вищої очистки -33 грн. за 1 дал;
- 19.01.2006 об'єднанням "Київспирт" і Підприємством укладено договір комісії № 214-к, відповідно до якого об'єднання "Київспирт" зобов'язалося за дорученням Підприємства укласти від свого імені, але за рахунок Підприємства, договір на поставку на внутрішньому ринку спирту етилового "Люкс" за ціною 36,50 грн. за 1 дал спирту;
- 24.10.2006 об'єднанням "Київспирт" і Підприємством укладено договір комісії № 1396к/в, відповідно до якого об'єднання "Київспирт" зобов'язується за дорученням Підприємства укласти від свого імені, але за рахунок Підприємства, договір з закритим акціонерним товариством "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" на поставку на внутрішньому ринку спирту етилового "Люкс" за ціною 45,96 грн. за 1 дал, спирту вищої очистки -44,95 грн. за 1 дал;
- 22.12.2006 об'єднанням "Київспирт" і Підприємством укладено договір комісії № 65к/в, відповідно до якого об'єднання "Київспирт" зобов'язалося за дорученням Підприємства укласти від свого імені, але за рахунок Підприємства, договір з закритим акціонерним товариством "Кременчуцький лікеро-горілчаний завод" на поставку на внутрішньому ринку на реалізацію спирту етилового "Люкс" за ціною 48 грн. за 1 дал, спирту "Екстра" -47 грн. за 1 дал;
- 19.09.2006 в об'єднанні "Київспирт" відбулася нарада з питань реалізації продукції в 4-му кварталі 2006 року на внутрішньому ринку України;
- 20.09.2006 та 21.09.2006 27 спиртових заводів звернулися до об'єднання "Київспирт" з листами про встановлення цін на спирт "Люкс" -46 грн., на спирт "Екстра" -45 грн., а ще 4 спиртові заводи (у тому числі Підприємство) у своїх листах запропонували ціни, які фактично не відрізнялися від запропонованих цін на спирт;
- 02.10.2006 Підприємство направило об'єднанню "Київспирт" факсимільним зв'язком відпускні ціни на спирт, запропонувавши ціну на спирт ректифікований з сировини "Екстра" 44,95 грн. за 1 дал, спирт "Люкс" -45,96 грн. за 1 дал;
- Підприємство в четвертому кварталі 2006 року фактично реалізовувало спирт етиловий "Люкс" за ціною 46 грн. за 1 дал, спирт "Екстра" - 45 грн. за 1 дал;
- кожний зі спиртових заводів, у тому числі й позивач, мав у 2006 році різний обсяг виробництва та різну середню заробітну платню робітників;
- собівартість спирту у різних спиртових заводів, в тому числі у Підприємства, відрізняється одна від одної;
- оспорюваним Рішенням:
1) визнано, що зазначені в ньому суб'єкти господарювання, в тому числі й Підприємство, вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 і частинами першою та третьою статті 6 Закону № 2210, у вигляді узгоджених антиконкурентних дій суб'єктів господарювання, які призвели до обмеження конкуренції на ринку спирту;
2) на підставі абзаца другого частини другої статті 52 Закону № 2210 на Підприємство накладено штраф у сумі 30 000 грн.;
3) суб'єктів господарювання, у тому числі Підприємство, зобов'язано припинити відповідне порушення;
- оспорюваним Рішенням встановлено, зокрема, таке:
у листах до об'єднання "Київспирт" усі спиртові заводи обґрунтували підвищення відпускних цін на спирт етиловий значним підвищенням витрат на основні складові собівартості спирту, такі як сировина, паливо, електроенергія та заробітна плата;
оскільки спиртові заводи використовували для виробництва різні види сировини, яка має різну вартість, різну питому вагу в загальному обсязі споживання сировини підприємствами та дає різний вихід спирту, то відповідно й значення показників у статті витрат "сировина" фактичних та планових калькуляцій собівартості спирту етилового не співпадають у жодного спиртового заводу;
хоча зазначені умови підвищення ціни на спирт і є об'єктивними, але вони не призводять до однакової його собівартості, а тим більше до однакової відпускної ціни. Отже, встановлення кожним із 40 суб'єктів господарювання цін, однакових з цінами інших спиртових заводів, на три види спирту не можна пояснити інакше, ніж їх узгодженою поведінкою;
- кожний спиртовий завод, у тому числі Підприємство, закуповував сировину (жито, ячмінь, пшеницю тощо) у різних постачальників за різною ціною, мав різну кількість працівників та встановлену для них заробітну плату, різну кількість електроенергії, що витрачалася, та різний прибуток;
- Підприємство разом з іншими 27 спиртовими заводами вчинило схожі дії на загальнодержавному ринку спирту етилового ректифікованого, які полягали у пропонуванні та встановленні однакових цін на спирт "Екстра" та спирт "Люкс" на 4-й квартал 2006 року. Аналіз ситуації на даному ринку спростовує наявність об'єктивних причин для такого одночасного пропонування та встановлення Підприємством разом з іншими 27 спиртовими заводами однакових цін на спирт "Екстра" та спирт "Люкс", оскільки показники, які є складовими ціни названих спиртів, та строки виникнення даних показників у всіх спиртових заводів є різними;
- пропонування та встановлення Підприємством разом з 27 спиртовими заводами одночасно однакових цін на спирти "Екстра" і "Люкс" могло призвести та призвело до усунення та обмеження конкуренції на загальнодержавному ринку спирту етилового ректифікованого.
Відповідно до пункту 1 статті 50 Закону № 2210 порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.
Згідно з приписами статті 6 Закону № 2210:
- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції;
- антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).
Відповідно до статті 52 Закону № 2210 органи АМК накладають штрафи на суб'єктів господарювання за порушення, передбачені статтею 50 Закону.
З урахуванням законодавчих приписів та з огляду на встановлені фактичні обставини справи попередні судові інстанції дійшли вірних висновків щодо правильності кваліфікації дій Підприємства як антиконкурентних узгоджених дій та обґрунтованості застосування до нього штрафних санкцій, а отже, й стосовно відсутності підстав для визнання оспорюваного Рішення недійсним. Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Водночас посилання скаржника на однобічність дослідження доводів сторін спростовується змістом судових рішень та встановленими попередніми судовими інстанціями фактичними обставинами справи. При цьому згідно з приписами статті 1117 ГПК України: касаційна інстанція, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи перевіряє застосування ними норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, рішення місцевого і постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам та прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що свідчить про відсутність передбачених законом підстав для їх скасування.
Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2008 зі справи № 38/113 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Стадницький спиртовий завод" -без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов