17 грудня 2008 р.
№ 36/35
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали касаційного подання
Фермерського господарства "Ніка"
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 16.09.2008
у справі
господарського суду Донецької області
за позовом
Науково-виробничої асоціації "Біофарм"
до
Фермерського господарства "Ніка"
про
стягнення 93331,89 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
не з?явилися
від відповідача:
не з?явилися
Рішенням господарського суду Донецької області від 08.04.2008 позовні вимоги задоволено.
Стягнено з ФГ "Ніка" на користь Науково-виробничої асоціації "Біофарм" -75001,84 грн. основного боргу, 6215,90 грн. 25% річних, 6865,85грн. інфляційних, 5248,30 грн. пені, 933,32 грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат зі сплати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою від 16.09.2008 Донецького апеляційного господарського суду рішення господарського суду Донецької області від 08.04.2008 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст.ст. 525,526 цивільного кодексу України, зобов?язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов?язання не допускається.
Крім того, ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач належним чином своїх зобов?язань за договором не виконав, за отриманий від позивача товар розрахувався частково.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ФГ "Ніка" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 180,181,266 Господарського кодексу України, ст.ст. 530,547,625,638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 80, 83, 99,100,104, 121 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального та матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарським судом встановлено, що 01.03.2007 НВА "Біофарм" та ФГ "Ніка" уклали договір купівлі-продажу №01/03/07. За умовами договору НВА "Біофарм" зобов?язався передати, а ФГ "Ніка" прийняти та оплатити вартість насіння гібрида соняшника.
Пунктом 3.1, 3.3 договору сторони обумовили, що конкретний асортимент, кількість, ціну, термін постачання та термін сплати кожної партії товару, вказується в специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною. Загальна сума договору складає 95001,84грн.
01.03.2007 сторонами узгоджена та підписана специфікація №1 до договору, якою визначено асортимент товару, його ціна, строки поставки та загальна сума поставки.
На виконання умов договору, позивач за накладною № 245 від 14.05.2007 передав відповідачу по насіння гібрида "Соняшника" в кількості 0,320 тн., "Днепр" в кількості 0,800 тн., "Оксана" в кількості 1 тн., "Белград" в кількості 1000 кг., "Днєстр" в кількості 200 кг., на загальну суму 95001,84грн. з урахуванням ПДВ, за довіреністю на отримання "товарно-матеріальних цінностей ЯЛШ № 259990 від 14.05.2007.
Згідно п. 4.1 договору відповідач зобов?язався у строк до 20.03.2007 перерахувати на поточний рахунок позивача 20% суми договору -20000,00грн., до 01.08.2007 перерахувати 50% суми договору -47500,00 грн., до 01.10.2007 перерахувати 30% суми договору 27501,84 грн. На залишок суми заборгованості позивач надає відповідачу товарний кредит строком до 01.10.2007 на умовах сплати 0,1% річних за користування товарним кредитом та здійснює нарахування відсотків на фактичну суму заборгованості, у день остаточного погашення основного боргу. Відповідач зобов'язався сплатити позивачу загальну кінцеву вартість товару у термін до 01.10.2007.
У відповідності до п. 8.1 договору, в забезпечення належного виконання зобов'язань відповідачем за договором, позивач прийняв поруку відповідно до договору поруки № 43 від 01.03.2007.
Однак, відповідач в порушення умов договору належним чином не виконав взяті на себе зобов?язання, отриманий товар оплатив частково в сумі 20000,00 грн., що підтверджується витягом з банківського реєстру від 15.03.2007.
10.03.2008 сторонами підписано акт звірки розрахунків за договором № 01/03/2007 від 01.03.2007, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 75001,84 грн. Даний акт оформлений належним чином та підписаний уповноваженими особами підприємства.
Відповідно до ст. ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, шо звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов?язання не допускається.
Твердження відповідача щодо неукладенності договору, господарськими судами правомірно не прийняті до уваги, оскільки, відповідач своїми конклюдентними діями підтвердив наявність між сторонами правовідносин з купівлі-продажу насіння гібрида соняшника.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що прострочення відповідачем грошового зобов'язання також тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 7.2, 7.3 договору, сторони передбачили, що при несвоєчасному внесені оплати, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочки. У разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом у відповідності до п. 4.1 договору, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки за користуванням товарним кредитом з розрахунку 25 % річних.
Отже, господарські суди обгрунтовано дійшли висновку про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 75001,84 грн., відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 6215,90 грн., інфляційних в розмірі 6865,85 грн. та пені на суму 5248,30 грн.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 16.09.2008 Донецького апеляційного господарського суду зі справи № 36/35 залишити без змін.
Головуючий В.С.Божок
Судді: Т.Ф.Костенко
Г.П.Коробенко