10 грудня 2008 р.
№ 2-13/12250-2007
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Кравчука Г.А.
суддів:
Мачульського Г.М.
Шаргала В.І.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційне подання
та касаційну скаргу
Заступника прокурора Автономної Республіки Крим
Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій "Орлятко"
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду
від
04.09.2008р.
у справі
№2-13/12250-2007
Господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Євпаторія-Дон"
до
1). Євпаторійської міської ради
2). Міністерства охорони здоров'я України
3). Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій "Орлятко"
4). Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради
за участю
прокурора Автономної Республіки Крим
про
визнання права власності
за участю представників
- позивача:
Кладікова М.П. (довіреність від 08.12.2008р.)
- відповідача-1:
не з'явився
- відповідача-2:
Дяк Ю.М. (довіреність №14.13/149 від 19.09.2008р.)
- відповідача-3:
Прочана В.М. (головний лікар, паспорт ЕС 841022 виданий Євпаторійським МВ ГУМВС України в Криму 14.11.1998р.)
- відповідача-4:
не з'явився
- прокурора:
Попенка О.С. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посвідчення №203 від 17.12.2007р.), -
Позивач звернувся до господарського суду із позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності на Санаторій "Орлятко", виданого виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради 26.05.2000 року Міністерству охорони здоров'я України, у частині визнання права власності на будинок малого пансіонату; скасування рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради №462 від 10.11.1999 року в частині правової реєстрації на нерухоме майно віднесеного до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України та визнання права власності на будинок малого пансіонату - корпус № 8 літ. «К»по вулиці Маяковського, 5 м. Євпаторія площею 294,1 м2 з виділенням частки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач демонтував орендований будинок кліматопавільону та на його місті звів будівлю малого пансіонату, будівництво було закінчено у червні 1997 року, проте лише у 2007 році позивачу стало відомо, що спірне майно у 2000 році було зареєстровано за Міністерством охорони здоров'я України.
Оскарженою постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.09.2008р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Голика В.С., суддів Гонтаря В.І., Сотула В.В.) залишено без змін рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.04.2008р. (суддя Жукова А.І.), яким вказаний позов задоволено.
В касаційному поданні заступник прокурора Автономної Республіки Крим просить вказані судові рішення скасувати і постановити нове, про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: ст.ст.13, 41 Конституції України, ч.3 ст.283, ст.284 Господарського кодексу України, ст.331 Цивільного кодексу України, ст.ст.4, 23, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Постанови Кабінету Міністрів України №1441 від 28.10.2004р. "Про затвердження Національного стандарту №2 "оцінка нерухомого майна", ст.4 Господарського процесуального кодексу України.
В касаційній скарзі Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій "Орлятко" просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.09.2008р. повністю та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права, а саме: ст.207 Господарського кодексу України, ст.ст.182, 331, 653, 654 Цивільного кодексу України.
Відзиву на касаційне подання і касаційну скаргу не надійшло.
Відповідач-1 та відповідач-4 не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційне подання і касаційна скарга підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 05.11.1996 року між Приватним підприємством "Євпаторія-Дон" та Санаторієм "Південний" укладений договір оренди нерухомого майна. Договір погоджений з базовим санаторієм "Орлятко".
За умовами Договору Санаторій "Південний" передає, а Приватне підприємство "Євпаторія-Дон" приймає в термінове користування корпус 1 літер "К" (кліматопавільон) площею 159, 6 м2, розташований за адресою м. Євпаторія вул. Маяковського, 6, що являв собою одноповерхову будівлю, відкриту з фасаду, під шиферним навісом. Приміщення знаходилося в аварійному стані і до подальшої експлуатації було не придатне.
За умовами Договору орендар (Приватне підприємство "Євпаторія-Дон") робить вкладення коштів у ремонт і добудування орендованого майна згідно кошторису, при цьому п.16.1 особливих умов Договору передбачений перехід права власності на кошти, вкладені орендарем, на користь орендодавця (Санаторій "Південний") по закінченні дії Договору.
09.01.1997 року приміщення кліматопавільону по акту прийому-передачі було передано Приватному підприємству "Євпаторія-Дон".
Відповідно до акта прийому-передачі орендоване приміщення не було придатне до подальшої експлуатації і цілком підлягало знесенню. У зв'язку зі значним збільшенням витрат на знос і будівництво, 10.01.1997 року між Приватним підприємством "Євпаторія-Дон" і Санаторієм "Південний" була укладена додаткова угода, в якій пункти 16.1; 16.4 Договору викладені в новій редакції. Згідно даної угоди кошти, вкладені орендарем, залишаються в його власності у випадку, якщо договір оренди буде розірваний.
19.01.1997 року розроблений кошторисний розрахунок вартості будівельних робіт, затверджений головним лікарем базового санаторію "Орлятко". У лютому 1997 року Приватним підприємством "Євпаторія-Дон" розпочаті будівельні роботи, зроблений демонтаж будинку кліматопавільону, а на його місці зведена будівля малого пансіонату. Будівництво закінчене в червні 1997 року. Будинок малого пансіонату одноповерховий, без підвалу, розміром 31, 13 X 10, 95 м з мансардою над частиною будинку, на першому поверсі розташовані вісім двохкімнатних номерів з відособленим виходом з кожного номера. Приміщення мансарди використовуються як підсобні, житлова площа малого пансіонату 225, 9 м2, загальна площа 294, 1 м2. Малий пансіонат упоряджений, обладнаний водопроводом, каналізацією, підведено електропостачання.
Пославшись на акт про закінчення робіт, суди дійшли висновку що вартість будівельних робі склала 80172 грн.
Таким чином суди дійшли висновку, що Приватне підприємство "Євпаторія-Дон", правонаступником якого є позивач, за власні кошти створило нове майно - малий пансіонат, додаткова угода від 10.01.1997р. до договору оренди від 05.11.1996р. і додаткова угода від 10.06.1997р., укладена між орендодавцем (Санаторій "Південний") і орендарем є дійсною, не розірвана і не визнана недійсною у встановленому законом порядку однак при зверненні в ЄМБТІ з'ясувалося, що це майно знаходиться у власності Міністерства охорони здоров'я України, то за умовами договору оренди, з урахуванням змін до договору, позивач є власником новоствореного майна, а відтак дійшли висновку, що позов підлягає задоволенню.
Про те судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті при неповному з'ясуванні всіх обставин справи.
Так, з огляду на приписи ст.ст.4-7, 43 ГПК України господарський суд повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.
Приймаючи рішення суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно умов договору оренди, з урахуванням додаткових угод до нього, кошти, вкладені орендарем, залишаються в його власності у вигляді новоствореного майна у випадку, якщо договір оренди буде розірваний, зазначивши при цьому, що позивач є єдиним власником таких коштів.
Про те судами залишились не дослідженими будь-які докази того, чи були позивачем вкладені кошти у новостворене майно, як це передбачено умовами додаткової угоди, і чи він є єдиним власником таких коштів, а відтак висновок судів про те, що такі кошти залишаються в його власності у вигляді новоствореного майна є передчасним та незаконним.
Також суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що скільки договір оренди був розірваний, то згідно умов договору оренди, викладених в новій редакції, позивач вирішив реалізувати своє право власника на знову створене майно -малий пансіонат, звернувшись в ЄМБТІ.
Однак судами залишились не досліджені докази розірвання договору оренди, як і не встановлено дату його розірвання, не досліджено докази звернення в орган технічної інвентаризації і не встановлено дату такого звернення.
Як також вбачається із встановлених судами обставин справи у жовтні 1997 року наказом Міністерства охорони здоров'я України санаторій Південний, орендодавець приміщення, реорганізований шляхом приєднання до санаторію "Орлятко".
Зазначена обставина вказує на те, що майно, передане в оренду, може належати до державної власності що судами не досліджено.
Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Перебування ж спірного майна на балансі санаторію Південний не позбавляє статусу даного майна як державної власності, останній може здійснювати дії щодо розпорядження даним майном в межах наданих йому повноважень.
Відтак судами не перевірена компетенція санаторію Південний щодо відчуження майна на умовах, визначених у договорі оренди, та наявності у нього відповідних повноважень.
Судами також встановлено, що у зв'язку з тим, що малий пансіонат не був введений в експлуатацію, позивач звернувся в Республіканське підприємство "Проектно-Дослідницкий інститут Кримпроектреконструкция", Євпаторійську СЕС і Євпаторійське ДВ МНС із проханням про видачу технічних висновків про відповідність будівельним нормам і можливості використання об'єкту під малий пансіонат.
Про те судами не встановлено причин через які малий пансіонат не був введений в експлуатацію, причини у зв'язку з якими будівництво велось без відповідного погодження, як і не встановлено дату таких звернень, не досліджено докази.
Згідно приписів ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч.2).
Однак судами залишилось не встановлено дату завершення будівництва (створення майна), не досліджено у зв'язку з чим після завершення будівництва позивач не реалізував своїх, як він вважає, прав щодо цього майна.
Крім того, даючи оцінку первісному договору оренди від 05.11.1996р., а також договорам оренди від 15.01.1998 р., укладеному, як зазначено в оскарженій постанові, між позивачем та санаторієм "Південний", та від 20.12.2004р., укладеному, як зазначено в оскарженій постанові, між позивачем та Фондом майна Автономної Республіки Крим, суди попередніх інстанції не дослідили належним чином вказані договори у сукупності з іншими доказами, не з'ясували усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.
Так, суди попередніх інстанцій скасовуючи рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради №462 від 10.11.1999 року в частині реєстрації права на нерухоме майно та визнаючи за позивачем право власності на нього, не дали оцінку орендним правовідносинам сторін що виникли на підставі вказаного договору оренди від 05.11.1996р. у сукупності із іншими доказами у справі, зокрема вказаними договорами оренди від 15.01.1998 р., та від 20.12.2004р., та не дослідили ці договори у судових рішеннях згідно із приписами ст.ст.4-7, 43, ст.84 ч.1 п.3 та ст.105 ч.2 п.7 ГПК України.
Крім того, місцевий господарський суд, даючи оцінку правовідносинам сторін, у своєму рішення послався на додаткову угоду від 10.12.1997р. до договору оренди від 05.11.1996р. про те ця угода залишилась цим судом не дослідженою, умови її відповідно до приписів ст.ст.4-7, 43, ст.84 ч.1 п.3 ГПК України не досліджені, а суд апеляційної інстанції вказаного не врахував, тому постанову прийняв з порушенням вимог ст.ст.4-7, 43 та ст.105 ч.2 п.7 цього кодексу.
Оскільки з'ясування вказаних обставин справи пов'язане із дослідженням та оцінкою доказів з урахуванням вимог ст.ст.1115, 1117 ГПК України, судові рішення як такі, що прийняті при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційне подання Заступника прокурора Автономної Республіки Крим та касаційну скаргу Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій "Орлятко" задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.09.2008р. та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.04.2008р. у справі №2-13/12250-2007 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
С у д д і Г.М. Мачульський
В.І. Шаргало