09 грудня 2008 р.
№ 3/273
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
позивача
Чернов Р.М. -довіреність від 15.02.008 р.
відповідача
не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
третьої особи
не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс"
на постанову
від 06.08.2008 р. Львівського апеляційного господарського суду
у справі
№ 3/273 господарського суду Івано - Франківської області
за позовом
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано -Франківської області
до
- Державного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс";
- Приватного підприємства "Кедр"
за участю третьої особи
Міністерства промислової політики України
про
визнання недійсним додатку № 2 від 25.12.2003 р., додаткової угоди від 01.08.2006 р., додатку № 4 від 01.08.2007 р. до договору оренди № 28-ДЛП від 01.02.2003 р.
РВ ФДМ України по Івано -Франківській області звернулось до господарського суду Івано -Франківської області з позовом до ДЛП "Прикарпатліс" та ПП "Кедр" (з урахуванням заяви про зміну предмета позову а.с. 46-47) про:
- визнання додатку № 2 від 25.12.2003 р., додаткової угоди від 01.08.2006 р. та додатку № 4 від 01.08.2007 р. до договору оренди № 28-ДЛП від 01.02.2003 р., укладених між відповідачами недійсними та припинення дії договору оренди № 28-ДЛП від 01.02.2003 р. на майбутнє;
- звільнення ПП "Кедр" нежитлових приміщень на третьому поверсі адміністративної будівлі загальною площею 116,45 кв.м., що перебувають на балансі ДЛП "Прикарпатліс" та розташовані за адресою: м. Івано -Франківськ, вул. Василіянок, 48.
Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, статті 287 Господарського кодексу України та статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна України", обґрунтовані тим, що з 01.01.2004 р. державні підприємства втратили право бути орендодавцями державного нерухомого майна і листом від 24.02.2004 р. № 08/311 РВ ФДМ України повідомляло керівника про зміни в чинному законодавстві та вказувало на заборону внесення змін до договорів оренди, а тому спірні додаткові угоди не відповідають Методиці розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна та приписам чинного законодавства, оскільки не погоджені з власником майна -РВ ФДМ України по Івано -Франківській області.
У відзиві на позовну заяву ДЛП "Прикарпатліс" просило відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рішенням господарського суду Івано -Франківської області від 10.04.2008 р. (суддя Фрич М.М.) позовні вимоги задоволені, визнано недійсним додаток № 2 від 25.12.2003 р. та додаткову угоду від 01.08.2006 р. до договору оренди державного майна № 28-ДЛП від 01.02.2003 р., укладені між відповідачами ти припинено дію договору оренди на майбутнє, зобов'язано ПП "Кедр" звільнити приміщення будівлі площею 19,8 кв.м., що перебуває на балансі ДЛП "Прикарпатліс" та розташовані за адресою: м. Івано -Франківськ, вул. Василіянок, 48, з огляду на обґрунтованість позовних вимог.
Додатковим рішенням від 15.07.2008 р. господарський суд Івано - Франківської визнав недійсним додаток № 4 від 01.08.2007 р. до договору оренди № 28-ДЛП від 01.02.2003 р., укладений між ДЛП "Прикарпатліс" та ПП "Кедр" та зобов'язав ПП "Кедр" звільнити приміщення на 3 поверсі адміністративної будівлі площею 96,65 кв.м. за адресою: м. Івано -Франківськ, вул. Василіянок, 48.
За апеляційною скаргою ДЛП "Прикарпатліс" Львівський апеляційний господарський суд (судді: Городечна М.І., Юркеіич М.В., Кузь В.Л.), переглянувши рішення господарського суду в апеляційному порядку, постановою від 06.08.2008 р. залишив його без змін.
ДЛП "Прикарпатліс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати дійсним договір оренди державного майна № 28-ДЛП від 01.02.2003 р. із змінами від 25.12.2003 р., 01.08.2006 р. та 01.08.2007 р., обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано те, що додаток № 2 від 25.12.2003 р., підписано сторонами до набрання чинності Господарським кодексом України, а отже його положення не можуть поширюватися на правовідносини, які склалися до 01.01.2004 р.
Укладаючи 01.08.2007 р. додаток № 4 до договору оренди державного майна ДЛП "Прикарпатліс" діяло у відповідності до чинного законодавства України та пункту 4.5 статті 4 Статуту підприємства та одержало дозвіл Мінпромполітики України на пролонгацію договору № 10/5-4-1410 від 08.10.2007 р.
Крім того, заявник зазначив, що в статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка передбачає порядок зміни розмірів орендної плати передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін і не вимагається погодження змін розміру орендної плати з органом уповноваженим управляти відповідним майном.
На думку скаржника, суди помилково дійшли висновку, що оспорювані додатки до договору оренди № 28-ДЛП від 01.02.2003 р. укладені всупереч чинному, на час їх укладення законодавству, у зв'язку з чим вони є такими, що підлягають визнанню недійсними.
У відзиві на касаційну скаргу РВ ФДМ України просило відмовити у її задоволенні, а судові рішення у справі залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 01.02.2003 р. між ДЛП "Прикарпатліс" та ПП "Кедр" було укладено договір оренди нерухомого державного майна (приміщення) № 28-ДЛП, а саме: нежитлового приміщення адмінбудинку, що знаходиться на балансі Державного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс" та розташованого у м.Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 48, площею 15,7 кв.м., а з врахуванням використання площ загального призначення розміром 4,1 кв.м., всього 19,8 кв. (пункт 1.1).
Термін дії договору оренди встановлений сторонами до 01.02.2004 року (пункт 10.1 договору).
25.12.2003 року між сторонами було підписано додаткову угоду (додаток № 2) до договору № 28-ДЛП від 01.02.2003 року, якою внесено зміни в зазначений договір, зокрема, викладено пункти 1.1, 3.1, 10.1 в новій редакції.
Даними пунктами договору уточнено його предмет, зокрема, зазначено про передачу в оренду житлового приміщення III поверху, кім. 313, корисною площею 15,7 кв.м. в будівлі, що знаходиться на балансі ДЛП "Прикарпатліс" (м.Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 48), а з врахуванням площ загального призначення - 4.1 кв.м., всього 19,8 кв.м.; встановлено орендну плату в розмірі 156,36 грн. за базовий місяць грудень 2003 року та строк дії договору - до 31.12.2008 року.
01.02.2006 року ДЛП "Прикарпатліс" та ПП "Кедр" укладено додаткову угоду до договору з додатком оренди нежитлових приміщень державного майна № 28-ДЛП від 02.01.2003р., відповідно до змісту якого була збільшена вартість оренди, вартість орендованих приміщень та внесено зміни до пункту 3.1 договору, відповідно до якого орендна плата була встановлена відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Kабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786, зі змінами, за базовий місяць оренди - липень 2006 року, у розмірі 221,80 грн.
Пункт 10.1 договору викладено в новій редакції, а саме: строк дії основного договору вказаною додатковою угодою було продовжено до 31.12.2008 року.
Також судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 01.08.2007р. між відповідачами у справі було підписано додаткову угоду, названу додаток № 4 до договору № 28-ДЛП від 01.02.2003р., якою внесено зміни в зазначений договір, зокрема, викладено пункти 1.1, 3.1, 10.1 в новій редакції, згідно з якими, посилаючись на Методику розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою KM України від 04.10.1995р. № 786, зі змінами, збільшено вартість орендованих приміщень та вартість оренди, зокрема, встановлено орендну плату в розмірі 1813,65 грн. без ПДВ за базовий місяць - липень 2007 року; строк договору продовжено до 31.12.2008 року включно.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги РВ ФДМ України по Івано -Франківській про визнання недійсними додатку № 2 від 25.12.2003 р., додаткової угоди від 01.08.2006 р. та додатку № 4 від 01.08.2007 р. до договору оренди № 28-ДЛП від 01.02.2003 р., укладених між відповідачами та припинення дії договору оренди № 28-ДЛП від 01.02.2003 р. на майбутнє, з огляду на порушення вимог законодавства стосовно погодження щодо їх укладення з власником майна - РВ ФДМ України по Івано -Франківській області, посилаючись, зокрема, на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України та статтю 287 Господарського кодексу України.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини 1 статті 215 зазначеного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 207 Господарського кодексу України судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
Частинною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.
Зі змісту статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних відносин) вбачається, що Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є орендодавцем щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук. Державні підприємства можуть бути орендодавцями лише щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 м на одне підприємство.
Подібна норма також міститься у частині 1 статті 287 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, де також вказано, що орендодавцем нерухомого майна, яке перебуває у державній власності, є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.
Згідно з частиною 2 пункту 4 Розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
З наведеного слідує, що з 1 січня 2004 року орендодавцем нерухомого майна, яке перебуває у державній власності, є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.
Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 28.07.2006 р., РВ ФДМУ по Івано-Франківській області було проведено перевірку дотримання чинного законодавства при передачі в оренду державного майна, яке перебуває на балансі ДЛП "Прикарпатліс" (м.Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 48), якою встановлено, що станом на 01.06.2006 року зазначеним Підприємством передано в оренду 2049,13 кв.м. будівлі по вул. Василіянок. 48 в м.Івано-Франківську.
Листом від 24.02.2004 р. № 08/311 РВ ФДМ України повідомляло керівника ДЛП "Прикарпатліс" про зміни в чинному законодавстві щодо права бути орендодавцем державного майна та вказало на заборону пролонгації договорів оренди нерухомого майна.
Відповідно до пункту 2 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995р., у разі коли орендодавцем цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (філії, цеху, дільниці) державного підприємства, а також нерухомого майна (будинки, споруди, приміщення) є державне підприємство, організація, розмір орендної плати погоджується з органом, визначеним в абзаці другому статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме Фондом державного майна України або Регіональним відділенням Фонду державного майна України.
Судами було встановлено, що докази погодження розміру орендної плати з РВ ФДМ України по Івано -Франківській області ДЛП "Прикарпатліс" не надано.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок судів першої та апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог РВ ФДМ України по Івано -Франківській області про визнання недійсними додатку № 2 від 25.12.2003р., додаткової угоди від 01.08.2006 р. та додатку № 4 від 01.08.2007 р. до договору оренди № 28-ДЛП від 01.02.2003 р., укладених між відповідачами та припинення дії договору оренди № 28-ДЛП від 01.02.2003 р., з огляду на недоведеність відповідачами дотримання норм законодавства щодо погодження укладання угод з РВ ФДМ України.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Викладені у касаційній скарзі доводи заявника, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до оцінки доказів у справі, розгляд яких за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Івано -Франківської від 10.04.2008 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2008 р. у справі № 3/273 залишити без змін, а касаційну скаргу ДЛП "Прикарпатліс" -УКБ" - без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач