09 грудня 2008 р.
№ 2/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. -головуючого
Волковицької Н.О.
Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивача
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
відповідача
Харитоненко В.О. - віцепрезидент
Собура А. К. дов. від 19.11.2008 року
третіх осіб
Харченко С.Л. дов. від 22.01.2008 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Управління освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації
на постанову
від 12.08.2008 року Київського апеляційного господарського суду
у справі
№ 2/13 господарського суду міста Києва
за позовом
Управління освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації
до
Благодійного фонду дитячого баскетболу "Юніс"
треті особи
1.Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація"
2.Комунальне підприємство "Фінансово -розрахунковий центр "Дніпровський"
про
виселення
Управління освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Благодійного фонду дитячого баскетболу "Юніс" про виселення з нежитлового приміщення за адресою вул.Бучми, 5-а.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2008 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
За апеляційною скаргою Управління освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2008 року залишене без змін.
Управління освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2008 року, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме: статті 4, 32, 33, 50 Закону України "Про власність", стаття 5, пункт 2 статті 41, стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пункт 5 статті 63 Закону України "Про освіту", пункт 6 статті 16 Закон України "Про дошкільну освіту".
Заявник вважає, що судами не взято до уваги те, що рішенням господарського суду міста Києва від 10.04.2003 року у справі №3/8 визнано недійсним договір оренди №6 від 16.07.1998 року нежитлового приміщення, розташованого у місті Києві по вул. Бучми 5-а, загальною площею 544,6 кв.м., а відтак жодних правових підстав займати та використовувати зазначене нежитлове приміщення, а тим більше здавати в суборенду у відповідача немає.
На думку заявника судами не враховано того, що рішенням від 19.03.2002 № 64 Дніпровської районної у м. Києві ради визначено перелік об'єктів нерухомого майна, що не підлягають передачі до власності територіальної громади м. Києва, де зазначено ДНЗ № 522, вул. Бучми, 5-а.
Заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій позивач звернувся до суду з позовом про виселення відповідача з нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Бучми, 5-а на підставі статей 6, 7, 143, 145 Конституції України, статей 4, 32, 33, 50 Закону України "Про власність", статей 5, 16, статей 41, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 2, 13, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у зв'язку з визнанням недійсним договору оренди № 6 від 16.07.1998 року рішенням господарського суду міста Києва від 10.04.2003 року у справі № 3/88.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що позивачем не доведено порушення відповідачем його прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки позивач не є орендодавцем нерухомого майна -будівлі по вул. Бучми Амвросія, 5-а в м. Києві.
Одночасно судами встановлено, що відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 22.02.2002 року № 347 "Про закріплення нежилих будинків та приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва" на виконання рішення Київської міської ради від 20.11.2001 року № 151/1585 "Про затвердження переліку нежитлових будівель комунальної власності територіальної громади міста Києва", розпорядження Київської міської державної адміністрації від 08.05.2003 року № 782 "Про внесення змін і доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 22.02.2002 року № 347" будинок, розташований за адресою: м. Київ, вул. Бучми Амвросія, 5-а віднесено до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.04.2003 року у справі № 3/88 договір оренди № 6 від 16.07.1998 року укладений між Харківською районною державною адміністрацією м. Києва, правонаступником якої є Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація та Благодійним фондом дитячого баскетболу "Юніс" нежитлового приміщення, що розташоване в місті Києві по вул.Бучми, 5-а загальною площею 544, 60 кв.м визнано недійсним.
Згідно із частиною 3 статті 78 Господарського кодексу України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Відповідно до рішення Київської міської ради від 29.11.2001 року № 151/1585 "Про затвердження переліку нежитлових будівель комунальної власності територіальної громади міста Києва" зі змінами, до переліку нежитлових будинків та нежитлових приміщень, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, віднесено дитячий садок, який використовується не за призначенням за адресою: вул. Бучми Амвросія, 5-а, площею 2690,2 кв.м та вказано виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) закріпити нежитлові будівлі за підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва.
Згідно із розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 22.02.2002 року № 347 "Про закріплення нежитлових будинків та приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва" зі змінами та переліку додатку 1 таблиці 1 до зазначеного розпорядження будівля за адресою: вул. Бучми Амвросія, 5-а, площею 2690,2кв.м закріплена за Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" на праві повного господарського відання.
В матеріалах справи відсутні докази змін або визнання недійсними у встановленому порядку вищевказаних рішення Київської міської ради та розпорядження Київської міської державної адміністрації щодо будівлі за адресою: вул. Бучми Амвросія, 5-а площею 2690,2 кв.м.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених і охоронюваних законом інтересів.
Таким чином судами встановлено, що матеріалами справи не підтверджено право позивача на спірне приміщення та наявність повноважень орендодавця щодо цього приміщення, в зв'язку з чим перебування відповідача у зазначеному приміщенні не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, а відповідно відсутні передбачені законодавством підстави для задоволення позову про виселення відповідача.
Крім того, судами зазначено, що згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Отже суд не зобов'язаний був враховувати те, що представники третіх осіб у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, що також і не впливає на правильне рішення.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення.
Оскільки рішення від 15.05.2008 року справі № 2/13 прийняте при вирішенні господарського спору за позовом позивача, то наявність прав та охоронюваних законом інтересів саме позивача встановлювалось судом. Навіть якщо відповідач і не має права користування спірним приміщенням, то ця обставина не породжує будь-яких прав на це приміщення у позивача.
Та обставина, що Дніпровською районною у м. Києві радою прийнято рішення від 19.03.2002 року за № 64 "Про приймання-передачу комунального майна у власність територіальної громади Дніпровського району м. Києва" утриматись від передачі до комунальної власності територіальної громади м.
Києва об'єктів нерухомого майна, зазначених у додатку № 2, до якого віднесено також нерухоме майно за адресою: вул. Бучми, 5-а Д/з № 522 площею 2 690, 2 кв.м не змінює та не скасовує вищезазначених рішення Київської міської ради № 151/1585 від 29.11.2001 року та розпорядження Київської міської державної адміністрації № 347 від 22.02.2002 року зі змінами.
Законодавством не передбачено, що перебування майна на балансі юридичної особи надає останній право господарського відання або власності щодо цього майна. Також наявність заборгованості по утриманню приміщення, якщо така має місце, не надає підстав позивачу вимагати виселення відповідача, враховуючи викладене. Крім того, слід зазначити, що згідно із п.2 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 22.02.2002 № 347 районній державній адміністрації належало забезпечити передачу спірного нерухомого майна Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація".
Оскільки у позивача відсутнє право власності або господарського відання щодо спірного майна, то посилання на норми Законів України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", "Про оренду державного та комунального майна" є безпідставними.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2008 року у справі № 2/13 господарського суду міста Києва залишити без змін.
Касаційну скаргу Управління освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Л. Рогач