25 вересня 2006 року колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Курської А.Г. суддів Горбань В.В. Філатової Є.В. при секретарі Антипові Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на ухвалу від 12.05.2006 року та рішення від 08.06.2006 року Ялтинського міського суду АР Крим,
23.03.2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди. •
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору дарування він є власником 4/15 часток домоволодіння АДРЕСА_1 в м.Ялта, але до листопада 2004 року він не міг вселитися в належну йому частину будинку, оскільки відповідачка, якій також на праві власності належить 2/15 частки цього будинку, не впускала його в будинок і не звільняла належне йому приміщення. Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 01.03.2005 року визначено порядок користування спірною частиною будинку між ним та ОСОБА_2, він вселений у виділені йому приміщення, відповідачка зобов'язана не чинити йому перешкод у користуванні власністю. Тільки 23.01.2006 року при примусовому виконанні даного рішення суду позивач вселений в належну і виділену йому частину будинку. Позивач вважав, що незаконними діями відповідачки йому заподіяно матеріальну і моральну шкоду. Матеріальний збиток складає 30 072 грн., які він витратив на авіаквитки, оскільки для врегулювання суперечки він був змушений протягом півтора року прилітати з м.Санкт-Петербург в м.Ялта. Крім того, через незаконні дії відповідачки він фізично та морально страждав, унаслідок чого проходив лікування у терапевта-психіатра.
Позивач просив стягнути з відповідачки на його користь матеріальний збиток в сумі 30 072 грн., а також 150 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою суду від 12.05.2006 року в порядку забезпечення позову накладено арешт на 2/6 частки домоволодіння АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.
Рішенням суду від 08.06.2006 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток в сумі 30 072 грн., моральну шкоду в сумі 10 000 грн. та судові витрати в сумі 339 грн. 22 коп., - а всього 40 411 грн. 22 коп.
В апеляційній скарзі на ухвалу суду ОСОБА_2 просить її скасувати, як незаконну. Вважає, що арешт накладений без достатніх підстав, а посилання суду на те, що вона має намір продати належну їй частину будинку не відповідає дійсності, оскільки
Справа №22-5286/2006
Головуючий у першії
інстанції _________ Романенко В.В.
Доповідач Курська А.Г.
у виділеній їй кімнаті разом з нею проживають члени її родини, в тому числі неповноліті дитина, іншого житла вони не мають.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_2 просить його скасувати.як таке, що не відповідає обставинам справи та постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. На думку апелянта, суд не дослідив докази по справі, не взяв до уваги, що позивачем надані авіаквитки за напрямами до Київа, Москви, Владикавказа, які ніякого відношення до поїздок в м.Ялта не мають. Крім того> вона не перешкоджала вселенню позивача до будинку, а тільки не була згодна з варіантом користування приміщеннями, запропонованим останнім. З варіантом, визначеним судом, вона погодилась, і позивач вселився.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 на підставі довіреності, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне змінити рішення суду, стягнути з відповідачки 4240 грн. матеріальних збитків та 2000 грн. моральної шкоди, ухвалу суду від 12.05.2006 року залишити без змін на підставі п.1 ст.312 ЦПК України, оскільки питання на день розгляду справи розглянуто судом з додержанням вимог закону.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення законних прав ОСОБА_1, як власника квартири в місті Ялта з боку відповідачки ОСОБА_2
З такими висновками суду колегія погоджується, оскільки вони не суперечать фактичним обставинам і доказам, які надали сторони на засадах змагальності та відповідно до ст.321 ЦК України.
З матеріалів справи убачається, що сторони є співвласниками жилих та підсобних приміщень першого та цокольного будинку АДРЕСА_1 в м.Ялта АР Крим загальною площею 93 кв.м., якими відповідачка користувалася одна, не бажаючи пускати до квартири позивача, чим чинила йому незаконні перешкоди на протязі двох років, з моменту реєстрації права власності в м.Ялта ( з 2004 року по день вселення за рішенням суду 2006 року).
Положення ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод захищають традиційну концепцію власності, що включає в себе рухоме та нерухоме майно, права, що випливають із взаємовідносин між приватними особами.
Виходячи з концепції власності, що вбачається із рішень Європейського суду, яка поширюється на «законні сподівання" та «свідчення" ( підтвердження) права власності і, враховуючи наведений підхід до захисту права власності, судова колегія вважає, що відповідачка дійсно порушила принцип обґрунтованих сподівань позивача на розпорядження своїм майном на свій розсуд на протязі декілька років. Відповідачкою порушені права позивача, передбачені ст.1 Протоколу №1 Конвенції, за яким « кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права".
Як убачається з матеріалів справи, відповідачка мала меншу частку, а розпоряджалася квартирою одна. Приймаючи до уваги докази, які надали сторони суду на засадах змагальності, враховуючи ст.Л Протоколу №1 та роз'яснення, що містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначити залежно від характеру немайнових втрат і з урахуванням інших обставин; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, судова колегія вважає за необхідне змінити рішення суду з підстав, передбачених ст.309 ЩІК України.
Визначаючи розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної ( немайнової) шкоди в сумі 10 000 грн., суд першої інстанції не в повному обсязі врахував зазначене вище роз'яснення Пленуму.
Судова колегія Апеляційного суду АР Крим вважає, що з урахуванням характеру й обсягу моральних страждань, яких ОСОБА_1 зазнав у зв'язку з порушенням Його прав власника з боку відповідачки, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, на його користь за заподіяну моральну шкоду має бути стягнено 2000 грн.
Щодо відшкодування матеріальних збитків за наданими квітками, то судова колегія дійшла висновку, що і в цій частині рішення підлягає зміні при визначені розміру відшкодування, оскільки не всі квітки, на які посилалась представник позивача ( а.с.13, 14), свідчать про приїзд ОСОБА_1 саме до місця знаходження майна.
За таких підстав, на користь позивача за заподіяні збитки має бути стягнено 4240 грн.( 3909+133+198).
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухвали суду про забезпечення позову не підлягають задоволенню, оскільки на день розгляду питання в суді першої інстанції процедура розгляду не була порушена, і судом правильно застосовані правила ст.ст. 153, 157 ЦПК України.
Згідно зі ст.154 ЦПК України сторони по справі не позбавлені можливості звернутися до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову за підставами, передбаченими законом.
Згідно з п.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 312, 313, 314, 316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим задовольнити частково, рішення суду змінити в частині стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. та в частині стягнення збитків в сумі 30072 грн., зменшити розмір стягнення моральної шкоди до 2000 грн., зменшити розмір стягнення матеріального збитку до 4240 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 державне мито в сумі 59 грн. 50 коп.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ялтинського міського суду від 12.05.2006 року відхилити, ухвалу залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.