К/скарга №К-6791/06
01010, м.Київ, вул.Московська, 8
12.07.2006 р. Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Конюшка К.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.І.
при секретарі: Ільченко О.М.
за участю представників:
позивача:Смілянського Ю.М.
відповідача: Бондаренка О.М., Гречко І.В.
прокуратури: Івченко О.А.
розглянувши касаційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області
на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.07.2005 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.12.2005 р.
у справі №15/1655
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Смілянське»
до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області
за участю прокурора Черкаської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення , -
У березні 2005 р. СТОВ «Смілянське» звернулось з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000572602/0 10759 від 14.09.2004 р., яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 607579, 07 грн., №0000582602/0 10758 від 14.09.2004 р. про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 2111225 грн. та рішення Смілянської ОДПІ від 02.11.2004 р. № 11868/26-220 за результатами розгляду скарги.
Вимоги обґрунтовані тим, що 29.06.2004 р. Господарським судом Черкаської області порушено провадження у справі №10/2017 про банкрутство позивача, про що 27.08.2004 р. в газеті «Голос України» надруковано оголошення. Відповідачем заява про визнання його кредитором на суму 2111225,00 грн., зазначену в повідомленні-рішенні №0000582602/0 10758 від 14.09.2004 р. не подавалась, а тому відповідно до п.2 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» воно вважається погашеним, а майнові активи підлягають звільненню з податкової застави. Крім того, в лютому 2003 р. позивачем внесено до статутного фонду СТОВ «Насіннєва компанія «Маїс» майновий комплекс вартістю 8600000 грн., який відповідно до ст.12, 54 Закону України «Про господарські товариства», не мало можливості реалізувати, так як втратило право власності на нього. У червні 2004 р. було укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу від 01.12.2000 р., за якою позивач придбав обладнання «Кімбрія» за договірною ціною 108000 дол.США, при цьому митна вартість предмета лізингу становила 870000 дол.США без ПДВ та митних зборів. Оскільки митна вартість не змінилась позивач включив до складу податкового зобов'язання зі сплати ПДВ 972146,70 грн. зазначену в митній декларації, а в наступному періоді відніс цю суму до складу податкового кредиту.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.07.2005 р., позов задоволено частково, визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення №0000572602/0 10759 від 14.09.2004 р. в частині визначення позивачу завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у листопаді 2002 р. в розмірі 142733,07 грн.; визнано частково недійсним рішення начальника Смілянської ОДПІ від 02.11.2004 р. №11868/26-220 в частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення №0000572602/0 10759 від 14.09.2004 р. про виявлене завищення бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 142733,07 грн. та залишення скарги в цій частині без задоволення. У решті позову відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.12.2005 р. рішення місцевого господарського суду скасовано, позов задоволено частково. Визнані протиправними податкові повідомлення-рішення №0000572602/0 10759 та №0000582602/0 10758 від 14.09.2004 р. В частині визнання недійсним рішення начальника Смілянської ОДПІ від 02.11.2004 р №11868/26-220 відмовлено.
Відповідачем у справі подана касаційна скарга у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції повністю та рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильного застосування норм матеріального права.
Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що позивачем в порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в загальній податковій декларації з ПДВ за листопад 2002 р. безпідставно заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ в сумі 142733,07 грн., визначений як різниця ПДВ, який входить в ціну сільськогосподарської продукції після обробки на кукурудзо-калібрувальному заводі та ПДВ, який включено в ціну придбання гібридної кукурудзи та сої елітної до обробки. У зв'язку зі зміною умов розрахунків та отриманням позивачем у власність калібрувального обладнання «Кімбрія», яке перебувало у нього в лізингу, в порушення п.4.3 ст.4, пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зайво віднесено до податкового кредиту ПДВ в розмірі 856071,00 грн. Відповідно до договору купівлі-продажу №99/253 від 12.03.2003 р., акту прийому-передачі від 12.03.2003 р., свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс кукурудзо-калібрувального заводу, відбувся перехід права власності від позивача до СТОВ «Насіннєва компанія «Маїс» на даний об'єкт основних засобів і відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» дана операція оподатковується на загальних підставах.
Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав, його представник у судовому засіданні касаційної інстанції, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Представник прокуратури підтримав вимоги касаційної скарги.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідачем проведена позапланова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2001 р. по 01.07.2004 р., за наслідками якої складено акт №547/26-209/00449800/9829 від 13.09.2004 р., якою встановлено порушення позивачем пп.7.4.4, 7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у результаті чого не нараховано та не сплачено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2002 р. в сумі 856071 грн. та в листопаді 2002 р. в сумі 142733,07 грн.; пп.3.1.1 п. 3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 пп.7.3.1 п.7.3пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем в березні 2003 р. не нараховано та не сплачено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1720000 грн.
Як встановлено у справі, 01.12.2000 р. між Компанією ІТС Інтер Техно Консалт Лтд та позивачем було укладено договір фінансового лізингу повного комплекту обладнання, супутніх будівель та інфраструктури для калібрування, обробки та упаковки в мішки насіння вартістю 870000 доларів США без ПДВ та митних зборів, що за курсом НБУ станом на 01.12.2000 р. становило 4729842 грн. Обладнання прийнято позивачем по акту прийому-передачі калібрувального обладнання в лізинг від 01.12.2000 р. у лютого му 2002 р. здійснено митне оформлення ввезеного на митну територію України обладнання (вантажна митна декларація №90200/2/001056 від 01.02.2002 р. загальна митна вартість за декларацією - 4629270 грн., ПДВ - 972146,70 грн.).
11.06.2004 р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу про те, що вартість обладнання і лізингових платежів складає 108000 дол.США (580378,56 грн. за курсом НБУ) і станом на 03.06.2004 р. повністю сплачена. Відповідно до п.3, 4 додаткової угоди право власності на обладнання переходить до позивача з моменту підписання даної угоди і договір фінансового лізингу вважається виконаним.
Позивач у загальній податковій декларації з ПДВ за березень 2002 р. включив ПДВ у сумі 972147 грн. до суми податкових зобов'язань і цю ж суму включив до податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за квітень 2002 р.
Згідно п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
У разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься о складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, згідно пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.
У вантажній митній декларації №90200/2/001056 від 01.02.2002 р. загальна митна вартість обладнання визначена в розмірі 4629270 грн., а ПДВ - 972146,70 грн.
Позивач здійснив компенсацію за придбане обладнання в розмірі 108 тис. дол.США, а не 870 тис. дол.США, як передбачалось договором фінансового лізингу від 01.12.2000 р. та визначено митною декларацією.
Здійснена позивачем компенсація є його валовими витратами у зв'язку з придбанням обладнання і, відповідно, податковий кредит з цієї операції повинен визначатися, виходячи з вартості цього обладнання, яка відноситься до валових витрат, тобто з 108 тис.дол.США (580378,56 грн.)
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, правильно оцінивши обставини справи, дійшов висновку щодо зайвого віднесення позивачем у квітні 2002 р. до податкового кредиту 856071 грн.
Згідно загальної податкової декларації з ПДВ за листопад 2002 р. позивач заявив до відшкодування з бюджету ПДВ в сумі 872435 грн., на підставі податкових накладних №26112001 від 26.11.2002 р., №30112-001 від 30.11.2002 р. із вартості насіння кукурудзи гібридної та сої, які були придбані згідно договорів купівлі-продажу №62/1165 від 10.11.2002 р., №1176/64 від 22.11.2002 р., укладеними між СТОВ «Смілянське» та СТОВ «Насіннєва компанія «Маїс». Предметами договорів була купівля-продаж насіння кукурудзи гібридної на суму 4500764,45 грн. в т.ч ПДВ 750127,41 грн. та сої на суму 240000 грн. в т.ч. ПДВ 40000 грн.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Враховуючи, що відповідачем не надано доказів завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ у листопаді 2002 р., колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000572602/0 10759 від 14.09.2004 р. на суму 142733,07 грн.
Щодо вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000582602/0 10758 від 14.09.2004 р., у справі встановлено, що згідно протоколу №3 зборів засновників СТОВ «Насіннєва компанія «Маїс» від 20.01.2003 р. позивач був прийнятий до складу учасників з часткою у статутному фонді товариства в розмірі 99,81 % в сумі 8600000 грн., шляхом внесення до статутного фонду цілісного майнового комплексу заводу по кондиціюванню насіння кукурудзи.
12.03.2003 р. згідно протоколу №5 зборів засновників позивач виведений зі складу учасників СТОВ «Насіннєва компанія «Маїс» та прийнято рішення про викуп у позивача його частки учасника в розмірі 99.81% в сумі 8600000 грн.
12.03.2003 р. укладено договір купівлі-продажу №99/253, відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність СТОВ «Насіннєва компанія «Маїс» свою частку у статутному фонді цього товариства у складі цілісного майнового комплексу в сумі 8600000 грн., а останнє прийняти та оплатити її.
Згідно акту прийому-передачі від 12.03.2003 р. позивач передав, а СТОВ «Насіннєва компанія «Маїс» прийняло частку першого в статутному фонді та платіжним дорученням №1 від 12.03.2003 р. перерахувало позивачу кошти згідно договору в повному обсязі.
Позивачем продаж цілісного майнового комплексу задекларовано в колонці А рядок 3 загальної податкової декларації з ПДВ за березень 2003 р. від 21.04.2003 р. та в уточненій податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2003 р. від 20.11.2003 р.
Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платника податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в т.ч операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.
П.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
Дата виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт послуг) визначається відповідно до пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Суми податку, згідно пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Оскільки вклад до статутного фонду не є майном, переданим товариству засновниками і учасниками у власність, відповідно до ст.12 Закону України «Про господарські товариства», ст.54 цього Закону регулює питання оплати вартості частини майна при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю, а в даному випадку відбувся продаж частки майна позивачем самому товариству, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що операція з продажу учасником своєї частки у статутному фонді товариства підлягає оподаткуванню на загальних підставах, а тому позивач безпідставно за березень 2003 р. не нарахував і не сплатив податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 1720000 грн.
Враховуючи викладене, вірним є висновок суду першої інстанції про часткове визнання недійсним рішення начальника Смілянської ОДПІ від 02.11.2004 р. № 11868/26-220 про результати розгляду скарги позивача від 13.10.2004 р. №533 в частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення №0000572602/0 10759 від 14.09.2004 р. про виявлене завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 142733,07 грн.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, повно та правильно встановивши обставини справи, дійшов помилкового висновку, про відсутність порушень позивачем податкового законодавства при купівлі та розмитнені калібрувального обладнання Кімбрія та що за договором купівлі-продажу №99/253 від 12.03.2003 р. відбувся продаж корпоративних прав, атому ця операція не є об'єктом обкладення ПДВ.
За таких обставин, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду апеляційної інстанцій - скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області задовольнити частково, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.12.2005 р. скасувати. Рішення Господарського суду Черкаської області від 04.07.2005 р. залишити в силі.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді К.В.Конюшко
О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук
О.І.Степашко
Повний текст ухвали складено 17.07.2006 р.