К/скарга №К-6773/06
01010, м.Київ, вул.Московська, 8
19.07.2006 р. Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В. (доповідач)
суддів Конюшка К.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.І.
при секретарі: Ільченко О.М.
за участю представників:
позивача: Іванчук І.П.
відповідача: Кравець Т.М., Костюка А.Ю.
розглянувши касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області
на рішення Господарського суду Волинської області від 20.09.2005 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2005 р.
у справі №2/102-2А
за позовом Державного підприємства «Волиньвугілля»
до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення , -
У листопаді 2004 року ДП «Волиньвугілля» звернулось до суду, з врахуванням уточнених вимог, з позовом до Нововолинської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №00000352301/2/2638 від 31.08.2004 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 56070 грн., №0000362301/2 639 від 31.08.2004 р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 97934,16 грн., № 0000382303/3 від 25.11.2004 р. про застосування штрафної санкції в розмірі 81532,5 грн. на підставі ч.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Положення (стандарт) бухобліку, а також позивач не є суб'єктом застосування закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», при здійсненні господарської діяльності керується Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 20.09.2005 р., залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2005 р., позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №00000352301/2/2638 від 31.08.2004 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 56070 грн.; № 0000382303/3 від 25.11.2004 р. про застосування штрафної санкції по застосуванню реєстраторів розрахункових операцій за реалізацію продукції невласного виробництва в сумі 78985 грн.; №0000362301/2 639 від 31.08.2004 р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 96420,24 грн. В позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000362301/2/639 від 31.08.2004 р. в частині визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 4949,76 грн. відмовлено.
На судові рішення Нововолинською ОДПІ подано касаційну скаргу, у якій ставиться питання про їх скасування в частині задоволення вимог, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник вважає, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій визначено ст.1 Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Дана норма закону не визначає поняття підприємство торгівлі, а регламентує дію цього закону саме у сфері торгівлі. Проведення позивачем операцій з реалізації матеріалів та путівок, відноситься до сфери торгівлі, а оскільки вони не є продукцією власного виробництва, та на них не поширюється дія п.1ст.9 Закону України «Про застосування РРО». Застосування судами попередніх інстанцій п.1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності -юридичними особами, їх філіями та іншими відокремленими підрозділами, як підставу для скасування податкового повідомлення-рішення є неправомірним, так як не може бути критерієм визначення законності його прийняття.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу та його представник у судовому засіданні касаційної інстанції, просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено комплексну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за П-ІУ квартал 2001 р., 2002 р., 2003 р. та І кв. 2004 р. про що складено акт №47 від 25.06.2004 р.
Згідно акту перевірки позивачем порушено Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого допущено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за 1 кв.2003 р. на суму 303100 грн., та заниження об'єкта оподаткування за 1 кв.2004 р. на суму 124600 грн., в результаті чого не нараховано податок на прибуток на суму 37380 грн. по ВСП «Шахта №9», а також виявлено заниження податку на додану вартість за 2003 р. та І кв. 2004 р. в результаті чого донараховано податок на додану вартість на суму 67580,31 грн.
На підставі акту перевірки прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, у справі проведено судово-бухгалтерську експертизу, згідно висновку Волинського відділення Львівського НДІ судових експертиз №0133 від 15.07.2005 р. у зв'язку з відсутністю в акті перевірки джерела інформації щодо даних первинних документів в частині донарахування підприємству податку на прибуток та податку на додану вартість, провести експертне дослідження за даними акту та документально підтвердити донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість в частині пп.1, 2, 6 п.2.5 немає можливості.
На підставі цього судами зроблено висновок, що відповідачем порушено Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та ін. відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України №429 від 16.09.2002 р. (далі - Порядок), який був чинним на момент здійснення перевірки, оскільки, в акті перевірки не наведено первинних документів податкового та бухгалтерського обліку на підставі яких визначено заниження позивачем об'єкту оподаткування по податку на прибуток за І кв.2003 р. на суму 124,60 тис.грн., а також відсутнє джерело інформації щодо даних первинних документів в частині донарахування податку на прибуток та ПДВ, що унеможливлює проведення судового дослідження фактів, викладених в акті перевірки, а тому акт не може слугувати належною правовою підставою для прийняття оскаржуваних рішень податковим органом.
З такою позицією судів попередніх інстанцій не можна погодитись, оскільки вона є наслідком врахування лише експертного висновку.
Згідно ч.5 ст.82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.
Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, то відповідно до ч.2 ст.85 КАС України, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Як передбачено ч.2 ст.86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Згідно пп.1.1 п.1 Порядку він розроблений для використання посадовими особами органів ДПС під час проведення документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності.
Пп.1.7 п.1 Порядку передбачено, що факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Як вбачається з акту перевірки №47 від 25.06.2004 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи, при перевірці було використано ряд документів, зокрема, декларації підприємства по ПДВ та податку на прибуток за період П кв. 2001 р. - І кв.2004 р.
Однак, вищезазначені декларації не були предметом дослідження судів попередніх інстанцій.
Таким чином, не встановлення судами попередніх інстанцій вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та ухвала у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Волинської області від 20.09.2005 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2005 р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді К.В.Конюшко
О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук
О.І.Степашко
Повний текст ухвали складено 24.07.2006 р.