Справа № 11 - a - 656 2006 р. Категорія ст. ст. 185 ч. 3, 187 ч. 2 КК України
Головуючий суду 1 інстанції судця Кондрачук А.П. Доповідач суду апеляційної інстанції суддя Гребешок B.I.
14 вересня 2006 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних
справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого: Суддів:
Карпія В.М.
Куценко О.В.
Гребенюк В.І.
за участю: прокурора Князевої Т.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 17 червня 2006 року, яким
ОСОБА_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, не одружений, проживаючий без реєстрації в АДРЕСА_1, раніше судимий:
1) 11.06.1996 року Любашевським райсудом Одеської області за ст. ст. 86 - 1, 44, 140 ч. З, 140 ч. 2, 42 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
2) 02.02.1999 року Фрунзовським райсудом м. Одеси за ст. 81 ч. 1, 183 ч. 2, 42 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, на підставі ст. 43 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком від 11.06.1996 року, всього до відбуття визначено покарання 6 років розбавлення волі з конфіскацією всього майна, звільнений 17.12.2004 року за відбуттям строку; -
засуджений:
· за ст. ст. 15,185 ч. З КК України до 3 років позбавлення волі;
· за ч. З ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі;
- ч. 2 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком 7 років з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, з неповною середньою освітою, не працюючий, не одружений, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючий без реєстрації в АДРЕСА_1, раніше не судимий, -
засуджений:
· за ст. ст. 15,185 ч. З КК України до 3 років позбавлення волі;
· за ч. З ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.
Постановлено стягнути з засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2. в солідарному порядку на користь потерпілого ОСОБА_3 585 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.
Згідно вироку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними та засуджені за вчинення ряду злочинів.
ОСОБА_1 20 липня 2005 року близько 20.00 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи метою відкрите заволодіння чужим майном з насильством, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, за попередньою змовою та разом з засудженим по цій справі вироком Суворівського райсуду м. Одеси 13.02.2006 року ОСОБА_4, на стоянці на АДРЕСА_2, приготувавши ніж, підійшли до автомобіля ВАЗ - 2103 державний номер НОМЕР_1, що належить потерпшому ОСОБА_5 та попросили їх підвезти до містка біля авторинку. Від'їхавши 500 м. на АДРЕСА_3 ОСОБА_4, знаходячись на задньому сидінні в салоні автомобіля, раптово напав на ОСОБА_5 та став його душити руками за шию. ОСОБА_1, тримаючи в правій руці господарський ніж, приставив його вістрям до тулуба потерпілого ОСОБА_5, застосовуючи насильство, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого. Висловлюючи погрози, стали вимагати від ОСОБА_5 передачі їм майна: грошей в сумі 100 грн. та мобільного телефону "Самсунг Ц - 100" вартістю 500 грн. Реально сприймаючи ці погрози, потерпілий поклав зазначене на переднє сидіння автомобіля. Після цього ОСОБА_4. вийшов з автомобіля та підійшов до потерпілого, намагаючись витягти та відібрати ключі від замка запалювання, а ОСОБА_1 в цей час утримував потерпілого за шию лівою рукою, приставивши вістря ножа до тулуба потерпілого. В цей час до них під'їхав автомобіль ГАЗ - 24 "Волга" і водій підійшов до автомобіля потерпілого, що змусило ОСОБА_1 та ОСОБА_4. втекти з місця злочину.
27 січня 2006 року близько 22.00 години ОСОБА_1 та ОСОБА_2., знаходячись в с. Михалкове Кривоозерського району в стані алкогольного сп'яніння з метою таємного викрадення чужого майна, приготувавши два велосипеда, сумку, мішок, монтировку, приїхали до магазин}7 потерпшого ОСОБА_3. по АДРЕСА_4 зазначеного села. ОСОБА_1 залишився на дорозі та спостерігав щоб їм ніхто не зашкодив скоїти злочин та не помітив їх, а ОСОБА_2. заздалегідь заготовленою монтировкою почав ламати вікно, побивши скло та пошкодивши віконну раму. Злочинний намір ОСОБА_1 та ОСОБА_2. не довели до кінця по причині, що не залежала від їх волі, тому що на дзвін розбитого скла вийшли жителі сусіднього будинку, які перешкодили скоїти злочин.
В той же день 27 січня 2006 року близько 23.00 години ОСОБА_1 та ОСОБА_2. в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою, за ініціативою останнього, прибули в АДРЕСА_5 шляхом зриву замків проникли в магазин, що належить потерпілій ОСОБА_6, звідки таємно викрали товару на суму 2460 грн. 17 коп., яким розпорядилися на власний розсуд.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить перевірити законність та обґрунтованість вироку. Заперечує винність у вчиненні розбою та замаху на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_3. Посилається на порушення вимог кримінально - процесуального закону під час досудового отідства, яке провадилося без участі захисника; на застосування до нього недозволених методів слідства; на неповноту та необ'єктивність судового розгляду. Зазначає, що при визначенні міри покарання суд безпідставно не взяв до уваги наявність у нього на утриманні неповнолітньої дитини та його стану здоров'я, а також не згоден із сумою стягнення.
В доповненнях до апеляції засуджений ОСОБА_1 просить пом'якшити покарання. Заперечує винність у вчиненні розбою. Крім того, вважає безпідставним врахування як обтяжуючої покарання обставини вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння.
В апеляції засуджений ОСОБА_2. просить пом'якшити призначене покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Посилається на безпідставне неврахування судом при визначенні міри покарання наявність у нього на утриманні дворічної дитини та хворої матері, а також думки прокурора про можливість призначення йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Вислухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, засудженого ОСОБА_2, який підтримав апеляцію і просив про застосування ст. 75 КК України, думку прокурора Князевої Т.В. про залишення апеляцій без задоволення, а вироку без змін, вивчивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає апеляцію засудженого ОСОБА_1 не підлягаючою задоволенню, а апеляцію засудженого ОСОБА_2 підлягаючою частковому задоволенню.
Суд вірно встановив фактичні обставини вчинених засудженими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 злочинів.
Як встановлено матеріалами справи, органами досудового слідства і судом дотримані вимоги ст. 22 КПК України, спрямовані на встановлення об'єктивної істини в справі.
Наведені у вироку суду висновки про винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2. у вчиненні злочинів за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені дослідженими в судовому засіданні і детально викладеними у вироку суду доказами.
Доводи засудженого про не вчинення ним розбою безпідставні, оскільки його винність підтверджується, зокрема, його поясненнями під час досудового слідства та в судовому засіданні, поясненнями потерпілого ОСОБА_5, поясненнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8., даними протоколів добровільної видачі, відтворення обстановки та обставин вчинення злочину, очної ставки, даними вироку Суворівського райсуду м. Одеси від 13.02.2006 року відносно ОСОБА_4. та ін.
Так, потерпший ОСОБА_5 суду пояснив, що йому на праві приватної власності належить автомобіль ВАЗ - 2103 державний номер НОМЕР_2. 20 липня 2005 року близько 20.00 години на автостоянці за залізничним переїздом на АДРЕСА_6 ОСОБА_1 разом з засудженим ОСОБА_4 попросили шдвезти їх до містка і сіли на заднє сидіння його автомобіля. Метрів через 500 ОСОБА_4. раптово напав на нього, схопив ззаду за шию та став душити, а ОСОБА_1 приставив вістря ножа до тулуба. Погрожуючи, вимагали віддати гроші та мобільний телефон. Злякавшись за своє життя він поклав на переднє сидіння автомобіля 100 грн. та мобільний телефон "Самсунг Ц -100" вартістю 500 грн. ОСОБА_4. вийшов з салону автомобіля і намагався витягти та відібрати ключі із замку запалювання, а ОСОБА_1 в цей час утримував його лівою рукою за шию ззаду, а іншою держав приставленим до тулуба ніж. В цей час до них під'їхав автомобіль ГАЗ - 24 "Волга", водій якого підійшов до автомобіля і ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 втекли.
Показання потерпшого ОСОБА_5 узгоджуються з даними протоколу очної ставки між потерпілим ОСОБА_5 та засудженим ОСОБА_1, який підтвердив розповідь потерпілого, зокрема, про наявність ножа саме у нього та про його застосування під час нападу (а. с 134 - 137).
Показання потерпілого ОСОБА_5 в частині вартості предмету (об'єкту) злочинного посягання узгоджуються з даними довідки, згідно якої вартість мобільного телефону "Самсунг Ц -100" складає 500 грн. (а. с. 185).
Згідно показань свідка ОСОБА_7 на досудовому слідстві, перевірених судом, вбачається, що 20 липня 2005 року близько 20.00 години він на своєму автомобілі ГАЗ - 24 "Волга" (державний номер НОМЕР_5) займався перевозом пасажирів. На стоянці біля залізно - дорожнього переїзду на АДРЕСА_6 ОСОБА_1 та ОСОБА_4. сіли в салон автомобіля потерпшого ОСОБА_5 і поїхали в напрямку авторинку. Через декілька хвилин він з пасажирами також поїхав в тому напрямку. На розі вулиць ІНФОРМАЦІЯ_4 побачив автомобіль потерпілого ВАЗ-2103 на узбіччі дороги, де пасажири ОСОБА_1 та ОСОБА_4. напали на водія. В салоні автомобіля ОСОБА_1 тримав його рукою за шию, а ОСОБА_4. стояв біля двері водія з ключами від автомобіля. В цей час під"їхали ще декілька таксистів і нападники втекли. Через деякий час одного з нападників затримали (а. с. 157).
Свідок ОСОБА_8 на досудовому слідстві, пояснення якого перевірені судом, показав, що 20 липня 2005 року близько 20.00 години на АДРЕСА_7 почув голоси та побачив натовп людей. Підійшов до них і йому розповіли, що двоє парубків, погрожуючи ножем, напали на водія автомобіля ВАЗ - 2103 синього кольору. їм завадив ОСОБА_7, що випадково проїздив там. Один з нагіадників, тікаючи, викинув ніж поблизу його двору. Хтось з присутніх знайшов закривавлений кухонний ніж з довгим лезом. Вони загорнули в пакет цей ніж, який він віддав працівникам міліції, що приїхали згодом (а. с. 158).
Пояснення зазначеного свідка узгоджуються з даними протоколу добровільної видачі від 22.07.2005 року ОСОБА_8 кухонного ножа зі атідами крові, знайденого ним біля воріт його двору (а. с. с.121).
Відповідно до протоколу добровільної видачі від 22.07.2005 року засуджений ОСОБА_1 добровільно видав свою сорочку зі слідами крові, які утворилися час порізу ним пальця під час розбійного нападу на водія, що підвозив їх до АДРЕСА_3 (а. с. 120).
Згідно висновків судово - медичних експертиз НОМЕР_3, НОМЕР_4 вбачається, що на добровільно виданій ОСОБА_1 сорочці та на лезі ножа, що був добровільно виданий ОСОБА_8, виявлено кров людини групи В з ізогемагглютинином анти - А за системою АБО, що не виключає її походження від засудженого ОСОБА_1 (а. с. 160 -161,162-165).
Згідно даних протоколу відтворення обстановки та обставин вчинення злочину від 27.07.2005 р. з фото таблицями, засуджений ОСОБА_1 добровільно розповів та показав на місці обставини вчинення злочину, шдтвердивши свою участь у розбійному нападі на потерпшого ОСОБА_5 (а. с. 128 - 133), що узгоджується із обставинами, встановленими вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 13.02.2006 року відносно засудженого за цим епізодом за ч. 2 ст. 187 КК України ОСОБА_4. (а. с. 313 - 315).
Таким чином твердження апелянта ОСОБА_1 щодо не вчинення ним розбою неспроможні і спростовуються вищезазначеними доказами.
Оцінивши дсюгіджені докази в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність засудженого ОСОБА_1 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого (розбої), за попередньою змовою групою осіб, і його дії за цим епізодом правильно кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 187 КК України.
Доводи, викладені в апеляції засудженого ОСОБА_1 про безпідставність врахування як обтяжуючої покарання обставини вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння, неспроможні, оскільки в судовому засіданні він сам пояснював, що 27.01.2006 р. до вчинення злочинів він з ОСОБА_2 у його знайомого ОСОБА_7 вживали алкогольні напої (а. с. 327 із звороту).
Зауважень на протокол судового засідання у встановленому законом порядку від засуджених не надходило.
Хоча ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував свою причетність до вчинення інкримінованого йому замаху на іфадіжку майна ОСОБА_3., його винність підтверджується, зокрема, поясненнями потерпілого ОСОБА_3., його заявою, поясненнями свідків ОСОБА_8., ОСОБА_9., даними протоколу відтворення обстановки і обставин події, даними вироку Кривоозерського районного суду від 16.06.05 р. відносно і ін.
Так, потерпілий ОСОБА_3. суду пояснив, що 27 січня 2006 року близько 22.00 години в с. Михалково Кривоозерського району двоє осіб намагались ігроникнути в його приватний магазин по АДРЕСА_4. При цьому металевим предметом пошкодили віконну раму, вибили 5 стекол. Скоїти злочин їм перешкодили жителі сусіднього будинку, які вибігли на дзвін розбитого скла.
Пояснення потерпілого ОСОБА_3. узгоджуються з його заявами до Кривоозерського РВ УМВС України від 28.01.2006 p., згідно яких він просив про встановлення винних осіб, що пошкодили віконну раму та вибили 5 стекол у його магазині по АДРЕСА_4 , спричинивши йому матеріальні збитки (а. с. 29) та даними протоколу огляду місця події від 28.01.2006 p., згідно якого в магазині потерпілого дійсно пошкоджено віконну раму та вибито 5 стекол (а. с. ЗО - 31). Розмір спричиненої ОСОБА_3 шкоди пошкодженням віконної рами та скла на суму 585 грн. підтверджується даними довідки від 27.12.2006 р. (а. с 106), що спростовує твердження апелянта ОСОБА_1 про завищену суму стягнення на відшкодування шкоди.
Свідок ОСОБА_8. в судовому засіданні підтвердив, що при відтворенні обстановки та обставин події ОСОБА_1 та ОСОБА_2. добровільно розповіли та детально показали, що 27 січня 2006 року біля 22.00 години за попередньою змовою між собою, приготувавши сумку, мішок, монтировку, двома велосипедами з метою таємного викрадення чужого майна прибули з с Луканівка в с Михалково Кривоозерського району. Близько 22.00 години у стані алкогольного сп'яніння разом прибули до магазину, розділили ролі, згідно яких ОСОБА_2. ламав монтировкою вікно та бив скло у вікнах, а ОСОБА_1 знаходився на дорозі та спостерігав, щоб ніхто їх не помітив. Однак проникнути в магазин їм перешкодили жителі сусіднього будинку, які почули дзвін розбитого скла, вийшли з будинку та стали на них кричати. Вони втекли з місця злочину.
Аналогічні показання дав і свідок ОСОБА_9. під час досудового слідства, які перевірені судом в судовому засіданні (а. с. 65-66).
Згідно даних протоколів відтворення обстановки і обставин події від 30.01.2006 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2. на місці події підтвердили факт вчинення ними замаху на крадіжку майна ОСОБА_3. за попередньою змовою між собою 27 січня 200 року з розподілом ролей, розказали та показали на місці обставини вчинення цього злочину (а. с. 57 - 60,61 - 64).
Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги заперечення засудженого ОСОБА_1 щодо вчинення 27 січня 2006 року ними з ОСОБА_2 замаху на крадіжку майна ОСОБА_3. в судовому засіданні під час розгляду даної кримінальної справи, зазначивши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2. узгодили а виконали всі необхідні дії по приготуванню до злочину та продовжили їх при його вчиненні, але ними злочин не доведено до кінця по причині, що не залежала від їх волі.
Приведеним доказам в їх сукупності суд дав належну оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про винність засудженого ОСОБА_1 у замаху на крадіжку майна ОСОБА_3. за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням в сховище або інше приміщення повторно і його дії за цим епізодом судом правильно кваліфіковані за ст. ст. 15,185 ч. З КК України.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що при проведенні досудового слідства і при розгляді справи в суді не допущено порушень вимог кримінально - процесуального закону, які б ставили під сумнів достовірність покладених в основу вироку суду доказів і висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які він засуджений.
З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку, а тому апеляція засудженого ОСОБА_1 не підлягає задоволенню і в цій частині.
Вирішуючи питання про міру покарання ОСОБА_1, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер і ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується негативно, раніше судимий, його стан здоров'я та відшкодування шкоди потерпшому ОСОБА_5, не має постійного місця проживання, обставини, що обтяжує його покарання - вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів; і прийшов до вірного висновку про можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_1 в умовах ізоляції від суспільства.
Доводи, викладені в апеляції засудженого ОСОБА_1 про безпідставність врахування як обтяжуючої покарання обставини вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння, неспроможні, оскільки в судовому засіданні він сам пояснював, що 27.01.2006 р. до вчинення злочинів він з ОСОБА_2 у його знайомого ОСОБА_7 вживали алкогольні напої (а. с. 327 із звороту).
Зауважень на протокол судового засідання у встановленому законом порядку від засуджених не надходило.
Посилання засудженого ОСОБА_1 про неврахування судом при визначенні міри покарання наявності у нього на утриманні неповнолітньої дитини безпідставні, оскільки в матеріалах справи такі дані відсутні.
Твердження апелянта ОСОБА_1 про порушення вимог кримінально - процесуального закону під час досудового слідства, яке провадилося без участі захисника із на застосуванням до нього недозволених методів слідства неспроможні, оскільки, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 під час досудового слідства заявляв, що не потребує послуг захисника (а. с. 44, 72, 150, 211), а під час оголошення йому про закінчення досудового слідства та пред'явлення ознайомлення матеріалів для ознайомлення власноруч написав про відсутність претензій до досудового слідства (а. с. 264) і під час судового розгляду справи також не заявляв про застосуванням до нього недозволених методів cлідства, згідно протоколу судового засідання.
Призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, призначено в мінімальних межах санкцій ст. ст. 15, 185 ч. З, 187 ч. 2 КК України, а за ст. 185 ч. З КК України в межах санкції зазначеної статті і не є максимальним, а тому вважати його надмірно суворим колегія суддів підстав не находить.
Остаточне покарання за сукущгістю злочинів призначено відповідно до вимог ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і також відсутні підстави вважати його надмірно суворим.
Твердження засудженого ОСОБА_2 про неврахування судом при визначенні міри покарання наявності у нього на утриманні дворічної дитини та хворої матері безпідставні, оскільки в матеріалах справи такі дані відсутні.
Виріглуючи питання про міру покарання ОСОБА_2, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер і ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем попереднього проживання характеризується негативно, не має постійного місця проживання, обставини, що обтяжує його покарання - вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Визначаючи покарання щодо ОСОБА_2, колегія суддів враховує пом'якшуючи покарання обставини, вказані судом у вироку, а також часткове відшкодування ним шкоди, сприяння розкриттю злочину та його щире каяття у вчиненому, і приходить до висновку про можливість призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом за кожний злочин відповідно до ст. 69 КК України.
В той же час підстав для застосування до засудженого ОСОБА_2 положень ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія судців
Керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, колегія суддів
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 17 червня 2006 року відносно ОСОБА_1 - без змін.
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 17 червня 2006 року відносно ОСОБА_2 змінити.
ОСОБА_2 призначити покарання:
- за ст. ст. 15, 185 ч. З КК України із застосуванням ст. 69 КК України 1 (один) рік позбавлення волі;
- за ч. З ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
В решті вирок залишити без змін.