справа № 0670/2736/12
категорія 9.5
18 вересня 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сичової О.П. ,
при секретарі - Прохорчуку П.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Державного підприємства "Олевське лісове господарство"
до Олевської міжрайонної державної фінансової інспекції та Державної фінансової інспекції у Житомирській області
про визнання незаконним правовий акт індивідуальної дії, скасування вимоги №13-17/1477 від 30.12.2011 р., зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати незаконним правовий акт індивідуальної дії оформлений у вигляді вимоги контрольно-ревізійного відділу в Олевському районі у листі №13-17/1477 від 30.12.2011 року про відображення в обліку дебіторської заборгованості за придбання лісгоспом символіки (фото Президента та герби) за цінами вищими ніж ціни, які надано відповідно до експертного висновку, проведення претензійно-позовної роботи з контрагентами щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів в сумі 35167,20 грн., а в іншому випадку стягнути з винних осіб, винних у проведенні зайвих витрат, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України та скасувати її.
Під час судового розгляду справи, первинного відповідача - Контрольно-ревізійний відділ в Олевському районі було замінено його правонаступником - Олевською міжрайонною державною фінансовою інспекцією та залучено до участі в справі в якості другого відповідача Державну фінансову інспекцію у Житомирській області.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, з підстав викладених у позові.
Представник Олевської міжрайонної державної фінансової інспекції позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, з мотивів викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що вимога позивачу пред'явлена відповідно до норм чинного законодавства, зокрема ст. 10 Закону України "Про державну контрольно - ревізійну службу в Україні", є правомірною та скасуванню не підлягає. Пояснив, що договір поставки предметів символіки від 30.05.2011 року №278 між ДП "Олевське лісове господарство" і ТОВ "О.П.С." є неукладеним, оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних питань господарського договору. У зв'язку з тим, що у договорі не було визначено ціни предметів символіки ревізія керувалася ч. 4 ст. 632 ЦК України щодо визначення ціни товару, виходячи із звичайних цін, які склалися на аналогічні товари на момент укладення договору. Так, керуючись висновком Київського науково -дослідного інституту судових експертиз №10350/11-16/10366/11-14 комплексного експертного товарно -хімічного дослідження від 28.09.2011 року, яким проведено дослідження та встановлена різниця між цінами закупівлі та ринковими цінами на сувенірну продукцію, яку поставляло ТОВ "О.П.С." споживачам в т.ч. і для позивача, який був наданий ревізії ГоловКРУ України 30.09.2011 року № 07-18/1142, виведені збитки в сумі 35167,20 грн.
Представник Державної фінансової інспекції у Житомирській області в судовому засіданні також проти позову заперечив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.2.13 Плану контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ на III квартал 2011 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 06.09.2011 №45, від 30.09.2011 №48, виданих начальником КРВ в Олевському районі, проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності державного підприємства "Олевське лісове господарство" за період з 01 січня 2009 року по 01 вересня 2011 року.
За результатами ревізії складено акт № 13-09/62 від 28 листопада 2009 року (далі - акт ревізії).
Відповідно до акту ревізії, проведеною перевіркою стану виконання господарських угод встановлено, що договір від 30.05.2011 року №278, укладений між ДП "Олевське лісове господарство" та ТОВ "О.П.С." про продаж і доставку покупцю державної символіки, укладений з порушенням Цивільного та Господарського кодексів України, так як в ньому відсутні усі необхідні істотні умови, а саме: найменування (номенклатура, асортимент), кількість продукції, а також вимоги щодо умов поставки продукції., чим порушено вимоги Господарського кодексу України.
Висновком комплексного експертного товаро-хімічного дослідження від 28.09.2011 року №10350/11-16/10366/11-14 Київського науково-дослідного - інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України з питання порівняння вартості придбаної державної символіки із ринковими цінами встановлено факт придбання ДП "Олевське лісове господарство" державної символіки за завищеними цінами у порівнянні зі звичайними цінами на аналогічний товар.
Внаслідок допущеного порушення ДП "Олевське лісове господарство" завдало матеріальної шкоди (збитків) на суму 3516,80 грн.
На думку відповідача, вищезазначене порушення виникло з вини директора ДП "Олевське лісове господарство" ОСОБА_2, яким був укладений договір на закупівлю державної символіки, чим порушено п.1 ст.3, п. 3, 6, 7 ст.8, Закону України "Про бухгалтерській облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року.
За результатами розгляду акту ревізії начальником КРВ в Олевському районі направлено директору Державного підприємства "Олевське лісове господарство" ОСОБА_2 лист про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності ДП "Олевське лісове господарство" за період з 01.01.2009 року по 01.09.2011 року № 13-17/1477 від 30 грудня 2011 року.
У вказаному листі відповідач, з метою повного усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення в подальшому, керуючись п. 7 ст. 10 Закону України від 26.01.1993 року "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" вимагав, зокрема у пункті 5 відобразити в обліку дебіторську заборгованість за придбання лісгоспом символіки (фото Президента та герби) за цінами нищими ніж ціни, які надано відповідно до експертного висновку (різницю у цінах). Провести претензійно-позовну роботу з контрагентами щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів в сумі 35167,20 грн. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" № 2939-XII від 26.01.1993 року (далі - Закон).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону, головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Частиною 2 вказаної статті Закону передбачено, що державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.
Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону, інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання визначає Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 року (далі - Порядок).
Статтею 10 Закону встановлено, що Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право:
1) перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);
2) безперешкодного доступу при проведенні ревізій на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення, що належать підконтрольним установам, для їх обстеження і з'ясування питань, пов'язаних з ревізією; призупиняти бюджетні асигнування, зупиняти операції з бюджетними коштами у випадках, передбачених законом;
3) залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних міністерств, державних комітетів, інших органів державної виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок з оплатою за рахунок спеціально передбачених на цю мету коштів;
4) вимагати від керівників підконтрольних установ, що ревізуються, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників зазначених підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться ревізія, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України;
при проведенні ревізій вилучати у підприємств, установ і організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про зловживання, а на підставі рішення суду - вилучати до закінчення ревізії оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням опису, який скріплюється підписами представника органу державної контрольно-ревізійної служби та керівника відповідного підприємства, відповідної установи, організації, та залишенням копій таких документів таким підприємствам, установам, організаціям;
5) одержувати від Національного банку України та його установ, банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції та залишки коштів на рахунках об'єктів, що ревізуються, а від інших підприємств і організацій, в тому числі недержавних форм власності, - довідки і копії документів про операції та розрахунки з підприємствами, установами, організаціями, що ревізуються. Одержання від банків інформації, що становить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність";
6) одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що ревізуються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході ревізій;
7) пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;
8) у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства;
9) накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ адміністративні стягнення;
10) звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів;
12) проводити у суб'єктів господарювання, які мали правові відносини з підконтрольною установою, зустрічні звірки з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підконтрольної установи.
Системний аналіз наведених норм дає можливість зробити висновок, що відповідача законодавчо не наділено повноваженнями щодо надання правової оцінки договорам, визнання їх неукладеними, а також повноваженнями у сфері трудових відносин і посадові особи відповідача не мають повноважень робити за результатами проведених ним ревізій висновки щодо порушення або додержання керівником підконтрольної установи вимог законодавства про працю, зокрема норм Кодексу законів про працю України.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2011 року.
Враховуючи вищевикладене, пункт 5 вимоги відповідача № 13-17/1477 від 30.12.2011 року про стягнення з осіб, винних у проведені зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України винесено відповідачем з перевищенням повноважень.
Стосовно висновку відповідача про те, що договір від 30.05.2011 року №278 суперечить вимогам Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 30 травня 2011 року між ДП "Олевське лісове господарство" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "О.П.С." (постачальник) укладено договір поставки товару №278.
Відповідно до пункту 1 цього договору, постачальник здійснює продаж і поставку символіки у відповідності із замовленням покупця, а покупець оплачує придбаний товар у порядку і на умовах встановлених цим договором. Номенклатура, кількість і ціна кожної одиниці товару попередньо узгоджується сторонами і встановлюється у рахунку -фактурі постачальника на кожну одиницю товару. Для цілей даного договору рахунок -фактура розглядається як специфікація і з моменту його відповідного оформлення стає невід'ємною частиною даного договору.
Сума договору і порядок оплати визначено у п. 3 договору на поставку товару від 30.05.2011 року №278. Згідно із вказаним пунктом, ціна товару, податок на додану вартість вказуються у рахунку -фактурі виставленому постачальником на кожну одиницю товару. Оригінал рахунку, товарна і податкова накладні вручаються представнику покупця по факту поставки. Оплата товару здійснюється шляхом 100 % попередньої оплати ціни товару в національній валюті України в безготівковій формі на рахунок постачальника. Ціна тари і упаковки входить у вартість товару.
Із наданої копії рахунка -фактури № ОПС-004686 від 26.04.2011 року вбачається, що ТОВ "О.П.С." мало поставити Державному підприємству "Олевське лісове господарство" товар в кількості 154 шт. на загальну суму з ПДВ 71172,00 грн., а саме: герб малий в кількості 28 шт. за ціною 780, 83 грн. без ПДВ за 1 шт., герб лісу в кількості 28 шт. за ціною 780, 83 грн. без ПДВ за 1 шт., фото президента (24х18) 78 шт. за ціною 125, 00 грн. без ПДВ за 1 шт., фото президента (50х37) 20 шт. за ціною 291, 67 грн. без ПДВ за 1 шт.
Факт поставки постачальником вказаного у рахунку -фактурі товару у кількості і за ціною визначеною у ньому позивачу підтверджено видатковою накладною № ОПС-008096 від 22.06.2011 року та податковою накладною №587 від 26.05.2011 року.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України.
Так, вказаною статтею передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Угода, укладена між Державним підприємством "Олевське лісове господарство" та товариством з обмеженою відповідальністю "О.П.С." спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлене нею, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Реальне настання правових наслідків за визначеним відповідачем недійсним договором, підтверджено тим, що за цією угодою сторонами виконано взяті на себе зобов'язання по продажу і поставці товару (символіки).
Крім того, згідно із положеннями ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
На думку суду, при визнанні договору неукладеним відповідачем не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.
Державною фінансовою інспекцією в Житомирській області не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або інших належних доказів про умисність укладення угоди між Державним підприємством "Олевське лісове господарство" та товариством з обмеженою відповідальністю "О.П.С." з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Таким чином, суд вважає, що висновок відповідача щодо неукладення договору є помилковими та таким, що не підтверджуються обставинами справи.
Що стосується застосованої відповідачем до укладеного між позивачем та ТОВ "О.П.С." договору від 3005.2011 року №278 методики визначення звичайних цін, то суд зазначає.
Відповідно ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Як було зазначено вище, п. 3 договору від 30.05.2011 р. №278, передбачено, що ціна товару, податок на додану вартість вказуються у рахунку -фактурі виставленому постачальником на кожну одиницю товару. Оригінал рахунку, товарна і податкова накладні вручаються представнику покупця по факту поставки. Оплата товару здійснюється шляхом 100 % попередньої оплати ціни товару в національній валюті України в безготівковій формі на рахунок постачальника. Ціна тари і упаковки входить у вартість товару.
Відповідно до наданого рахунку - фактури № ОПС-004686 від 26.04.2011 року ціна поставленого ТОВ "О.П.С." Державному підприємству "Олевське лісове господарство" товару без ПДВ складала: за 1 шт. герб малий - 780, 83 грн.; за 1 шт. герб лісу - 780, 83 грн.; за 1 шт. фото президента (24х18) - 125, 00 грн.; за 1 шт. фото президента (50х37) - 291, 67 грн..
Відповідач у акті ревізії дійшов висновку про придбання позивачем державної символіки за завищеними цінами у порівнянні зі звичайними цінами на аналогічний товар, внаслідок чого позивачем завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 35167,20 грн. (це різниця між цінами закупівлі та ринковими цінами). При цьому ним було застосовано висновок комплексного експертного товарознавчо - хімічного дослідження №10350/11-16/10366/11-14 від 28 вересня 2011 року Київського науково-дослідного - інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України з питання порівняння вартості придбаної державної символіки із ринковими цінами.
Відповідно до якого ринкова ціна станом на вересень 2011 року може складати з урахуванням ПДВ: сувенір "Фото Президента" (22x29 см) - 56,60 грн. (фактично закуплено (18x24 см) за 150,00 грн.); сувенір "Фото Президента" (42x56 см) - 179,50 грн. (фактично закуплено (37x50 см) за 350,00 грн.); сувенір "Герб лісу" - 500,00 грн. (фактично закуплено за 937,00 грн.); сувенір "Герб малий" - 500,00 грн. (фактично закуплено за 937,00 грн.).
Із копія вказаного висновку, наявної у матеріалах справи, вбачається, що об'єктом дослідження є сувенірна продукція, а саме: сувенір "Фото Президента" (22x29 см) -1 шт., сувенір "Фото Президента" (42x56 см) -1 шт., сувенір "Герб лісу" - 1 шт., сувенір "Герб малий" -1 шт.
Відповідно до п. 2 висновків вказаного висновку ринкова вартість сувенірної продукції станом на вересень 2011 року може складати з урахуванням ПДВ: сувенір "Фото Президента" (22x29 см) - 56,60 грн.; сувенір "Фото Президента" (42x56 см) - 179,50 грн.; сувенір "Герб лісу" - 500,00 грн.; сувенір "Герб малий" - 500,00 грн.
Таким чином, висновок містить лише припущення щодо ринкової вартості досліджуваної сувенірної продукції станом на вересень 2011 року. При цьому слід вказати, що вказані висновки не можуть бути застосовані до придбаного товару за договором від 30.05.2011 року, оскільки під час дослідження досліджувались фото Президента відмінні за розміром, які були придбані позивачем. Придбання товару позивачем було здійснено у червні 2011 року, а ціни, які використовувались відповідачем при визначені ринкової вартості були встановлені висновком на вересень 2011 року.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Державною фінансовою інспекцією у Житомирській області правомірність застосування їх методики визначення звичайних цін та винесення пункту 5 вимоги № 13-17/1477 від 30 грудня 2011 року доведено не було.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновку відповідача про завдання позивачем матеріальної шкоди (збитків) на суму 35167,20 грн.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
постановив:
Позовні вимоги задоволити.
Визнати неправомірним та скасувати п. 5 вимоги про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово - господарської діяльності Державного підприємства "Олевське лісове господарство" від 30.12.2011р. №13-17/1477.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя О.П. Сичова
Повний текст постанови виготовлено: 24 вересня 2012 р.