Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/9941/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 10 год. 30 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голубової Л.Б.
при секретарі
за участі секретаря судового засідання Платонової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Торезі
Донецької області
про стягнення заборгованості щодо відшкодування виплат пенсій по інвалідності
внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного
захворювання, та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер
внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного
захворювання, по яких не виплачуються страхові виплати з різних причин, та
допомоги на поховання за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року у
розмірі 355674,53 гривень
за участі:
представника позивача: Ломовцева А.В., за дов. від 30 грудня 2011 року,
представника відповідача: Матеріної О.О., за дов. від 7 лютого 2012 року
Управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Торезі Донецької області про стягнення заборгованості щодо відшкодування виплат пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, по яких не виплачуються страхові виплати з різних причин, та допомоги на поховання за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року у розмірі 590431,02 гривень.
В обґрунтування позову позивач посилається на Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та на Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Представник позивача у судовому засіданні надав уточнення до позовної заяви, додавши розрахунок суми позову, просив стягнути 355674,53 гривень, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
Представник відповідача надав у судовому засіданні надала письмові заперечення № 01-07-08-1687 від 16 серпня 2012 року, в яких зазначає, що відповідно до статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні потерпілого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Такими непрацездатними особами є діти, які не досягли 16 років, діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти, діти, які є учнями, студентами денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років, жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють, інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності та інші. Страхові виплати в зв'язку з втратою страхувальника призначаються в разі встановлення причинного зв'язку смерті потерпілого з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, яке він отримав при житті. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом має підтверджуватися висновком відповідних медичних органів. Зазначає, що допомога на поховання не пов'язана із страховими випадками, а тому не повинна відшкодовуватися Фондом соціального страхування. Таким чином у відділенням Фонду немає правових підстав для визнання вимог позивача.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-
За період з 1 квітня 2012 року по 30 червня 2012 року позивачем до відповідача направлено акти щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.
Відповідач відмовився підписати зазначені в акті витрати, зокрема, страхові виплати з різних причин та допомогу на поховання, посилаючись на те, що відсутній причинний зв'язок, відсутня справа, не було 55 років та утриманець не був інвалідом на загальну суму 355674,53 гривень. Надав до управління Пенсійного фонду України в місті Торезі списки осіб, не прийняті до заліку, за вказані періоди (а.с. 7-18), згідно з якими Відділенням фонду не були враховані суми, визначені в актах щомісячної звірки, у тому числі:
- 18100,97 гривень - відсутній висновок МСЕК про причинно слідчий зв'язок між отриманою травмою на виробництві або професійним захворюванням та смертю годувальника відносно наступних осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10;
- 2080,32 гривень - підприємства не передали регресну справу до Відділення фонду в м. Торезі відносно ОСОБА_11;
- 309873,93 гривень - на час смерті потерпілого утриманець був працездатний відносно наступних осіб: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141;
- 10003,80 гривень - на час смерті потерпілого утриманець не був визнаний інвалідом з дитинства відносно наступних осіб: ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145;
- 15615,51 гривень - не враховані суми витрат на виплату допомоги на поховання відносно наступних осіб: ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_42, ОСОБА_153, ОСОБА_154
Відповідно до статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в Україні залежно від страхового випадку маються такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.
Згідно з пунктом 4 статті 25 вищеназваних Основ, за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відносини, що виникають за зазначеними у ч. 1 ст. 25 «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 «Прикінцевих положень» Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків» зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулась застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Відповідно до п. 5 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697, органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Згідно п. 2, зазначений Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Так, за змістом ч. 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Підпунктом «а» ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії призначаються по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання - незалежно від стажу роботи.
Згідно з частиною другою ст. 2 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 року (набрав чинності з 01 квітня 2001 року), особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві чи професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до зазначеного Закону. Право на таке забезпечення, встановлене в Україні, не залежить від того, у якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Відповідно до пункту 3 розділу XI «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги; уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, які ліквідовано та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого. Фонд є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 цієї Угоди визначено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди, як передбачено ст. 5 Угоди.
Викладене свідчить про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який також має відшкодовувати витрати в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України.
Однак суд зазначає, що відповідно статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є:
1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;
3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;
4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;
5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
Суд зазначає, що згідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Пункт 4 Постанови визначає, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Як встановлено судом, в управлінні Пенсійного фонду України в місті Торезі знаходяться на обліку особи, які отримують пенсію у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_155, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_58, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, також знаходиться на обліку і отримує пенсію ОСОБА_11
Суд зазначає, що ОСОБА_35 є інвалідом першої групи безстроково у зв'язку з трудовим каліцтвом, що підтверджується витягом із акта огляду у ВТЕК від 29 жовтня 1990 року № 028571, тому у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Торезі є обов'язок сплачувати Управлінню Пенсійного фонду витрати на виплату пенсії ОСОБА_35
Зазначені обставини встановлені також постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року у справі № 2а/0570/5417/2012, з якою в цій частині погодилась колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду, про що вказала в ухвалі від 25 липня 2012 року. Дані обставини не підлягають доказуванню відповідно до вимог частини 1 статті 72 КАС України, якою визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, відповідачем не було прийнято до заліку виплачені позивачем ОСОБА_35 за період з квітня 2012 року по червень 2012 року основний розмір пенсії - 132,66 гривень, державна адресна допомога - 1896,14 гривень, що підтверджується списками осіб, не прийнятих до заліку (а.с. 7-18).
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення витрат на виплату пенсій ОСОБА_35 підлягають задоволенню в частині стягнення основного розміру пенсії.
Крім того, як встановлено постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року у справі № 2а/0570/5417/2012 та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2012 року ОСОБА_93 та ОСОБА_5 на момент смерті чоловіка було 59 років та 66 років відповідно, вони були непрацездатними, смерть чоловіків настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, що підтверджено відповідними актами.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України дані обставини не підлягають доказуванню.
Відповідачем не було прийнято до заліку виплачені позивачем ОСОБА_93 за період з квітня 2012 року по червень 2012 року основний розмір пенсії - 450,00 гривень, державна адресна допомога - 1888,02 гривень, що підтверджується списками осіб, не прийнятих до заліку (а.с. 7-18).
Відповідачем не було прийнято до заліку виплачені позивачем за період з квітня 2012 року по червень 2012 року ОСОБА_5 основний розмір пенсії - 354,36 гривень, державна адресна допомога - 1824,44 гривень, що підтверджується списками осіб, не прийнятих до заліку (а.с. 7-18).
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення витрат на виплату пенсій по втраті годувальника щодо ОСОБА_93 та ОСОБА_5 підлягають задоволенню в частині стягнення основного розміру пенсії, оскільки на момент смерті годувальника вказані громадянки були непрацездатними через знаходження на пенсії, смерть чоловіків настала внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Відповідачем не було прийнято до заліку виплачені позивачем ОСОБА_33 за квітень 2012 року основний розмір пенсії - 140,00 гривень, державна адресна допомога - 548,28 гривень, що підтверджується списком осіб, не прийнятих до заліку (а.с. 7).
Однак, не є спірним питанням стягнення виплаченого ОСОБА_33 основного розміру пенсії у сумі 140,00 гривень, оскільки відповідачем не заперечується наявність обов'язку відділення Фонду щодо відшкодування цієї суми.
Щодо інших осіб - ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_34, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_136, ОСОБА_138, ОСОБА_140, ОСОБА_141 суд зазначає, що доказів про те, що вони знаходилися на утриманні чоловіків, були непрацездатними чи були інвалідами на день смерті потерпілого позивачем не надано. Ці обставини встановлено також постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року у справі № 2а/0570/115/2012, з якою в цій частині погодилась колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду, про що вказала в ухвалі від 07 червня 2012 року. Отже, дані обставини не підлягають доказуванню відповідно до вимог частини 1 статті 72 КАС України.
Крім того, ОСОБА_29 - дочка померлого ОСОБА_156, на момент смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходилась в зареєстрованому шлюбі і проживала з чоловіком, тобто, не була членом сім'ї потерпілого, ОСОБА_36 на момент смерті чоловіка працювала, ОСОБА_124 на момент смерті чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснювала підприємницьку діяльність, тобто була зайнятою особою. Дані обставини встановлені постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року у справі № 2а/0570/5417/2012 та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного від 25 липня 2012 року. Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України дані обставини не підлягають доказуванню.
Стосовно ОСОБА_143 судом встановлено, що на час смерті чоловіка ОСОБА_157 їй було 33 роки, а також, що їй згідно з витягом із акту огляду у МСЕК № 261489 від 2 квітня 1997 року встановлена третя група інвалідності, причина інвалідності - загальна, тоді як смерть чоловіка настала ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто ОСОБА_143 на момент смерті чоловіка інвалідом не була.
Щодо ОСОБА_4 суд зазначає, що на час смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_4 йому було 29 років, доказів про те, що ОСОБА_4 знаходився на утриманні батька чи був інвалідом позивачем не надано.
Дані обставини щодо ОСОБА_143, та ОСОБА_4 також встановлені постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року у справі № 2а/0570/5417/2012 та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного від 25 липня 2012 року. Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України дані обставини не підлягають доказуванню.
Доказів про те, що ОСОБА_104, ОСОБА_134, ОСОБА_135 та ОСОБА_137 знаходилися на утриманні чоловіків, були непрацездатними чи були інвалідами на день смерті потерпілого позивачем не надано.
Доказів про те, що ОСОБА_139 знаходилися на утриманні сина, була непрацездатною чи була інвалідом на день смерті потерпілого позивачем не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в цій частині слід відмовити Управлінню Пенсійного фонду.
Крім того, ОСОБА_142, ОСОБА_58, ОСОБА_144 та ОСОБА_145 - є інвалідами з дитинства. Ці факти також встановлені постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року у справі № 2а/0570/5417/2012 та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного від 25 липня 2012 року та відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказуванню не підлягають.
Відповідачем не було прийнято до заліку виплачені позивачем ОСОБА_142 за період з квітня 2012 року по червень 2012 року основний розмір пенсії - 388,11 гривень, державна адресна допомога - 2125,89 гривень, що підтверджується списками осіб, не прийнятих до заліку (а.с. 7-18).
Відповідачем не було прийнято до заліку виплачені позивачем ОСОБА_58 за період з квітня 2012 року по червень 2012 року основний розмір пенсії - 450,00 гривень, державна адресна допомога - 2064,00 гривень, що підтверджується списками осіб, не прийнятих до заліку (а.с. 7-18).
Відповідачем не було прийнято до заліку виплачені позивачем ОСОБА_144 за період з квітня 2012 року по червень 2012 року основний розмір пенсії - 450,00 гривень, державна адресна допомога - 2064,00 гривень, що підтверджується списками осіб, не прийнятих до заліку (а.с. 7-18).
Відповідачем не було прийнято до заліку виплачені позивачем ОСОБА_145 за період з квітня 2012 року по червень 2012 року основний розмір пенсії - 371,85 гривень, державна адресна допомога - 2052,15,25 гривень, що підтверджується списками осіб, не прийнятих до заліку (а.с. 7-18).
На підставі вищенаведеного, суд доходить висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення сум основного розміру пенсії, виплачених ОСОБА_142, ОСОБА_58, ОСОБА_144 та ОСОБА_145, оскільки на момент смерті годувальника вказані громадяни були визнані інвалідами з дитинства.
Доказів про наявний причинно-наслідковий зв'язок смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я чи з професійним захворюванням ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162 та ОСОБА_163 позивачем суду не надано.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного від 25 липня 2012 року по справі № 2а/0570/5417/2012 було встановлено відсутність причинно-наслідкового зв'язку смерті зазначених вище осіб з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я чи з професійним захворюванням з посиланням на Інструкцію про встановлення причинно-наслідкового зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12 листопада 2005 року № 606 через відсутність довідок МСЕК про встановлення причинно-наслідкового зв'язку смерті з професійним захворюванням.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення витрат на виплату пенсій по втраті годувальника щодо ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення допомоги на поховання суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
У разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України, як передбачено частиною 8 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Згідно з частиною статті 43 вказаного Закону у разі смерті потерпілого члени його сім'ї мають право на одержання від Фонду соціального страхування від нещасних випадків страхових виплат (одноразової допомоги, пенсії у зв'язку із втратою годувальника) та послуг, пов'язаних з похованням померлого.
Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826, регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 цього Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 зазначеного Порядку).
Згідно з абзацом 2 частини дев'ятої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Зі змісту частини четвертої статті 26 Основ, частини другої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» убачається: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховка та відшкодувати понесені ним витрати.
Аналіз норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» , який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Жодних доказів про те, що особи померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або встановлено причинний зв'язок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання зі смертю, позивачем не надано. На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення сум допомоги на поховання зазначеним у позові особам у загальному розмірі 15615,51 гривень.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення сум витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року у розмірі 2736,98 гривень.
Керуючись ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Торезі Донецької області про стягнення заборгованості щодо відшкодування виплат пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, по яких не виплачуються страхові виплати з різних причин, та допомоги на поховання за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року у розмірі 355674,53 гривень задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Торезі Донецької області на користь управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області витрати по виплаті пенсії у зв'язку із втратою годувальника за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року у розмірі 2736 (дві тисячі сімсот тридцять шість) гривень 98 копійок.
В решті позовних вимог - відмовити.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 20 вересня 2012 року в присутності представників позивача та відповідача.
Повний текст постанови виготовлений 25 вересня 2012 року.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голубова Л.Б.