вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
13 вересня 2012 р. (10:35) Справа №2а-1142/12/0170/9
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Комунального підприємства "Коммунгосп"
до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Судацька міська рада
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.01.12 року № 0000012301
Представники сторін:
представник позивача - Кальченко М.Є., довіреність № 04-4/377 від 10.04.12р.;
представник прокуратури - Аметова Е.Л., посвідчення №10077;
представник третьої особи - не з'явився;
представник відповідача, Антілогова Н.В., довіреність № 7 від 06.03.12р.
До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Комунального підприємства "Коммунгосп" до Державної податкової інспекції у м. Судак АР Крим про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.01.12 року № 0000012301.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.04.12р. замінено первісного відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Судак АР Крим на правонаступника - Феодосійську об'єднану державну податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 06.07.12 року залучено у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Судацьку міську раду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не погоджується із податковим повідомленням-рішенням від 06.01.2012р. №0000012301 про визначення податкових зобов'язань за платежем - збору за забруднення навколишнього природного середовища, «Екологічний податок», вважає таке повідомлення-рішення безпідставним та таким, що прийняте всупереч чинному законодавству України. Позивач вважає, що перевезені ним (на підставі договору із власником відходів і власником полігона ТПВ) тверді побутові відходи не пов'язані з його виробничою діяльністю. Перевезення і розміщення відходів здійснює власник полігона - Судацька міська рада через підприємство КП «Коммунгосп», яке лише надає їй послуги на умовах укладеного між ними договору. Позивач вважає, що ліміти на розміщення такого роду відходів повинні встановлюватися не КП «Коммунгосп», а власникові полігона й відходів - Судацькій міській раді.
Відповідач в запереченнях на позов позовні вимоги не визнає. Вважає, що позивач у період з 01.10.2008р. по 31.12.2010р. був платником збору на забруднення навколишнього природного середовища та в період з 01.01.2011р. по 30.09.2011р. платником екологічного податку. На думку відповідача, позивач здійснює розміщення відходів, і він зобов'язаний був обчислити збір виходячи з фактичних обсягів розміщення ним відходів та, відповідно, висновок ДПІ у м. Судак про заниження позивачем податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, екологічного податку є правомірним.
В письмових поясненнях на позов, що надані у судове засідання, що відбулося 22.05.2012р., позивач зазначив, що саме замовники за договорами з комунальним підприємством, як власники твердих побутових відходів, мають отримувати ліміти на утворення та розміщення відходів і сплачувати збір за забруднення навколишнього природного середовища. Також позивач зазначив, що в обов'язки КП «Коммунгосп» не входить оформлення дозвільних документів щодо діяльності полігону ТПВ, оскільки згідно п.«е» статті 19 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» обов'язок по організації збору, переробці, утилізації і захороненню відходів на своїй території покладений на виконавчі та розпорядчі органи місцевих Рад у галузі охорони навколишнього природного середовища, яким в спірних правовідносинах є виконком Судацької міської ради.
26.06.2012р. суду повідомлено про вступ представника прокуратури АРК в процес у цій справі.
У судове засідання, що відбулося 30.08.12р., представник третьої особи надав письмові пояснення за позовом, у яких просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Третя особа вважає, що КП «Коммунгосп» у своїй діяльності не створює побутові відходи і не є власником побутових відходів, оскільки міське звалище побутових відходів не знаходиться на його балансовому обліку. Позивач займається виключно транспортуванням відходів, які йому не належать.
У судовому засідання, що відбулося 13.09.12р., представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, представники відповідача та прокуратури АРК заперечували проти задоволення позову.
Третя особа явку представника у судове засідання 13.09.12р. не забезпечила, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін та виступ прокурора, суд -
Державною податковою інспекцією у м. Судак АР Крим була здійснена виїзна позапланова перевірка Комунального підприємства "Коммунгосп" з питання нарахування і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також екологічного податку за період з 01.10.2008р. по 30.09.2011р.
За результатами перевірки був складений акт перевірки від 22.12.2011р. №568/23- 01/31950550, яким встановлено порушення :
Закону України №1264-ХІІ від 25.06.1991р. «Про охорону навколишнього природного середовища»; п.8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 01.03.1999р; п.п.5.5 «Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої Наказом державної податкової адміністрації України від 19.07.99р. №162/379, зареєстрованої в Мінюсті України 09.08.1999р. за №544/3837 на суму 185208,41грн.;
Розділу 8, ст. 240 «Екологічний податок» Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.01.2010 р., а також ст.249 «Порядок обчислення податку», ст. 250 «Порядок подання податкової звітності та сплати податку» на суму 50559,56грн. (а.с.7-13).
На підставі висновків вищенаведеного акту перевірки, 06.01.2012 року Державною податковою інспекцією у м. Судак було прийняте податкове повідомлення -рішення № 0000012301 про визначення Комунальному підприємству "Коммунгосп" податкових зобов'язань за платежем - збір за забруднення навколишнього природного середовища, «Екологічний податок» у розмірі 289103,67 грн., в тому числі за основним платежем 235767,97 грн. та штрафними санкціями в сумі 53335,70 грн. ( а.с. 14).
Вищенаведене податкове повідомлення-рішення отримано позивачем 10.01.12р., що не заперечується сторонами.
Не погодившись з висновками акту перевірки та, прийнятим на підставі цього акту, податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з цим позовом.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Згідно до ст. 26 Закону України "Про відходи" державному обліку та паспортизації підлягають в обов'язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону.
Державний облік та паспортизація відходів здійснюються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Система і форми звітності, порядок надання і використання відповідної інформації про відходи, а також порядок перегляду їх номенклатури розробляються на основі державного класифікатора відходів і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань статистики за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади.
Статтею 33 вищевказаного закону визначено наступне. На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.
Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України.
Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.
Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів.
Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 01.11.1999 № 2034 "Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів" паспортизація відходів - процес послідовного збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів, їх походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх вимірювання і контролю, а також про технології їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.
З аналізу вказаної норми вбачається, що розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів, з додержанням санітарних і екологічних норм, способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про відходи" органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів, вирішують питання щодо ліквідації несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів. Органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами.
Статтею 5 Закону України "Про відходи" визначено, що до основних напрямів державної політики щодо реалізації зазначених принципів належить обов'язковий облік відходів на основі їх класифікації та паспортизації.
Порядок здійснення такого обліку визначений Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 7 липня 2008 року N 342 "Про затвердження типової форми первинної облікової документації N 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари" та Інструкції щодо її заповнення".
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відносяться питання щодо надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, у тому числі місць чи об'єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.
Статтею 33 вказаного закону визначено що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать визначення території для розміщення відходів відповідно до законодавства.
Стаття 30 наведеного закону визначає повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку. Так, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин.
Відповідно до ст. 44 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.
Стаття 1 Закону України "Про відходи" визначає, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються в процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Збирання відходів - це діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах. Зберігання відходів - це тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (місця видалення відходів, полігони тощо), на використання яких необхідно мати дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів або здійснення інших операцій з відходами. Розміщення відходів -зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про відходи", за розміщення відходів з суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата, яка розраховується на основі нормативу на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки і цінності території, на якій вони розміщені та лімітів. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі. Нормативи плати за розміщення відходів визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно п. 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року № 303 (якій був чинним на час виникнення спірних правовідносин) збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за:
- Викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;
- Скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;
- Розміщення відходів.
Відповідно до п. 2.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 року (якій був чинним на час виникнення спірних правовідносин), було передбачено, що платниками збору є суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, юридичні особи, що не здійснюють господарської (підприємницької) діяльності; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, постійні представництва нерезидентів, які зареєстровані в Україні, або нерезиденти, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.
Правила розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів на території України встановлені Порядком розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженим Постановою КМУ від 03.08.1998 року № 1218, пунктом 2 якого передбачено, що розміщення відходів -це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, а ліміт на розміщення відходів -обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінекоресурсів на місцях.
Пунктом 18 цього Порядку передбачено, що ліміти на утворення та розміщення відходів встановлюються терміном на 1 рік і доводяться до власників відходів до 1 жовтня поточного року. У разі утворення відходів, що перевищують обсяги затверджених лімітів, власник відходів повинен одержати на них окремий дозвіл.
Тобто, з викладених норм, які регулюють порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища слідує, що отримання ліміту є обов'язковим та підприємство, яке здійснює розміщення відходів в межах встановленого ліміту, якій видається власнику таких відходів, повинно сплачувати цей збір відповідно до нормативно - правових актів, які регулюють це питання.
Судом з'ясовано, що згідно рішення 13 сесії Судацької міської ради 5го скликання від 12.12.2006р. прийнято рішення №588/13 про приєднання Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» (КП «ККП») до Комунального підприємства «Коммунгосп» (КП «Комунгосп»), внаслідок прийняття вказаного рішення КП «Коммунгосп» є правонаступником прав та обов'язків КП «ККП».
Судом встановлено, що КП «Комунгосп» виконує свою діяльність відповідно до Статуту підприємства. Основними видами діяльності КП «Комунгосп» є надання послуг: комунальних послуг місту і населенню, озеленіння і реконструкція насаджень, благоустрій, вуличне освітлення міста, санітарне очищення, механічне і ручне прибирання міста, вивозу сміття, вивозу твердих побутових відходів і рідких нечистот, вилов і відстріл бродячих тварин, ритуальні послуги, здача приміщення в оренду.
Згідно із рішенням виконавчого комітету Судацької міської ради № 738 від 11.12.1960 року Судацькій селищній раді відведена земельна ділянка площею 3,0 га для організації смітника. Тим же рішенням зобов'язано директора комунального комбінату виконати обладнання смітника та будівництво об'їзних шляхів (а.с.111).
21 січня 2010 року між виконавчим комітетом Судацької міської ради та КП «Коммунгосп» укладено договір №8, відповідно до якого позивач надає послуги по утриманню полігону ТПВ, що здійснюються шляхом ввезення грунту з метою створення ізоляційного прошарку, планування полігону ТПВ, ввезення води з метою недопущення самозгорання відходів, влаштування бетонного санітарного дезінфекційного бар'єру тощо (а.с.106-111).
В Акті перевірки від 22.12.2011р. №568/23-01/31950550 зазначено, що при проведенні перевірки КП «Коммунгосп» були використані угоди, укладені з юридичними особами, фізичними особами, та з населенням на вивіз ТПВ, знешкодження ТПВ. КП «Коммунгосп» відповідно до актів виконаних робіт надавав послуги по вивозу і знешкодження твердих побутових відходів (зворотній бік а.с.11).
Позивачем були надані суду договори «Про надання послуг по збиранню та вивезенню твердих побутових відходів, про надання послуг з прибирання прилеглих територій» за спірний період (а.с.82-90).
Відповідно до умов вищенаведених договорів, виконавцем за цими договорами є КП «Коммунгосп», яким забезпечується лише надання послуг по збору та вивозу твердих побутових відходів, яки накопичуються у споживачів, та по прибиранню закріплених територій.
Суд вважає за необхідне зазначити, що умови вищенаведених договорів не передбачають обов'язку позивача здійснювати з ТПВ ніяких дій щодо розміщення відходів, зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.
Під час розгляду справи судом з'ясовано, що звалище твердих побутових відходів у м. Судаку не має санітарно-технічного паспорту полігону твердих побутових відходів, який є обов'язковим документом для підприємств у сфері поводження з відходами, зразок якого затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 05.04.2007р. №120. Земельна ділянка під звалищем ТПВ в м.Судаку не оформлена належним чином, інші документи, які підтверджують статус полігону ТПВ в м.Судаку, та встановлюють вимоги до санітарного стану утримання полігону - відсутні. Органами санітарно-епідеміологічного контролю не надано дозволу на експлуатацію вказаного полігону, полігон експлуатується на підставі рішення 37 сесії 5 скликання Судацької районної ради від 22.01.2009 року за №1950/37 «Про тимчасове продовження експлуатації міського полігону ТПВ», яким вирішено продовжити строк експлуатації полігону ТПВ тимчасово до 01.02.2010р. Звалище ТПВ в м.Судаку на протязі довгого періоду часу працює без дозвільних документів, через що після численних приписів міської СЕС, природоохоронних та правоохоронних органів СЕС прийнято рішення від 18.01.2005р. №2 про заборону експлуатації міського звалища, однак враховуючи те, що така заборона особливо в курортний сезон призведе до неконтрольованого накопичення відходів на вільних ділянках території регіону тимчасово лише до 01.05.2007р. прийнято рішення про дозвіл експлуатації полігона.
Суд звертає увагу на те, що розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів, з додержанням санітарних і екологічних норм, способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.
Ні позивачем ні третьою особою не надано суду документів, що посвідчують право позивача на користування або володіння земельною ділянкою площею 3,0га на якій розміщено смітник. Також Судацькою міською радою не надано доказів оформлення та отримання спеціального паспорту та дозволу із зазначенням виду та кількості відходів, встановленням лімітів, та визначення умов зберігання.
Суб'єктом права власності на відходи на території, контрольованій Судацькою міською радою, є виконком Судацької міської ради, який в силу ст.55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» повинний вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Крім того, саме виконкомом Судацької міської ради не дотримано вимог ст.55 вказаного закону про те, що розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей. Аналогічні приписи містять статті 8, 9 Закону України «Про відходи», згідно яких відходи є об'єктом права власності, а територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об'єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий.
При цьому суд погоджується з доводами позивача про те, що в обов'язки КП «Коммунгосп» не входить оформлення дозвільних документів щодо діяльності полігону ТПВ.
Суд також звертає увагу на те, що ДПІ у м. Судак на сторінці 11 акта №568/23-01/31950550 від 22.12.2011р., на підставі якого винесено спірне рішення, наводить розрахунок донарахованого збору за розміщення відходів, при цьому відсутнє жодне посилання на первинні документі на підставі яких визначені обсяги перевезених відходів, при тому що в актах виконаних послуг КП «Коммунгосп» вказує об'єм перевезених ТПВ у метрах кубічних, перевезених по 4 категоріям споживачів, а згідно Рішення 5 сесії 6 скликання № 261/5 від 10.03.2011р. щільність ТПВ встановлена диферінційно різним категоріям споживачів (усього 44 категорії).
Суд погоджується з доводами позивача про те, що із розрахунку на 11 сторінці Акта №568/23-01/31950550 від 22.12.2011р., незрозуміло які коефіцієнти переведення метрів кубічних у тони застосовано ДПІ у м. Судак. У вищевказаному акті перевірки ця інформація відсутня.
Суд також звертає увагу на те, що відповідачем зазначено, що в період з 01.10.2008р. по 31.12.2010р. КП «Комунгосп» було платником збору за забруднення навколишнього природного середовища та надало до ДПІ у м. Судак відповідні розрахунки збору з обсягів викидів та відходів, як і утворилися безпосередньо ним.
З цього приводу судом з'ясовано, що за період з 01.10.2008р. по 31.12.2010р. КП «Коммунгосп» утворило викиди на суму 5847,78грн. Калькуляція КП «Коммунгосп», за послуги по вивозу ТПВ, включає в себе виключно витрати по експлуатації спеціального транспорту (копія калькуляції долучена до матеріалів справи). В калькуляцію витрати по збору за розміщення відходів не включені, оскільки КП «Коммунгосп» не є власником, та не має на балансі спеціально відведеного місця для розміщення відходів.
Суд звертає увагу на те, що розміщення побутових відходів на спеціально відведеній території не є операцією, що призводить до набуття позивачем права власності на відходи, які він розміщує. Як наслідок, позивач за відсутністю підстав правомірно не був включений до переліку підприємств, яким у встановленому законом порядку видано дозвіл на розміщення відходів, і не отримував лімітів на утворення та розміщення твердих побутових відходів.
На думку відповідача позивач в період з 01.01.11р. по 30.09.2011р. був платником екологічного податку, як підприємство, яке здійснює розміщення відходів і він зобов'язаний був обчислювати збір виходячи з фактичних обсягів розміщення ним відходів.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України (далі ПКУ).
Відповідно до п. 240.1 ст. 240 ПКУ платниками екологічного податку є, зокрема, суб'єкти господарювання, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.
Згідно п. 14.1.223 ст. 14 ПКУ розміщення відходів - зберігання (тимчасове - розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.
Судом з'ясовано, що відповідачем у період з 01.01.11р. по 30.09.2011р. задекларовано екологічний податок у сумі 5094,31грн. При цьому суд звертає увагу на те, що у КП «Коммунгосп» відсутній дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Тобто позивач визначаючи суму екологічного податку в розмірі 5094,31грн., виходив з обсягів викидів, які утворилися безпосередньо ним, та не занижував обсяги викидів та відходів, які оподатковуються екологічним податком.
Так, згідно із статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Акт перевірки податкової інспекції є єдиним джерелом фіксації порушень, які на думку відповідача були допущені позивачем. Інші докази, окрім актів перевірок, що підтверджували б факт вчинення позивачем вказаних в них порушень, відповідачем не надані через їх відсутність.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що акт, складений ДПІ у м. Судак за результатами перевірки КП «Коммунгосп» не може бути безумовним підтвердженням допущення позивачем порушень, внаслідок яких йому було збільшено зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 185208,41грн. та екологічний податок в розмірі 50559,56грн.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на це, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Відтак, визначення позивачу податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 9417649,68 гривень згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями є безвідставним.
Оскільки судом встановлено, що висновок податкової інспекції щодо заниження позивачем податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 185208,41грн. та екологічного податку в розмірі 50559,56грн. є протиправним, нарахування позивачеві штрафних санкцій згідно спірного податкового повідомлення - рішення також є неправомірним.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Позивач просить визнати спірне податкове повідомлення - рішення нечинними та скасувати його.
Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права, встановлених статтями 105,162 КАС України не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин.
Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватись лише нормативно -правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.
Ненормативними актами є конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, які застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Нечинним нормативно - правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).
Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність, вони можуть бути визнані судом протиправними, а в разі оскарження нормативно -правового акту - нечинним.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
У зв'язку з викладеним, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, проте оскаржуване ним податкове повідомлення - рішення має бути визнано судом протиправним та скасовано.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в сумі 34,02 гривень.
За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Під час судового засідання, яке відбулось 13.09.2012 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 18.09.2012 року.
Керуючись ст. ст.11, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.01.12 року № 0000012301, прийняте Державною податковою інспекцією у м. Судак про визначення Комунальному підприємству "Коммунгосп" податкових зобов'язань за платежем - збір за забруднення навколишнього природного середовища, «Екологічний податок» у розмірі 289103,67 грн., в тому числі за основним платежем 235767,97 грн. та штрафними санкціями в сумі 53335,70 грн.
3. Стягнути судовий збір в розмірі 34,02 грн. із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на користь Комунальному підприємству "Коммунгосп".
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Гаманко Є.О.