25 вересня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Пономарьової О.М.
суддів Соломахи Л.І., Кіянової С.В.
при секретарі Забавіній М.О.
за участю:
представника позивача Захарова М.І.
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором з апеляційною скаргою позивача - ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2012 року, -
29 травня 2012 року ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зазначало, що 01 липня 2008 року з відповідачем був укладений кредитний договір № КТS0GA00000098, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 12 650,72 євро зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 01 липня 2023 року.
Згідно умов кредитного договору щомісяця в період сплати Позичальник повинен сплачувати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією та інші витрати.
В порушення ст. 526, ст. 527, ст. 530 ЦК України відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконує, що відповідно до частини 2 ст. 1054 ЦК України та частини 2 ст. 1050 ЦК України дає право Банку достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Станом на 27 квітня 2012 року заборгованість за кредитним договором складає 5 892,40 євро, в тому числі: заборгованість за кредитом - 2 960,55 євро, заборгованість по процентам за користування кредитом - 903,12 євро, заборгованість по комісії за користування кредитом - 820,62 євро, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 905,00 євро, штраф - 23,64 євро (фіксована частина) та 279,46 євро (процентна складова).
Позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 892,40 євро, що за курсом 10,57 відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/113 від 23 березня 2012 року складає 62 310,11 грн. та судові витрати (а.с. 3).
Рішенням Словя'нського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2012 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено за недоведеністю (а.с. 56-58).
З таким рішенням суду не погодився позивач, подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог (а.с. 60-64).
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» Захаров М.І., який діє на підставі довіреності юридичної особи від 01 липня 2010 року № 2870-О (а.с. 84), доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Захарова М.І., відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
З матеріалів справи встановлено, що 01 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № КТS0GA00000098, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 12 650,72 євро зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 01 липня 2023 року.
Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісячно в період сплати Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 178,44 євро згідно графіку погашення кредиту для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, за відсотками, винагороди, комісії. Періодом сплати вважається період з 20 по 25 число кожного місяця (а.с. 6-7).
В забезпечення виконання Позичальником ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором між Банком та Позичальником 01 липня 2008 року був укладений договір іпотеки квартири, згідно якого Позичальник передав в іпотеку Банку належне йому нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 57,4 кв.м., житловою - 35,0 кв.м, вартість якої згідно п. 33.4 договору сторонами визначена в 171 215,42 грн. (а.с. 28-30).
Заочним рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 серпня 2009 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № КТS0GA00000098 від 01 липня 2008 року в розмірі 107 539,37 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 01 липня 2008 року) Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПРИВАТБАНКУ всіх повноважень необхідних для здійснення продажу (а.с. 30зв-31).
Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість Позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором № КТS0GA00000098 від 01 липня 2008 року після реалізації предмета іпотеки станом на 27 квітня 2012 року складала 5 892,40 євро, з яких: заборгованість за кредитом, що вимагається достроково, - 2 960,55 євро, заборгованість по процентам за користування кредитом - 903,12 євро, заборгованість по комісії за користування кредитом - 820,62 євро, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 905,00 євро, штраф 23,64 євро (фіксована частина) та 279,46 євро (процентна складова) (а.с. 4-5).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведена наявність заборгованості за кредитним договором після реалізації предмета іпотеки. Заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 серпня 2009 року в порушення ст. 39 Закону України «Про іпотеку» не містить способу реалізації предмета іпотеки (шляхом проведення прилюдних торгів чи із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону), початкової ціни реалізації, що унеможливлює реалізацію предмета іпотеки на підставі ст. 39 Закону України «Про іпотеку», і в такому випадку реалізація предмету іпотеки повинна здійснюватися відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Проте позивачем суду не надано доказів про виконання ним вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку» щодо порядку реалізації предмету іпотеки, а саме, доказів повідомлення відповідача, як боржника та іпотекодавця, за 30 днів до дати продажу квартири про майбутню продаж квартири, про узгодження з іпотекодавцем ціни продажу квартири або її встановлення суб'єктом оціночної діяльності на рівні, який не є нижчим за звичайні ціни, надсилання відповідачу звіту про розподіл коштів від продажу предмету іпотеки безпосередньо після продажу квартири. Пояснення представника позивача про продаж квартири у березні 2010 року за 11 267,61 євро документально не підтверджені, ним не зазначено навіть спосіб реалізації квартири. Про продаж квартири, розподіл коштів від продажу та наявність заборгованості за кредитним договором позивач повідомив відповідача лише через два роки після продажу квартири, чим штучно за рахунок пені та інших штрафних санкцій збільшив розмір заборгованості. З направленого відповідачу повідомлення від 17 травня 2012 року за № 30.1.0.0/2-120504/2520 не можливо встановити а ні курсу євро до гривні станом на дату продажу квартири, а ні гривневого еквіваленту ціни продажу квартири, що унеможливлює перевірку правильності та повноти розподілу отриманих грошових коштів.
Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Під час розгляду справи суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст. 526, ст. 527, ст. 530, ст. 1049, ст. 1054 ЦК України.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 01 липня 2008 року отримав у позивача кредит в розмірі 12 650,72 євро, що ним визнається.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно розрахунку позивача Позичальник ОСОБА_2 з жовтня 2008 року зобов'язання щодо щомісячного повернення кредиту в розмірі 178,44 євро не виконує, чим порушує пункти 2.2.4, 8.1 кредитного договору (а.с. 4).
Відповідач ОСОБА_2 цей факт визнає, що підтверджується і його заявою від 28 травня 2009 року на ім'я позивача, в якій він, посилаючись на неможливість виконувати свої зобов'язання за кредитним договором, просив вирішити питання щодо продажу предмету іпотеки (а.с. 51).
Відповідно до частини 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 33 Закону України від 05.06.2003 року № 898-IV «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ст. 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 39 Закону України від 05.06.2003 року № 898-IV «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, в тому числі, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону (продаж предмета іпотеки іпотекодержателем).
Заочним рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 серпня 2009 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № КТS0GA00000098 від 01 липня 2008 року в розмірі 107 539,37 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 01 липня 2008 року) Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПРИВАТБАНКУ всіх повноважень необхідних для здійснення продажу (а.с. 30зв-31).
Посилання суду першої інстанції на те, що зазначеним судовим рішенням не було визначено спосіб реалізації предмету іпотеки та початкову ціну предмету іпотеки, що унеможливлює реалізацію предмета іпотеки відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку», є необґрунтованим.
По-перше, спосіб реалізації предмета іпотеки заочним рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 серпня 2009 року визначений, а саме, предмет іпотеки підлягає реалізації шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» з укладенням від імені іпотекодавця ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПРИВАТБАНКУ всіх повноважень необхідних для здійснення продажу. Зазначене рішення жодною із сторін не оскаржено, набрало законної сили 25 серпня 2009 року і відповідно до ст. 124 Конституції України є обов'язковим для виконання, в тому числі і судом, який розглядає теперішній спір, а тому критика судом першої інстанції зазначеного заочного рішення, яке набрало законної сили, є порушенням основних засад судочинства.
Посилаючись на те, що предмет іпотеки продано 31 березня 2010 року за 11 267,61 євро, що вирученої суми було недостатньо для погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором, яка виникла станом на 31 березня 2010 року, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором, яка станом на 27 квітня 2012 року складає 5 892,40 євро, в тому числі: заборгованість за кредитом, що вимагається достроково, - 2 960,55 євро, заборгованість по процентам за користування кредитом - 903,12 євро, заборгованість по комісії за користування кредитом - 820,62 євро, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 905,00 євро, штраф 23,64 євро (фіксована частина) та 279,46 євро (процентна складова) (а.с. 4-5).
Відповідач наявність заборгованості за кредитним договором після реалізації предмета іпотеки не визнає. Посилається на те, що суми вирученої від реалізації предмета іпотеки було достатньо для погашення заборгованості, яка зазначена в заочному рішенні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 серпня 2009 року, що внаслідок реалізації предмета іпотеки відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правильно встановив, що предметом доказування по цій справі є саме наявність заборгованості після реалізації позивачем предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що пояснення представника позивача про продаж квартири у березні 2010 року за 11 267,61 євро документально не підтверджені, ним не зазначено навіть спосіб реалізації квартири. Про продаж квартири, розподіл коштів від продажу та наявність заборгованості за кредитним договором позивач повідомив відповідача лише через два роки після продажу квартири.
Посилаючись на недоведеність позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», вважаючи недостатніми надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог меморіальні ордери щодо зарахування відповідних сум, виручених від реалізації предмета іпотеки, на погашення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції не врахував вимоги частини 4 ст. 10 ЦПК України, згідно якої суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
В порушення вимог частини 4 ст. 10 ЦПК України суд першої інстанції усунувся від всебічного і повного з'ясування обставин справи, не роз'яснив представнику позивача його право надати на підтвердження ціни реалізації предмета іпотеки договір про реалізацію предмета іпотеки, а за наявності складнощів у отриманні позивачем у нотаріуса цього доказу можливість його витребування за клопотанням представника позивача судом, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» через їх недоведеність.
Відповідно до частини 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Апеляційний суд вважає, що неподання суду першої інстанції на підтвердження ціни реалізації предмета іпотеки договору купівлі-продажу предмета іпотеки було обумовлено поважними причинами, а саме невиконанням судом першої інстанції своїх обов'язків, передбачених частиною 4 ст. 60 ЦПК України, та неможливістю представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» без запиту суду отримати у нотаріуса копію цього договору, примірник якого при його оформленні ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не видавався.
Згідно договору купівлі-продажу від 30 березня 2010 року, укладеного між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в особі керівника бізнесу по роботі з торговими підприємствами - першого заступника директора Краматорської філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» Малєєва Ю.В. (надалі Представник Продавця), який діє від імені ОСОБА_2 (надалі Продавець), на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 22 лютого 2010 року за реєстром № 462, та статуту ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», відповідно до заочного рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 серпня 2009 року, з одного боку, та ОСОБА_7 (надалі Покупець), з другого боку, Продавець продав, а Покупець купив квартиру під АДРЕСА_1 Донецької області та складається з двох кімнат, житловою площею 35,4 кв.м, загальною площею 58,3 кв.м. Відчужувана квартира належить Продавцю на підставі договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу 12 вересня 2007 року, за реєстром № 2817, зареєстрованого у КП БТІ м. Слов'янська 25 вересня 2007 року в реєстрову книгу за № 4820/14а, реєстраційний № 9231745. Продаж здійснено за суму 122 000 грн., яка відповідає волевиявленню Продавця та Покупця, є остаточною і змінам не підлягає. Ця сума була сплачена безготівковим перерахуванням всієї суми на рахунок № НОМЕР_2 у Краматорській філії Слов'янського відділення ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» згідно квитанцій від 30 березня 2010 року на суму 2 000 грн. та на суму 120 000 грн., проведених Краматорською філією Слов'янського відділення ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 123).
Згідно долученої до договору купівлі-продажу довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 22 лютого 2010 року за реєстром № 462, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в особі голови правління Дубілета О.В., уповноважив Малєєва Ю.В., що обіймає посаду керівника бізнесу по роботі з торговими підприємствами - першого заступника директора Краматорської філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на здійснення від імені ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» наступних дій: реалізувати предмет іпотеки, а саме, квартиру АДРЕСА_1 Донецької області, на підставі рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 серпня 2009 року за ціну та на умовах, визначених протоколом узгодження ціни та умов продажу предмету іпотеки, затвердженого керівником (виконуючим обов'язки керівника) бізнесу «Споживчого кредитування» ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», у порядку, передбаченому рішенням суду та чинним законодавством України, з застосуванням обмежень, встановлених Статутом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 130).
З договору купівлі-продажу від 30 березня 2010 року та довіреності від 22 лютого 2010 року на ім'я Малєєва Ю.В. апеляційним судом встановлено, що реалізація предмета іпотеки відбувалася саме на підставі рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 серпня 2009 року.
Згідно меморіального ордера № А0331S5WN8 tr. SAМВА 0331S5WN8 Р від 31 березня 2010 року, який був долучений позивачем до позовної заяви та був предметом дослідження суду першої інстанції, вбачається, що з каси ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на рахунок № НОМЕР_3, який згідно п. 8.2 кредитного договору відкритий Позичальникові ОСОБА_2 для зарахування коштів спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам, зараховано 11 267,61 євро (а.с. 42), що згідно виписки по цьому рахунку за період з 01 березня 2010 року по 01 травня 2010 року складало 120 388,61 грн. (а.с. 41), тобто перевід гривні в євро банком було здійснено за курсом за 100 євро 1068,4485 грн., що відповідало офіційному курсу НБУ України станом на 31 березня 2010 року та п. 25 іпотечного договору.
Решта суми від реалізації предмета іпотеки в розмірі 1 611,39 грн. була використана на відшкодування витрат Банку по реалізації предмета іпотеки, що відповідає вимогам п. 2.3.8 кредитного договору, згідно якого за рахунок коштів, які надаються Банку на погашення заборгованості Позичальником за цим Договором, Банк має право в першу чергу відшкодувати свої витрати/збитки, які виникли у зв'язку із сплатою послуг, які надані або будуть надані в майбутньому з метою реалізації прав Банку по Договорах іпотеки, укладених з метою забезпечення зобов'язань Позичальника за цим договором (зберігання іпотеки, послуги, пов'язані з реалізацією іпотеки, представництво інтересів Банку в суді і перед третіми особами й т.п (а.с. 6-7).
З наданого Банком розрахунку заборгованості вбачається, що за рахунок суми, одержаної від реалізації предмета іпотеки, була погашена заборгованість за кредитним договором в розмірі 11 267,61 євро, а саме:
- 31 березня 2010 року в розмірі 3 875,36 євро: прострочена заборгованість за кредитом - 344,71 євро, проценти за користування кредитом - 2 299,18 євро, пеня - 880 євро, комісія - 351,47 євро (а.с. 4-5), що підтверджується і наданими позивачем до матеріалів справи копіями меморіальних ордерів від 31 березня 2010 року (а.с. 41-42);
- 20 квітня 2010 року в розмірі 7 392,25 євро: заборгованість за кредитом - 7 226,01 євро, проценти за користування кредитом - 130,69 євро, комісія - 35,55 євро (а.с. 4-5), що підтверджується і наданими позивачем до матеріалів справи копіями меморіальних ордерів від 20 квітня 2010 року (а.с. 43).
Такий розподіл коштів позивачем відповідає п. 3.2 кредитного договору, згідно якого кошти, отримані від Позичальника для погашення заборгованості по Кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно п.п. 2.2.9, 2.3.8 цього Договору, далі пені згідно розділу 5 цього договору, далі - простроченої комісії по Кредиту, далі - простроченої винагороди, далі - прострочених відсотків, далі - простроченої заборгованості за Кредитом, частина суми, що залишилася (у т.ч. сума, надана Позичальником понад суму щомісячного платежу), направляється на погашення заборгованості за кредитом (якщо інше не передбачено п. 7.8), далі - комісії, далі - винагороди, далі - відсотків, далі - кредиту (а.с. 6-7).
Після зазначеного погашення заборгованості станом на 20 квітня 2010 року залишилося непогашеним тіло кредиту в розмірі 2 886,81 євро (а.с. 4-5), тобто одержаної від продажу іпотечного майна суми грошових коштів недостатньо для повного задоволення грошових вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Доводи відповідача про те, що квартира була реалізована за ціною, яка з ним відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» не погоджувалася, не заслуговують на увагу.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іпотекодавцем за відшкодування завданих збитків.
Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іпотекодавцем за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Заочним рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 серпня 2009 року звернуто стягнення на предмет іпотеки та Закритому акціонерному товариству Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» надано право продажу предмету іпотеки з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та наданням ПРИВАТБАНКУ всіх повноважень необхідних для здійснення продажу (а.с. 30зв-31).
На теперішній час ні зазначене заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 серпня 2009 року, ні договір купівлі-продажу від 30 березня 2010 року Позичальником ОСОБА_2, від імені якого здійснювався продаж, не оскаржені та не оспорені, договір купівлі-продажу в частині визначення ціни продажу недійсним не визнаний, а тому підстави вважати, що предмет іпотеки був реалізований за ціною нижчою, від звичайної ціни на нього, що не відповідала волевиявленню Позичальника, відсутні.
Враховуючи зазначене, висновку про недоведеність наявності заборгованості відповідача за кредитним договором після реалізації предмета іпотеки суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права, що відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
Відповідно до частини 4 ст. 591 ЦК України якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 24 Закону України від 02.10.1992 року № 2654-XII «Про заставу» у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.
Відповідно до частини 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до п. 24 договору іпотеки квартири від 01 липня 2008 року, укладеного між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2, у випадку, коли суми, вирученої від продажу предмету іпотеки, недостатньо для повного задоволення вимог Іпотекодержателя, останній має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення своїх вимог, з іншого майна іпотекодавця, у першу чергу перед іншими кредиторами (а.с. 28-30).
Відповідно до частини 3 ст. 6, частини 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до частини 2 ст. 631, ст. 629 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення і є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.
Враховуючи зазначене, у кредитора для задоволення своїх грошових вимог є право звернення стягнення на предмет застави (іпотеки). Разом із тим сам по собі факт реалізації предмета застави (іпотеки), в тому числі й на підставі рішення суду, не припиняє грошового зобов'язання боржника. В тому разі, коли сума, одержана від продажу предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя (іпотекодержателя), й у такому випадку закон передбачає право кредитора одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення його вимоги, з іншого майна боржника.
Враховуючи зазначене, доводи відповідача про те, що внаслідок реалізації предмета іпотеки будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними, є такими, що суперечать як закону, так і п. 24 укладеного між сторонами договору іпотеки квартири.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем та який відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору, після ухвалення заочного рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 серпня 2009 року Позичальник ОСОБА_2 свої зобов'язання по погашенню кредиту не виконував, внаслідок чого розмір його заборгованості за кредитним договором на час реалізації предмета іпотеки збільшився. Зазначене судом першої інстанції також не враховано, про що обґрунтовано зазначає позивач в апеляційній скарзі.
Після реалізації предмета іпотеки відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором також не виконує і станом на 27 квітня 2012 року має заборгованість за кредитним договором: заборгованість по процентам за користування кредитом - 903,12 євро, заборгованість по комісії за користування кредитом - 820,62 євро.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 2 ст. 1054 та частини 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2.2 кредитного договору при настанні випадків, передбачених п. 2.3.3 даного договору, в тому числі порушення зобов'язань, передбачених умовами цього договору, Позичальник зобов'язується достроково погасити заборгованість перед Банком в повному обсязі.
Оскільки як вбачається з розрахунку заборгованості та заочного рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12 серпня 2009 року, Позичальник з жовтня 2008 року свої зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту не виконує, не виконує свої зобов'язання за кредитним договором і після реалізації предмета іпотеки, позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про дострокове повернення частини позики, що залишилася, а саме, тіла кредиту у розмір 2 960,55 євро, є такими, що ґрунтуються на законі.
Згідно п.п. 5.1, 8.4 кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, Позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.
Згідно п. 5.4 кредитного договору нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 5.1, 5.2, 5.3 здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконане Позичальником.
Згідно п. 5.5 кредитного договору термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років (а.с. 6-7).
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, саме таку ставку пені нарахував позивач відповідачу за несвоєчасне виконання зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитом. Пеня в розмірі 905,00 євро нарахована за період з 20 квітня 2010 року по 27 квітня 2012 року, тобто в межах встановленого сторонами в договорі збільшеного до 5 років строку позовної давності, а тому вимоги позивача про стягнення пені є такими, що ґрунтуються на законі.
Згідно п. 5.3 кредитного договору при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Кредитним договором більш, ніж на 30 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмір 250 грн. + 5% від суми позову (а.с. 6-7).
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, штраф, який він просить стягнути з відповідача згідно п. 5.3 редитного договору в розмірі 23,63 євро (фіксована частина 250 грн., що станом на час пред'явлення позову за курсом НБУ гривні до євро складало 23,64 євро) та 905,00 євро (процентна складова), а саме, його процентна складова нарахована з врахуванням заборгованості відповідача за кредитом, заборгованості за процентами, заборгованості з комісії та суми пені (2 960,55 + 903,12 + 820,62 + 905,00 = 5 589,29 х 5% = 279,46 євро).
Отже за порушення Позичальником строків виконання зобов'язання за кредитним договором позивачем одночасно нараховані пеня та штраф, при цьому останній нарахований, в тому числі, й на суму пені.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто за змістом ст. 549 ЦК України пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій. Пеня і штраф, як різновиди неустойки, обчислюються у відсотках саме від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, можливість нарахування одного виду неустойки на інший виключається.
Отже, банк просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те ж саме порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить вимогам частини 1 ст. 61 Конституції України та частині 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Враховуючи зазначене, позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення штрафу не ґрунтуються на законі.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання за кредитним договором та наявність у нього заборгованості перед банком після реалізації предмета іпотеки, про що обгрунтовано зазначає позивач в апеляційній скарзі, позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягають задоволенню частково, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором станом на 27 квітня 2012 року в розмірі 5 589,29 євро, з яких заборгованість за кредитом - 2 960,55 євро, заборгованість по процентам за користування кредитом - 903,12 євро, заборгованість по комісії за користування кредитом - 820,62 євро, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 905,00 євро. Підстави для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 23,64 євро (фіксована частина) та 279,46 грн. (процентна складова) відсутні.
Посилання суду першої інстанції на те, що у різних документах Банк зазначає різну суму заборгованості відповідача, в тому числі і на одну і ту ж дату - 27 квітня 2012 року, є безпідставним. Як обгрунтовано зазначає позивач в апеляційній скарзі, суд першої інстанції не врахував, що у листі ПАТ КБ «ПРИВАТБАН» № 319 від 27 квітня 2012 року на ім'я ОСОБА_2 зазначена сума саме простроченої заборгованості 2 620,1 євро (а.с. 12), тобто без урахування заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2 960,55 євро, що за цим позовом Банком вимагається достроково.
Доводи відповідача про нікчемність кредитного договору відповідно до частини 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки Банк, не повідомивши його про наявність заборгованості за кредитним договором після реалізації предмета іпотеки, на його думку, веде нечесну підприємницьку діяльність, не ґрунтуються на законі.
Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні.
У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).
Враховуючи зазначені роз'яснення вищого судового органу та позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення суми заборгованості саме в національній валюті, апеляційний суд вважає, що така підлягає стягненню на користь позивача, виходячи з офіційного курсу євро до української гривні, встановленого Національним банком України на день ухвалення рішення, тобто на 25 вересня 2012 року, який складає за 100 євро 1035,4132 грн., та загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню на користь позивача з відповідача в перерахунку на грошову одиницю України, складає 57 872,25 грн. (5 589,29 євро х 10,354132.)
Враховуючи, що згідно п. 5.1 кредитного договору у випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати, тобто по цій справі на день ухвалення рішення суду, апеляційний суд вважає можливим не визначати розмір пені в гривні окремо, а перерахувати в національну валюту всю заборгованість взагалі.
Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», а саме, стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 27 квітня 2012 року в розмірі 5 589,29 євро, що в перерахунку на грошову одиницю України складає 57 872,25 грн.
Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно ст. 13 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року № 4282-VІ мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2012 року складала 1 073 грн.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 623,10 грн. та 107,30 грн. (а.с. 1-2).
Апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 57 872,25 грн. З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у сумі 578,72 грн. (1% від 57 872,25 грн.), який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
З апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у сумі 311,55 грн. (а.с. 66).
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, пропорційно до задоволених позовних вимог витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, а саме, у сумі 289,36 грн. (1% від 57 872,25 грн. х 50%).
Тобто, всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню на відшкодування витрат по сплаті судового збору 868,08 грн. (578,72+289,36).
Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
Апеляційну скаргу позивача - ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2012 року скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Слов'янська Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ідентифікаційний код 14360570, юридична адреса - 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) заборгованість за кредитним договором № КТS0GA00000098 від 01 липня 2008 року станом на 27 квітня 2012 року в розмірі 5 589,29 євро, з яких заборгованість за кредитом - 2 960,55 євро, заборгованість по процентам за користування кредитом - 903,12 євро, заборгованість по комісії за користування кредитом - 820,62 євро, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 905,00 євро, що за офіційним курсом Національного банку України гривні до євро станом на 25 вересня 2012 року (100 євро = 1035,4132 грн.) складає 57 872 (п'ятдесят сім тисяч вісімсот сімдесят дві) гривні 25 коп.
В задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 23,64 євро (фіксована частина) та 279,46 євро (процентна складова) відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Слов'янська Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ідентифікаційний код 14360570, юридична адреса - 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) на відшкодування витрат по сплаті судового збору - 868 (вісімсот шістдесят вісім) гривень 08 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
С.В. Кіянова