2
26 вересня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Бойчука І.В.,
суддів Проскурницького П.І., Васильковського В.М., секретаря Городецької У.С.,
сторін:представників ПАТ «Державний Ощадний банк України»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Державний Ощадний Банк України» в особі Косівського відділення Ощадного банку № 6345 про визнання договору поруки недійсним за апеляційною скаргою ПАТ «Державний Ощадний Банк України» на рішення Косівського районного суду від 12 грудня 2011 року,-
Рішенням Косівського районного суду від 12 грудня 2011 року задоволено позов ОСОБА_2 до ВАТ «Державний Ощадний Банк України» в особі Косівського відділення Ощадного банку № 6345 про визнання договору поруки недійсним.
Визнано недійсним договір поруки № 70-1 від 08.05.2008 року, укладений від імені ОСОБА_2 з ВАТ «Державний Ощадний банк України» в особі Косівського відділення Ощадного банку № 6345 з третьою особою ОСОБА_3. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 судовий збір та витрати на проведення експертизи.
На дане рішення ПАТ«Державний Ощадний банк України» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги їхніх заперечень про те, що позивач представив перед укладенням оспорюваного договору свій паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи та ряд документів щодо його діяльності як підприємця, які могли бути представлені тільки ним особисто. Після чого сторонами і було укладено договір поруки та особисто підписано його самим позивачем. Цими обставинами, а також фактом визнання позову Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 398 594, 90 грн., про що Косівським районним судом 26.04.2010 року постановлено судове рішення, спростовуються доводи ОСОБА_2 про те, що
Справа № 2/0910/421/2011р. Головуючий у 1 інстанції - Турянський І.С.
Провадження № 22ц/0990/1735/2012р. Суддя-доповідач - Бойчук І.В.
Категорія 19
договір поруки підписано не ним, а іншою особою. В ході розгляду цих справ ні позивач,ні його представник не вказували, що зазначеними документами заволоділа та передала їх Банку постороння особа без відома і згоди ОСОБА_2 На цю обставину вказував представник відповідача, однак суд не зазначив у рішенні, з яких причин не приймає ці пояснення до уваги.
В основу висновків про задоволення позову судом покладено висновок судово-почеркознавчої експертизи, хоча такий не має для суду наперед встановленого значення. Єдиним об'єктом експертного дослідження як вільні зразки підпису за часом виконання могли стати і фактично стали накладні, що ніби-то підписані позивачем як підприємцем протягом 2007-2009 рр. За змістом ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказані накладні не є первинними документами бухгалтерського обліку, оскільки деякі з них не містять такого обов'язкового реквізиту як підпис особи, що отримала товарно-матеріальні цінності, а в деяких взагалі не зазначені відомості щодо цих осіб. Тому ці накладні не могли бути об'єктом експертного дослідження як документи, що містять вільні зразки підпису ОСОБА_2
Таким чином судом порушено вимоги ст.ст.58,59 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів.
Крім того, висновок експерта не відповідає п.12 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджені. наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 р. щодо надання вільних зразків підпису не менше ніж на 15 документах, оскільки чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Як видно з висновку експерта об'єктом дослідження стало лише п'ять зразків вільного підпису у названих накладних.
Посилаючись на істотні порушення процесуальних норм, що регламентують порядок призначення та проведення судових експертиз, представник Банку заявляв клопотання про витребування письмових документів, які можуть бути об'єктами експертного дослідження, та призначення нової почеркознавчої експертизи. Однак у задоволенні цих клопотань судом було безпідставно відмовлено.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 як заявленого незаконного та безпідставно.
Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та інші докази, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У матеріалах справи міститься електрофотографічна копія договору поруки №70-1 від 08 травня 2008 року, з якої вбачається, що він укладений між сторонами на забезпечення виконання кредитного договору № 70 від 08.05.2008 року між ВАТ «Державний Ощадний банк України» та ОСОБА_3.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
При цьому позивач просив визнати правочин ( договір поруки) недійсним з підстав заперечення його дійсності, оскільки такого договору він особисто не укладав, не підписував, і не уповноважував будь-яку іншу особу на підставі доручення вчиняти такі дії.
Згідно висновку експерта № 2367 від 26.07.2011 року (а.с.49-51), рукописний запис, зображення якого розташоване під основним текстом на лицевій стороні другого аркуша договору поруки № 70-1 від 08.05.2008 року, електрофотографічна копія якого надійшла на дослідження, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою. Підписи від імені ОСОБА_2, зображення яких розташовані після слів «підпис поручителя»в нижній частині кожного аркуша та у графі «поручитель»на лицевій стороні другого аркуша договору поруки № 70-1 від 08.05.2008 року, електрофотографічна копія якого надійшла на дослідження, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.
Посилання представника позивача на те, що зразки порівняльного матеріалу, надані для дослідження та проведення почеркознавчої експертизи, не відповідають вимогам чинного законодавства, суд першої інстанції дав належну правову оцінку. На вимогу експертної установи надати для експертизи оригінал оскаржуваного договору, відповідач вимоги не виконав і не представив такого договору на даний час.
Статтею 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Оскільки ОСОБА_2 особисто не укладав договору поруки № 70-1 від 08.05.2008 року з ВАТ "Державний Ощадний банк України" в особі Косівського відділення Ощадного банку № 6345, що підтверджується висновком експерта, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що такий правочин не відповідає усім вимогам, що ставляться до правочину, тому його слід скасувати.
Скасовуючи постановлене у даній справі рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2012 року, суд касаційної інстанції вказав, що в порушення вимог ст. 189 ЦПК України, суд не вирішив питання про виклик експерта для роз'яснення і доповнення свого висновку. На дану вимогу, судом апеляційної інстанції допитано експерта Львівського НДІСЕ Сех Г.Е., яка пояснила, що висновок почеркознавчої експертизи містить усі необхідні відповіді на запитання суду в ухвалі про призначення експертизи. Доказового матеріалу було достатньо і вони були належними зразками для проведення експертизи, що дало можливість прийти до висновку, що рукописний запис та підпис у договорі поруки від 08 травня 2008 року виконані не позивачем, а іншою особою. При цьому експерт наголосила, що необхідності з цього самого приводу призначати додаткову експертизу немає, хіба з приводу інших питань, які не були в ухвалі суду про призначення експертизи.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості.
Підстав для скасування даного рішення та постановлення нового з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.
Керуючись ст.ст.307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ПАТ «Державний Ощадний Банк України» відхилити.
Рішення Косівського районного суду від 12 грудня 2011 року залишити без зміни. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» м. Київ, вул.. Госпітальна 12г, код 0032129, рахунок 3580406 в ГОУ Ощадбанку, МФО 300465, код ЄДРПОУ 00032129 на користь Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (розр. рахунок 31257272210323 в ГУ ДКС України у Львівській області, ЄДРПОУ 23272864, МФО 825014, номер рахунку 1073) витрати за участь експерта в судовому засіданні в сумі 281 грн. 64 коп.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: І.В.Бойчук
П.І.Проскурницький В.М.Васильковський
Згідно з оригіналом
Суддя: І.В.Бойчук