Справа: № 2а-5579/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
Іменем України
"26" вересня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого суддіПетрика І.Й.
СуддівБорисюк Л.П.,
Собків Я.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Житлосервіс «Куренівка»Оболонського району у м. Києві до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.
КП «Житлосервіс «Куренівка»в Оболонському районі м. Києва пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі -ДПІ у Оболонському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 грудня 2011 року № 0001032306. Свої вимоги мотивувало тим, що позивач не є платником екологічного податку та не має обов'язку з його обчислення та перерахування до бюджету відповідно до вимог ст. 240 Податкового кодексу України, оскільки не здійснює розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.
06 червня 2012 року у судовому засіданні суду першої інстанції протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача -ДПІ у Оболонському районі м. Києва на належного відповідача - ДПІ у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2012 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, КП «Житлосервіс «Куренівка»Оболонського району у м. Києві (ідентифікаційний код 33597216) зареєстровано 17 червня 2005 року Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією (реєстраційний номер 1 069 105 0001 003727). Вказане товариство розташоване за адресою: 04212, м. Київ, вул. Попова, 1.
Позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у Оболонському районі м. Києва.
Відповідачем проведено планову виїзну перевірку КП «Житлосервіс «Куренівка»Оболонського району у м. Києві з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої було складено акт від 05 грудня 2011 року № 683/23/6/33597216.
В ході перевірки відповідачем встановлено, що КП «Житлосервіс «Куренівка»не декларувало та не подавало до податкового органу звітності з екологічного податку, що призвело до заниження екологічного податку на загальну суму 91 584, 23 грн.
Зокрема, ДПІ у Оболонському районі м. Києва зроблено висновок про порушення КП «Житлосервіс «Куренівка»Оболонського району у м. Києві:
- підпункту 240.1.3. п. 240.1 ст. 240, пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242, п. 243.2 ст. 243, п. 246.4, п. 246.5 ст. 246, п. 249.6 ст. 249, п. 250.1 п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого КП «Житлосервіс «Куренівка»Оболонського району у м. Києві занижено екологічний податок на загальну суму 91 584, 23 грн., в тому числі за І квартал 2011 року на суму 45 365, 74 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 46 218, 49 грн.;
- підпункту 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, що мало прояв у неподанні звітності з екологічного податку за І квартал 2011 року та ІІ квартал 2011 року.
На підставі вказаного Акта перевірки ДПІ у Оболонському районі 16 грудня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001032306, яким згідно з пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 та п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення пп. 240.1.3. п. 240.1 ст. 240, пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242, п. 243.2 ст. 243, п. 246.4, п. 246.5 ст. 246, п. 249.6 ст. 249, п. 250.1 п. 250.2 ст. 250, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з екологічного податку у розмірі 91 925, 23 грн., в тому числі -91 584, 23 грн. - основний платіж, 341, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Зазначене податкове повідомлення - рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві та ДПС України, які рішеннями від 23 лютого 2012 року № 726/10/12-314 та від 22 березня 2012 року № 5154/6/10-2215 його скарги залишено без задоволення, а податкове повідомлення -рішення -без змін.
Не погоджуючись з вказаним рішенням та висновками податкового органу КП «Житлосервіс «Куренівка»Оболонського району у м. Києві звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування зазначеного вище податкового повідомлення-рішення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення.
Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.
Розміщенням відходів, у розумінні пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу та ст. 1 Закону України «Про відходи»від 05.03.1998 р. № 187/98-ВР (далі -Закон № 187/98-ВР), є зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.
Відповідно до ст. 1 Закону № 187/98-ВР спеціально відведені місця чи об'єкти-місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.
Отже, як слідує із системного аналізу вказаних правових норм, платниками екологічного податку, зокрема, є суб'єкти господарювання, що здійснюють під час провадження своєї діяльності зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.
При цьому, об'єктом та базою оподаткування є, зокрема обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів (пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 ПК України).
Згідно з п. 249.1. ПК України суми податку, який справляється за розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів.
Відповідно до п. 250.2 ст. 250 ПК України платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації: за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів.
Водночас, пунктом 3 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 р. № 1070, встановлено, що власники або балансоутримувачі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з особою, яка визначена виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Тобто фактичного розміщення відходів власники та балансоутримувачі не здійснюють.
Основне призначення спеціально відведених місць чи об'єктів - видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження. Отже, контейнери (контейнерні майданчики) для побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів.
Окрім цього, вказана вище правова позиція підтверджена наказом Державної податкової служби України від 16.12.2011 р. № 258 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів»якою передбачено, що місця тимчасового зберігання відходів, наприклад для тимчасового зберігання небезпечних відходів перед передачею на знешкодження або утилізацію спеціалізованим організаціям, контейнери або урни для збирання побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів.
Відповідно до вказаної податкової консультації, платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем в підтвердження своєї позиції надано договір № 105002/14 від 27 квітня 2011 року та договір № Г-105002/17 від 12 січня 2009 року про надання послуг по збиранню, вивезенню та захороненню твердих побутових відходів (ТПВ), укладених між КП «Житлосервіс «Куренівка»Оболонського району у м. Києві (споживач) та ПАТ «Київспецтранс»(виконавець), відповідно до умов яких виконавець зобов'язується згідно з графіком (довідкою-дислокацією) надавати споживачеві послуги по збиранню, вивезенню та захороненню твердих побутових відходів, які накопичуються у Споживача, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.
Крім того, КП «Житлосервіс «Куренівка»Оболонського району у м. Києві було також надано договір № 11202/14/48 від 27 квітня 2011 року та договір № 11202/27 від 20 квітня 2010 року про надання послуг по збиранню, вивезенню та захороненню великих габаритних відходів (ВГВ), укладених між позивачем (споживач) та ПАТ «Київспецтранс»(виконавець), відповідно до умов яких виконавець зобов'язується згідно з графіком (довідкою-дислокацією) надавати споживачеві послуги по прибиранню, вивезенню та захороненню великих габаритних відходів, які накопичуються у споживача, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.
Факт виконання вказаних вище договорів та вивезення сміття саме з контейнерів, розташованих на прибудинкових територіях підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) з січня 2009 року по грудень 2009 року, з січня 2011 року по грудень 2011 року, видатковими накладними та довідки - дислокації до договорів № 11202/14/48 від 27 квітня 2011 року, № Г-105002/17 від 12 січня 2009 року, № 105002/14 від 27 квітня 2011 року.
Відповідачем не надано жодних відомостей та доказів, які підтверджували б, що КП «Житлосервіс «Куренівка» Оболонського району у м. Києві провадить діяльність під час провадження якої здійснюється розміщення відходів, має спеціально відведенні для цього місця та надає послуги в цій сфері або має ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини.
Таким чином, зважаючи на те, що позивач не здійснює розміщення відходів у спеціально відведених місцях та не має відповідного дозволу на використання вказаних місць, він не є платником екологічного податку.
З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2012 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Петрик І.Й.
Судді: Борисюк Л.П.
Собків Я.М.