Справа № 2/0124/2506/2012
0124/7464/2012
24 вересня 2012 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим, у складі головуючого судді Веденмеєр М.В., при секретарі Косенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої ялтинської державної нотаріальної контори, Державного нотаріуса ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус ОСОБА_7 про визнання довіреності недійсною в частині внесених змін,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Першої Ялтинської державної нотаріальної контори, Державного нотаріуса ОСОБА_2 про визнання довіреності від 10 серпня 2010 року, посвідченої державним нотаріусом Першої Ялтинської нотаріальної контори ОСОБА_2, недійсною в частині внесених змін, а саме: виправлення в тексті довіреності слова «Ялта» на слово «Бахчисарай».
Вимоги мотивовані тим, що довіреністю, посвідченою державним нотаріусом Першої Ялтинської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 від 10 серпня 2010 року, позивач уповноважила ОСОБА_4 та ОСОБА_3 бути її представниками в державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях міста Бахчисараю Автономної Республіки Крим незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої незалежності при вирішенні будь-яких питань, пов'язаних з приватизацією земельної ділянки на її ім'я, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, а також продати за ціну та на умовах за їх розсудом належні їй житловий будинок та земельну ділянку на якій він розташований, за адресою: АДРЕСА_1. Згодом остання дізналась, що її будинок АДРЕСА_1 без її відома був проданий, однак намірів на продаж належного їй майна вона не мала, а тому навмисно зі згоди ОСОБА_3, вказала державному нотаріусу неправильну адресу - АДРЕСА_1. Вважає, що довіреність від 10 серпня 2010 року в частині внесення державним нотаріусом ОСОБА_2 виправлень «Закреслено «Ялта» не читати, дописано «Бахчисарай» вірити» являється недійсною, оскільки в її присутності державний нотаріус ніяких виправлень в довіреність не вносив, вона ніяких зауважень з приводу внесення виправлень державному нотаріусу не робила. Вважає, що виправлення державний нотаріус зробив у її відсутності.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явились, про місце, день та час розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином, від представника позивача надійшла заява з проханням розглянути справу у їх відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, раніш у судовому засіданні представник позивача пояснив, що довіреність повинна бути визнана недійсною в частині внесення змін з підстав, зазначених у позові, та відповідачем по справи повинен бути саме державний нотаріус ОСОБА_2, та Перша Ялтинська державна нотаріальна контора, оскільки саме державний нотаріус ОСОБА_2 порушила вимоги Інструкції «Про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України», зареєстрованої Міністерством юстиції України 03.03.2004 року за №283/8882 зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 16.11.2009 року №2152/5 у час оформлення нотаріальних дій.
Представники відповідачів та третьої особи ОСОБА_6, у судове засідання не з'явились, про місце, день та час розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином, надали суду заяви з проханням розглянути справу у їх відсутність.
Раніш, у судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_8 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала. Свої заперечення мотивувала тим, що виправлення у довіреності дійсно зроблені з незначним порушенням вимог Інструкції «Про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України», зареєстрованої Міністерством юстиції України 03.03.2004 року за №283/8882 з змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 16.11.2009 року №2152/5 у час оформлення нотаріальних дій, які полягають у відсутності підпису позивача навпроти внесених змін та дати їх внесення. За вказані порушення державний нотаріус була притягнута до дисциплінарної відповідальності. Однак, державний нотаріус ОСОБА_2, як саме і Перша Ялтинська державна нотаріальна контора, не можуть бути відповідачами по справі, оскільки державний нотаріус є особою яка тільки посвідчувала правочин (довіреність), а відповідно не є стороною правочину.
Треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус ОСОБА_7 у судове засідання не з'явились, про місце, день та час розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином, причину неявки суду не надали.
Відповідно до частини 2 статті 197 ЦПК України, справу розглянуто без проведення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши матеріали даної цивільної справи, вислухавши раніш надані у судовому засіданні пояснення позивачки, її представника, представника відповідачів, третьої особи, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10 серпня 2010 року державним нотаріусом Першої Ялтинської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 була посвідчена довіреність від ОСОБА_1, згідно с якою остання уповноважила ОСОБА_4 та ОСОБА_3 бути її представниками в державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях міста Бахчисараю Автономної Республіки Крим незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої незалежності при вирішенні будь-яких питань, пов'язаних з приватизацією земельної ділянки на її ім'я, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, а також продати за ціну та на умовах за їх розсудом належні їй житловий будинок та земельну ділянку на якій він розташований, за адресою: АДРЕСА_1.
Під час оформлення нотаріальних дій по посвідченню довіреності від імені ОСОБА_1 державним нотаріусом ОСОБА_2 у тексті довіреності в частині продажу житлового будинку та земельної ділянки була допущена технічна помилка в назві міста - замість «м. Бахчисарай» було вказано «м. Ялта», у зв'язку з чим нотаріусом були внесені виправлення у тексті довіреності. Внесені державним нотаріусом виправлення були ним оговорені та скріплені його підписом та печаткою. Однак, виправлення були зроблені державним нотаріусом без дотримання п. 23 Інструкції «Про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України», зареєстрованої Міністерством юстиції України 03.03.2004 року №20/5 у редакції, що діяла на час вчинення нотаріальної дії, оскільки не підписана особою, яка вчиняла нотаріальну дію, із зазначенням дати внесених виправлень чи дописок.
Відповідна обставина була визнана представником відповідачів, та доказуванню не підлягає.
Крім того, судом був витребуваний оригінал довіреності, яка знаходиться на зберіганні у Першої Ялтинської державної нотаріальної конторі, досліджений судом у судовому засіданні. Відповідно до оригіналу довіреності від 10 серпня 2010 року на правочині дійсно присутні вказані виправлення, однак вони не підписані позивачем, та не зазначені дата внесених виправлень. Крім того, містяться розбіжності в правильності написання назви вулиці, а саме: «Гризодубова», замість «Гризодубової».
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що державним нотаріусом Першої Ялтинської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 під час оформлення нотаріальних дій у тексті довіреності була допущена помилка, а виправлення у довіреності зроблені частково без дотримання вимог п. 23 Інструкції «Про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України», зареєстрованої Міністерством юстиції України 03.03.2004 року за №283/8882 з змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 16.11.2009 року №2152/5.
Частиною 1 ст. 203 ЦК передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Стаття 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 УК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно зі ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона
(представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Статею 238 ЦК України передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Відповідно до ч.1 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Таким чином, з огляду на наведені норми матеріального права, суд прийшов до висновку, що довіреність, яка є предметом спору, в розумінні цивільного права є правочином, сторонами якого є позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і ОСОБА_9
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.
Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у
справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно до ч.1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
У судовому засіданні судом позивачу та її представнику були роз'яснені положення ст. 33 ЦПК України в частині можливості замінити первісного відповідача належним відповідачем - сторонами правочину ОСОБА_3 та ОСОБА_9, однак ні позивач, ні її представник своїм правом не скористалися та наполягали саме на тому, що відповідачами за позовом повинні бути державний нотаріус ОСОБА_2 та Перша Ялтинська державна нотаріальна контора. Оскільки саме останні порушили Інструкцію та повинні нести відповідальність за свої дії.
Таким чином, суд приходить до висновку, що державний нотаріус Першої Ялтинської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 та Перша Ялтинська державна нотаріальна контора не є належним відповідачем по даної справі, у зв'язку з чим у задоволені позову повинно бути відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.3,10,11,33, 60, 209,212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 203, 204, 215, 237, 238, 244, 638 ЦК України
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Першої Ялтинської державної нотаріальної контори, Державного нотаріуса ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус ОСОБА_7 про визнання недійсною довіреності від 10 серпня 2010 року, посвідченої державним нотаріусом Першої Ялтинської нотаріальної контори ОСОБА_2, в частині внесених змін, - відмовити.
Суддя: