донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.09.2012 р. справа №5006/8/52/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Марченко О.А.
суддів Радіонової О.О., Татенко В.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Андрющенко С.С. -довіреність № б/н від 24.07.12р.;
від відповідача:Терпугов Д.В. -довіреність № 64 від 26.07.12р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Донецькгірмаш" м.Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від26.07.2012р. (повний текст підписано 31.07.2012р.)
у справі№5006/8/52/2012 (суддя Бокова Ю.В.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оскар" м.Донецьк
до Публічного акціонерного товариства "Донецькгірмаш" м.Донецьк
про стягнення заборгованості в сумі 285444,78грн., інфляційних витрат в сумі 1404,56грн., 3% річних в сумі 3085,38грн., пені в сумі 15643,97грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 26.07.2012р. у справі №5006/8/52/2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оскар" м.Донецьк були задоволені частково та з Публічного акціонерного товариства "Донецькгірмаш" м.Донецьк стягнуто суму основного боргу в розмірі 265 000,00грн., пеню в розмірі 15643,97грн., 3% річних в сумі 3085,38грн. та інфляційні втрати в сумі 1404,56грн. Провадження щодо стягнення заборгованості в сумі 20444,78грн. (сума основного боргу) припинено на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку зі сплатою вказаної суми відповідачем під час розгляду справи.
Публічним акціонерним товариством "Донецькгірмаш" м.Донецьк подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення в частині стягнення пені в розмірі 15643,97грн. у зв'язку з тим, що рішення суду в цій частині прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на відсутність складених та узгоджених специфікацій, в яких згідно договору, мали бути узгоджені істотні умови щодо найменування, кількості та ціни товару, а тому вважає, що стягнення штрафних санкцій не є можливим без відповідного узгодження ціни товару у специфікаціях.
Позивач проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, а скаргу -без задоволення, про що зазначив у наданому відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідач наполягає на задоволенні апеляційної скарги та просить скасувати рішення суду частині стягнення пені в розмірі 15643,97грн.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оскар" м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Донецькгірмаш" м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 285444,78грн., інфляційних витрат в сумі 1404,56грн., 3% річних в сумі 3085,38грн. та пені в сумі 15643,97грн.
Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства "Донецькгірмаш" м.Донецьк обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №ДГМ-234-11 від 26.04.2011р. Як зазначає позивач, за наведеним договором останній поставив відповідачу продукцію на загальну суму 585 444,78грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та рахунками-фактурами. При цьому, вартість поставленої продукції відповідач оплатив частково, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача на загальну суму 285 444,78грн., за твердженням позивача, є невиконаними. На підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України на суму заборгованості позивачем нараховані 3% річних в сумі 3085,38грн. та інфляційні втрати в сумі 1404,56грн., а також пеня в сумі 15643,97грн. згідно п.5.3 договору.
Задовольняючи частково позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства "Донецькгірмаш" м.Донецьк, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором поставки №ДГМ-234-11 від 26.04.2011р.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Так, 26.04.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Оскар" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Донецькгірмаш" (покупець) було укладено договір поставки №ДГМ-234-11, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати в обумовлені даним договором строки покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього узгоджену суму (п.1.1 договору).
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.
Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що кількість, ціна та асортимент товару визначається специфікаціями, що є складовими та невід'ємними частинами даного договору.
В розпорядженні суду відсутні наведені специфікації, наразі колегія суддів не вважає це перешкодою для надання належної юридичної кваліфікації факту поставки.
Строк дії договору встановлено з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2012р., а у частині виконання зобов'язань -до повного та належного виконання.
Як встановлено місцевим судом з пояснень сторін та матеріалів справи - у спірний період договір був чинним.
Умови та строки поставки товару визначені у розділі 3 договору.
Відповідно до п.3.3 договору, датою поставки вважається дата календарного штемпеля станції призначення, вказана в залізничній накладній (квитанції), або дата іншого товаротранспортного документа, якщо інше не передбачено базисними умовами поставки.
За твердженням позивача, на виконання умов договору останнім на адресу відповідача здійснена поставка товару на загальну суму 585 444,78грн., що підтверджує видатковими накладними №РН-721 від 28.10.2011р., №РН-722 від 28.10.2011р., №РН-781 від 11.11.2011р., №РН-778 від 11.11.2011р., №РН-793 від 15.11.2011р., №РН-907 від 09.12.2011р., копії яких наявні в матеріалах справи.
Вказані видаткові накладні містять найменування продукції, кількість, ціну з ПДВ, ціну без ПДВ та загальну суму партії продукції. Також, підставою щодо здійснення постачання за зазначеними накладними вказано договір №ДГМ-234-11 від 26.04.2011р.
Фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначених накладних в графі „Отримав(ла)" та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей від 28.10.2011р. №2003, від 11.11.2011р. №2075, від 07.11.2011р. №2043, від 10.11.2011р. №2065, від 07.12.2011р. №2210, а отже прийнятий відповідачем без заперечень. Крім того, факт отримання товару не спростовано відповідачем.
Згідно з п.4.1, п.4.2 договору, ціна товару за одиницю та по позиціям вказана в специфікаціях до договору. Розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 4.3. договору встановлено порядок оплати: протягом 60 календарних днів з моменту поставки кожної конкретної узгодженої партії товару.
На сплату вартості поставленого товару позивачем було виставлено рахунки-фактури №СФ-319 від 28.10.2011р., №СФ-320 від 28.10.2011р., №СФ-356 від 11.11.2011р., №СФ-361 від 11.11.2011р., №СФ-367 від 15.11.2011р., №СФ-403 від 09.12.2011р. на суму 585 444,78грн.
Вказані рахунки не містять безпосереднього посилання на договір поставки №ДГМ-234-11 від 26.04.2011р., проте це не є перешкодою для їх ідентифікації згідно договору, оскільки спірні видаткові накладні мають посилання на зазначені рахунки-фактури.
Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, колегія суддів погоджується з позицією місцевого суду щодо того, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору поставки №ДГМ-234-11 від 26.04.2011р. Тобто, відповідні заперечення відповідача щодо відсутності специфікацій до договору, як підтверджень визначення ціни за одиницю товару та умов поставки, колегією суддів до уваги не приймаються, як необґрунтовані та безпідставні.
За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, з огляду на п.4.3 договору, кінцевим строком оплати поставленого позивачем відповідачу товару за кожною окремою видатковою накладною є:
За видатковою накладною №РН-721 від 28.10.2011р. - 27.12.2011р.;
За видатковою накладною №РН-722 від 28.10.2011р. - 27.12.2011р.;
За видатковою накладною №РН-781 від 11.11.2011р. - 10.01.2012р.;
За видатковою накладною №РН-778 від 11.11.2011р. - 10.01.2012р.;
За видатковою накладною №РН-793 від 15.11.2011р. - 14.01.2012р.;
За видатковою накладною №РН-907 від 09.12.2011р. - 07.02.2012р.
За твердженням позивача, відповідач вартість отриманого товару оплатив частково на суму в розмірі 300 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №146 від 12.01.2012р. та відповідною банківською випискою, копії яких наявні у матеріалах справи.
У зв'язку з виниклою заборгованістю, 19.04.2012р. позивач направив на адресу відповідача вимогу вих. №1704/245-1 від 17.04.2012р. про сплату вказаної заборгованості в розмірі 285 444,78грн.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду, що позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв'язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 285 444,78грн.
Судом першої інстанції зазначено, що в процесі розгляду справи відповідачем частково погашена сума основного боргу, а саме 16.05.2012р. сплачена сума в розмірі 20 444,78грн., що підтверджується платіжним дорученням №2007 від 16.05.2012р. та відповідною банківською випискою. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи.
Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
На підставі вищенаведеного, з огляду на погашення відповідачем основного боргу, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 20 444,78грн. судом першої інстанції правомірно припинено у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Наразі, залишок боргу в розмірі 265 000,00грн. відповідачем визнано та сторонами в процесі розгляду справи підписано акт звірки взаєморозрахунків від 24.05.2012р.
Виходячи з чого, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 265 000,00грн., Публічним акціонерним товариством "Донецькгірмаш" допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 265 000,00грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.
Крім того, позивач заявляє вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 1404,56грн. за період лютий-березень 2012р., 3% річних в сумі 3085,38грн. за період з 28.12.2011р. по 07.05.2012р. та пені в сумі 15643,97грн. за період з 28.12.2011р. по 07.05.2012р. з урахуванням кожної окремої накладної та часткової оплати.
Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 1404,56грн., 3% річних в сумі 3085,38грн. та пені в сумі 15643,97грн.
Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. Зокрема, посилання скаржника на відсутність складених та узгоджених специфікацій, в яких згідно договору, мали бути узгоджені істотні умови щодо найменування, кількості та ціни товару, що на думку останнього унеможливлює стягнення штрафних санкцій, судовою колегією до уваги не приймаються як необґрунтовані належним чином та безпідставно заявлені враховуючи наступне.
Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1
ст.612 Цивільного кодексу України).
Згідно п.п.1,3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.5.3 договору у випадку порушення покупцем строку оплати товару, покупець несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент сплати пені, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.
Таким чином, ані нормами чинного законодавства, ані умовами договору сплата пені не ставиться в залежність від наявності чи відсутності специфікацій за договором. Навпаки, пеня підлягає сплати в разі просторочення грошового зобов'язання. В даному випадку матеріалами справи підтверджено заборгованість відповідача у стягуваній сумі саме за договором №ДГМ-234-11 від 26.04.2011р., а отже і наявність грошового зобов'язання, від суми якого і нараховується пеня.
Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2012р. у справі №5006/8/52/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Донецькгірмаш" м.Донецьк залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2012р. у справі №5006/8/52/2012 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
У судовому засіданні 18.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови підписано 21.09.2012р.
Головуючий О.А. Марченко
Судді: О.О. Радіонова
В.М.Татенко
Надруковано: 5 прим.
1 -позивачу;
1 -відповідачу;
1 -до справи;
1 -гос. суду Донецької області;
1 -ДАГС.