04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
19.09.2012 № 5011-11/1914-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Авдеєва П.В.
Федорчука Р.В.
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2012 р.
у справі № 5011-11/1914-2012 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі», м. Київ
про розірвання договору,
У лютому 2012 р. Комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі» про дострокове розірвання Договору № 474-С/СВ встановлення сервітуту від 01.03.2010 р., мотивуючи вимоги тим, що в зв'язку з прийняттям рішення Київської міської ради № 378/5765 від 14.07.2011 «Про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій», яким повноваження на укладення договорів на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності передано КП «Київжитлоспецексплуатація», а також розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1542 від 29.08.2011 «Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2011 № 121», яким виключено реалізацію районними у місті Києві державними адміністраціями повноважень щодо контролю за розміщенням суб'єктами господарювання телекомунікаційних мереж у будівлях комунальної власності, виконання спірного договору є неможливим.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2012 р. у справі № 5011-11/1914-2012 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи КА «Київжитлоспецексплуатація». Місцевий господарський суд керувався положеннями ст. 625 ЦК України, в той час як позивач в позовній заяві посилався на ст. 406 ЦК України.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, а вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.
Сторони явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі» (Оператор) та Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (Підприємство) укладений договір встановлення сервітуту № 474-С/СВ.
Відповідно до п. 2.1 Договору, Предметом Договору є встановлення сервітуту.
Відповідно до п. 2.2 Договору:
- сервітут полягає у наданні Підприємством Оператору права користування каналами, нішами, замоноліченими трубами, трубами-стояками, закладними деталями, шафами для електропроводок у будинках , які зазначаються в Додатку № 1 до Договору для розміщення технічних засобів телекомунікацій Оператора та подальшого обслуговування з метою забезпечення надання телекомунікаційних послуг мешканцям будинків;
- сервітут полягає у наданні Оператору права безперешкодного доступу до технічних засобів телекомунікацій Оператора, розташованих біля будинків та в будинках;
- сервітут не дає права користування допоміжними приміщеннями будинків;
- сервітут не є виключним, він може встановлюватися для інших операторів та/або провайдерів в аналогічному обсязі наданому Оператору;
- сервітут є оплатним. Оператор здійснює оплату за надане підприємство право н6а умовах, що визначені Договором.
Відповідно до п. 4.5 Договору, Підприємство надає Оператору право виконувати роботи з прокладання телекомунікаційних мереж біля будинків та/або в будинках власними силами або з залученням до проведення робіт третіх осіб, та зобов'язується вживати всіх можливих заходів для усунення перешкод при виконанні таких робіт.
Згідно п. 6.1 Договору, строк дії сервітуту, що надається за даним Договором, встановлюється терміном на 3 (три) роки.
Пунктом 8.2 Договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 3-х років, тобто до 01.03.2013.
Відповідно до п. 8.3 Договору, договір може бути розірваний у випадках, що передбачені законодавством.
У відповідності до ч.1 ст. 11 та ч. 6 ст. 27 Закону України «Про телекомунікації» взаємодія операторів телекомунікацій з органами державної влади та органами місцевого самоврядування стосовно отримання ними телекомунікаційних послуг здійснюється на договірних засадах відповідно до законодавства України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані створювати сприятливі умови для функціонування розвитку телекомунікаційних мереж загального користування та повноцінного надання телекомунікаційних послуг.
В рішенні Київської міської ради № 378/5765 від 14.07.2011 р. «Про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій» зазначено, що Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація» доручено здійснювати моніторинг та координацію розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційний мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності, а також укладати договори на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності.
Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято розпорядження від 29.08.2011 р. № 1542 «Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2011 № 121», яким виключено реалізацію районними у місті Києві державними адміністраціями повноважень щодо контролю розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційний мереж у будинках комунальної власності.
З огляду на прийняття вищевказаних рішення та розпорядження 20.09.2011 позивач на адресу відповідача надіслав лист №365юр з пропозицією про розірвання спірного договору. Однак згоди щодо дострокового розірвання договору, як свідчать обставини справи, сторони не досягли.
Згідно ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний в судовому порядку.
Даною нормою передбачено право на односторонню вимогу про розірвання договору в разі істотної зміни обставин.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах, що передбачено ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України. При цьому положення ч.2 ст. 652 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох наступних умов визначених частиною 2 статті 652 цього кодексу: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Позивач зазначає, що не може бути стороною у договорі встановлення сервітуту № 474-С/СВ від 01.03.2010 р., що, в свою чергу, позбавить відповідача його права користування каналами, нішами, замоноліченими трубами в будинках комунальної власності територіальної громади, і на момент укладення договору сторони не могли передбачити такі обставини.
Однак, в даному випадку відсутні усі обставини в сукупності, передбачені положеннями ст. 652 Цивільного кодексу України, з якими пов'язана можливість дострокового розірвання договору. Зокрема, фактично немає третьої умови для розірвання договору - виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала б при укладенні договору. Мова йде про зменшення цінності отримуваного стороною за договором, включаючи випадки коли виконання взагалі більш не має ніякої цінності для сторони, що отримує виконання. Зменшення цінності отримуваного стороною за договором відбувається у випадку, коли суттєво змінюється договірна рівновага у силу істотного підвищення вартості виконуваного або у силу зменшення отримуваного стороною за договором. Рішення Київської міської ради № 378/5765 від 14.07.2011 р. «Про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій» та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.08.2011 № 1542 «Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2011 № 121» на зменшення цінності отримуваного за договором не вплинули. Умова договору про оплатність сервітуту залишилась, і розмір плати не зменшився.
У вказаних актах йдеться мова лише про те, що на майбутнє Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація» доручено здійснювати моніторинг та координацію розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності, а також укладати договори на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності і на майбутнє виключено реалізацію районними у місті Києві державними адміністраціями повноважень щодо контролю розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційних мереж у будинках комунальної власності.
У вищезазначених актах не йдеться про те, що договори, які укладалися до їх прийняття, втрачають чинність. Обмежилася лише можливість укладення таких договорів після прийняття рішення Київської міської ради № 378/5765 від 14.07.2011 та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.08.2011 р. № 1542.
На думку апелянта суд першої інстанції необґрунтовано керується положеннями ст. 652 ЦК України, оскільки позивач в позовній заяві посилається на ст. 406 ЦК України, яка передбачає можливість припинення договору сервітуту за рішенням суду у разі наявності обставин, які мають істотне значення. Однак, дані доводи не є підставою для скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Отже, у випадку встановлення сервітуту за договором, до такого договору застосовуються положення розділу ІІ книги п'ятої Цивільного кодексу України «Загальні положення про договір» та, зокрема, глави 53 «Укладення, зміна і розірвання договору. Тому, колегія суддів вважає обґрунтованим посилання суду першої інстанції на приписи ст. 652 ЦК України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання позивача на ч. 2 ст. 406 ЦК України є неспроможними, оскільки відсутні обставини, які мають істотне значення та можуть бути підставою для дострокового розірвання договору встановлення сервітуту.
Щодо посилань апелянта на те, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог КП «Київжитлоспецексплуатація», колегія суддів зауважує, що дані посилання не відповідають дійсності. Так, згідно протоколу судового засідання Господарського суду міста Києва від 26.03.2012 р. у даній справі, клопотання про залучення третьої особи судом першої інстанції було розглянуто та відхилено. Окрім цього, позивачем не обґрунтовано, яким саме чином рішення суду в даному господарському спорі може вплинути на права та обов'язки КП «Київжитлоспецексплуатація» щодо однієї з сторін у справі.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову повністю, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2012 р. у справі № 5011-11/1914-2012 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 5011-11/1914-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Куксов В.В.
Судді Авдеєв П.В.
Федорчук Р.В.