17 вересня 2012 року Справа № 5002-18/1409-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Проценко О.І.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
позивача: Жіркина Олена Сергіївна, довіреність № 334 від 22.08.12, приватне підприємство "Агромакс Трейд";
відповідача: Гриднєв Вячеслав Вікторович (повноваження перевірені), наказ № 1-к від 29.09.08, Директор, приватне підприємство "Продовольча компанія "Агрокрим";
третьої особи: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримагротрейд-Бізнес";
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Агромакс Трейд" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 16 липня 2012 року у справі № 5002-18/1409-2012
за позовом приватного підприємства "Агромакс Трейд" (вул. Чапаєва, 7, оф. 106,Житомир,10029)
до приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" (мкрн.1, буд.18, кв.63,Красноперекопськ,96000)
3-тя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Кримагротрейд-Бізнес" (вул. Узлова, буд.18,Сімферополь,95047)
про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 62003,75 грн.; за зустрічним позовом про стягнення 86934,48 грн.
Приватне підприємство "Агромакс Трейд" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" та просило суд, розірвати договір купівлі-продажу №22/10/10 від 22 жовтня 2010 року, укладений між приватним підприємством "Агромакс Трейд" та приватним підприємством "Продовольча компанія "Агрокрим" та стягнути з приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" на користь приватного підприємства "Агромакс Трейд" безпідставно набуте та безпідставно збережене майно у вигляді 62 003,75 грн.
17 травня 2012 року приватне підприємство «Продовольча компанія «Агрокрим»звернулась до господарського суду першої інстанції із зустрічною позовною заявою до приватного підприємства «Агромакс Трейд»про стягнення штрафних санкцій та збитків за порушення умов договору, в якій відповідач за первісним позовом просив суд стягнути з приватного підприємства «Агромакс Трейд»на користь приватного підприємства «Продовольча компанія «Агрокрим»штрафні санкції за порушення умов договору купівлі-продажу №22/10/10 від 22.10.2010, штраф у розмірі 13 220,00 грн., три відсотки річних у сумі 23 015,57 грн., суму інфляції у розмірі 13 408,91 грн., збитки у розмірі 37 290,00 грн. Всього відповідач за первісним позовом просив суд стягнути з приватного підприємства «Агромакс Трейд»86 934,48 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 16 липня 2012 року у справі №5002-18/1409-2012 зустрічний позов приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" задоволено частково.
Стягнуто з приватного підприємства "Агромакс Трейд" на користь приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" штраф у розмірі 13220,00грн., 3% річних у сумі 23015,57грн., інфляційну суму 13408,91грн. та судовий збір у сумі 992,89грн.
В іншій частині зустрічного позову відмовлено.
В задоволенні первісного позову приватного підприємства "Агромакс Трейд" відмовлено.
Приймаючи відповідне рішення стосовно первісного позову, суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивачем не доведено суду обґрунтованих підстав для розірвання договору купівлі - продажу № 22/10/10 від 22 жовтня 2010 року у судовому порядку, а тому договір є діючим і його умови є обов'язковими для виконання його сторонами, в зв'язку з чим суд не вбачає правових підстав для стягнення з Приватного підприємства «Продовольча компанія «Агрокрим»на користь ПП «Агромакс Трейд» 62003, 75 грн., яка була перерахована у межах виконання такого Договору купівлі - продажу № 22/10/10 від 22 жовтня 2010 року.
Щодо часткового задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції з посиланням на норми Господарського та Цивільного законодавства дійшов висновку про те, що розрахунок суми інфляції за період з квітня 2011 року по квітень 2012 року у розмірі 13 408, 91 грн., є вірно розрахованим та підлягає стягненню на користь позивача за зустрічним позовом.
Також, враховуючи умови такого договору купівлі-продажу №22/10/10, а також рішення Господарського суду АР Крим від 31.05.2011 у справі № 5002-11/1178-2011, яке має преюдиціальний характер до даного спору, дійшов висновку, що сума штрафу у розмірі 13 220,00 грн. (661050,00 грн. Х 2%) - 1,00 грн. = 13 220,00 грн., підлягає стягненню з приватного підприємства «Агромакс Трейд»на користь приватного підприємства «Продовольча компанія «Агрокрим».
Щодо стягнення 3% річних, суд першої інстанції з посиланням на частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України дійшов висновку щодо обґрунтованості такого нарахування.
Не погодившись з рішенням суду, приватне підприємство "Агромакс Трейд" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, поза увагою місцевого господарського суду залишились те, що позивачем за первісним позовом приватному підприємству „Продовольча компанія „Агрокрим", у рахунок виконання зобов'язання за договором купівлі -продажу, було перераховано 220350,00 грн., однак відповідач за первісним позовом поставив позивачу товар на суму лише 73450,00 грн., а тому повинен повернути зайво сплачену грошову суму.
Крім того, в обґрунтування своєї апеляційної скарги приватне підприємство "Агромакс Трейд" посилається на втрату зі свого боку комерційної поваги до приватного підприємства «Продовольча компанія «Агрокрим»з посилкою на відповідні судові рішення у справах №№ 2-28/3109-2010 від 01.09.2010, (том 1 арк.с. 20-24), 2-9/6391-2009 від 01.03.2010 (том 1 арк.с. 25-28), 2-21/2681.1-2010 від 09.09.2010 (том 1 арк.с. 29-37), 2-19/4721-2009 від 27.10.2009 (том 1 арк.с. 38-43), 2-11/2057-2010 від 01.06.2010 (том 1 арк.с. 48-49), за якими відповідачем зазначено приватне підприємство «Продовольча компанія «Агрокрим».
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 березня 2012 року, прийнято апеляційну скаргу приватного підприємства "Агромакс Трейд" до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду та призначено справу до розгляду на 10 вересня 2012 року, у складі колегії суддів: Головуючий суддя Латинін О.А., судді Заплава Л.М., Проценко О.А.
10 вересня 2012 року, за розпорядженням керівництва суду суддю Заплаву Л.М., у зв'язку із відпусткою замінено на суддю Євдокімова І.В.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2012 року розгляд справи був відкладений на 17 вересня 2012 року.
17 вересня 2012 року за розпорядженням керівництва суду суддю Євдокімова І.В., у зв'язку з відпусткою замінено на суддю Котлярову О.Л.
В судовому засіданні 17 вересня 2012 року представник приватного підприємства "Агромакс Трейд" підтримала доводи апеляційної скарги та просила скасувати рішення суду першої інстанції представник приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, з підстав його відповідності нормам матеріального та процесуального права, представник третьої особи у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися.
Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
22 жовтня 2010 року між приватним підприємством „Продовольча компанія „Агрокрим" (продавець) та приватним підприємством „Агромакс Трейд" (покупець) укладено договір купівлі -продажу № 22/10/10, відповідно до умов якого продавець зобов'язується по заяві покупця поставити та передати у власність останнього товар -пшоно другого ґатунку згідно з ГОСТ 572-60, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору (том 1 арк.с. 9-11).
Згідно з розділом 2 договору одиниця виміру та ціна за одиницю товару -3,25 грн. за 1 кілограм, загальна кількість товару -271,2 т., загальна вартість товару складає 881400,00 грн.
Розділом 3 договору передбачено, що загальна вартість товару складається із вартості фактично відвантажених покупцю партій товару, розрахунок за товар проводиться шляхом проведення 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця на протязі п'яти банківських днів з моменту підписання цього договору, але не пізніше 29 жовтня 2010 року.
Відповідно до розділу 4 договору, датою поставки та моментом переходу до покупця права власності та ризику випадкової загибелі товару є дата передачі товару, що вказана в накладній. Витрати по транспортуванню несе покупець. Товар повинен відвантажуватись у автомобільний транспорт, наданий покупцем, рівними партіями через рівні проміжки часу, при цьому товар в повному обсязі повинен бути відвантажений не пізніше 25 грудня 2010 року.
Згідно з пунктом 5.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє в питаннях поставки товарів та в питаннях розрахунків до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Розділом 9 договору передбачено, що за порушення даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки, у тому числі не отриманий прибуток у порядку, передбаченому чинним законодавством. За порушення терміну розрахунків винна сторона сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості та пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу до повного його погашення та інші санкції, передбачені законодавством України.
22 листопада 2011 року між сторонами була укладена додаткова угода до договору, відповідно до якої вищезазначений договір був доповнений пунктом 9.6 такого змісту: „При порушенні покупцем терміну розрахунків, продавець за згодою покупця (що оформляється відповідним актом про залік штрафних санкцій, підписаним і скріпленим печатками обох сторін) має право зарахувати частину фактично отриманої від покупця попередньої оплати в рахунок нарахованих відповідно до пункту 9.2 даного договору штрафних санкцій (включаючи штраф, пеню та інші санкції, передбачені законодавством України)".
На виконання умов вказаного договору приватне підприємство „Агромакс Трейд" платіжним дорученням № 483 від 25 жовтня 2010 року сплатило відповідачу 220350,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 26.10.2010.
Відповідно до видаткової накладної № РН-0000025 від 26 жовтня 2010 року приватне підприємство „Продовольча компанія „Агрокрим" поставило позивачу за первісним позовом товару на 73450,00 грн.
Подальшу оплату товару за договором купівлі -продажу № 22/10/10 від 22 жовтня 2010 року приватне підприємство „Агромакс Трейд" за його власним твердженням припинило.
23.02.2012 за вих. №67 приватне підприємство "Агромакс Трейд" направило лист, в якому повідомило приватне підприємство «Продовольча компанія «Агрокрим»про дострокове розірвання договору купівлі-продажу №22/10/10 від 22.10.2010 (з проектом додаткової угоди про розірвання договору за згодою сторін) (том 1 арк.с. 16-17).
На зазначений лист, приватним підприємством «Продовольча компанія «Агрокрим»була надана письмова відповідь про те, щодо відсутності підстав для розірвання договору відсутні.
Стверджуючи, що приватне підприємство „Продовольча компанія „Агрокрим" у порушення умов договору поставило товару на суму 73450,00 грн., а приватне підприємство „АгромаксТрейд" сплатило відповідачу 220350,00 грн. приватне підприємство „АгромаксТрейд" відповідно до додаткової угоди до вищезазначеного договору, а також акту Про залік штрафних санкцій від 22.11.2011 року має заборгованість перед позивачем за первісним позовом у розмірі 62000,75 грн. Так актом передбачено, що приватне підприємство „Продовольча компанія „Агрокрим" зараховує зобов'язання приватного підприємства „АгромаксТрейд" у сумі 84896,25 грн. в рахунок фактично отриманої від приватного підприємства „АгромаксТрейд" попередньої оплати в розмірі 220350,00 грн., отже за відрахуванням зазначеної суми та суми за фактично поставлений товар, сума, яка підлягає поверненню становить 62000,75 грн.
З урахуванням цього приватне підприємство „АгромаксТрейд" звернулось до господарського суду із відповідним позовом.
Приватне підприємство „Продовольча компанія „Агрокрим" зазначаючи, що приватне підприємство „АгромаксТрейд" у порушення умов договору не здійснив 100% попередню оплату, тому приватне підприємство „Продовольча компанія „Агрокрим" звернулось до суду із зустрічним позовом про стягнення з приватного підприємства „АгромаксТрейд" штрафних санкцій, штрафу, 3% річних, суму інфляції та збитки, загальна сума складає 86934,48 грн.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Стосовно вимог первісного позову приватне підприємство „АгромаксТрейд" судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України, підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.
Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Як зазначалося вище 23.02.2012 за вих. № 67 ПП «Агромакс Трейд»направило Лист, в якому повідомило приватне підприємство «Продовольча компанія «Агрокрим»- про дострокове розірвання Договору купівлі-продажу № 22/10/10 від 22.10.2010 (з проектом додаткової угоди про розірвання такого договору за згодою сторін) (а/с 16-17), на який Приватним підприємством «Продовольча компанія «Агрокрим»була надана письмова відповідь про те, що підстави для розірвання такого договору відсутні (а/с 16).
Розірванням договору є припинення зобов'язань його сторін. Під припиненням договірного зобов'язання розуміється абсолютне зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або в договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.
Зміну або розірвання господарського договору може бути вчинено за згодою сторін, у разі односторонньої відмови від нього (односторонньої зміни умов) або судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
За загальним правилом, зміна або розірвання договору в односторонньому порядку не допускаються, що відповідає самій природі договору як двосторонньої (чи багатосторонньої) домовленості.
Стаття 188 Господарського Кодексу України, яка регулює порядок внесення змін та розірвання господарських договорів, не встановлює самих підстав для такої зміни або розірвання договору, тому у даному випадку, судова колегія звертає увагу на положення статті 651 Цивільного Кодексу України, яка встановлює, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Згідно зі статтею 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
4. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання догов
Тобто законодавець чітко встановлює підстави для розірвання діючого договору у судовому порядку.
Отже, у разі якщо заінтересована сторона не довела одночасної наявності чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, підстав для розірвання спірного договору немає. Зазначену правову позицію підтримує Верховний суд України у постанові від 27 лютого 2012 року у справі №3-9гс12.
А згідно частині 1 статті 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги, приватне підприємство "Агромакс Трейд" посилається на втрату зі свого боку комерційної поваги до приватного підприємства «Продовольча компанія «Агрокрим», яка виникла на підставі судових рішень у справах №№ 2-28/3109-2010 від 01.09.2010, (том 1 арк.с. 20-24), 2-9/6391-2009 від 01.03.2010 (том 1 арк.с. 25-28), 2-21/2681.1-2010 від 09.09.2010 (том 1 арк.с. 29-37), 2-19/4721-2009 від 27.10.2009 (том 1 арк.с. 38-43), 2-11/2057-2010 від 01.06.2010 (том 1 арк.с. 48-49), за якими відповідачем зазначено приватне підприємство «Продовольча компанія «Агрокрим».
Однак, апеляційна інстанція звертає увагу на те, що на момент укладання спірного договору зазначені судові рішення вже були прийняти та внесені до Державного реєстру судових рішень станом на 22 жовтня 2010 року, а тому приватне підприємство «Продовольча компанія «Агрокрим» мало можливість ознайомиться з такими судовими рішеннями перед підписанням Договору купівлі - продажу № 22/10/10, в зв'язку з чим, такі доводи позивача за первісним позовом не можуть бути прийняти до уваги судової колегії, оскільки ґрунтуються на припущенні та ніяким чином не відносяться договірних сторін вважатися істотною зміною обставин.
Що стосується посилання ПП «Агромакс Трейд»на рішення суду від 02.06.2011 у справі № 5002-12/1335.1-2011 про усунення перешкод у користуванні майном (том 1 арк.с. 44-47), то суд зауважує, що у справі №5002-12/1335.1-2011 приватне підприємство «Продовольча компанія «Агрокрим»як раз зазначено позивачем, тобто учасником процесу, яким подано позов про захист свого порушеного права.
Отже, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що втрата комерційної поваги до приватного підприємства „Продовольча компанія „Агрокрим" та посилання на рішення суддів по іншим справам, не є підставою для розірвання договору, у розумінні діючого законодавства, а тому не можуть бути прийняти до уваги суду апеляційної інстанції.
Також, не може бути прийнято до уваги суду твердження заявника апеляційної скарги про те, що поза увагою місцевого господарського суду залишились те, що позивачем за первісним позовом приватному підприємству „Продовольча компанія „Агрокрим", у рахунок виконання зобов'язання за договором купівлі -продажу, було перераховано 220350,00 грн., однак відповідач за первісним позовом поставив позивачу товар на суму лише 73450,00 грн., а тому повинен повернути зайво сплачену грошову суму, у зв'язку із наступним.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
При цьому, майново - господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
А в силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи те, що у суду апеляційної інстанції не має підстав для розірвання договору купівлі - продажу № 22/10/10 від 22 жовтня 2010 року у судовому порядку, тому зазначений договір є діючим і його умови є обов'язковими для виконання його сторонами, в зв'язку з чим судова колегія не вбачає правових підстав для стягнення з приватного підприємства «Продовольча компанія «Агрокрим»на користь приватного підприємства "Агромакс Трейд" 62003,75 грн., яка була перерахована у межах виконання договору купівлі - продажу № 22/10/10 від 22 жовтня 2010 року.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом ПП «Агромакс Трейд»не обґрунтовані, не підтверджуються матеріалами справи та нормами чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.
При цьому суд звертає увагу, що ПП «Агромакс Трейд»так не доведено обґрунтованих підстав для розірвання договору з посиланням на відповідні норми права, які регулюють порядок та підстави для розірвання діючих договорів.
Стосовно вимог зустрічного позову приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" до приватного підприємства "Агромакс Трейд" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні приватного підприємства "Продовольча компанія «Агрокрим»- Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримагротрейд - Бізнес» про стягнення 86 934,48 грн., судова колегія звертає увагу на наступне.
Як вже було встановлено в ході розгляду справи, 22 жовтня 2010 року між приватним підприємством "Агромакс Трейд" як покупцем та приватного підприємства «Продовольча компанія «Агрокрим»як продавцем був укладений договір купівлі-продажу № 22/10/10, відповідно до п.1 якого продавець зобов'язується по заявці покупця поставити у власність останнього товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар, та оплатити його на умовах даного договору.
Пунктами 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 пункту 2 договору купівлі - продажу №22/10/10 сторонами було визначено таке найменування товару: пшоно другого ґатунку згідно ДСТУ 572-60. Одиниця виміру та ціна за одиницю товару: 3,25 за 1 кг. Загальна кількість товару 271,2 кг. Загальна вартість даного договору складає 881 400,00 грн.
Згідно з п.3.2 цього договору розрахунки за товар проводяться шляхом проведення 100 % попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця на протязі п'яти банківських днів з моменту підписання цього договору, але не пізніше 29.10.2010.
Відповідно до пункту 4.2 договору поставка товару має бути здійснена рівними партіями через рівні проміжки часу, при цьому товар у повному обсязі повинен бути відвантажений не пізніше 25.12.2010.
31 травня 2011 року господарським судом Автономної Республіки Крим була розглянута справа № 5002-11/1178-2011 за позовом приватного підприємства "Агромакс Трейд" до приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" про стягнення 146 900,00 грн. та за зустрічним позовом приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим", м. Красноперекопськ до приватного підприємства "Агромакс Трейд", м. Житомир про стягнення.
Рішенням господарського суду АР Крим у справі № 5002-11/1178-2011 у первісному позові відмовлено; зустрічний позов був задоволений частково: стягнуто з приватного підприємства "Агромакс Трейд" на користь приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим" 1,00 грн. штрафу, 46038,05 грн. пені, 8910,59 грн. 3 % річних, 29086,20 грн. інфляції, 840,35 грн. державного мита, 20,06 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В інший частині зустрічного позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2011 року рішення у справі № 5002-11/1178-2011 залишено без змін.
Вищезазначеним рішенням господарського суду АР Крим від 31.05.2011 та постановою Севастопольського апеляційного суду у справі № 5002-11/1178-2011 було встановлено, що: «як вбачається в п.3.2 договору, сторонами передбачена 100 % передоплата за товар яка мала бути здійснена не пізніше 29.10.2010.
Проте, позивачем по первісному позову не виконано в повному обсязі зобов'язання встановленого сторонами в п.3.2 договору по своєчасному перерахуванню 100% передоплати в сумі 661050,00 грн. до 29.10.2010.
Отже вимоги, про повернення часткової передплати в сумі 146900,00 грн. є безпідставними, оскільки приватне підприємство "Агромакс Трейд" згідно умов договору зобов'язане перерахувати повну суму передплати до моменту поставки товару».
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави звільнення від доказування. Для господарського суду є обов'язковими рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, склад сторін у справах № 5002-18/1409-2012 та № 5002-11/1178-2011 однаковий, беруть участь ті ж самі сторони, тому факти, які встановлені рішенням господарського суду АР Крим у справі № 5002-11/1178-2011, не доводяться знову при вирішенні спору у справі № 5002-18/1409-2012, в якій беруть участь ті ж самі сторони.
Також, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з приватного підприємства «Агромакс Трейд»на користь приватного підприємства «Продовольча компанія «Агрокрим»штрафні санкції за порушення умов договору купівлі-продажу №22/10/10 від 22.10.2010: штраф у розмірі 13 220,00 грн., три відсотки річних у сумі 23 015,57 грн., суму інфляції у розмірі 13 408,91 грн., збитки у розмірі 37 290,00 грн.
Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 3 ст. 198 Господарського кодексу України також передбачено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
Таким чином, діючим законодавством встановлений оплатний характер зобов'язань, пов'язаних із користуванням чужими грошовими коштами. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, а отже сплата відсотків за користування чужими грошовими коштами є прямим обов'язком боржника на підставі вищезазначених норм.
Крім того, слід зазначити, що законом не передбачені обмеження застосування відсотків за користування грошовими коштами тільки до зобов'язань, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове використання (позика, кредит, банківський вклад тощо).
Таким чином, судова колегія також погоджується із висновком суду першої інстанції, що такі відсотки можуть нараховуватися і у даному випадку, з застосуванням розміру, передбаченого частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а саме: 3% річних, а тому суд визнає обґрунтованим розрахунок відсотків та таким, що відповідає матеріалам справи, а тому позовні вимоги в частині стягнення 23015, 57 грн. відсотків за період з 12.04.2011 по 16.05.2012 підлягають задоволенню.
Щодо стягнення інфляційної суми з відповідача за зустрічним позовом, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Так, розглянувши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок суми інфляції за період з квітня 2011 року по квітень 2012 року у розмірі 13 408, 91 грн., судова колегія вважає його вірно розрахованим, а тому сума інфляції у розмірі 13 408, 91 грн. також підлягає стягненню на користь позивача за зустрічним позовом.
Згідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може бути забезпечено зокрема неустойкою.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 9.2 Договору купівлі-продажу №22/10/10 від 22.10.2010 передбачено, що за порушення терміну розрахунків винна сторона сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.
Враховуючи умови такого договору купівлі-продажу №22/10/10, а також рішення Господарського суду АР Крим від 31.05.2011 у справі № 5002-11/1178-2011, в якому судом було визначено, що «також позивач по зустрічному позову просить стягнути 1,00 грн. штрафу, на підставі п.9.2 договору, який також підлягає стягненню оскільки передбачений умовами п.9.2 договору», то розглядаючи даний спір, суд приходить до висновку, що позивач за зустрічним позовом обґрунтовано просить суд стягнути з Приватного підприємства «Агромакс Трейд»суму штрафу у розмірі 13 220,00 грн. (661050,00 грн. Х 2%) - 1,00 грн. = 13 220,00 грн., який підлягає стягненню з Приватного підприємства «Агромакс Трейд»на користь Приватного підприємства «Продовольча компанія «Агрокрим».
Крім зазначених сум штрафу, 3% річних та суми інфляції, позивач просив суд стягнути з відповідача збитки на загальну суму 37 290,00 грн.
Розглянувши таку вимогу позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частинами 1-2 статті 623 Цивільного Кодексу України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Статтею 224 Господарського Кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Стаття 225 ГК України визначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.
У даному випадку, враховуючи той склад збитків, який перелічений у ст. 225 ГК України, суд вважає, що позивач так не довів суду, які ж саме збитки з боку відповідача були причинені приватному підприємству «Продовольча компанія «Агрокрим».
Що стосується посилання приватного підприємства «Продовольча компанія «Агрокрим»на договір купівлі - продажу № 03/10-ПШ від 25.10.2010 року (а/с 64-65), який укладений між приватним підприємством «Продовольча компанія «Агрокрим» як покупцем та товариством з обмеженою відповідальністю «Кримагротрейд - Бізнес»як продавцем, то судова колегія вважає, що позивач за зустрічним позовом так і не довів суду, що с а м е ц е пшоно, яке є предметом договору купівлі - продажу № 03/10-ПШ від 25.10.2010 року, є предметом саме і за договором купівлі-продажу № 20/10/10.
Також не беруться доводи заявника апеляційної скарги щодо пропуску строку позовної давності для стягнення суми штрафу за договором, у зв'язку із наступним.
Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України до окремих видів вимог встановлюється спеціальна позовна давність. Зокрема, до вимог про стягнення пені встановлена позовна давність в один рік.
Згідно частин першої та п'ятої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Так дійсно строк позовної давності є пропущеним, проте необхідно зазначити, що відповідно до частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Оскільки заява про застосування позовної давності приватним підприємством "Агромакс Трейд" до винесення судом першої інстанції рішення подана не була, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання позовних вимог щодо стягнення суми штрафу в розмірі 13220,00 грн. такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного судова колегія зазначає, що приватним підприємством "Агромакс Трейд" в супереч статтям 33-34 не надано доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу приватного підприємства "Агромакс Трейд" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2012 року у справі № 5002-18/1409-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді О.І. Проценко
О.Л. Котлярова
Розсилка:
1.Приватне підприємство "Агромакс Трейд" (вул. Чапаєва, 7, оф. 106,Житомир,10029)
2.Приватне підприємство "Продовольча компанія "Агрокрим" (мкрн.1, буд.18, кв.63,Красноперекопськ,96000)
3.Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримагротрейд-Бізнес" (вул. Узлова, буд.18,Сімферополь,95047)