"21" вересня 2012 р.Справа № 5017/1524/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Михайлова М.В.
суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.
При секретарі Мікулі К.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином;
від відповідача: Слюсар М.М., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Макіївкокс"
на рішення господарського суду Одеської області від 27 липня 2012 року
у справі № 5017/1524/2012
за позовом Приватного акціонерного товариства „Макіївкокс", Донецька обл., м. Макївка, вул. Горького, 1
до Державного підприємства „Одеська залізниця", м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19
про: стягнення 2 796, 30 грн.,-
У травні 2012 року Приватне акціонерне товариство „Макіївкокс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства „Одеська залізниця" про стягнення 2 796,30 грн.
09.07.2012 року до господарського суду Одеської області відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого просив суд у задоволенні позову відмовити.
Рішенням господарського суду Одеської області від 27 липня 2012 року по справі № 5017/1524/2012 (суддя Мостепаненко Ю.І.) в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство „Макіївкокс" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 27 липня 2012 року по справі № 5017/1524/2012 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.
19.09.2012 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та розписки.
10.09.2012 року та 11.09.2012 року від позивача надійшли клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника, які були задоволенні судовою колегією.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, 16.03.2012р. Приватне акціонерне товариство „Макіївкокс" відправило кокс доменний згідно залізничної накладної №49175367 у шести вагонах зі станції Макіївка Донецької залізниці на адресу вантажоодержувача-Товариства з обмеженою відповідальністю „Нікморсервіс Миколаїв", станція призначення -Миколаїв-Вантажний (експ.) Одеської залізниці.
24.03.2012р. на станції призначення, на підставі комерційного акту №1321 від 19.03.2012р. було проведене комісійне переваження у вагоні №68023753, в ході перевірки у зазначеному вагоні було виявлено недостачу вантажу у розмірі 1600кг, про що складено комерційний акт БК026970/49, відповідно до якого зазначено, що (у розділі „Д") за документом значиться вантаж кокс доменний, у графі 7 накладної вказано „вантаж маркірован білим вапном", тара 21 550кг, нетто 40 450кг. Фактично виявився вантаж кокс доменний вага брутто 60 250 кг, тара 21 400кг, нетто 38 850кг, що на 1600 кг менш, ніж зазначено у документі. Завантаження у вагоні „шапкой" вище бортів 500-700мм по всій довжині вагону, маркіровано вапном. У вагоні над першим та другим люками по ходу поїзду поглиблення довжиною 3400мм, шириною вагону, глибиною 1500мм. Над шостим та сьомим люками по ходу поїзду поглиблення довжиною 2800мм, шириною вагону, глибиною 700мм. У місцях поглиблень маркування проглядається слабо. Течія вантажу відсутня. Вагон технічно справний згідно технічного акту № 49, у комерційному відношенні згідно АОФ ст. Кривий-Ріг-Сорт. №1321 від 19.03.2012р. Таровку вагону проводила комерційний агент Худояш Е.В. 24.03.2012р. в 22-29. Вантажовідправник порушив вимоги ТУ р. 2 §§1-3, 5, 6, 8, 9: вантаж не розрівнен, не вжитті заходи проти видування.
Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача 2 796,30грн. - вартість недостачі коксу доменного.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 24.03.2012р. з прибуття вагону на станцію призначення, у вагоні №68023753 було виявлено різницю ваги проти документів: зменшення вантажу на 1600кг, що підтверджується комерційним актом серії БК026970/49 від 24.03.2012р. Вагон з вантажем на станцію призначення Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці прибув в технічно справному стані, що підтверджується тим же комерційним актом серії БК026970/49 від 24.03.2012р. та актом про технічний стан вагону №49 від 24.03.2012р., в якому зазначено, що вагон №68023753 технічно справний, втрата вантажу неможлива, - який наявний в матеріалах справи.
Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України однією з підстав звільнення залізниці від відповідальності за втрату вантажу, є, зокрема, прибуття вантажу у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.
Відповідно до п.1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001р. № 542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10 вересня 2001р. за №796/5987, - у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т. ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам'яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.
Згідно з п.5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із „шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.
При цьому, відповідно до п.2.4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084, із відповідними змінами, відмітки про застосування відправником додаткових заходів щодо збереження вантажу робляться останнім у залізничній накладній.
Проте, всупереч вимог ч.2 ст. 917 ЦК України, п.5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, вантаж, який завантажений у вагон №68023753 відправником не ущільнений та не розрівняний, що підтверджується наявною у матеріалах справи залізничною накладною №49175367, в якій відмітка про ущільнення та розрівняння вантажу відсутня.
Твердження апелянта, що кокс має крупну фракцію, а тому на нього не розповсюджуються вимоги щодо ущільнення та розрівняння вантажу є помилковим та таким, що не заслуговує на увагу, оскільки в жодному із вищенаведених номартивно -правових актах не встановлений інший порядок перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, ніж той про який йдеться вище.
При цьому в силу вимог ч.1 ст.918 ЦК України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. У ст.32 Статуту залізниць України встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Таким чином вантажовідправником невжиті заходи щодо розрівняння і ущільнення вугілля (параграф 3 розділу 2 ТУ), щодо ущільнення зазорів нижніх люків (параграф 5-6 розділу 2 ТУ), щодо покриття вугілля плівкою (параграф 9 розділу 2 ТУ).
Судова колегія наголошує, що в комерційному акті зазначено також, що „у місцях поглиблень маркування проглядається слабо", що фактично може вважатися неналежним маркуванням вантажу, крім того, якщо позивач наполягає, що до коксу, який має крупну фракцію, застосовуються інші правила перевезення вантажу, посилання на які в матеріалах справи відсутні, то вантажовідправником міг бути застосований такий захід забезпечення схоронності вантажу, як покриття плівкою (параграф 9 розділу 2 Технічних умов розміщення у рухомому складі вантажів мілких фракцій), а відповідно до вимог п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Мінтрансу України 20.08.2001р.№542 та зареєстрованих в Мінюсті України 10.09.2001р. за №796/5987, з метою забезпечення схоронності всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу, чого зроблено не було.
Поряд з цим, в обґрунтування вартості недостачі вантажу позивач надав документи, які не мають відношення до даної справи, а саме: рахунок №864 „Ф" від 16.03.2012 року з посиланням на договір №21999 ДС/877 від 27.12.2010 року, а відповідно до вимог ч.1 ст.115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Однак в зв'язку із відсутністю необхідних документів, задоволення позовних вимог в частині стягнення вартості недостачі вантажу з відповідача є неможливим, оскільки відповідно до ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України залізниця несе обмежену відповідальність виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника, а тому документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами вартості та ціни відвантаженої продукції. Аналогічна позиція викладена, як у п.2.7. Роз'яснень Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії ВГСУ від 29.05.2002р. №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", так і в п. 13 Оглядового листа ВГСУ від 29.11.2007р. №01-8/917 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України інших норм транспортного законодавства".
Таким чином суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що встановлені обставини справи свідчать про те, що вантажовідправником не вжито заходів щодо збереження вантажу під час його перевезення, з чого можливо дійти висновку про наявність вини вантажовідправника у недостачі вантажу. Крім того судова колегія зазначила вище про наявність обставин неможливості задоволення позову крім тих, що були встановлені в рішенні господарського суду.
Отже, судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи позивачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позицію позивача у будь - якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається позивач.
Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.
Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Макіївкокс", Донецька обл., м. Макївка, на рішення господарського суду Одеської області від 27 липня 2012 року по справі № 5017/1524/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 21 вересня 2012 року.
Головуючий суддя: М.В. Михайлов
Суддя: А.І. Ярош
Суддя: О.О. Журавльов