04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
17.09.12 № 05-5-6/3903
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Гаврилюка О.М.
Яковлєва М.Л.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 17.09.2012 року
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Техномір» на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.07.2012 року
у справі № 05-5-6/3903 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техномір»
до Київської регіональної митниці
про відшкодування збитків на суму 49 599 Євро, що еквівалентно 516 102,39 грн.,-
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2012 року у справі № 05-5-6/3903 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Техномір» до Київської регіональної митниці про відшкодування збитків на суму 49 599 Євро, що еквівалентно 516 102,39 грн. повернуто без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Техномір» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 20.07.2012 року у справі № 05-5-6/3903 та передати справу на розгляд до господарського суду міста Києва.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник стверджує, що оскаржувану ухвалу місцевим господарським судом прийнято з порушенням норм процесуального права, оскільки відповідно до статті 63 ГПК України суддя досліджує позовну заяву за формальними ознаками, не виявляючи питання по суті позовних вимог та залишає її без розгляду тільки з підстав зазначених у даній статті.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2012 року у справі № 05-5-6/3903 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Техномір» на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.07.2012 року у справі № 05-5-6/3903 було прийнято до провадження та призначено до розгляду за участю уповноважених представників сторін.
Сторони повноважних представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про повернення позовної заяви.
Згідно з нормами статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи та перевіривши матеріали апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2012 року у справі № 05-5-6/3903 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Техномір» повернуто без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
При прийнятті оскаржуваної ухвали суду місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
Подання позову провадиться за загальними правилами подання позовів, тобто за правилами встановленими приписами статей 54 - 57 вказаного Кодексу.
Відповідно до пункту 3 статті 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України (п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Порядок повернення судом позовної заяви без розгляду регламентується статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, яка містить вичерпний перелік підстав, які тягнуть за собою повернення позовної заяви. Пунктом 4 названої статті передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю «Техномір» заявлено позовну вимогу майнового характеру, а саме про стягнення з Київської регіональної митниці збитків в сумі 49 599 Євро, що еквівалентно 516 102,39 грн.
Натомість позивачем додано до позовної заяви меморіальний ордер №ps06547660 від 02.11.2010 року про сплату держаного мита в розмірі 10 523,78 грн.
Статтею 55 Господарського процесуального кодексу України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок за їх подання до господарського суду визначається за приписами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Так, з 01.11.2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір», статтею 4 якого встановлено розмір ставок судового збору, які підлягають сплаті при зверненні до господарського суду.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. (ст. 1 ЗУ «Про судовий збір»). Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду. (ст. 2 ЗУ «Про судовий збір»). Об'єктами справляння судового збору є подання до суду позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення,видачу судами документів, тощо.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Згідно з ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01.01.2012 року становить 1 073,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що у меморіальному ордері від 02.11.2010 року №ps06547660 зазначено невірні банківські реквізити для перерахування судового збору, а також неправильно зазначено призначення платежу.
Державна судова адміністрація в інформаційному листі від 10.11.2011 року №12-6621/11 надала наступні роз'яснення з приводу застосування Закону України «Про судовий збір».
Судовий збір відповідно до Закону може сплачуватися як у безготівковій, так і в готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку та справляється за місцем розгляду справи.
Для зарахування коштів судового збору до спеціального фонду державного бюджету Державною казначейською службою України (далі - ДКСУ) відкриваються спеціальні рахунки в розрізі усіх її територіальних підрозділів.
У разі коли громадянин проживає не за місцем розгляду справи судовий збір може бути перерахований через будь-яку установу банку чи відділення зв'язку із зазначенням необхідних реквізитів.
З реквізитами для сплати судового збору можна ознайомитися на офіційному веб-порталі судової влади України (www.court.gov.ua).
При цьому, судова колегія не приймає до уваги посилання позивача на Інструкцію «Про порядок обчислення та справляння державного мита», затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року № 15, оскільки скаржник звернувся з позовною заявою18.07.2012 року, а тому при поданні позову до суду після набрання чинності Закону України «Про судовий збір» на останнього розповсюджуються положення Закону.
З урахуванням того, що позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви згідно з п. 4 ст. 63 ГПК України.
Що до повернення сплачених (до набрання Законом чинності або помилково - після набрання ним чинності) сум державного мита, то воно здійснюється з підстав і в порядку, визначеному Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 № 15 (п. 2 Інформаційного листа від 05.07.2012 р. №01-06/869/2012 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір»).
Отже, з огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвалу господарського суду міста Києва від 20.07.2012 року, прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм процесуального права, є такою що відповідає нормам закону.
Таким чином, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Техномір» слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу господарського суду міста Києва від 20.07.2012 року слід залишити без змін.
Керуючись статтями 43, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Техномір» на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.07.2012 року у справі №05-5-6/3903 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 20.07.2012 року у справі № 05-5-6/3903 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 05-5-6/3903 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Майданевич А.Г.
Судді
Гаврилюк О.М.
Яковлєв М.Л.