04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
10.09.2012 № 5011-69/3994-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів: Федорчука Р.В.
Ткаченка Б.О.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 10.09.2012 року,
розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2012 року,
у справі № 5011-69/3994-2012 (суддя - Стасюк С.В.)
за позовом державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
до державного підприємства «Енергоринок»
про визнання правочину недійсним
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2012 року по справі № 5011 69/3994-2012 в задоволені позовних вимог ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» до ДП «Енергоринок» про визнання правочину недійсним - відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 25.05.2012 року позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2012 року у справі № 5011 69/3994-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити повністю.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 25.06.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу ДП «Енергоринок» вважає подану позивачем апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва законним та обґрунтованим та просить суд апеляційної інстанції залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 25.05.2012 року, а апеляційну скаргу без задоволення.
У судових засіданнях 25.07.2012 року, 08.08.2012 року та 10.09.2012 року, представник ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» надав свої пояснення по справі в яких підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Представники ДП «Енергоринок» у судових засіданнях 25.07.2012 року, 08.08.2012 року та 10.09.2012 року також надали суду свої пояснення, щодо поданої апеляційної скарги в яких, заперечили про доводів викладених в скарзі. Вважають апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва законним та обгрунтованим. Просили апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 25.05.2012 року, а апеляційну скаргу без задоволення.
Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, апеляційним господарським судом за клопотанням відповідача було витребувано у позивача копію статуту ДП «НЕК «Укренерго» у редакції, яка діяла на час отримання ДП «НЕК «Укренерго» проекту договору про списання заборгованості та досліджено у судовому засіданні.
У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2003 року між державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - позивач) та державним підприємством «Енергоринок» (далі - відповідач) було укладено угоду № 1524/01/102/01-03 про реструктуризацію заборгованості (далі - угода).
Умовами зазначеної угоди між сторонами встановлено порядок відстрочення оплати та погашення заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 861403227,86 грн.
24.01.2012 року на адресу ДП «НЕК «Укренерго» надійшов акт звірки розрахунків ДП «Енергоринок» з ДП «НЕК «Укренерго» за передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, включаючи централізоване диспетчерське управління об'єднаною енергосистемою України станом на 01.01.2012 року (№ 02/51-3-618). Згідно з вказаним актом, заборгованість перед ДП «НЕК «Укренерго» за даними ДП «Енергоринок» становить 490705675,03 грн., що на 854221679,27 грн. менше ніж за даними ДП «НЕК «Укренерго».
Листом від 29.12.2011 року № 01/71-11506 ДП «Енергоринок» повідомило ДП «НЕК «Укренерго» про списання заборгованості в сумі 854221679,27 грн. в односторонньому порядку та про припинення зобов'язань за угодою, посилаючись на вимоги Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електроенергію» від 12.05.2011 року № 3319 (далі - Закон) та постанову Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894, якою затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію (далі - Порядок).
З метою врегулювання питання розбіжностей суми заборгованості за надання послуг з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, позивач листом від 15.02.2012 року № 01/08-1-2/1789 звернувся до відповідача з вимогою вважати списання заборгованості ДП «Енергоринок» перед ДП «НЕК «Укренерго» у розмірі 854221679,27 грн. таким, що не відбулося. Проте, відповіді на вказаний лист позивач не отримав.
Так, у березні 2012 року з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог ДП «НЕК «Укренерго» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ДП «Енергоринок» про визнання недійсним списання ДП «Енергоринок» перед підприємством позивача у розмірі 854221679,27 грн. за надання послуг з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, яка виникла станом на 01.01.2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» від 12.05.2011 року та про зобов'язання відповідача відобразити в бухгалтерському обліку заборгованість ДП «Енергоринок» у розмірі 854221679,27 грн. за угодою від 30.05.2003 року № 1524/01/102/01-0.
Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2012 року відмовлено в задоволені позовних вимог ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» до ДП «Енергоринок» про визнання правочину недійсним.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга ДП «НЕК «Укренерго» підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2012 року у справі № 5011-69/3994-2012 скасуванню з прийняттям нового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За приписами ч. 3 ст. 202 ЦК України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Погашення заборгованості ДП «Енергоринок» перед ДП «НЕК «Укренерго» шляхом її списання припиняє обов'язок ДП «Енергоринок» перед ДП «НЕК «Укренерго» щодо вчинення дій, спрямованих на виконання зобов'язань за угодою, а ДП «НЕК «Укренерго» втрачає право вимагати погашення заборгованості відповідачем за угодою.
Таким чином, судова колегія вважає, що у розумінні ст. 202 ЦК України дії відповідача, спрямовані на погашення заборгованості шляхом її списання є одностороннім правочином, який припиняє права та обов'язки сторін за угодою.
Відповідно до ч. 5 ст. 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 3 ст. 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до пп. 2.3.3 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» підлягає списанню заборгованість ДП «Енергоринок» за електричну енергію перед підприємством, що здійснює передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами.
Згідно з пп. 2.3.5 п. 2.3 ст. 2 даного Закону України заборгованість, яка підлягає списанню відповідно до п. 2.3.1 - 2.3.4 п. 2.3 цієї статті, включає заборгованість (у тому числі реструктуризовану) за електричну енергію та послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України та передачі електричної енергії магістральними електричними мережами, яка виникла станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
Пунктом 2.5. ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» передбачено, що списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 10 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894, списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, здійснюється учасниками процедури списання в рівних сумах на підставі укладених відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України договорів про списання заборгованості.
Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу, що Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електроенергію» встановлено лише можливість списання заборгованості за надання послуг з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, в той час як порядок (механізм) такого списання регламентований постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011р. № 894. Тобто, чинним законодавством не передбачено можливості списання заборгованості за електричну енергію в односторонньому порядку, таке списання можливе на підставі відповідних договорів за згодою сторін.
До того ж, у відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проте, в порушення загальних норм цивільного кодексу України та спеціальної норми - п. 10 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894, ДП «Енергоринок» здійснило списання заборгованості перед ДП «НЕК «Укренерго» в односторонньому порядку без погодження між сторонами та без укладеного договору про списання такої заборгованості.
Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що на лист ДП «Енергоринок» № 04/61-8696 від 25.10.2011 року (про списання заборгованості) ДП «НЕК «Укренерго» листом № 01/05-1-1/14297 від 28.11.2011 року надало відповідь щодо можливості підписання проекту договору тільки після погодження його з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України (далі - Міненерговугілля України) у відповідності до вимог законодавства та статуту ДП «НЕК «Укренерго».
Так, згідно з п. 2.1.3. Порядку розпорядження державним майном, що належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 29.07.2011 р. № 332, списання майна здійснюється підприємством, на балансі якого воно перебуває, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України та лише після прийнятого Міненерговугілля рішення про надання згоди на його списання.
Відповідно до п. 9.10 статуту ДП «НЕК «Укренерго» (в редакції, що діяла на час отримання проекту договору) правочини, угоди, що укладаються на суму, що дорівнює або перевищує 10000000,00 грн. попередньо погоджуються з Уповноваженим органом управління підприємством (Міненерговугілля України). Пунктом 4.15 статуту ДП «НЕК «Укренерго» передбачено, що всі дії, вчинення яких підлягає погодженню з Уповноваженим органом управління, вважаються погодженими, якщо Уповноважений орган управління письмово за підписом Міністра палива та енергетики або першого заступника Міністра, погодило вчинення такої дії. При цьому, підпис має бути скріплений печаткою Міністра палива та енергетики України та датованим.
Так, як встановлено судом апеляційної інстанції на виконання вищенаведених норм, позивач звертався до Міненерговугілля України з проханням погодити проект договору (лист від 13.12.2011 р. № 01/05-1-1/15029). Листом від 25.11.2011 року № 03/13-4643, за підписом заступника Міністра Чеха С., Міненерговугілля повідомило ДП «НЕК «Укренерго», що не заперечує проти укладення договору про списання заборгованості ДП «Енергоринок» з передбаченням відповідних змін у фінансовому плані підприємства на 2011 рік.
Однак, судова колегія апеляційного господарського вважає, що вказаний лист Міненерговугілля у розумінні п. 4.15 статуту ДП «НЕК «Укренерго» не може вважається погодженням міністерством проекту договору, оскільки на проекті договору не міститься напису «Погоджено» та немає печатки Міненерговугілля України. Крім того, у листі зазначено, що ДП «НЕК «Укренерго» має право списати вищезазначену заборгованість за умови внесення відповідних змін у власний фінансовий план на 2011 рік.
Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2011 року ДП «НЕК «Укренерго» ініційовано процедуру внесення змін у фінансовий план на 2011 рік, проте, Міністерство фінансів України листом від 19.12.2011 року № 31-06220-10-5/31708 та Міністерство економічного розвитку і торгівлі України листом від 03.01.2012 року №3111-04/10-06 не погодили внесення змін до фінансового плану ДП «НЕК «Укренерго».
Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що при прийнятті рішення, місцевим господарським судом залишено поза увагою направлення ДП «Енергоринок» на адресу ДП «НЕК «Укренерго» проекту договору, що свідчить про визнання ДП «Енергоринок» механізму списання заборгованості у відповідності до Порядку, тобто, саме шляхом укладення між сторонами договору про списання заборгованості. Крім того, місцевим господарським судом не враховано що Міністерством фінансів України не було погоджено зміни до фінансового плану ДП «НЕК «Укренерго» на 2011 рік, та не було дотримано порядок погодження Міненрговугілля України проекту договору.
Таким чином, враховуючи те, що в порушення п. 10 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 р. № 894, відповідачем здійснено списання заборгованості перед позивачем в односторонньому порядку без укладення відповідного договору, судова колегія вважає за необхідне визнати недійним таке списання заборгованості.
Що стосується заявлених позивачем вимоги про зобов'язання відповідача відобразити в бухгалтерському обліку заборгованість ДП «Енергоринок» у розмірі 854221679,27 грн. за угодою від 30.05.2003 року № 1524/01/102/01-0, судова колегія апеляційного господарського суду вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Статтею 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Частина 2 статті 19 Конституції України зазначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 6 статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання в Україні є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Отже, з огляду на викладені положення чинного законодавства України, судова колегія вважає, що вимога позивача щодо зобов'язання відповідача відобразити в бухгалтерському обліку заборгованість ДП «Енергоринок» у розмірі 854221679,27 грн. за угодою від 30.05.2003 року № 1524/01/102/01-0 суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав та є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, а отже не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2012 року, прийняте після не повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з не правильним застосуванням норм матеріального права, є таким що не відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2012 року слід задовольнити частково. Рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2012 року у справі № 5011-69/3994-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до державного підприємства «Енергоринок» про визнання правочину недійсним - задовольнити частково. Визнати недійсним списання державним підприємством «Енергоринок» заборгованості перед державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» у розмірі 854221679,27 грн. за надання послуг з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, яка виникла станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату чинності Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» від 12.05.2011 року №3319-VІ. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки ДП «НЕК «Укренерго» оскаржувало судове рішення в повному обсязі та апеляційна скарга скаржника задовольняється частково, рішення суду першої інстанції скасовується та приймається нове рішення яким позов задовольняється частково, судова колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 536,50 грн. - судових витрат за розгляд справи судом першої інстанції та 268,25 грн. - судових витрат за розгляд справи судом апеляційної інстанції, пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -
1. Апеляційну скаргу апеляційну скаргу державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2012 року у справі № 5011-69/3994-2012 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2012 року у справі № 5011-69/3994-2012 скасувати.
Прийняти нове рішення суду, яким позов державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до державного підприємства «Енергоринок» про визнання правочину недійсним - задовольнити частково.
3. Визнати недійсним списання державним підприємством «Енергоринок» заборгованості перед державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» у розмірі 854221679,27 грн. за надання послуг з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, яка виникла станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату чинності Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» від 12.05.2011 року №3319-VІ.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Стягнути з державного підприємства «Енергоринок» ( 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, ЄДРПУОУ 2151538) на користь державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ЄДРПУОУ 01100227) 536,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 268,25 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи № 5011-69/3994-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Лобань О.І.
Судді Федорчук Р.В.
Ткаченко Б.О.