33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
19 вересня 2012 року Справа № 11/5025/641/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Василишин А.Р.
судді Крейбух О.Г. ,
судді Юрчук М.І.
при секретарі Довгалюк О.П.
за участю представників сторін:
позивача: Вознюк Є.В. (довіреність № 14-310 від 7 лютого 2012 року)
відповідача: Погорельський В.І. (довіреність № 1422 від 11 вересня 2012 року)
розглянувши апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 02 липня 2012 року р. у справі №11/5025/641/12 (суддя Радченя Д.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" м. Хмельницький
про стягнення 2 141 291 грн. 69 коп..
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі -Позивач) звернулась в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою (а.с. 2-5) до Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" (надалі -Відповідач) в якій просить стягнути з Відповідача 1 817 233 грн. 84 коп. основного боргу, 152 721 грн. 21 коп. пені, 127 206 грн. 37 коп. 7 % штрафу, 14 640 грн. 29 коп. інфляційних та 29 489 грн. 98 коп. річних.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 3 липня 2012 року по даній справі (а.с. 96-99) з підстав, вказаних у даному рішенні, позов задоволено частково.
Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 817 233 грн. 84 коп. основного боргу, 69 620 грн. 41 коп. пені, 63 603 грн. 19 коп. 7 % штрафу, 28 391 грн. 40 коп. річних, 14 640 грн. 29 коп. інфляційних. В решті позову-відмовлено. Судовий збір покладено на Відповідача в розмірі 42 534 грн. 25 коп..
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Позивач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 109-118) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав висвітлених в апеляційній скарзі просить рішення господарського суду Хмельницької області від 3 липня 2012 року в даній справі скасувати в частині зменшення пені та 7 % штрафу та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволити повністю. Позивач також просить судові витрати покласти на Відповідача.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 127-132), в якому з підстав, висвітлених у даному відзиві, просить рішення господарського суду Хмельницької області від 3 липня 2012 року в даній справі скасувати в частині розміру належної до сплати пені та в частині стягнення 7 % штрафу, прийняти нове рішення, яким зменшити розмір пені, встановивиши її в розмірі 5 000 грн. 00 коп.; в частині стягнення 7 % штрафу-відмовити; судові витрати покласти на Позивача. При цьому Відповідач не подав самостійної апеляційної скарги, та не оплачував її судовим збором.
В.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду, своїм розпорядженням від 18 вересня 2012 року вніс зміни до складу колегії суддів в зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні зі справи № 11/5025/641/12 судді Філіпової Т.Л. (через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах) та відповідно до затверджених складів колегій, окрім заміни головуючого судді, визначив колегію в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Юрчук М.І., судді Крейбух О.Г..
В судовому засіданні від 19 вересня 2012 року представник Позивача підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі.
В судовому засіданні представник Відповідача підтримав доводи, висвітлені у відзиві на апеляційну скаргу, проте просив суд (на відміну від самого відзиву) залишити судове рішення місцевого господарського суду без змін.
Заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 30 вересня 2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № 14/2376/11 на купівлю-продаж природного газу (а.с. 10-15; надалі-Договір).
Пунктом 1.1 Договору визначено, що Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору.
Згідно підпунктів 2.1, 2.1.1 Договору Позивач зобов'язався передати Відповідачу в період з 1 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 40 500,0 тис. куб. м. (в тому числі у 2011 році: жовтень -2 000,0 тис. куб. м., листопад -3 600,0 тис. куб. м., грудень -4 700,0 тис. куб. м.; у 2012 році: січень -5000,0 тис. куб. м., лютий - 4600,0 тис. куб. м., березень -4600,0 тис. куб. м., квітень -2000,0 тис. куб. м., травень -750,0 тис. куб. м. , червень -700,0 тис. куб. м., липень -700,0 тис. куб.м., серпень -700,0 тис. куб. м ., вересень -850,0 тис. куб. м., жовтень -2 000,0 тис. куб. м., листопад -3 600,0 тис. куб. м., грудень -4 700,0 тис. куб. м.); обсяги закупівлі газу можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.
Водночас, пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що приймання-передача газу, переданого Позивачем Відповідачу у відповідному місці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до пункту 5.2 Договору: ціна за 1 000 куб. м. газу становить 1 091 грн. 00 коп. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу -1 091 грн. 00 коп., крім того ПДВ -20 %, всього з ПДВ 1 309 грн. 20 коп..
Пунктом 5.3 Договору встановлено, що у разі зміни НКРЕ ціни на природний газ або тарифів на транспортування, розподіл і постачання, сторони вносять зміни до пункту 5.2 Договору з дати набрання чинності встановленої НКРЕ ціни та тарифів.
В силу дії пункту 5.5 Договору: загальна сума вартості природного газу за Договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
За змістом пункту 6.1 Договору: оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до чотирнадцятого числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 6.2 Договору визначено, що при невиконанні Відповідачем вимог, передбачених у пункті 6.1 Договору, Позивач має право обмежити або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по даному Договору.
11 листопада 2011 року Позивачем та Відповідачем було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору (а.с. 16) про наступне: „З 11 жовтня 2011 року викласти пункт 5.2 статті 5 "Ціна газу" у наступній редакції: „5.2 Ціна за 1 000 куб. м природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1 091 грн. 00 коп. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу -1 091 грн. 00 коп., крім того ПДВ -20 %, всього з ПДВ - 1 309 грн. 20 коп.; ціна за 1 000 куб. м природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціяи становить 1 248 грн. 74 коп. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу -1 248 грн. 74 коп., крім того ПДВ: на газ -0 %, на послуги з транспортування -20 % - 60 грн. 46 коп., всього з ПДВ -1 309 грн. 20 коп.." Решта умов Договору залишена незмінною і обов'язковою для виконання Позивачем та Відповідачем.
Колегія суду зауважує, що на виконання умов Договору, Позивачем протягом жовтня 2011 року було поставлено Відповідачу 1 798,249 тис. куб. м. природного газу на суму 2 354 267 грн. 59 коп., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2011 року за № 239 (а.с. 17). Даний акт приймання-передачі природного газу підписаний та скріплений печатками Позивача та Відповідача.
Також, колегією суду встановлено, що Відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором щодо оплати вартості отриманого газу виконав частково, перерахувавши Позивачу кошти у розмірі 537 033 грн. 75 коп.. Доказів погашення решти суми заборгованості, Відповідач суду апеляційної інстанції не надав.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до статті 11 та статті 509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору; в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.
В силу дії статті 526 Цивільного кодексу України: зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України: одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що: за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України: договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу дії частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім того, пунктом 10 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України затверджених наказом Держкомнафтогазу від 1 листопада 1994 року за № 355 розрахунки за газ здійснюються за цінами та в порядку, передбаченому договорами, які укладаються між газопостачальною і газозбутовою організаціями та споживачами, а також між газозбутовими організаціями та споживачами; термін оплати, порядок нарахування оплати і перевірки правильності нарахування обумовлюється договором між сторонами.
Як вказано вище в даній судовій постанові, в силу дії пункту 6.1 Договору: оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 3.3 Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого Позивачем Відповідачуу відповідному місці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи на основі статей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, колегія суду приходить до висновку про підставність та обґрунтованість вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості по оплаті вартості отриманого природного газу в розмірі 1 817 233 грн. 84 коп..
Враховуючи усе вищевказане, колегія суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 1 817 233 грн. 84 коп. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення. Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині-без змін.
В силу дії статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Рівненський апеляційний господарський суд враховує те, що приписами частин 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Згідно ж до статті 610 Цивільного кодексу України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Колегія суду зауважує, що Позивачем було заявлено до стягнення річних в сумі 29 489 грн. 98 коп. та інфляційні в сумі 14 640 грн. 29 коп..
Пунктом 6.1 Договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. Водночас, при перерахунку суми річних судом апеляційної інстанції встановлено, що період нарахування починається з 15 листопада 2011 року. Таким чином за період з 15 листопада 2011 року по 23 листопада 2011 року із суми 1 919 657 грн. 42 коп. заборгованості, річні складають 1 420 грн. 02 коп.. За період з 24 листопада 2011 року по 22 травня 2011 року із суми 1 817 233 грн. 84 коп. заборгованості, річні складають 26 976 грн. 11 коп.. У зв'язку з вищенаведеним загальна сума річних, що підлягає до стягнення за вказаний вище період становить 28 391 грн. 40 коп..
Крім того, колегія суду перевіривши правомірність вимог Позивача щодо стягнення інфляційних здійснила їх перерахунок визначила, що сума інфляційних, які просить стягнути Позивач не перевищує розміру інфляційних, котрі мав право нараховувати та стягувати Позивач.
Водночас, апеляційний господарський суд констатує, що Позивачем було заявлено інфляційні в меншому розмірі, ніж фактично підлягали сплаті, а тому суд першої інстанції правомірно стягнув з Відповідача заявлену суму інфляції в розмірі 14 640 грн. 29 коп..
Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в частині стягнення річних та інфляційних -без змін.
Також, крім суми заборгованості, інфляційних та річних Позивач просив суд стягнути з Відповідача пеню.
Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Колегія суддів зауважує, що пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Відповідачем пункту 6.1. умов Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
Колегія суду зауважує, що Позивачем було направлено Відповідачу вимогу про сплату пені в розмірі 87 898 грн. 24 коп. Водночас, вимога Позивача була залишена Відповідачем без задоволення.
Відповідно, за неналежне виконання Відповідачем зобов'язань, Позивачем було нараховано до стягнення пеню в розмірі 152 721 грн. 21 коп..
Колегія суду зауважує, що при перерахунку суми пені, було встановлено, що період нарахування почався з 15 листопада 2011 року, оскільки відповідно до пункту 6.1 Договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до чотирнадцятого числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином правомірним є нарахування пені за період з 15 листопада 2011 року по 14 травня 2012 року (тобто 182 дні прострочення платежу).
Перевіривши розрахунок пені та його відповідність вищеописаним умовам Договору, колегія суду вважає підставним здійснення такого нарахування.
Водночас, як вказано вище у даній судовій постанові, місцевим господарським судом було зменшено розмір пені до 69 620 грн. 41 коп..
Суд зауважує, що в силу дії частини 1 статті 233 Господарського кодексу України: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлено: якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Проаналізувавши зменшення розміру пені, проведене місцевим господарським судом, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку (з урахуванням обставин, наведених господарським судом Хмельницької області, в своєму рішенні) про можливість у даному випадку (з урахуванням регулярного погашення Відповідачем суми заборгованості та вжиття усіх можливих заходів до виконання зобов'язання; та з урахуванням того, що несплата суми боргу пов'язана з невідшкодуванням державою (засновником Позивача) різниці в тарифах, що значно перевищують суму заборгованості) зменшити розмір нарахованої пені та залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача штраф у розмірі 7 %.
Суд зауважує, що в пункті 7.2 Договору Позивач та Відповідач передбачили, що у разі невиконання Відповідачем пункту 6.1. Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Позивачу, крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У відповідності до частин 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
В силу дії частини 1 статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Рівненський апеляційний господарський суд погоджується з законністю вимог Позивача щодо стягнення штрафу.
Водночас сума штрафу зменшена місцевим господарським судом до 63 603 грн. 19 коп., з тих же підстав, що й сума пені.
Давши оцінку даному зменшенню, колегія суду вважає його підставним та обґрунтованим з тих же підстав що й зменшення суми пені.
В той же час, Рівненський апеляційний господарський суд вважає доводи апелянта, висвітлені в апеляційній скарзі, необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не спростовують законності зменшення місцевим господарським судом сум пені та штрафу.
Крім того, з огляду на те, що Відповідачем не подана апеляційна скарга на законність судового рішення в частині з котрою Відповідач не погоджується у відзиві, суд не бере дані доводи до уваги.
Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення.
Водночас, Рівненський апеляційний господарський суд, з огляду на неповну сплату Позивачем судового збору, зобов'язує Позивача доплатити судовий збір в розмірі 67 грн. 39 коп..
Керуючись статями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 2 липня 2012 року - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 2 липня 2012 року у справі № 11/5025/641/12- залишити без змін.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код 20077720) в дохід державного бюджету (на рахунок № 31213206782002) 67 грн. 39 коп. судового збору.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
6. Справу № 11/5025/641/12 повернути на адресу господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Юрчук М.І.