20.09.12 Справа № 5016/1863/2012
Суддя Давченко Т.М. розглянувши матеріали
за заявою: Управління Пенсійного фонду України в Єланецькому районі Миколаївської області (55500, Миколаївська область, смт. Єланець, вул. Дзержинського, 24/1)
до боржника: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (55501, АДРЕСА_1)
про: банкрутство
Управління Пенсійного фонду України в в Єланецькому районі Миколаївської області звернулось до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство відносно Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Вивчивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про залишення заяви без розгляду на підставі наступного.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
Згідно ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(далі - Закон) передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець -боржник або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
При цьому, ч. 3 ст. 6 цього Закону є загальною, а положення статті 52 містять спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.
У зв'язку з цим, існують дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в площині безспірності грошових вимог, а саме -справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 6 названого Закону, встановленого для їх погашення, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі вимоги до складу вимог ініціюючого кредитора, регулюються загальними нормами Закону. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 21.12.2010р. у справі №01/1074.
Як вбачається з наданим матеріалів, заява Управління Пенсійного фонду України в Єланецькому районі Миколаївської області про порушення справи про банкрутство обґрунтована відсутністю боржника за місцезнаходженням, що підтверджується постановами державної виконавчої служби про повернення виконавчого документу стягувачеві, оскільки не за вказаною у виконавчому документі адресою боржник відсутній.
Проте, згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.
Однак, жодного із вищевказаних документів до матеріалів заяви додано не було.
За змістом ч.1 ст.32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому господарський суд зазначає, що обставини наявності підстав порушення провадження у справі про банкрутство встановлюються господарським судом на стадії прийняття відповідної заяви, тому відповідні докази мають бути подані заявником на момент порушення провадження у справі, можливості витребування вказаних документів на відміну від позовного провадження Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові № 50/74 від 22.09.09р.).
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Подана заява не відповідає вимогам ч. 3 ст. 63 ГПК України, оскільки кредитором не надано доказів, що підтверджують викладені у заяві обставини.
З огляду на вищенаведене, керуючись пунктом 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, ст. 6, 7, 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суддя, -
Повернути заяву і додані до неї документи без розгляду.
СуддяТ.М.Давченко