"20" вересня 2012 р.Справа № 5017/2319/2012
За позовом Виробничо-торговельної фірми "ВЕЛАМ" Товариство з обмеженою відповідальністю
до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи
ОСОБА_2
про стягнення 1890,37грн.
Суддя Гут С.Ф.
В судовому засіданні приймали участь:
Від позивача: Безнощенко К.П., довіреність №А 01-203 від 12.09.12р.;
Від відповідача : не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Виробничо-торговельна фірма "ВЕЛАМ" Товариство з обмеженою відповідальністю, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 1890,37грн., а саме: основного боргу за товар у розмірі 1658грн., пені у розмірі 87,01грн., та 25%річних у розмірі 145,36грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.08.12р. порушено провадження у справі №5017/2319/2012.
27.08.12р. від позивача надійшов лист(вх.№26343/2012 від 27.08.12р.), згідно якого зазначає, що в позовній заяві помилково зазначено договір поставки №9380 від 14.12.2009р. по якому існує борг, так як за поставлені відповідачу ВТФ "ВЕЛАМ" товари по договору №9380 від 14.12.2009р., за період з 14.12.2009р. по 31.12.2011р., суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 розрахувалася повністю і цей договір припинив свою чинність. Крім того 09.01.2012р. між ВТФ "ВЕЛАМ" і суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 було укладено новий договір поставки №11819 на 2012-2013р.р., на підставі якого по накладній №2695 від 22.03.2012р. було здійснено відвантаження товару на суму 2658грн., оплата за який здійснена цього ж числа лише в сумі 1000грн. По інших відвантаженнях товару на підставі цього договору, відповідач розрахувався. При телефонному спілкуванні відповідач не заперечує проти наявного боргу, обіцяє його погасити при наявності вільних коштів, але своїх зобов'язань не виконує, тому Виробничо-торговельна фірма "ВЕЛАМ" Товариство з обмеженою відповідальністю просить суд розгляд справи провести без безпосередньої участі представника в судовому засіданні, та враховуючи відсутність у відповідача будь-яких заперечень проти позовних вимог стягнути з відповідача заборгованість, згідно розрахунку доданого до позовної заяви.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, а саме, за його юридичною адресою, згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень, однак при цьому відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про поважність причин відсутності не повідомив, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.
09.01.12р. між Виробничо-торговельною фірмою "ВЕЛАМ" Товариство з обмеженою відповідальністю (Постачальник) та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір поставки №11819, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність Покупця для використання у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язався прийняти та сплатити за товар(матраци, ковдри, подушки та інше), в кількості, асортименті, згідно поданій заявці.
Згідно п.4.1. договору, Покупець здійснює оплату товару у гривнях через установи банку на вказаний у рахунку-фактурі поточний рахунок Постачальника на наступних умовах: - 100% попередньої оплати за товар; - оплата за товар на протязі 3-х банківських днів по факту його поставки на склад Покупця.
Відповідно до п.4.2. договору, підставою для оплати за товар є рахунок фактура постачальник, який передається Покупцю разом з накладною на товар або іншим способом(по пошті, електронними засобами зв'язку).
Розділом 6 договору передбачена відповідальність сторін.
У відповідності до п.п.6.1., 6.2.,6.3. Договору, Покупець несе відповідальність за порушення строків оплати за товар(прострочку платежу):сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,041% від простроченої суми, за кожний день прострочки, за відповідний період, але не більше подвійної ставки НБУ.; перераховує Постачальнику суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки з простроченої суми.; сплачує Постачальнику 25% річних з простроченої суми за весь час користування чужими коштами. Нарахування та стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання здійснюється за весь час прострочення оплати.
Позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару виконав у повному обсязі, та поставив матрац пружинний „Адмірал-Латекс"200х160, що підтверджується видатковою накладною №2695 від 22.03.12р. на суму 2658грн.
19.03.12р. позивачем відповідачу було виставлено рахунок на оплату №2326 на суму 2658грн.
В порушення умов зазначеного договору поставки суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 не розрахувалася у повному обсязі, провівши 22.03.12р. оплату лише на суму 1000грн, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 1658грн.
04.05.12р. Виробничо-торговельною фірмою "ВЕЛАМ" Товариство з обмеженою відповідальністю було надіслано на адресу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 претензію №А-01-84 з вимогою про необхідність розрахуватися за отриманий товар у повному обсязі.
Зазначена претензія залишена без відповіді та задоволення.
Вищевикладене зумовило звернення Виробничо-торговельної фірми "ВЕЛАМ" Товариство з обмеженою відповідальністю до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Так, судом встановлено наявність поставки позивачем відповідачу товару за договором поставки №11819 від 09.01.12р., проведення часткової оплати товару у сумі 1000грн., існування заборгованості суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 по оплаті вартості отриманого товару, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості поставленого неоплаченого товару в сумі 1658грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 87,01грн., розрахованої за період з 28.03.12р. по 03.08.12р.(128 днів прострочення) обрахованої із суми заборгованості у розмірі 1658грн.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (п.п. 1, 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).
Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку, на думку суду наданий позивачем розрахунок пені, здійснений неналежним чином, з цих підстав судом було самостійно розраховано пеню та визначено її розмір, а тому пеня підлягає задоволенню в сумі 86,98грн., яка розрахована за період з 28.03.12р. по 03.08.12р.(128 днів прострочення) та обрахована із суми заборгованості у розмірі 1658грн.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача та 25%річних у розмірі 145,36грн. розрахованої за період з 28.03.12р. по 03.08.12р.(128 днів прострочення) обрахованої із суми заборгованості у розмірі 1658грн.
Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи приписи законодавства, та те, що п.6.1.3. договору передбачено 25% річних з простроченої суми, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення 25%річних у розмірі 145,36грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Виробничо-торговельної фірми "ВЕЛАМ" Товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення з відповідача суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу у розмірі 1658грн., пені у розмірі 86,98грн., та 25%річних у розмірі 145,36грн.
Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1609,47грн.
Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (65020, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1; п/р НОМЕР_2 в банк „Південний", МФО 328203) на користь Виробничо-торговельної фірми "ВЕЛАМ" Товариство з обмеженою відповідальністю (54003, м. Миколаїв, вул. Кірова, 67, а/с236, код ЄДРПОУ 13842002, п/р 260058444 в НОД „Райффайзен Банк Аваль", МФО326182) суму основного боргу у розмірі 1658(одну тисячу шістсот п'ятдесят вісім)грн., пеню у розмірі 86(вісімдесят шість)грн.98коп., 25%річних у розмірі 145(сто сорок п'ять)грн.36коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1609(одну тисячу шістсот дев'ять)грн.47коп.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 21.09.12р.
Суддя Гут С.Ф.