79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.09.12 Справа№ 5015/3342/12
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Головкомпресормаш-Сервіс", м. Суми,
до відповідача:державного підприємства "Львіввугілля", м. Сокаль,
про: стягнення заборгованості,
Суддя Т. Рим
За участю представників:
позивача:Гадяцький В.Є. -довіреність від 19.03.2012 р.,
відповідача:не з'явився.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Головкомпресормаш-Сервіс" до державного підприємства "Львіввугілля" про стягнення заборгованості. Ухвалою від 09.08.2012 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 19.09.2012 р.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договорів №245 від 30.12.2011 р. та №34 від 27.01.2012 р. не здійснив оплати за виконані роботи, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 148 045,44 грн. Крім того, відповідачу нараховано 10 832,39 грн. пені, 10 363,18 грн. штрафу, 740, 22 грн. інфляційних втрат, 2 147,68 грн. -3% річних.
Відповідач в судове засідання 19.09.2012 року не з'явився, хоч був належним чином та завчасно (14.08.2012 року) повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення. За таких обставин у відповідача було достатньо часу для підготовки та надання суду власних документально обґрунтованих заперечень проти вимог позову.
Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.
Між сторонами у справі укладено договір №245 на роботу азотної станції АМВП-15/0,7 СУ1 від 30.12.2011 р. (надалі -Договір 1). Також між сторонами укладено договір №34 на роботу азотної станції АМВП-15/0,7 СУ1 від 27.01.2012 р. (надалі -Договір 2). За умовами цих договорів замовник (відповідач у справі) доручає (приймає й оплачує), а виконавець (позивач у справі) бере на себе виконання робіт з виробництва азотними станціями АМВП-15/0,7 СУ1 газоподібної суміші та подачу її в шахту на ізольований простір аварійної ділянки для ліквідації наслідків аварії (пожежі).
За пунктами 2.1 та 2.2 Договору 1 та Договору 2 вартість роботи азотної станції АМВП-15/0,7 СУ1 за одну добу складає 4 626,42 грн. з урахуванням ПДВ -20%. Сума договору визначається сумами додатків (специфікацій, калькуляцій), які після їх підписання є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з додатками №1 до Договору 1 та 2 (специфікація) погоджена вартість робіт за умовами цього договору становить 74 022,72 грн.
На виконання умов Договору 1 та Договору 2 позивачем виконано, а відповідачем прийнято виконані роботи, що підтверджується актом виконання робіт (надання послуг) №27 від 26.01.2012 р. на суму 74 022,72 грн. та актом виконання робіт (надання послуг) №49 від 31.01.2012 р. на суму 74 022,72 грн. Жодних зауважень щодо якості, обсягів та терміну виконання робіт відповідач не пред'являв.
Позивачем на адресу відповідача надсилалися претензія про погашення заборгованості за виконані роботи у сумі 148 045,44 грн. від 06.02.2012 р. №05/00-001507. Відповідач отримав претензію 14.02.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до справи.
Сторонами погоджено заборгованість у сумі 148 045,44 грн. за умовами виконання Договорів 1 та 2, про що складено відповідний акт.
Доказів оплати вартості виконаних робіт у сумі 148 045,44 грн. відповідач не представив, проти позову у встановленому порядку не заперечив.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу виконання робіт на підставі Договору 1 та Договору 2 в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 2.3 Договору 1 та Договору 2 передбачено, що форма оплати -100% оплата протягом 5 банківських днів після підписання акту здачі-приймання виконаної роботи.
В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, оскільки сторонами у справі було погоджено строк виконання грошового зобов'язання, відповідачем таке зобов'язання було порушено, у відповідача виник обов'язок оплатити вартість виконаних робіт, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 148 045,44 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Згідно з умовами пункту 5.3 Договору 1 та Договору 2 за порушення термінів оплати вартості робіт, замовник сплачує пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення платежу понад 30 календарних днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% від зазначеної суми.
При застосуванні зазначеного пункту Договору 1 та 2 суд враховує, що сторони, керуючись свободою договору (стаття 627 Цивільного кодексу України) погодили застосування штрафних санкцій у формі пені та штрафу. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Із аналогічної позиції виходить Верховний суд України у постанові від 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011. Таким чином, вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій у формі пені та штрафу в сумі 10 363,18 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Проте суд не погоджується із нарахованою позивачем сумою пені у розмірі 10 832,39 грн. За таких обставин суд, здійснивши перерахунок пені, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення пені частково, у сумі 10 803,07 грн. В решті вимог в цій частині необхідно відмовити.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 740,22 грн. інфляційних втрат, 2 147,68 грн. -3% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Зазначені вище норми процесуального Закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 193, 230 Господарського кодексу України, статтями 11, 526, 530, 640, 837 Цивільного кодексу України, статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з державного підприємства "Львіввугілля" (адреса: вулиця Хмельницького, будинок 26, квартира 123, місто Сокаль, Львівська область 80000, ідентифікаційний код 32323256) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Головкомпресормаш-Сервіс" (адреса: вулиця Іллінська, будинок 12, Ковпаківський район, місто Суми, Сумська область, 40009; ідентифікаційний код 36234263) 148 045,44 грн. основного боргу, 10 803,07 грн. пені, 10 363,18 грн. штрафу, 740,22 грн. інфляційних втрат, 2 147,68 грн. -3% річних, 3 441,89 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.
3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 24.09.2012 р.
Суддя Рим Т.Я.