33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"17" вересня 2012 р. Справа № 18/5007/31/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Коломис В.В.
суддів Тимошенко О.М.
суддів Огороднік К.М.
при секретарі судового засідання Вовчко К.Я.
розглянувши апеляційну скаргу позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сам Фіш" на рішення господарського суду Житомирської області від 28.05.12 р.
у справі № 18/5007/31/12 (суддя Соловей Л.А. )
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Сам Фіш"
відповідач Іноземне підприємство "Алексас ФІШ Компані"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"
про визнання угоди недійсною
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
третьої особи - не з'явився.
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 28.05.2012 року у справі №18/5007/31/12 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Сам Фіш" до Іноземного підприємства "Алексас ФІШ Компані" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про визнання угоди недійсною - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - ТОВ "Сам Фіш" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.
Зокрема, апелянт в апеляційній скарзі та його представник безпосередньо в судовому засіданні зазначає, що спірний договір застави є недійсним з тих підстав, що останній підписаний директором ТОВ "Сам Фіш" - Аудріс Гірдвайніс, який не мав повноважень його підписувати, оскільки станом на 06.07.2009 року не був директором товариства.
Крім того звертає увагу апеляційної інстанції на те, що спірний договір застави від 06.07.2009 року укладений всупереч ч.1 ст.18 Закону України "Про заставу", оскільки було повторно заставлене майно, яке вже було предметом застави за договором від 14.04.2009 року без одержання відповідної письмової згоди заставодержателя цього майна - ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк".
Відповідач - ІП "Алексас ФІШ Компані" у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну саргу - без задоволення. Крім того, просить розглянути справу без участі його представника.
Третя особа - ПАТ ""Всеукраїнський акціонерний банк" в поясненнях на апеляційну скаргу зазначає, що в зв'язку з припиненням кредитних відносин між банком та ТОВ "Сам Фіш", даний судовий спір інтереси банку не зачіпає; вказує, що права банку як третьої особи не порушує. Крім того, просить розглянути справу без участі його представника.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06.07.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сам Фіш" (заставодавець/позивач) в особі директора Гірдвайніса Аудріса та Іноземним підприємством "Алексас ФІШ Компані" (заставодержатель/відповідач) в особі директора Дашковського В.П. був укладений договір застави рухомого майна (далі - договір застави, а.с.17-19), відповідно до п.1.1 якого, заставодержатель має право у разі невиконання заставодавцем своїх обов'язків за основним договором поставки товарів від 01.11.2007 року одержати задоволення за рахунок передбаченого в ст.3 цього договору заставленого майна, переважно перед іншими кредиторами заставодавця.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що договір застави рухомого майна, яким забезпечено виконання зобов'язання за договором поставки №1 від 01.11.2007р. є недійсним, зокрема, тому що від імені позивача підписаний Аудріс Гірдвайніс, який не мав необхідного обсягу повноважень на його укладення, оскільки станом на 06.07.2009р. не був директором ТОВ "Сам Фіш".
Крім того, вказує, що спірний договір укладено всупереч ч.1 ст.18 Закону України "Про заставу", оскільки повторно заставлено майно, яке вже було предметом застави за договором від 14.04.2009 року без одержання відповідної письмової згоди заставодержателя цього майна - ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк".
Підставою недійсності правочину, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.1 ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Відповідно до ч.1 ст.62 Закону України "Про господарські товариства", у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.
Установчим документом ТОВ "Сам Фіш" є статут (а.с.11-16).
Пунктом 5.10 статуту встановлено, що виконавчим органом товариства є дирекція, яку очолює директор, який є найвищою посадовою особою товариства. В своїй діяльності директор підзвітний Загальним зборам учасників. Він може обиратись з учасників товариства чи бути найманим. Директор товариства представляє товариство у відносинах з іншими товариствами, установами, організаціями, юридичними та фізичними особами, укладає договори і здійснює інші юридичні акти від імені фірми (п.5.12 статуту).
Питання призначення та звільнення директора товариства належить до виняткової компетенції загальних зборів (п.5.4 статуту).
Відповідно до протоколу загальних зборів засновників ТОВ "Сам Фіш" №03-07/09 від 03.07.2007р. було прийнято рішення про затвердження кандидатури громадянина Гірдвайніса Аудріса на посаду директора товариства "Сам Фіш" та надання йому права першого розпорядчого підпису на банківських документах (а.с.74).
Факт перебування у трудових відносинах з підприємством позивача підтверджується також записами у трудовій книжці №АЕ 655618, з якої вбачається, що відповідно до запису №2 від 03.07.2009р. громадянин Гірдвайніс Аудріс переведений на посаду директора (а.с.75).
В матеріалах справи міститься також копія довідки Головного управління статисти у Житомирській області станом на 08.07.2009р., з якої вбачається, що керівником юридичної особи ТОВ "Сам-Фіш" зазначений Гірдвайніс Аудріс (а.с.78-79).
Відповідно до дозволу Державного центру зайнятості №191, ТОВ "Сам Фіш" в період з 28.11.2008р. по 27.11.2009р. надано право на використання праці громадянина Литви - Гірдвайніса Аудріса на посаді комерційного директора підприємства (а.с.80).
Згідно п.10 "Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №322 від 08.04.2009р., дозвіл на використання праці іноземця видається на строк до одного року.
Також матеріалами справи підтверджено, що з метою видачі нового дозволу на працевлаштування в Україні громадянина Литви Гірдвайніса Аудріса, ТОВ "Сам Фіш" зверталось із заявою від 23.11.2009р. до Житомирського обласного центру зайнятості.
24.12.2009 року роботодавцю - ТОВ "Сам Фіш" видано дозвіл №690 на працевлаштування строком до 23.12.2010 року громадянину Литви - Гірдвайнісу Аудрісу на посаді директора (а.с.25).
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що Гірдвайніс Аудріс з 03.07.2009 року перебував на посаді директора товариства та мав право вчиняти від імені ТОВ "Сам Фіш" юридичні дії, в тому числі, укладати договори.
Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ст.1 Закону України "Про заставу").
Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання (ст.3 Закону України "Про заставу").
Згідно ст.13 Закону України "Про заставу", договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.
Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (с.577 ЦК України, ст.15 Закону України "Про заставу").
Відповідно до ст.12 Закону України "Про заставу", у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
Таким чином, дії щодо державної реєстрації договору застави рухомого майна є правом сторони, а не її обов'язком.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії договору застави рухомого майна від 06.07.2009р., останній укладений в письмовій формі із визначенням умов договору, передбачених ст.12 Закону України "Про заставу", а відтак, посилання апелянта на порушення вимог Закону України "Про заставу" під час укладення договору є безпідставними.
Посилання скаржника на те, що ТОВ "Сам Фіш" передало в подальшу заставу ІП "Алексас Фіш Компані" майно, що вже було заставним згідно договору застави від 14.04.2009р., укладеного між ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Сам Фіш" (а.с.20), колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом з метою дослідження договору застави від 14.04.2009р., укладеного між ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Сам Фіш" ухвалою від 15.05.2012 року (а.с.148) було зобов'язано сторін та третю особу надати зазначений договір.
Однак, вищезазначені вимоги ухвали сторонами виконані не були.
При цьому, в письмових поясненнях від 28.05.2012 року банк зазначив, що з часу припинення Житомирської філії ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" минуло більш ніж 3 роки і документи, які зберігались у припиненій філії, були передані до відповідних архівних установ м.Києва та м.Житомира, а відтак, пошук оригіналу договору займе значний час (153-154).
Крім того, згідно наявної в матеріалах справи довідки ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" від 25.05.2012 року за №01/4-4699, між позивачем та банком 14.04.2009 року був укладений кредитний договір, в забезпечення виконання зобов'язань за яким укладено договір застави виробничого обладнання. Оскільки, ТОВ "Сам Фіш" кредитні зобов'язання виконані повністю, зазначені договори були припинені. Повідомляє, що в період з 14.04.2009р. по 06.07.2009р. питання щодо надання згоди на подальшу заставу майна за договором застави від 14.04.2009р., кредитним комітетом банку не розглядались (а.с.190).
Слід зазначити, що банком не зазначено дату припинення зобов'язань ТОВ "Сам Фіш" за договором застави від 14.04.2009 року.
Відповідно до ст.18 Закону України "Про заставу", наступні застави вже заставленого майна допускаються в разі, якщо інше не передбачено законом і попередніми договорами застави.
Як встановлено судами обох інстанцій, договором застави від 14.04.2009 року була передбачена вимога щодо одержання письмової згоди заставодержателя у разі передачі заставленого майна у подальшу заставу (п.2.1.5 договору).
Водночас, в зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів того, з якого часу припинив дію договір застави від 14.04.2009 року, дослідити питання порушення ТОВ "Сам Фіш" при укладенні оспорюваного договору ст.18 Закону України "Про заставу" не є можливим, так само як і неможливо встановити ідентичність предметів застав за цими договорами.
Щодо тверджень скаржника про наявність в даному випадку повторної застави, то слід зауважити, що саме лише посилання на договір та додаток до нього, в якому вказаний певний перелік майна не є належним та допустимим доказом, в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, існування реєстрації обтяжень рухомого майна. Інформація щодо ідентифікації майна в матеріалах справи відсутня. Така інформація у відповідності до Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна може бути підтверджена відповідним Витягом.
Як встановлено судами обох інстанцій, позивачем не надано будь-яких Витягів з Державного реєстру обтяжень, за якими зареєстровані обтяження рухомого майна третіми особами; не містяться такі докази і в матеріалах справи.
Крім того, банк в поясненнях на апеляційну скаргу зазначив, що даний судовий спір інтереси банку не зачіпає, його права як третьої особи не порушені.
Колегія суддів зазначає, що доводи позивача про невідповідність оспорюваного договору нормам чинного законодавства, за відсутності при цьому порушень його прав та інтересів, не є підставою для визнання такого договору недійсним в судовому порядку, оскільки відповідно до приписів ст.1 ГПК України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.
Зважаючи на те, що позивачем як суду першої інстанції, так і апеляційному суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, відповідно останнім не доведено підстав, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, а також доказів порушення його права відповідачем, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сам Фіш" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Житомирської області від 28.05.2012 року - залишити без змін.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Огороднік К.М.