ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-71/9598-2012 13.09.12
Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Корпорація Укржитлобуд»
до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»
про визнання додаткової угоди недійсною
за участю представників сторін:
від позивача: Король Д.В.
від відповідача: Ткачук О.В.
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 13.09.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приватне акціонерне товариство «Корпорація Укржитлобуд»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про визнання недійсною угоди №1-3/1 про внесення змін до додаткової угоди №1-3 від 17.01.2008р. до договору кредитування №18/107-К від 05.10.2007р.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено договір кредиту. В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду про надання не відновлювальної кредитної лінії та зміни до неї. Позивач вважає, що укладені сторонами зміни до додаткової угоди були підписані посадовою особою товариства з перевищенням повноважень, що тягне за собою недійсність вказаної угоди.
Відповідач проти позову заперечив, покликаючись на те, що статутом позивача на момент укладення спірної угоди було передбачено, що до виключної компетенції наглядової ради належало, зокрема питання надання голові правління повноважень на укладення кредитного договору. При укладенні договору кредиту загальними зборами було прийнято рішення, якими схвалену цю угоду. Покликається, що у статуті зазначено про укладення договору, а не про внесення змін. Зазначає, що в подальшому угода та зміни до неї виконувались сторонами. Також, посилається на те, що позивачем порушено умови договору, а саме не повернуто кредитні кошти.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2012р. (суддя Нечай О.В.) справу призначено до розгляду.
У зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 21.08.2012р. справу передано на розгляд судді Баранову Д.О.
Представники позивача у судове засідання 22.08.2012 р. не з'явились, в зв'язку із чим розгляд справи було відкладено на 31.08.2012.
31.08.2012р. представники сторін в судове засідання з'явились. Представник позивача надав пояснення по суті позову, а представник відповідача свої заперечення. За клопотанням представника позивача, для надання можливості ознайомитись із запереченнями на позов, в судовому засіданні було оголошено перерву до 13.09.2012.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -
05.10.2007р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(кредитор) та Закритим акціонерним товариством «Корпорація Укржитлобуд»(назва товариства змінена на Публічне акціонерне товариство «Корпорація Укржитлобуд»(позичальник 1) та ТОВ «ЮАйПі Лтд.» (позичальник 2) було укладено генеральний договір про здійснення кредитування №18/076-К.
Відповідно до п. 1.1 генерального договору кредитор зобов'язався надати позичальникам грошові кошти у гривнях та/або доларах США, надалі за текстом «Кредит», в межах загального ліміту, що дорівнює 464 600 000 грн., або 92 000 000 доларів США за офіційним курсом НБУ за станом на дату укладення цього договору, а позичальники зобов'язались повертати кредит у строки та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, сплачувати проценти в розмірі 13% річних у гривні та 11,5 % річних в доларах США, а також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться у додатку 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною.
09.10.2007р. між АКБ «Укрсоцбанк»(кредитор) та ЗАТ «Корпорація Укржитлобуд»(позичальник) було укладено додаткову угоду №1-1 до генерального договору про здійснення кредитування №18/107-К, згідно п. 1 якої кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, відповідно до основних положень генерального договору у сумі 39 642 500 грн., що за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ за станом на дату укладення цієї додаткової угоди становить 7 850 000 грн., зі сплатою 13% річних у гривні та комісій у розмірі та порядку, визначеному тарифами.
23.04.2010р. було укладено договір про внесення змін до додаткової угоди №1-1 від 09.10.2007р.
05.11.2007р. сторонами було укладено додаткову угоду №1-2 до генерального договору про здійснення кредитування №18/107-К, згідно п. 1 якої кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, відповідно до основних положень генерального договору у сумі 131 300 000 грн., що за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ за станом на дату укладення цієї додаткової угоди становить 26 000 000 грн., зі сплатою 13% річних у гривні та комісій у розмірі та порядку, визначеному тарифами.
27.06.2008р. сторонами було укладено угоду про внесення змін до додаткової угоди №1-2 від 05.11.2007р.
17.01.2008р. між АКБ «Укрсоцбанк»(кредитор) та ЗАТ «Корпорація Укржитлобуд»(позичальник) було укладено додаткову угоду №1-3 до генерального договору про здійснення кредитування №18/107-К, згідно п. 1 якої кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, кредит окремими частинами в межах максимального ліміту заборгованості, що дорівнює 704 090 доларів США, що за офіційним курсом становило 3 555 654,50 грн.зі сплатою 11,5% річних в доларах США та 13% річних у гривні та комісій у розмірі та порядку, визначеному тарифами.
27.06.2008р. сторонами було підписано угоду №1-3/1 про внесення змін до додаткової угоди №1-3 від 17.01.2008р. до генерального договору про здійснення кредитування №18/107-К, якою змінено відсоткові ставки кредиту, а саме у доларах США до 12,5% та до 15% річних у гривні.
В подальшому сторонами 21.03.2008р., 24.04.2008р., 27.06.2008р., вносились зміни до генерального договору №18/076-К від 05.10.2007р.
Також, 09.10.2007р. сторонами було укладено іпотечний договір з метою забезпечення зобов'язання по кредитному договору.
Позивач зазначає, що додаткова угода №1-3/1 від 27.06.2008р. є недійсною, оскільки підписана головою правління товариства всупереч вимогам Статуту, з перевищенням посадових обов'язків, оскільки наглядовою радою товариства не надано голові правління певного обсягу повноважень на підписання вказаної додаткової угоди.
Судом встановлено, що відповідачем було виконано свої зобов'язання за договором (з урахуванням внесених додатковими угодами змін), а саме надано позивачу кредитні кошти у тимчасове користування в розмірі 56 328 154,50 доларів США, що підтверджується наявними у матеріалах справи, копіями меморіальних ордерів.
Проте, як зазначає відповідач у своєму письмовому відзиві, позивачем порушено умови договору, а саме не повернуто кредитні кошти та відсотки за користування кредитом.
Згідно ст. ст. 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Як вбачається з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами, що регламентується положеннями Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999 р.).
Статутом позивача, в редакції, що діяла на дату отримання кредиту, затвердженого загальними зборами акціонерів ЗАТ «Корпорація Укржилбуд»№19/05-03 від 19.05.2003р., було передбачено, що до компетенції загальних зборів акціонерів товариства відноситься питання, щодо прийняття рішення про передачу майна товариства в заставу та залучення кредитів. При цьому відповідно до пункту 8.2.4 статуту вказане питання не відноситься до виключної компетенції загальних зборів.
При укладенні генерального договору про здійснення кредитування №18/107-К від 05.10.2007р., на підставі якого було здійснено видачу позивачу кредиту, загальними зборами акціонерів позивача було надано голові правління повноваження на укладення вказаного договору, що підтверджується протоколом загальних зборів акціонерів №1-24/09-07 від 24.09.2007р.
Підпунктом 17 п. 9.1.4 Статуту позивача (в редакції затвердженій протоколом загальних зборів акціонерів №21/04-08 від 21.04.2008р) зазначено, що до компетенції загальних зборів товариства належить зокрема надання голові правління товариства повноважень на укладання від імені товариства договорів кредитування, іпотеки, застави незалежно від суми кредиту і вартості застави або іпотеки, та вчинення правочинів, щодо відчуження об'єктів нерухомості, що належать товариству. При цьому, у вказаному положенні статуту мова йде саме про укладання від імені товариства договорів кредитування, а не внесення змін до існуючих договорів.
Суд зазначає, що у вказаному пункті Статуту зазначено, що до виключної компетенції наглядової ради належить надання голові правління повноважень на укладання від імені товариства перелічених документів. В свою чергу додатковою угодою фактично було внесено зміни до кредитного договору, згода на укладення яких надана наглядовою радою товариства, як це передбачено Статутом.
З огляду на вищенаведене, у суду відсутні підстави вважати, що угода №1-3/1 від 27.06.2008р. була підписана посадовою особою, а саме головою правління Гладушиним Ю.С. з перевищенням службових обов'язків, так як жодних обмежень з приводу внесення змін до кредитного договору наглядовою радою не відображено у статуті позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Відповідно до ч. 1 п. 9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»N02-5/111 від 12.03.1999р. наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає
Судом встановлено, що оспорювана угода №1-3/1 від 27.06.2008р. була в подальшому схвалена позивачем, оскільки 23.04.2010р. між сторонами було укладено договір про внесення змін до додаткової угоди №1-3 від 17.01.2008р. укладеної в рамках генерального договору про здійснення кредитування №18/107-К від 05.10.2007р., також цією угодою було відтерміновано строк повернення несплачених відсотків та основної суми заборгованості.
Таким чином, позивачем вчинено дії, які свідчать, що останнім визнано дійсність попередньої угоди, а саме оспорюваної угоди №1-3/1 від 27.06.2008р.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не доведено, що при підписанні оспорюваної угоди голова правління товариства діяв всупереч наданим йому повноваженням та не доведено, що дана угода суперечить положенням ст. 203 ЦК України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Баранов Д.О.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.09.2012р.