Справа № 1815/2713/2012
Номер провадження 2/1815/784/2012
18 вересня 2012 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі :
головуючого судді -Глущенко Є.Д.,
при секретарі -Салій О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни цивільну справу за позовом Талалаївської центральної районної лікарні до ОСОБА_1 про стягнення коштів
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Вимоги мотивував тим, що після закінчення у 2008 р. лікувального факультету Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця відповідач зарахована у Талалаївську ЦРЛ на посаду лікаря-інтерна за спеціальністю «акушерство і гінекологія»з 1 серпня 2008 р. по 31 липня 2011 р. для проходження заочної частини інтернатури. За період навчання відповідача в інтернатурі, останній виплачувалася заробітна плата 42001,13 грн. та 6432,16 грн. на відрядження, в т. ч. 3600 грн. - добові, 2832,16 грн. -квартирні, які з підстав передбачених ст. 527, 611 ЦК України та Закону України «Про вищу освіту»просив стягнути.
В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримала, суду пояснила обставини викладені в позовні заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечення мотивував тим, що відповідно до п. 2.15 Положення про клінічну ординатуру зарахування до клінічної ординатури є підставою для звільнення лікаря з роботи, де навчання проводиться з відривом від виробництва, позов позивача про стягнення виплаченої заробітної плати та коштів на відрядження не ґрунтується на вимогах діючого законодавства, тому не може бути задоволений. Просив в позові відмовити.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши подані ними докази, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 7 жовтня 2002 р. відповідач та Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України уклали угоду № 020603 про підготовку фахівця з вищою освітою, відповідно до якої відповідач прийняла на себе зобов'язання прибути після закінчення вищого закладу освіти на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років (а.с.94).
З листа позивача №863 від 24 липня 2007 р. до навчального закладу вбачається, що відповідач навчалася на умовах цільового прийому сільської молоді (а.с.21).
Після закінчення у 2008 р. лікувального факультету Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця відповідач зарахована позивачем на посаду лікаря-інтерна за спеціальністю «акушерство і гінекологія»з 1 серпня 2008 р. по 31 липня 2011 р. для проходження заочної частини інтернатури, що підтверджується витягом з наказу позивача від 1 серпня 2008 р. №52-к (а.с. 22).
Відповідно до довідки позивача (а.с.30) за період з 1 серпня 2008 р. по 31 липня 2011 р. відповідач від позивача отримала 42001,13 грн. -заробітної плати та 6432,16 грн. на відрядження, з вт. ч. 3600 грн. -добові, 2832,16 грн. -квартирні.
Після закінчення інтернатури з 1 серпня 2011 р. відповідач переведена позивачем з посади лікаря-інтерна за спеціальністю «акушерство і гінекологія»на 0,5 посади лікаря акушера-гінеколога поліклінічного відділення та 0,5 посади лікаря акушера-гінеколога акушерсько-гінекологічного відділення ЦРЛ з посадовим окладом згідно штатного розкладу, що підтверджується витягом з наказу позивача №52-к від 1 серпня 2011 р.(а.с.25).
7 листопада 2011 р. відповідач зарахована в клінічну ординатуру, що і стало причиною звільнення з роботи за власним бажанням (а.с.26,27,28).
Наведені факти свідчать, що між сторонами виникли трудові правовідносини з приводу матеріальної відповідальності працівників за шкоду заподіяну підприємству установі організації. Ці правовідносини регулюються ст. 130-138 КЗпП України, оскільки позивач просить стягнути з відповідача 48 433,29 грн. -заробітної плати та коштів на відрядження.
Судом встановлено, що в період навчання відповідача в інтернатурі відповідач від позивача отримувала заробітну плату та відповідні кошти у зв'язку з відрядженням, всього 48 433,29 грн., які на думку позивача підлягають відшкодуванню з підстав передбачених ст. 527,611 ЦК України та Закону України «Про вищу освіту».
Однак ні ст.ст. 527,611 ЦК України, ні Закон України «Про вищу освіту» не передбачають такі відшкодування.
До початку розгляду судом справи по суті позивач, як це і прописано в ст. 31 ЦПК України, не подав письмову заяву про зміну предмета або підстави позову.
Не містять підстав для відшкодування позивачу суми виплаченої заробітної плати та коштів на відрядження і положення ст.ст. 130-138 КЗпП України.
Тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.218 ЦПК України,
вирішив:
В задоволенні позову Талалаївської центральної районної лікарні до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Сумської області через Роменський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, що не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - з дня отримання копії рішення і набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження.
Головуючий -підпис-
Копія вірна:
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Є. Д. Глущенко