№ 0827/6505/2012
пр. № 2/0827/2456/2012
Іменем України
18 вересня 2012 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Дацюк О.І.
при секретарі Таран Т.В.
за участі позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на прибудову, -
ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3, вказавши, що сторони э співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1. У 2011 році позивачем побудовано прибудову літ. «а2», право власності на яку вона не може оформити належним чином, оскільки відповідач не надав згоди на таке оформлення, у зв'язку з чим просить визнати за нею право власності на прибудову літ. «а2»до будинку АДРЕСА_1.
У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю, уточнивши, що прибудова відповідає встановленим нормам, позивач є власником земельної ділянки.
Відповідач проти позову заперечував, вказавши, що за рішенням суду від 28.10.1999 року був визначений порядок користування земельною ділянкою. Позивачкою прибудову збудовано самочинно на земельній ділянці, яка була відведена в загальне користування, в зв'язку з чим йому обмежено можливість використання земельної ділянки та обслуговування житлового будинку.
При дослідженні матеріалів справи судом встановлено наступне.
За рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.10.1999 року (а.с. 50-52) ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 по ? частці за кожним з співвласників. Домоволодіння розділено наступним чином: ОСОБА_3 виділено в житловому будинку літ. «А»кімнату 1-7 площею 11,6 кв.м., кімнату 1-8 площею 7,8 кв.м. з наступним використанням як кухні; в сінях літ. «а»частину коридору 1-2 площею 3,8 кв.м., кладову 1-3 площею 1,4 кв.м., санвузол 1-4 площею 4,9 кв.м.,1/2 частку сараю літ. «Б», ? частку гаражу літ. «Г»з оглядовою ямою з наступним використанням під сарай, вбиральню «Д». ОСОБА_4 виділено в житловому будинку літ. «А»кімнату 1-6 площею 18,4 кв.м., коридор 1-5 площею 2,9 кв. м., в сінях літ. «а»частину коридору 1-2 площею 3,8 кв.м., сіни літ «а1», що складаються з кухні 1-1 площею 6,9 кв.м., 1/2 частку сараю літ. «Б», ? частку гаражу літ. «Г» з оглядовою ямою. В загальному користуванні залишено паркан 1, водопровід 2. Також вказано на необхідність здійснення певних перебудов та переобладнань, які, згідно поясненням сторін в судовому засіданні, в повному обсягу не виконані.
Як вбачається з довідки від 26.10.2007 року (а.с. 14) за житловим будинком рішенням виконкому Запорізької міської ради № 424 від 04.06.1953 року закріплено земельну ділянку площею 995 кв.м., а також залишено в користуванні співвласників лишки в 15 кв.м.
Порядок користування вказаною земельною ділянкою також визначений рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.10.1999 року, відповідно до якого ОСОБА_4 виділено земельну ділянку S1 площею 85 кв.м., S2 площею 135 кв.м., S3 площею 248 кв.м., S6 площею 7,5 кв.м., ОСОБА_3 виділено земельну ділянку S4 площею 60 кв.м., S5 площею 408 кв.м., S7 площею 7,5 кв.м. Земельну ділянку S8 площею 59 кв.м. залишено в загальному користуванні сторін.
ОСОБА_1 придбала належну ОСОБА_4 ? частку житлового будинку з відповідною часткою господарських та побутових споруд за договором купівлі-продажу від 08.04.2008 року (а.с. 6-8).
Згідно ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1, придбавши частку житлового будинку, також набула право користування земельною ділянкою, на якій розміщено зазначений будинок, на умовах і в обсязі, встановлених рішенням суду від 28.10.1999 року для ОСОБА_4
Як вбачається зі схеми розподілу земельної ділянки (а.с. 53), затвердженої рішенням суду від 28.10.1999 року, самочинна прибудова літ. «а2»збудована саме на земельній ділянці S8, яка залишена судом в загальному користуванні співвласників будинку.
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 01.07.2010 року (а.с. 9-10), законність якого на цей оскаржується ОСОБА_3 в судовому порядку, ОСОБА_1 за рішенням Запорізької міської ради № 54 від 24.03.2010 року набула право власності на 27/50 часток від 0,1 га земельної ділянки по АДРЕСА_1, що становить 540 кв.м. Ще 23/50 частки зазначеної ділянки належать Запорізькій міській раді (а.с. 10).
Статті 10, 60 ЦПК України вказують, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Жодних документів на підтвердження того, що самочинна прибудова літ. «а2»розташована саме на тій частці земельної ділянки, на яку ОСОБА_1 видано державний акт про право власності на землю, позивачем не надано.
Відповідно до ст. 357 ч. 4 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав.
За ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. За загальним правилом, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК).
Зважаючи на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належним чином право здійснення будівництва на земельній ділянці, де розташовано прибудову літ. «а2», крім того, будівництво прибудови здійснено без дотримання встановленого законом порядку та порушує права інших осіб, у зв'язку з чим підстав для задоволення позову не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на прибудову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.
Суддя О.І. Дацюк