05 лютого 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Маринчак Н.Є., Харченка В.В.
при секретарі - Кулеші А.О.
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Подільського управління капітального будівництва на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 р. у справі за позовом Прокурора м. Житомира в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Подільського управління капітального будівництва до Житомирської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю “Ековіт”, про визнання протиправним та скасування рішення Житомирської міської ради від 29.10.2003 р. №275, вилучення земельної ділянки з користування та повернення попередньому користувачеві,
Справа №К-15985/07
Доповідач Фадєєва Н.М.
21.06.2006 р. Прокурор м. Житомира (далі по тексту - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі по тексту - позивач 1, МОУ) в особі Подільського управління капітального будівництва (далі по тексту - позивач 2) звернувся до Господарського суд Житомирської області з адміністративним позовом до Житомирської міської ради (далі по тексту - відповідач, Житомирська міськрада), в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення сесії Житомирської міськради від 29.10.2003 р. №275 “Про вилучення та надання права користування земельними ділянками юридичним та фізичним особам міста”, яким надано земельну ділянку площею 14,3334 га Товариству з обмеженою відповідальністю “Ековіт”; 2) вилучити земельну ділянку площею 5,33 га з користування Товариства з обмеженою відповідальністю “Ековіт” та повернути попередньому користувачу.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.07.2006 р. у справі №2/817-НМ залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю “Ековіт” (далі по тексту - третя особа, ТОВ “Ековіт”).
Постановою Господарського суду Житомирської області від 18.10.2006 р. у справі №2/817-НМ позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано п. 2.11.12 рішення сесії Житомирської міської ради від 29.10.2003 р. №275 “Про вилучення і надання права користування земельними ділянками юридичним та фізичним особам міста” в частині надання ТОВ “Ековіт” земельної ділянки площею 5,3375 га у складі земельної ділянки площею 14,3334 га в районі вул. Черняхівського та річки Тетерів в м. Житомирі; відмовлено в частині позовних вимог про вилучення земельної ділянки та повернення земельної ділянки попередньому користувачу.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 р. у справі №2/817-НМ скасовано постанову Господарського суду Житомирської області від 18.10.2006 р. в частині задоволення позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування п. 2.11.12 рішення сесії Житомирської міської ради від 29.10.2003 р. №275 “Про вилучення і надання права користування земельними ділянками юридичним та фізичним особам міста” в частині надання ТОВ “Ековіт” земельної ділянки площею 5,3375 га у складі земельної ділянки площею 14,3334 га в районі вул. Черняхівського та річки Тетерів в м. Житомирі; в іншій частині постанову Господарського суд Житомирської області від 18.10.2006 р. залишено без змін.
Подільське управління капітального будівництва не погоджуючись з постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 р. у справі №2/817-НМ звернулось з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а постанову Господарського суду Житомирської області від 18.10.2006 р. залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Подільського управління капітального будівництва не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно рішень сесії Житомирської міської ради від 25.02.2003 р. №170 “Про вилучення, припинення і надання права користування земельними ділянками, надання дозволу на складання проектів відведення юридичним та фізичним особам міста” та від 28.05.2003 р. №200 “Про надання дозволу на вибір та обстеження земельних ділянок для попереднього погодження місця розташування нових об'єктів архітектури та розроблення проектів відведення земельних ділянок” ТОВ “Ековіт” надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування спортивно-оздоровчого комплексу (район вул. Черняхівського та річки Тетерів) і на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
Рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 14.08.2003 р. №470 затверджено акт вибору та обстеження земельної ділянки для попереднього погодження місця розташування спортивно - оздоровчого комплексу в районі вул. Черняхівського та річки Тетерів (який погоджений у відповідних службах та установах міста, в тому числі міським управлінням земельних ресурсів).
Пунктом 2.11.12 рішення сесії Житомирської міської ради від 29.10.2003 р. №275 “Про вилучення і надання права користування земельними ділянками юридичним та фізичним особам міста” на підставі проекту відведення земельної ділянки ТОВ “Ековіт” надано земельну ділянку площею 14,3334 га в районі вул. Черняхівського та річки Тетерів в довгострокову оренду терміном на 10 (десять) років для рекреаційного призначення (будівництво спортивно - оздоровчого комплексу) за рахунок земель міської ради.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування п. 2.11.12 рішення сесії Житомирської міської ради від 29.10.2003 р. №275 “Про вилучення і надання права користування земельними ділянками юридичним та фізичним особам міста” в частині надання ТОВ “Ековіт” земельної ділянки площею 5,3375 га у складі земельної ділянки площею 14,3334 га в районі вул. Черняхівського та річки Тетерів в м. Житомирі, виходив з того, що спірна земельна ділянка, до складу якої входить земельна ділянка площею 5,3375 га, знаходиться в постійному користування Міністерства оборони України, і зміна цільового призначення цієї земельної ділянки в порядку, передбаченому ст. 20 Земельного кодексу України, не проводилась.
Суд апеляційної інстанції не погоджуючись з висновком суду першої інстанції про те, що до складу земельної ділянки, виділеній ТОВ “Ековіт”, входить земельна ділянка площею 5,3375 га, яка належить до земель оборони, виходив з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
При цьому, Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою суду апеляційної інстанції про те, що суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини, а підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 1 ст. 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 125 Земельного кодексу України заборонено використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.
Статтею 126 Кодексу встановлено, що документом, який посвідчує право на земельну ділянку, є державний акт.
При цьому, відповідно до ст. 22 Земельного кодексу Української РСР, який застосовувався до даних правовідносин до 01.01.2002 р., приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі ( на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється, а ст. 20 цього Кодексу також було встановлено, що документом, який стверджує право землекористування, є саме державний акт на право користування землею.
Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивачами не надано доказів, які б свідчили, що ТОВ “Ековіт” п. 2.11.12 рішення сесії Житомирської міської ради від 29.10.2003 р. №275 “Про вилучення і надання права користування земельними ділянками юридичним та фізичним особам міста” виділено земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні Міністерства оборони України і належить до земель оборони, з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, а висновок суду першої інстанції, який ґрунтується на зіставленні плану та координат земельної ділянки позивача з планом та координатами ділянки, яка виділена третій особі, зроблено без консультацій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок, у зв'язку з чим обґрунтовано не прийнято Житомирським апеляційним господарським судом до уваги.
При цьому, на думку судової колегії, судом апеляційної інстанції обґрунтовано встановлено, що згідно висновків Житомирського міського управління земельних ресурсів, Головного управління містобудування та архітектури, міської державної екологічної інспекції, міської санітарно-епідеміологічної станції і обласної інспекції з охорони культурної спадщини, земельна ділянка надана в довгострокову оренду ТОВ “Ековіт” для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу віднесена до категорії земель рекреаційного призначення.
Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 р. у справі №2/817-НМ не встановлено.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Подільського управління капітального будівництва на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 р. у справі №2/817-НМ залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 р. у справі №2/817-НМ залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді