17 січня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
ГоловуючогоЦуркана М.І.
Суддів:Амєліна С.Є.
Федорова М.О.
Кобилянського М.Г.
Юрченка В.В.
при секретарі судового засідання Полинько Д.М.,
за участю представника третьої особи Кузнєцової М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ПМК-27» до Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області, Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватне мале підприємство «Транзит», про скасування розпорядження та рішення, яка переглядається за касаційною скаргою Приватного підприємства «ПМК-27»на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2006 року
У січні 2006 року Приватне підприємство «ПМК-27» звернулось в суд з позовом про скасування розпорядження голови Тернопільської районної державної адміністрації № 546 від 11 листопада 2002 року «Про затвердження акту та погодження матеріалів земельної ділянки ПМП «Транзит» під будівництво автобази на території Байковецької сільської ради», розпорядження № 775 від 29 жовтня 2004 року «Про внесення змін в розпорядження голови районної державної адміністрації від 11 листопада 2002 року» та скасування пункту 3 рішення Байковецької сільської ради № 145 від 29 березня 2004 року «Про відміну рішення № 117 від 3 квітня 2000 року».
Зазначали, що рішенням Байковецької сільської ради № 117 від 3 квітня 2000 року позивачу надана згода на попередній вибір земельної ділянки площею 2,5 га під будівництво приватних гаражів в районі міської лікарні №2 м. Тернополя за рахунок земель резервного фонду.
11 листопада 2002 року головою Тернопільської районної державної адміністрації прийнято рішення № 546 «Про затвердження акту та погодження матеріалів земельної ділянки ПМП «Транзит» під будівництво автобази на території Байковецької сільської ради», яким затверджено акт комісії по вибору земельної ділянки ПМП «Транзит» під будівництво автобази на території Байковецької сільради та погоджено вибір земельної ділянки ПМП «Транзит» на умовах оренди на площі 2,5 га за рахунок пасовищ резервного фонду Байковецької сільради.
29 жовтня 2004 року в зазначене розпорядження внесені зміни щодо цілей майбутнього землекористування, а пунктом 3 рішення Байковецької сільської ради № 145 від 29 березня 2004 року відмінено рішення № 117 від 3 квітня 2000 року про надання позивачу згоди на попередній вибір земельної ділянки.
Посилаючись на те, що оскарженими рішеннями порушено права та інтереси Приватного підприємства «ПМК-27» просили задовольнити позов.
Постановою господарського суду Тернопільської області від 20 березня 2006 року позов задоволено.
Новою постановою Львівського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзіприватне підприємство «ПМК-27», з посиланням на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення останнього скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, пояснення представника третьої особи, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що рішенням Байковецької сільської ради від 6 квітня 2000 року № 117 ПП «ПМК-27» дійснонадано згоду на попередній вибір земельної ділянки площею 2,5 га під будівництво приватних гаражів в районі міської лікарні № 2 м. Тернополя за рахунок земель резервного фонду сільської ради, однак жодних дій пов»язаних з таким вибором позивач не вчинив.
Розпорядженням голови Тернопільської районної державної адміністрації № 546 від 11 листопада 2002 року затверджено акт комісії по вибору земельної ділянки ПМП «Транзит» під будівництво автобази на території Байковецької сільської ради та погоджено вибір земельної ділянки ПМП «Транзит» на умовах оренди терміном на 5 років під будівництво автобази на площі 2,5 га за рахунок пасовищ резервного фонду Байковецької сільської ради.
Розпорядженням того ж голови № 775 від 29 жовтня 2004 року в попереднє розпорядження внесенні змін згідно яким після слів «під будівництво автобази» слід читати «з адміністративно-побутовим корпусом, житловим будинком з вбудовано-прибудованими поміщеннями громадського призначення».
Рішенням Байковецької сільської ради 29 березня 2004 року скасовано рішення Байковецької сільської ради від 06.04.2000 року за № 117 з тих підстав, що ПП «ПМК-27» протягом чотирьох років не представило матеріалів попереднього погодження вибору земельної ділянки.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що на момент прийняття головою Тернопільської РДА оскаржених розпоряджень залишалось чинним рішення Байковецької сільської ради № 117 від 06.04.2000 р. «Про надання
дозволу ПП «ПМК-27» на попередній вибір вказаної земельної ділянки», а тому до скасування останнього всі рішення щодо розпорядження земельною ділянкою є незаконними.
Стосовно рішення Байковецької сільської ради 29 березня 2004 року то його протиправність обґрунтована тим, що законом не встановлено строків на попередній вибір земельної ділянки.
Скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши у позові, апеляційний суд виходив з недоведеності порушень прав позивача, за захистом яких заявлено вимоги.
З такими твердженнями погоджується і суд касаційної інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом, а завданням адміністративного судочинства, як то зазначено в частині 1 статті 2 цього Кодексу, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи спір, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що жодного права у позивача та третьої особи на користування земельною ділянкою не виникло, тобто предметом спору є лише управлінські рішення про дозвіл на попередній вибір такої ділянки.
Перевіривши оскаржені рішення суб»єктів владних повноважень, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відповідність цих рішень вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, отримавши згоду Байковецької сільської ради на попередній вибір земельної ділянки під будівництво приватних гаражів за рахунок земель резервного фонду сільради, позивач до 1 січня 2002 року, тобто до набрання чинності Земельним кодексом України 2001 року жодних дій направлених на реалізацію вибору не вчинив.
З набуттям чинності зазначеним Кодексом змінилась компетенція органів повноважних розпоряджатись землями за межами населених пунктів. Зокрема, пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у
приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до пункту 2 Перехідних положень Кодексу клопотання і заяви щодо відведення земельних ділянок, не вирішені на момент введення в дію цього Кодексу, реалізуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції у порядку та з додержанням вимог цього Кодексу.
Це означає, що за відсутності звернення позивача після 1 січня 2002 року до місцевої державної адміністрації для реалізації рішення про попереднє погодження місця розташування земельної ділянки остання не позбавлялась права ухвалювати рішення про таке погодження для інших осіб, що передбачено повноваженнями визначеними статтею 17 Земельного кодексу України.
За обставин, коли сільська рада не повноважна розпоряджатись землями за межами населеного пункту, а її згода на попередній вибір такої земельної ділянки до зміни компетенції не реалізована, то висновок апеляційного суду про обґрунтованість скасування радою попереднього рішення є правильним.
Правові підстави для задоволення позову відсутні, а тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції та про відмову у позові.
Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, оскільки зводяться до оцінки правомірності дій третьої особи щодо дотримання порядку виконання попереднього погодження та рішень відповідачів стосовно реалізації такого погодження, тобто йдеться про обставини, які лежать поза межами відносин, учасником яких є позивач і котрі, самі по собі, не можуть бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.
За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо апеляційний суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, а судове рішення залишає без змін.
Керуючись наведеним, статтями 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Приватного підприємства «ПМК-27» залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2006 року, - без змін.
Ухваланабирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239 КАС України.
Головуючий М.І. Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
М.О. Федоров
М.Г. Кобилянський
В.В. Юрченко