24 січня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
ГоловуючогоЦуркана М.І.
Суддів:Амєліна С.Є.
Гуріна М.І.
Кобилянського М.Г.
Юрченка В.В.
при секретарі судового засідання Полинько Д.М.,
за участю: представника позивача - Хмельницької Н.В.;
представників відповідача - (СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку) - Кримчак М.А., Гуцало О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (СДПІ), Закритого акціонерного товариства «Донгорбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний банк України, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та зняття валютного контролю, яка переглядається за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецькуна постанову господарського суду Донецької області від 19 червня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 14 серпня 2006 року
У березні 2006 року Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу»звернулась в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, Закритого акціонерного товариства «Донгорбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний банк України, про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000210826/016945/10/15-16-23/5 від 15.03.2006 року про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8 566,72 грн.та про зобов»язання ЗАТ «Донгорбанк» зняти з валютного контролю експортну операцію по контракту № ISD/BSL-01TRвід 28.02.2005 р.
Зазначали, що за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки дотримання вимог валютного законодавства Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу» при виконанні зовнішньоекономічного договору від 28.02.2005 р. № ІSD/ВSL- 01ТRз фірмою «BliskStsrtLimited», Англія за період з 28.02.2005 р. по 07.02.2006 р., податковим органом складено акт від 3.03.2006 року № 54/15-16-23/5-24068988 за змістом якого встановлено порушення позивачем вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо термінів розрахунків по експортним операціям та прийнято рішення № 0000210826/016945/10/15-16-23/5 від 15.03.2006 рокупро застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8 566,72 грн.
Посилаючись на те, що виручка у іноземній валюті за контрактом зарахована на валютні рахунки в уповноваженому банку в установлені законом строки та в сумі рівній вартості фактично поставленої продукції, - просили оскаржене повідомлення-рішення визнати недійсним.
Крім того, зазначивши, що валютну виручку за фактично поставлений товар отримано, позивач просив зобов'язати ЗАТ «Донгорбанк» зняти валютний контроль за контрактом № ІSD/ВSL- 01ТRвід 28.02.05 станом на 7.02.2006 року.
Постановою господарського суду Донецької області від 19 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалоюДонецького апеляційного господарського суду від 14 серпня 2006 року, позов задоволено частково.
Визнано недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій СДПІ у м. Донецьку № 0000210826/016945/10/15-16-23/5 від 15.03.2006 року про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8 566,72 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі СДПІ, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову у позові в повному обсязі.
В решті судові рішення не оскаржені.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на скаргу, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки дотримання Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу» вимог валютного законодавства податковим органом складено акт від 3.03.2006 року № 54/15-16-23/5-24068988 за змістом якого, станом на 07.02.2006, встановлена прострочена дебіторська заборгованість у сумі 16 569,40 доларів США (83 675,47 грн.) по контракту від 28.02.2005 р. № ІSD/ВSL- 01ТRз фірмою «BliskStsrtLimited», тобто позивачем порушено вимоги статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо строків зарахування валюти на валютні рахунки в уповноважених банках.
Рішенням заступника керівника СДПІ від 15.03.2006 р. за №0000210823/0/6945/10/15-16-23/5 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 8566,72 грн.
Також встановлено, що умовами контракту передбачалась поставка позивачем продукції, відповідно до специфікацій на загальну суму орієнтовно 1000000 доларів США. Між позивачем та нерезидентом укладалися додаткові угоди ,в яких сторони конкретизували обсяги, асортимент та ціну товару.
З моменту підписання контракту було здійснено 10 поставок. При цьому кількість поставленої продукції зазначена у вантажних митних деклараціях не відповідала кількості фактично переміщеного за митний кордон товару, а валютна виручка за фактично поставлену продукцію зарахована у повному обсязі на валютні рахунки позивача в уповноваженому банку (ЗАТ «Донгорбанк»).
Задовольнивши позов у частині визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходив з того, що пеня не може нараховуватись на неіснуючу заборгованість.
З таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції.
Так, за змістом статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» ( в редакції чинній на час здійснення розрахунків) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.
Порушення резидентами цих термінів тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості(частина 1 статті 4 Закону).
Це означає, що встановивши порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, законодавець мав на меті контроль за надходженням виручки від реалізації експортної продукції, а визначивши фінансові санкції передбачив відповідальність за ненадходження чи несвоєчасне надходження такої виручки резидентів.
Оскільки судами встановлено, що за фактично поставлену продукцію виручка зарахована на валютні рахунки у строки виплати заборгованостей, а від отримання непоставленої продукції покупець, за погодженням з постачальником, відмовився, то вартість недопоставленої продукції не може вважатися виручкою у розумінні Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», тобто резидент не може піддаватися фінансовим санкціям за порушення, яких він не допустив.
Доводи касаційної скарги цих висновків судів не спростовують, оскільки зводяться до формального трактування положень частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» без врахування поняття виручки, як вартості поставленого, а не заявленого до вивозу товару.
За обставин, колисуди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то відповідно до правил частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, а судові рішення залишає без змін.
Керуючись наведеним, статтями 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку відхилити, а постанову господарського суду Донецької області від 19 червня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 14 серпня 2006 року залишити без змін.
Ухваланабирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239 КАС України.
Головуючий М.І. Цуркан
Судді С.Є. Амєлін
М.І. Гурін
М.Г. Кобилянський
В.В. Юрченко
Ухвалою від 25.04.2006 року господарський суд залучив до участі у справі Національного банку України як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні ЗАТ "Донгорбанк".
Позивач заявою від 12,05.2006 року уточнив позовні вимоги, якою уточнив назву відповідача 2 - ЗАТ "Донгорбанк" та уточнив номер оспорюваного податкового повідомлення-рішення та просив визнати повністю недійсним податкове повідомлення рішення № 0000210823/0/6945/10/15-16-23/5 від 15.03.2006р.
Ухвалою від 18.05.2006р. від 05.06.2006р та зупинено провадження по справі до 13.06.2006р.
Позивач заявами від 09.06.2006 та 15.06.2006 року уточнив позовні вимоги та просив суд визнати повністю недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Донецьку № 0000210823/0/6945/10/15-16-23/5 від 15.03.2006р. про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8 566,72 грн. та зобов'язати ЗАТ "Донгорбанк" зняти експортну операцію по контракту № І8О/В8Ь - 01ТК від 28.02.2005 р. відповідно до ВМД № 110000004/5/07337 від 19.09.2005 року та№ 110000004/5/08118 від 10.10.2005 року з валютного контролю.
Ухвалою від 13.06.2006р. поновлено провадження по справі.
Постановою від 19.06.2006р. (підписана 26.06.2006 року) у справі № 28/75а господарський суд Донецької області (суддя Кониченко О.М.) позовні вимоги Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" м. Донецьк задоволенні частково.
Визнано повністю недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Донецьку № 0000210823/0/6945/10/15-16-23/5 від 15.03.2006р. про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8 566,72 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Загальний строк розгляду справи склав 2 місяці 26 днів.
2. Підстави з яких порушено питання про перегляд постанови
Позивач з прийнятою постановою господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову від 19.06.2006р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" м. Донецьк.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив та невірно застосував норми матеріального права.
Посилається на те, що суд в постанові зазначив, що згідно з п. 2.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, Імпортними та лізинговими операціями, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року N 136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 р. за N 338/3631, банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією (або її частини - у разі здійснення обов'язкового продажу) на поточнийконтролю (відповідно до ВМД).
Дане положення Інструкції не пов'язує отримання чи неотримання валютної виручки з поставленою кількістю товару відповідно до даних, зазначених в ВМД.
Також суд вказав, що враховуючи ту обставину, що валютна пеня нараховується на валютну виручку і позивач не поставив товар у кількості, яка зазначена у ВМД і тому пеня не повинна нараховуватись на неіснуючу заборгованість. Вважає, що застосування штрафних санкцій порушує права позивача, спонукаючи його нести відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій, тим самим порушуючи баланс приватних та публічних інтересів, між вимогами загального інтересу, з одного боку, та правом особи на володіння майном, з іншого.
Зазначає, що згідно ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки...
Прийняте податкове рішення № 0000210823/0/6945/10/15-16-23/5 від 15.03.06 визнане недійсним, тобто, суд встановив, що підстав для нарахування пені немає. Отже, на думку позивача, немає неодержаної валютної виручки.
Вважає, що тримання на валютному контролі експортної операції по контракту № І8О/В8Ь-01ТК від 28.02.05 відповідно до ВМД № 110000004/5/507337 від 19.09.05 та № 110000004/5/508118 від 10.10.05 є безпідставним та висновки суду, викладені у постанові, не відповідають обставинам справи. Банк повинен зняти дану операцію з валютного контролю, оскільки Корпорація "ІСД" отримала повністю валютну виручку за фактично поставлений товар, що встановлено судом першої інстанції.
Відповідач І, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку, теж не погодився з прийнятою постановою господарського суду та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову від 19.06.2006 (підписану 26.06.2006) та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до винесення невірного
судового рішення.
Зазначає, що ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачає, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується. При цьому стягнення встановлених згаданих законом санкцій за порушення строків надходження валютної виручки не ставиться в залежність від причин, з яких це порушення допущено. Таким чином, визнання податкового повідомлення-рішення недійсним з підстав невідповідності кількості поставленої продукції відповідно до ВМД кількостіфактично поставленого товару є порушенням вищенаведеної норми, оскільки діючим законодавством не передбачена така підстава звільнення від відповідальності за ненадходження валютної виручки у встановлені терміни.
Відповідно до ст. 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Згідно зі ст. 86 Митного кодексу України з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. В наданих позивачем до суду ВМД зазначений обсяг продукції, що підлягає експортуванню. Таким чином, судом під час вирішення справи мав бути врахований обсяг експортованої продукції, зазначений саме у відповідних ВМД.
Вважає посилання суду на той факт, що оскільки позивач не поставив товар у кількості, зазначеної у ВМД, пеня не повинна нараховуватися на неіснуючу заборгованість, не відповідає як діючому законодавству, так і фактичним обставинам справи.
Зазначає, що відповідно до ІНКОТЕРМС Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2000 року при умовах поставки СРТ покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. При цьому, відповідно до умов поставки СРТ ст. Б.5 покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, у відповідності зі статтею А.4. Ст. А.5 визначає, що продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4. Вважає, що позивач несе відповідальність перед своїми контрагентами за порушення умов контракту щодо відповідності кількості поставленої продукції лише до передання товару перевізнику.
Окрім того, згідно зі ст. 36 Конвенції СОН "Про міжнародні договори купівлі-продажу товарів" від 11.04.1980 продавець несе відповідальність за договором і за цією Конвенцією за будь-яку невідповідність товару, яка існує в момент переходу ризику на покупця, якщо навіть ця невідповідність стає очевидною тільки пізніше (при цьому невідповідність може бути як за кількістю, так і за якістю). Продавець також несе відповідальність за будь-яку невідповідність товару, яка виникає після моменту, зазначеного в попередньому пункті, і є наслідком порушення ним будь-якого свого зобов'язання, включаючи порушення будь-якої гарантії того, що протягом того чи іншого строку товар буде залишатися придатним для звичайних цілей чи якої-небудь конкретної цілі, або буде зберігати обумовлені якості чи властивості,
Зазначає, що слід врахувати, що відповідно до ст. 66 Конвенції втрата, чи пошкодження товару після того як ризик перейшов на покупця, не звільняє його від зобов'язання сплатити ціну, якщо тільки втрата чи пошкодження не були викликані діями або недоглядом продавця.
На думку відповідача, за умовами контракту нерезидент мав сплатити позивачу вартість відвантаженого товару, отже посилання суду на неіснуючу
Зазначає, що суд послався на той факт, що ІНКОТЕРМС мають застосовувати лише суб'єкти договірних правовідносин, однак податковий орган не застосовує ІНКОТЕРМС до своїх правовідносин з платником податків, однак враховує його положення при визначенні обов'язковості надходження до такого платника валютної виручки відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України. Таким чином, вирішуючи спір суд мав виходити з положень вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", ІНКОТЕРМС Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2000, Конвенції ООН "Про міжнародні договори купівлі-продажу товарів" від 11.04.1980 тощо.
Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Податковим органом були надані до суду пояснення, в яких обґрунтована належність такого доказу як ВМД, відповідно до яких платником здійснене експортування продукції. В порушення зазначеної норми, такі ВМД не взяті судом до розгляду.
Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вважає, що єдиною обставиною, що встановлена господарським судом Одеської області та має відношення до справи, є те, що вантаж був прийнятий залізницею від Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" для перевезення у відповідній кількості і відповідно упакований, тобто не підлягає доказуванню виконання Корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу" належним чином обов'язків по контракту з нерезидентом. Зазначене, на думку відповідача, дає підстави для застосування ст. 66 Конвенції ООН "Про міжнародні договори купівлі-продажу товарів" від 11.04.198О.р. Інші обставини не можуть бути прийняті до уваги при розгляді справи, оскільки стосуються ДП Ізмаїльського морського торгівельного порту та ДП Одеської залізниці.
Зазначає, що судом вирішена справа виходячи з факту недопоставки продукції на адресу нерезидента. Однак, порушення термінів зарахування валютної виручки відбувалося за ВМД №507337 від 19.09.2005 та №508118 від 10.10.2005, за якими продукція була поставлена в повному обсязі.
3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу відповідача в якому зазначає, що на підставі інформації, що надана ЗАТ "Донгорбанк", банк тримає експортну операцію по контракту № І8О/В8Ь-01Ш від 28.02.2005р. на валютному контролі у зв'язку з неотриманням валютної виручки відповідно до ВМД № 110000004/5/507337 від 19.09.05 та № 110000004/5/508118 від 10.10.2005р. Тобто ЗАТ "Донгорбанк" враховував суми передплати законтрактом по кожній ВМД по мірі надходження валютної виручки. У зв'язку з цим, операції відповідно до ВМД за якими за межі України було поставлено товару у меншому обсязі, ніж було в них зазначено - зняти з валютного контролю.
Зазначає, що валютний контроль за ВМД № 110000004/5/507337 від 19.09.05 та № 110000004/5/508118 від 10.10.05 виник у зв'язку з вивезенням за межі України товару за ВМД № 110000004/5/503152 від 27.04.05 та ВМД № 110000004/5/506403 від 23.08.05 не в повному обсязі.
Просить відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги.
Третя особа надала заперечення на апеляційні скарги в якому зазначає, що банк при здійснення контролю за експортними та імпортними операціями керується Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 № 136.
Згідно з вказаною Інструкцією банк може здійснювати контроль за експортними та імпортними операціями тільки на підставі документів наданих клієнтом та відповідним митним органом. Відповідно, банк правомірно направив повідомлення до податкових органів.
Проте, відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.
Діюче законодавство України не має визначення терміну „виручка". Проте, виходячи зі змісту ст. 1 Закону виручкою можна вважати кошти отримані особою за передану продукцію. На думку управління, якщо судом буде встановлено, що покупцем не було отримано товар, не зарахування коштів на рахунки резидентів в уповноважених банках не можна вважати неотриманням виручки.
Щодо посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що п.2.3. Інструкції не пов'язує отримання валютної виручки з поставленою кількістю товару відповідно до даних, зазначених в ВМД, то, на думку управління, здійснення експортної операції виходячи зі змісту Розділу 2 Інструкції, це сукупність двох складових експорту товару та отримання виручки від цього. Оскільки обсяг поставленого товару зазначений в ВМД, вона, відповідно, є підставою для здійснення контролю за терміном та обсягом виручки, що надходить на рахунок резидента.
Інші питання, що порушені в апеляційних скаргах не відносяться до компетенції Національного банку.
Від відповідача 2, ЗАТ "Донгорбанк", надійшло клопотання № 5320/1 від 10.08.2006р. в якому він просив розглянути справу у відсутність його представника.
4. Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:
Фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку була проведена позапланова Корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу" м. Донецьк при виконанні зовнішньоекономічного договору від 28.02.2005 р. № І8О/В8Ь-01ТК з фірмою "Віізк 8ізП ЬітііесГ, Англія за період з 28.02.2005 р. по 07.02.2006 р., за результатами якої складений акт від 03.03.2006 р. № 54/15-16-23/5-24068988 (том1,л.ч.8-20).
Актом перевірки встановлено порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" у частині порушення термінів розрахунків по експортним операціям.
15.03.2006 р. прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000210823/0/6945/10/15-16-23/5 на підставі п. 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та згідно до ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8566,72 грн. (том1,л.с.7).
Між позивачем - Корпорація "Індустріальна Спілка Донбасу" (постачальник) та "Віізк 8іагі ІлтііесГ (покупець) укладений контракт № І8О/В8Ь-01ТЯ від 28.02.2005 р. (томі,л.с. 141-147). на поставку продукції, відповідно до специфікацій доданих до контракту на загальну суму орієнтовно 1000000 дол. США. До контракту між позивачем та нерезидентом укладалися додаткові угоди ,в яких сторони конкретизували обсяги, асортимент та ціну товару(,л.с. 148-149,л.с. 150-158).
З моменту підписання контракту № І8О/В8Ь-0іТЯ від 28.02.2005 р. було здійснено 10 поставок. Серед них кількість поставленої продукції по ВМД № 110000004/5/503152 від 27.04.2005р. та по ВМД № 110000004/5/506403 від 23.08.2005р. не відповідає кількості фактично поставленого товару, що підтверджується наступними документами.
По ВМД № 110000004/5/503152 від 27.04.2005р. (т.1,л.с.92-93) -накладною № 47781679 від 24.04.2005 р. (т.1,л.с.50) був відправлений товар 23 пак. - 60520 тн., 03.05.2005 р. при отриманні товару був складений комерційний Акт № БО 706027/60 (т.1,л.с.46-47) яким виявлена нестача товару. 04.05.2005 р. складений Акт прийомки № БЛІ 05/05 (т.1,л.с.59) в якому відображені данні про товар відправлений по документам та фактично отриманий. 05.05.2005 р. На адресу Корпорації ІСД була направлена претензія № 15 від Віізк 8іагі Ілтііесі (т.1,л.с.43) про те, що при отриманні товару відвантаженого з ВАТ "Дніпропетровського трубного завод" була виявлена нестача товару яка склала 6270 т. на суму 4106,85 дол. США. 13.05.2005 р. складений Акт експертизи № 384 (т.1,л.с.48-49) Одеської регіональної торгово - промислової палати, яким підтверджується нестача товару, в якому зазначається, що кількість товару по документам 23 зв'язки - 1366 труб, кількість отриманого товару 22 зв'язки - 1245 труб. Претензія № 15 від 05.05.2005 р. про нестачу труб в кількості 6270 тн. на суму 4106,85 дол. США Корпорацією "ІСД" розглянута та визнана обґрунтованою, та зазначена, що сума претензії буде врахована при подальших розрахунках за поставлену продукцію по контракту № І8О/В8Ь-01ТК. від 28.02.2005 р. (т.1,л.с.44). Листом № 17-17/7993 від 29.08.2005 р. (т.1,л.с.45) Дніпропетровської митниці підтверджується те, що по ВМД № 110000004/5/503152 кількість відправленого вантажу не відповідає кількостіпропущеного вантажу через митний кордон України, а саме: кількість відправленого вантажу 60520 тн., кількість пропущеного вантажу через митний кордон 54250 тн. Державним підприємством Ізмаїльський морський торговий порт в особі Корпорації "ІСД" була подана позовна заява до Одеської залізниці про стягнення вартості недостачі в сумі 21481,20 грн. Рішенням по справі 11/34-06-691 від 29.03.2006 р. за позовом ДП Ізмаїльський морський торговельний порт в особі Корпорації "ІСД" до Одеської залізниці про стягнення 21481 грн. позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі (том1,л.с.51-58,т.2,л.с.53-57).
По ВМД № 110000004/5/506403 від 23.08.2005р. (т.1,л.с.88-89) - накладною № 45108624 від 18.08.2005 р. (т.1,л.с.163-164) був відправлений товар 19 пакунків - 58880 тн. 29.08.2005 р. складений Акт прийомки ДКЗ 45/05 (т.1,л.с.17О) в якому відображені данні про товар відправлений по документам та фактично отриманий. 29.08.2005 р. за № 5/239 направлений лист ТОВ "Ю.М.Т." на адресу ВНзк 8іагі Ілтііесі про те, що при надходженні товару було встановлено невідповідність відправленого товару та отриманого, в зв'язку з чим оформлений акт експертизи. Актом експертизи № 616 від 30.08.2005р. (т.1,л.с. 161-162) Одеської регіональної торгово - промислової палати підтверджується нестача товару, в якому зазначається, що кількість по документам 19 зв'язків - 2534 труб, кількість отриманих 15 зв'язків - 2029 труб. 01.09.2005 р. складений Акт № 049/05 (т.1,л.с.16О) про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у потрібних для здійснення митного контролю документах, про пошкодження товарів чи їх упаковки або маркування в якому відображений факт невідповідності поставленого та отриманого товару. 02.09.2005 р. на адресу Корпорації "ІСД" від Віізк 8іагі ІлтііесІ направлена претензія № 22 (т.1,л.с.165) в якій зазначено, що був отриманий вантаж з нестачею, по документам фактично було відправлено 58880 тн., а отримано 46930 тн. У листі Ізмаїльського морського торговельного порту № КО/436 від 06.09.05р. (т.1,л.с.169) на адресу ТОВ "Ю.М.Т." вказано, що факту розкрадання не встановлено, недостача встановлена по закінченню відвантаження полувагону, в зв"язку з чим не був складений комерційний акт. Листом № 17-17/8811 від 16.09.2005р. (т.1,л.с.167) Дніпропетровської митниці підтверджується те, що по ВМД № 110000004/5/506403 кількість відправленого вантажу не відповідає кількості пропущеного вантажу через митний кордон України, а саме: кількість відправленого вантажу 58880 тн., кількість пропущеного вантажу через митний кордон 46930 тн. Претензія № 22 від 02.09.2005 р. про нестачу труб в кількості 11950 т. на суму 12487,75 дол. США Корпорацією "ІСД" розглянута та визнана обґрунтованою, та зазначено, що сума претензії буде врахована при подальших розрахунках за поставлену продукцію по контракту № І8О/В8Ь-0ПТ< від 28.02.2005 р. (т.1,л.с.166) Корпорацією "ІСД" була направлена претензія за № 337/1 Оп від 18.01.2006 р. (т.1,л.с.171-172) на адресу ВАТ "Дніпропетровський трубний завод" про відшкодування збитків в сумі 67320,39 грн. в зв'язку з недостачею товару поставленого на адресу Віізк 8ІЖІ Ьітііесі, яка не задоволена (т.2,л.с.52).
5.Мотиви, за якими апеляційна інстанція виходила при прийнятті ухвализахист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
5.1. Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Відповідно до ст. 4 цього ж Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
З аналізу зазначених норм випливає, що вище зазначеним законом введений контроль держави за надходженням до України валютної виручки за експортовані товари (послуги, роботи) або отримання товарів від нерезидентів у разі здійснення авансових платежів або виставлення векселів в інтересах постачальника, встановлені санкції за не дотримання резидентами встановлених строків розрахунків. Метою застосування санкцій є стимулювання вітчизняних суб'єктів ЗЕД до повернення в Україну валютних цінностей.
Як вбачається з матеріалів справи недопоставка товару по ВМД № 110000004/5/503152 від 27.04.2005 р. підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 29.03.2006 р. по справі 11/34-06-691 за позовом Державного підприємства Ізмаїльський морський торговельний порт в особі Корпорації "Індустріальний Союз Донбасу" до Одеської залізниці про стягнення 21481 грн., яким позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Рішенням встановлено, що 24.04.2005 р. на виконання умов контракту № ІЗБ/ВЗЬ-ОІТК від 28.02.2005 р. Корпорацією "ІСД" (відправник вантажу ВАТ "Дніпропетровський трубний завод") на адресу Віізк 8іагі Ілітгііесі буввідвантажений товар (труби безшовні) у кількості 60,520 тн. Вантаж на станції відправлення був прийнятий залізницею до перевезення по залізничній накладній № 47781679 у вагоні № 66904145, а виданий на станції Ізмаїл Одеської залізниці з нестачею. Відповідно до комерційного акту серії БО №706027/60 від 03.05.2005р. розмір недостачі 6270 кг. (нестача труби розміром 60 х 3,5 мм склала 1640 кг., труби розміром 76 х 3,5 мм - 4630 кг.). Аналіз наявних документів справи підтверджує, що вантаж був прийнятий залізницею для перевезення у відповідній кількості і відповідно упакований, про що свідчить відмітка вантажовідправника на залізничній накладній № 47781679, а виданий з явними слідами порушення упакування. Одеською залізницею не доведено відсутність вини у нестачі вантажу при перевезенні. Позивачем правильно здійснено розрахунок розміру недостачі, з урахуванням норми недостачі (природного збитку і граничної розбіжності при визначенні маси нетто) згідно п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. Недостача вантажу складає 5967 кг. Вартість недостачі вантажу складає: 5,967 т х 3 600 грн. (ціна відправника вантажу за 1 т труб з урахуванням ПДВ) = 21 481,20 грн.
Відповідно до ст. 72 Кодексу Адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом першої інстанції при розгляді спору правомірно враховані преюдиціальні факти, а саме, факт недопоставки товару саме на виконання умов контракту № І8Б/В8Ь-01ТК від 28.02.2005 р. Корпорацією "ІСД" (відправник вантажу ВАТ "Дніпропетровський трубний завод") на адресу Віізк 8іагі Ьітііесі, який встановлений в рішенні господарського суду Одеської області від 09.03.2006р. (т.2,л.с.104-105), тому доводи податкового органа про те, що суд першої інстанції неправомірно послався у постанові на рішення господарського суду Одеської області від 09.03.2006р. як на доказ у справі відповідно до ст.72 КАС України не приймається судовою колегією.
Також недопоставка по вищевказаній ВМД підтверджується листом № 17-17/7993 від 29.08.2005 р. Дніпропетровської митниці в якому зазначене те, що по ВМД № 110000004/5/503152 кількість відправленого вантажу позивачем не відповідає кількості пропущеного вантажу через митний кордон України, а саме: кількість відправленого вантажу 60520 тн., кількість пропущеного вантажу через митний кордон 54250 тн.
Недопоставка товару по ВМД № 110000004/5/506403 від 23.08.05 р. підтверджується актом Придунайської митниці Ізмаїльського морського торгового порту № 049/05 про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у потрібних для здійснення митного контролю документах, про пошкодження товарів чи їх упаковки або маркування, в якому відображений факт невідповідності поставленого та отриманого товару. Листом № 17-17/8811 від 16.09.2005 р. Дніпропетровської митниці підтверджується те, що по ВМД № 110000004/5/506403 кількість відправленого вантажу не відповідає кількості пропущеного вантажу через митний кордон України а саме: кількість відправленого вантажу 58880 тн., кількість пропущеного вантажу через митнийпідтверджують кількість відправленого вантажу позивачем не відповідає кількості пропущеного вантажу через митний кордон України. Фактично отриманий нерезидентом товар був відвантажений в меншій кількості ніж зазначено в ВМД.
За таких підстав судова колегія вважає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000210823/0/6945/10/1516-23/5 від 15.03.2006 р. правомірно визнано судом першої інстанції недійсним, оскільки це рішення порушує необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями ,на досягнення яких направлене рішення. Тобто застосування санкцій державним органом має на меті стимулювання повернення валютних цінностей в Україну , матеріалами ж 'справи підтверджено, що валютна виручка отримана позивачем відповідає кількості фактично відвантаженої за межі України продукції згідно контракту.
Судова колегія не приймає посилання податкового органу у апеляційній скарзі на ст. 36 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року, оскільки зазначеною статтею передбачена відповідальність за невідповідність товару, тобто його придатності для звичайних цілей чи будь-якої конкретної цілі, або збереження обумовлених якості чи властивостей.
Судова колегія не приймає посилання податкового органу у апеляційній скарзі на Правила застосування Інкотермс, оскільки метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі і ці правила повинні застосовувати при укладанні контрактів.
Відповідачем 1 не надано доказів того, що між позивачем та нерезидентом існує будь - який спір з приводу виконання контракту.
5.2. Щодо доводів апеляційної скарги позивача про те, що тримання на валютному контролі експортну операцію по контракт № 180/ВЗЬ-ОІТК від 28.02.05 відповідно до ВМД № 110000004/5/507337 від 19.09.05 та № 110000004/5/508118 від 10.10.05 є безпідставним та банк повинен зняти дану операцію з валютного контролю, оскільки Корпорація "ІСД" отримала повністю валютну виручку за фактично поставлений товар, що встановлено судом першої інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, в претензіях ВНзк 8іагі Ілтііесі просив позивача відшкодувати недопоставлений товар у тонах, зазначаючи його вартість. У відповідях на претензії позивача був підтверджений факт недопоставки товару, а також було зазначено, що сума претензій буде врахована при подальших розрахунках за поставлену продукцію по контракту № І8О/В8Ь - 01ТК від 28.02.2005 р.
Відповідно до приписів п.2.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затверджених постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 р. N 136 банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією (або її частини - у разі здійснення обов'язкового продажу) на поточний рахунок останнього. Це є єдиною підставоюдля зняття експортної операції з контролю (відповідно до даних ВМД).
Здійснення експортної операції виходячи зі змісту Розділу 2 Інструкції, це сукупність двох складових експорту товару та отримання виручки від цього, оскільки обсяг поставленого товару зазначений в ВМД, вона є підставою для здійснення контролю за терміном та обсягом виручки, що надходить на рахунок резидента.
Вимога позивача про зобов'язання ЗАТ "Донгорбанк" зняти експортну операцію по контракту № І8Б/В8Ь - 01ТЯ від 28.02.2005 р. відповідно до ВМД № 110000004/5/07337 від 19.09.2005 року та № 110000004/5/08118 від 10.10.2005 року з валютного контролю є передчасною, оскільки саме при розгляді питання щодо правомірності застосування до позивача санкцій відповідачем! були встановлені факти щодо виконання зовнішньоекономічного контракту, які тільки після набрання чинності постановою суду, повинні бути враховані банком при вирішенні питання щодо зняття експортної операції з контролю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 184,195,198,205,212, п.6, п.7 розділу VIIПрикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія , -
Постанову господарського суду Донецької області по справі № 28/75а від 19.06.2006р. (підписану 26.06.2006 року) залишити без змін, а апеляційні скарги Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку залишити без задоволення.
Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.