головуючий суддя І інстанції - Могильницький М.С.
суддя - доповідач - Геращенко І.В.
Донецький апеляційний АДМІНІСТРАТИВНИЙ суд
Іменем України
« 24 » вересня 2008 року справа № 22а-8863/08
м. Донецьк, бул.Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Геращенка І.В.
суддів Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.
при секретарі судового засідання Літвіновій Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача - Фурсова О.О. - довір. від 28.12.2007 року № 09-18/1308
від відповідачів:
1.ДПІ у м. Маріуполі - Ястремськой В.П. - довір. від 15.09.2008 року б/н, Руднєва Н.Ф. - довір. від 23.09.2008 року б/н
2. ГУ ДКУ в Донецькій області - не з”явились
прокурор - не з”явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 20.06.2008 року
у справі№ 2а-476/08
за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства “Металургійний завод “Азовсталь”
до відповідачів:
1. Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області
2. Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області
за участю прокурора Донецької області
про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 2 943444 грн.
Відкрите акціонерне товариство “Металургійний завод “Азовсталь” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість в сумі 2943444 грн.
Згідно повідомлення до участі у справі вступив прокурор Донецької області.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.06.2008 року у справі № 2а-476/08 (суддя Могильницький М.С.) позовна заява задоволена.
Приймаючи постанову адміністративний суд виходив з того, що позивач правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства, а саме ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, включив суми ПДВ до складу податкового кредиту, та чинне законодавство України не ставить перебіг строку відшкодування ПДВ в залежність від закінчення податковим органом зустрічних перевірок платника податку.
Податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.
Доводи апеляційної скарги податковий орган обґрунтовує невірним застосуванням норм процесуального та матеріального права.
Зазначає, що згідно п.1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом, тобто, як вважає податковий орган, однією з підстав включення сум до податкового кредиту по ПДВ є сплата цих сум до Державного бюджету, тому відшкодувати залишившуюся суму ПДВ можливо тільки після підтвердження її сплати до бюджету постачальниками позивача, тобто тільки після отримання результатів зустрічних перевірок.
Як вважає заявник скарги, в порушення вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не надані суду належні докази в підтвердження правомірності включення сум ПДВ до податкового кредиту.
Крім того, відповідач 1 в апеляційній скарзі вказує на порушення судом першої інстанції вимог ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки дійшов висновку про непідвідомчість спорів про стягнення бюджетної заборгованості, тобто спорів майнового характеру, адміністративним судам.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказав на її безпідставність.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила.
ВАТ “МК “Азовсталь” надало до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за серпень 2006 року, розрахунок коригування сум податку на додану вартість за серпень 2006 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за серпень 2006 року, заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування за серпень 2006 року (а.с. 9 - 13).
Згідно рядка 25 декларації сума, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача в установі банку складає 135010444 грн.
В ході виїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок товариства в установі банку за серпень 2006 року, за результатами якої складений акт від 17.11.2006 року № 66/23-0/00191158,:
- підтверджена сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню по декларації за серпень 2006 року, в розмірі 125858561 грн.;
- встановлене порушення вимог п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого завищена сума бюджетного відшкодування по декларації за серпень 2006 року в розмірі 9151883 грн.;
- встановлене порушення вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижена сума податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 5675 грн.;
- встановлене порушення вимог п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо включення до складу податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 3474464 грн., сплачених постачальникам у попередніх податкових періодах на підставі заяви зі скаргою на постачальників, які відмовились надати податкову накладну, або порушили порядок її заповнення (а.с. 14 - 40).
Як свідчить довідка ДПІ у м. Маріуполі станом на 19.06.2008 року з суми, заявленої до відшкодування згідно декларації за серпень 2006 року, фактично відшкодований ПДВ в розмірі 122495807 грн., залишок бюджетної заборгованості складає ПДВ в сумі 2943444 грн. (а.с. 112).
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, заявник скарги вказує на порушення норм процесуального та матеріального права та зазначає, що, оскільки не завершені зустрічні перевірки контрагентів позивача, немає законних підстав для відшкодування залишившейся суми ПДВ.
Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні”, ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.
Таким чином, відповідач у справі - суб”єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції щодо контролю відносно суб”єктів господарювання у сфері оподаткування.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.
Порядок обчислення і сплати податку врегульований ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, вякому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Аналіз перелічених норм Закону “Про податок на додану вартість” дає підстави зробити висновок, що право платника податку на податковий кредит звітного періоду законом пов'язане з наявністю факту придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та настанням події, яка є визначальною для виникнення права на податковий кредит
Податкова інспекція не заперечує проти того, щоподатковий кредит звітного періоду визначений з дотриманням правил податкового обліку встановленого законом.
Закон не ставить право платника податку на податковий кредит у залежність від того чи здійснена зустрічна перевірка контрагентів платника податку податковим органом та можливості здійснення такої перевірки.
Пунктом 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначене поняття "бюджетного відшкодування" як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.
Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачений обов'язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі вартості товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов'язку платника податку-покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету з конкретної господарської операції, та, що до закінчення зустрічних перевірок контрагентів позивача по всьому ланцюгу постачальників товарів у ДПІ відсутні підстави для надання висновку про відшкодування ПДВ, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.
Колегія суддів не приймає довід заявника скарги щодо обов”язку позивача доказувати правомірність доводів позовної заяви, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, чинним законодавством обов'язок доказування покладений на суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі.
Відповідач не довів правомірність дій щодо затримки відшкодування сум ПДВ позивачу по декларації за серпень 2006 року відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не приймається довід заявника скарги щодо непідсудності спору, що розглядався, адміністративним судам, з наступних підстав.
Згідноч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що предметом адміністративного процесуального права у сфері, що складаються у зв'язку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист. Особливістю цих відносин є те, що вони пов'язані із реалізацією прав, свобод та інтересів суб'єктів у сфері публічно - правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.
Пунктом 1 ст. 3 КАС України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;
5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Оскільки фактично в позовній заяві суб'єкт господарювання оскаржує дії суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій щодо невідшкодування сум бюджетної заборгованості відповідно до вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, такий спір підсудний адміністративним судам.
За таких підстав апеляційний адміністративний суд не вбачає підстав для скасування постанови адміністративного суду.
На підставі викладеного, керуючись с. 7 Закону України “Про податок на додану вартітсь”, ст. 2, ст. 3, ст. 9, ст. 17, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду 20.06.2008 року у справі № 2а-476/08 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду 20.06.2008 року у справі № 2а-476/08 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області за участю прокурора Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість - залишити без змін.
Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
У судовому засіданні 24.09.2008 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 25.09.2008 року.
Головуючий І.В.Геращенко
Судді Т.Г.Арабей
С.А.Малашкевич
з оригіналом згідно
головуючий суддя І.В.Геращенко