Справа № 2а-4256/08
Україна
Харківський окружний адміністративний суд
04 вересня 2008 року, м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Пґянової Я.В.
при секретарі - Нікітіної О.В.
за участю представників:
позивача - Цвікевіч О.А.
відповідача - Єфремова І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Закритого акціонерного товариства „Автоторгова група „Спецтехніка” до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про визнання неправомірним та скасування рішення, -
Позивач, Закрите акціонерне товариство „Автоторгова група „Спецтехніка”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати неправомірним та скасувати акт від 22.02.2008 р. № 795/22-111/30884849 та визнати неправомірним та скасувати рішення №0000092200 від 06.03.2008 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 213 701,00 грн.
В процесі судового розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд визнати неправомірним та скасувати рішення №0000092200 від 06.03.2008 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 213 701,00 грн. В обґрунтування позову зазначив, що в лютому 2008 року відповідачем проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.02.2007 року по 31.12.2007 року по контракту № 643/40431508/7009-01 від 24.01.2007 р., про що складено акт від 22.02.2008 року № 795/22-111/30884849. За результатами перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.03.2008 року № 0000092200 на суму 213701,00 грн. Представник позивача вважає, що вказане рішення є незаконним та необґрунтованим з наступних підстав. За підсумками перевірки встановлено порушення ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” щодо порушення термінів отримання товару за контрактом від 24.01.2007 року. Представник позивача вказує, що термін „відстрочення поставки” означає відстрочення ввезення товару на митну територію України. Поставкою імпортного товару є факт ввезення товару на митну територію України. Моментом здійснення експорту (імпорту) на думку позивача є момент перетину товаром митного кордону України. При цьому факт оформлення вантажної митної декларації є лише підставою для зняття банком з контролю операції резидента в разі імпорту продукції і ніяким чином не визначає момент надходження товару на митну територію України. Перетин митного кордону України підтверджується фактом прибуття товару в Куп'янську митницю - 15.04.2007 року, 27.04.2007 року та 20.04.2007 року відповідно, тобто до закінчення 90-денного терміну, встановленого ст. 2 вказаного Закону. Але, як зазначає представник позивача, відповідачем всупереч нормам чинного законодавства, зроблений висновок, що датою імпорту є дата оформлення ВМД типу ІМ-40 „Імпорт”. З урахуванням вищенаведеного наполягає на тому, що позивачем не було порушено ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” у зв'язку з чим штрафні санкції в сумі 213701,00 грн. застосовані відповідачем незаконно. Просить суд позовні вимоги задовольнити, а оскаржуване рішення визнати нечинним.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова, в своїх запереченнях на позов та її представник у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечують. В обґрунтування своїх заперечень посилаються на ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” та ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, відповідно до яких законодавець пов'язує строки розрахунків за імпортними операціями зі строками поставки товарів, що, в свою чергу, зумовлює необхідність визначення моменту поставки. Також зазначають, що згідно з пп. 1.1. п. 1 Інструкції „Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензії за експортними, імпортними та лізинговими операціями”, момент здійснення поставки є оформлення ВМД ІМ-40. Таким чином, як вказує відповідач, здійснення поставки імпортних операцій вважається день оформлення ВМД, які пов'язані зі строками розрахунків. Крім того, відповідно до п.п. 3.3. п. 3 зазначеної Інструкції банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД. Як зазначає відповідач в запереченнях, актом перевірки встановлено, що позивачем згідно імпортного контракту уперевірений період здійснено оплату з валютного рахунку на користь нерезидента у сумі 33899220,00 рублів Росії (або 7014635,75 гривень) по наступним платіжним дорученням: 31.10.2007 р. п/д № 27 на суму 4159710,00 рублів Росії (або 849662,36 гривень), граничний термін надходження імпортного товару на митну територію України 29.04.2008 р.; 01.11.2007 р. п/д № 28 на суму 4159710,00 рублів Росії (або 851409,44 гривень), граничний термін надходження імпортного товару на митну територію України 30.04.2008 р.; 27.11.2007 р. п/д № 31 на суму 12789009,00 рублів Росії (або 2656660,84 гривень), граничний термін надходження імпортного товару на митну територію України 26.05.2008 р.; 28.11.2007 р. п/д № 33 на суму 12790791,00 рублів Росії (або 2656903,11 гривень), граничний термін надходження імпортного товару на митну територію України 27.05.2008 р.
При цьому, ВМД типу ІМ-40 були оформлені тільки 23.05.2007 року, 30.11.2007 року, 24.12.2007 р., 29.12.2007 р. відповідно. Як стверджує орган податкової служби, позивач при здійсненні розрахунків в іноземній валюті по вказаному контракту порушив ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, у зв'язку з чим ДПІ у Московському районі м. Харкова було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.03.2008 року № 0000092200 на суму 213701,00 грн. На підставі викладеного просить суд в задоволені позовних вимог відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 24.01.2007 р. позивачем укладено контракт № 643/40431508/7009-01 з ТОВ «ВТФ «ЗИЛ-експорт» АМО ЗИЛ», Російська Федерація (115280, м. Москва, вул. Автозаводська, 23), сума контракту 200 000 000,00 рублів Росії, умови поставки FCA- AMOЗИЛ м. Москва Російська Федерація, р/р № 40702810520010000258 в АКБ «МБРР» (ОАО) в особі директора Поленова А.Ю., автомобілі ЗИЛ.
Проведеною перевіркою з 14.02.2008 року по 20.02.2008 року фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено виїзну позапланову перевірку Закритого акціонерного товариства „Автоторгова група „Спецтехніка” з питань дотримання вимог валютного законодавства з 01.02.2007 року по 31.12.2007 року по контракту № 643/40431508/7009-01 від 24.01.2007 р., про що складено акт від 22.02.2008 року № 795/22-111/30884849.
За висновками наведеного акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем при здійсненні розрахунків в іноземній валюті по контракту № 643/40431508/7009-01 від 24.01.2007 р., граничного 90-денного строку розрахунків, передбаченого ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
У перевірений період нерезидент відвантажив на користь ТОВ «Торгівельне підприємство «Вімар» (код ЄДРПОУ 33205617, адреса: 61164, м. Харків, пр. Леніна,64-А, кв.145, р/р 26008416710000 у ХФ АКІБ «УкрСиббанк», відділення № 3, МФО 351641) та ТОВ «Виробниче об'єднання «Сван» (код ЄДРПОУ 31798405, адреса: вул. Іскринська, 28-А, м. Харків, 61050, р/р 2600330122591 у АКБ «Золоті ворота», м. Харків, МФО 351931) автомобілі ЗИЛ, на загальну суму 36421620,00 рублів Росії (або 7 304 471,04 грн.), на підставі укладених договорів комісії між позивачем та вищевказаними підприємствами за наступними ВМД:
- ВМД № 540434 (К - ТОВ „Торгівельне підприємство „Вімар") оформлена 23.05.2007 р. на суму 1274766,00 рублів Росії (або 248719,59 гривень);
- ВМД № 540425 (К - ТОВ „Торгівельне підприємство „Вімар") оформлена 23.05.2007 р. на суму 4589000,00 рублів Росії (або 895359,79 гривень);
- ВМД № 540436 (К - ТОВ „Торгівельне підприємство „Вімар") оформлена 23.05.2007 р. на суму 5971196,00 рублів Росії (або 1165040,05 гривень);
- ВМД № 540435 (К - ТОВ „Торгівельне підприємство „Вімар") оформлена 23.05.2007 р. на суму 4691654,00 рублів Росії (або 915388,61 гривень);
- ВМД № 541294 (К - ТОВ „Виробниче об'єднання „Сван") оформлена 30.11.2007 р. на суму 3789336,00 рублів Росії (або 785870,39 гривень);
- ВМД № 541410 (К - ТОВ „Виробниче об'єднання „Сван") оформлена 24.12.2007 р. на суму 1894668,00 рублів Росії (або 387004,89 гривень);
- ВМД № 541406 (К - ТОВ „Виробниче об'єднання „Сван") оформлена 24.12.2007 р. на суму 6157671,00 рублів Росії (або 1 257 765,88 гривень);
- ВМД № 541408 (К - ТОВ „Виробниче об'єднання „Сван") оформлена 24.12.2007 р. на суму 947334,00 рублів Росії (або 193 502,44 гривень);
- ВМД № 541409 (К - ТОВ „Виробниче об'єднання „Сван") оформлена 24.12.2007 р. на суму 473733,00 рублів Росії (або 96 764,70 гривень);
- ВМД № 541442 (К - ТОВ „Виробниче об'єднання „Сван") оформлена 29.12.2007 р. на суму 2842398,00 рублів Росії (або 584 937,08 гривень);
- ВМД № 541411 (К - ТОВ „Виробниче об'єднання „Сван») оформлена 24.12.2007 р. на суму 3789864,00 рублів Росії (або 774 117,62 гривень).
На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова було прийнято оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.03.2008 року № 0000092200, яким ЗАТ „Автоторгова група „Спецтехніка” визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 213701,00 грн.
Судом встановлено, що спір по справі, що розглядається, виник через різне тлумачення визначення дати імпорту товарів та пов'язаного з останньою терміну розрахунків в іноземній валюті.
Податкова служба вважає датою імпорту - дату оформлення ВМД - 23.05.07 р., 30.11.07 р., 24 та 29.12.2007 року, а позивач датою імпорту - дату фактичного перетину митного кордону 15.04.2007 р., 20.04.07 р., 27.04.07 р.
Як свідчать копії платіжних доручень в іноземній валюті, позивач сплатив кошти по вищенаведеному контракту: 31.10.2007 р. п/д № 27 на суму 4159710,00 рублів Росії (або 849662,36 гривень); 01.11.2007 р. п/д № 28 на суму 4159710,00 рублів Росії (або 851409,44 гривень); 27.11.2007 р. п/д № 31 на суму 12789009,00 рублів Росії (або 2656660,84 гривень); 28.11.2007 р. п/д № 33 на суму 12790791,00 рублів Росії (або 2656903,11 гривень). Всього на загальну суму 33899220,00 рублів Росії, що складає 7014635,75 гривень.
Згідно з ч.1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Враховуючи положення наведеної норми права граничний строк надходження товару по контракту № 643/40431508/7009-01 від 24.01.2007 р. спливав відповідно 29.04.07 р., 30.04.07 р., 26.05.07 р., 27.05.07 р. відповідно.
Матеріалами справи підтверджено і не заперечується представниками сторін у судовому засіданні, що товар по спірному контракту надійшов на митну територію України 15.04.2007 р., 20.04.07 р., 27.04.07 р., згідно відмітки Куп'янської митниці „під митним контролем” на СМR. Розмитнення товару у відповідності до ВМД № 540434, ВМД № 540425, ВМД № 540436, ВМД № 540435 відбулося 23.05.07 р., ВМД № 541294 - 30.11.2007 р., ВМД № 541410, ВМД № 541406, ВМД № 541408, ВМД № 541409, ВМД № 541411 відбулося 24.12.07 р., ВМД № 541442 - 29.12.07 р. всього на загальну суму 36 421 620,00 рублів Росії (або 7 304 471,04 грн.).
На підставі акту перевірки, 06.03.2008р. ДПІ у Московському районі м. Харкова прийняла рішення № 0000092200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій: пені у сфері ЗЕД в розмірі 213701,00 грн. Підставою для прийняття вказаного рішення зазначено ст.ст.2, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР від 23.09.1994 року.
Керуючись приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач при нарахуванні суми пені позивачу датою здійснення імпорту визначив дати оформлення ВМД типу ІМ-40 - ВМД № 540434, ВМД № 540425, ВМД № 540436, ВМД № 540435, ВМД № 541294, ВМД № 541410, ВМД № 541406, ВМД № 541408, ВМД № 541409, ВМД № 541411, ВМД № 541442.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»,порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Статтею 1 Закону України "Прозовнішньоекономічну діяльність" визначено, що імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами; момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Положеннями статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року № 185/94-ВР в редакції від 31.05.2007 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Згідно з пунктом 3.1 Інструкції №136„Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями”, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 за зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 року за № 338/3631 (надалі - Інструкції № 136), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, потребують одержання ліцензії.
Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 Інструкції № 136, здіснення поставки - оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).
Згідно з пунктом 14 статті 1 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.
Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. за №574 (далі - Положення №574) ВМД - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.
ВМД, заповнена у звичайному порядку - ВМД з установленим обсягом даних, на підставі якої завершується митне оформлення товарів і транспортних засобів у заявлений митний режим.
ВМД, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів.
Згідно з пунктом 3.3 Інструкції №136 банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з ввезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 „Імпорт", ІМ-41 „Реімпорт”, ІМ-72 „Магазин безмитної торгівлі”, ІМ-75 „Відмова на користь держави”, ІМ-76 „Знищення або руйнування”).
Отже, належним документом, що засвідчує юридичний факт поставки товару за імпортну операцію є відповідна вантажна митна декларація.
Беручи до уваги наведене, суд не погоджується з доводами представника позивача в судовому засіданні, що дата закінчення оформлення ВМД у режимі ІМ 40 не є датою імпорту товару та не впливає на момент здійснення імпорту.
При розгляді справи з пояснень представників сторін та матеріалів справи встановлено, що позивачем по спірному контракту від 24.01.2007 р. № 643/40431508/7009-01, укладеному з ТОВ «ВТФ «ЗИЛ-експорт» АМО ЗИЛ», Російська Федерація,ВМД типу ІМ-40 - ВМД № 540434, ВМД № 540425, ВМД № 540436, ВМД № 540435 оформлена 23.05.07 р., ВМД № 541294 оформлена 30.11.2007 р., ВМД № 541410, ВМД № 541406, ВМД № 541408, ВМД № 541409, ВМД № 541411 оформлена 24.12.07 р., ВМД № 541442 оформлена 29.12.07 р.Кінцева дата надходження товару - 29.04.07 р., 30.04.07 р., 26.05.07 р., 27.05.07 р. відповідно.
Виходячи зі змісту акту перевірки та оскаржуваного рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, судом з'ясовано, що відповідач визначив порушення позивачем законодавчо встановленого терміну, у відповідності до якого останньому була нарахована пеня у розмірі 213 701,00 грн.
Виходячи зі змісту приписів ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та беручи до уваги встановлені фактичні обставини у справі суд дійшов висновку, що відповідач при нарахуванні пені, вірно визначив дату імпорту товару - оформлення ВМД та термін прострочення здійснення імпортної операції на умовах відстрочення поставки.
А саме, відстрочення поставки товарів з моменту здійснення позивачемавансового платежупри здійсненні ним імпортної операції за спірним контрактом відбулось з перевищенням встановленого ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" 90-денного терміну.
Враховуючи вищевикладене, ДПІ у Московському районі м. Харкова при винесенні рішення від 06.03.2008 року № 0000092200 про застосування фінансових санкцій у розмірі 213701,00 грн. діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволенняпозовних вимог.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 94, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В позові Закритого акціонерного товариства „Автоторгова група „Спецтехніка” до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про визнання неправомірним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000092200 від 06.03.2008 р. - відмовити в повному обсязі.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови виготовлений 08.09.2008 р.
Суддя Я.В.Пґянова