іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Вільгушинського М.Й.,
суддів Слинька С.С., Британчука В.В.,
за участю прокурора Матюшевої О.В.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 31 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 21 лютого 2012 року.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
в силу ст.89 КК України такого, що не має судимості,
- за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки і 6 місяців із позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 16.01.2010 року близько 12 год, керуючи автомобілем «Део-Сенс», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул.Леніна в м.Комосмольську, яка має по три смуги руху у кожному напрямку, в напрямку від перехрестя вул.Миру до перехрестя вул.Радянської, в районі будинку №54, під час перестроювання з середньої в третю смугу руху, не врахувавши дорожньої обстановки та стану дорожнього покриття, в порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України своєчасно не вжив заходів до зниження швидкості та зупинки транспортного засобу, допустив наїзд передньою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_3, спричинивши їй тяжкі тілесні ушкодження від яких потерпіла померла на місці ДТП.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 21 лютого 2012 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено, пом'якшено призначене засудженому покарання та постановлено вважати його засудженим за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. У частині цивільного позову вирок скасовано та провадження в справі цій частині закрито. Конкретизовано причини смерті потерпілої. В решті вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 доводить, що призначене йому покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу внаслідок суворості. Посилається на те, що при призначенні покарання суд повною мірою не врахував того, що він не судимий, мав постійне місце проживання, де характеризувався позитивно, щиро розкаявся у вчиненому злочині, повністю відшкодував завдану злочином шкоду, у зв'язку з чим потерпілий просив не призначати суворе покарання. Звертає увагу на відсутність обтяжуючих покарання обставин. З огляду на це, просить судові рішення змінити, пом'якшити призначене йому покарання, застосувавши статті 69, 75 КК України.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Відповідно до вимог ст.395 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, а також, кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст.286 КК України, у касаційній скарзі не заперечується.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам постановити законні та обґрунтовані судові рішення, по справі не встановлено.
При призначенні ОСОБА_1 покарання ч.2 ст.286 КК України суд урахував тяжкість вчиненого злочину, те, що засуджений в силу ст.89 КК України не судимий, є особою молодого віку, мав постійне місце роботи, де позитивно характеризувався, на спеціальних обліках не перебував, частково відшкодував завдану злочином шкоду.
Обтяжуючих покарання обставин судом встановлено не було.
Пом'якшуючи призначене ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд додатково зважив на те, що засуджений після постановлення вироку місцевим судом розкаявся у вчиненому злочині, повністю відшкодував завдану злочином шкоду, а також на ту обставину, що ОСОБА_3, перетинаючи дорогу в невстановленому місці, порушила вимоги п.4.7 та п.п. «а» п.4.14 Правил дорожнього руху України і ці її дії стали передумовою для вчинення ОСОБА_1 наїзду на потерпілу.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про відсутність підстав для застосування щодо ОСОБА_1 статей 69, 75 КК України і призначили йому покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Ті обставини та дані про особу засудженого, на які ОСОБА_1 посилається у касаційній скарзі, були враховані апеляційним судом при пом'якшенні призначеного йому покарання та визначенні його в мінімальній межі санкції ч.2 ст.286 КК України, за якою ОСОБА_1 засуджено.
При цьому думка потерпілого, який просив пом'якшити призначене засудженому покарання також була врахована судом апеляційної інстанції, проте, з огляду на конкретні обставини справи, вона не є визначальною для суду касаційної інстанції при вирішенні питання про можливість виправлення засудженого за умови призначення йому покарання нижче від найнижчої межі санкції ч.2 ст.286 КК України та без відбування покарання.
Інших обґрунтованих доводів, які б давали суду підстави для пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання, застосування статей 69, 75 КК України, як про це йдеться у касаційній скарзі, немає.
З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 не встановлено.
Керуючись статтями 394-396 КПК України колегія суддів
ухвалила:
вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 31 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 21 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.
М.Й. Вільгушинський С.С. СлинькоВ.В. Британчук