іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Вільгушинського М.Й.,
суддів Слинька С.С., Британчука В.В.,
за участю прокурора Матюшевої О.В.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 квітня 2012 року щодо ОСОБА_1.
Зазначеним вироком засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
не судимого,
- за ч.2 ст.307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років із конфіскацією всього належного майна,
- за ч.2 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки,
- за ч.1 ст.317 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки,
- за ч.2 ст.317 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією всього належного майна.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років із конфіскацією всього належного майна.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.
У жовтні 2011 року ОСОБА_1 на території покинутого домоволодіння АДРЕСА_1 знайшов кущі коноплі, які зірвав і переніс до свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 Крим, де висушив та зберігав для особистого вживання, без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 14,4 г, до моменту вилучення цього наркотичного засобу працівниками міліції 18.01.2012 року близько 10 год 30 хв.
16.01.2012 року близько 20 год і 17.01.2012 року близько 12 год ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого проживання, безоплатно повторно збув особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс ОСОБА_2, масою в перерахунку на суху речовину 1,4 г, і відповідно ОСОБА_3, масою в перерахунку на суху речовину 0,4 г.
14.01.2012 року близько 10 год, та повторно 16.01.2012 року близько 19 год і 17.01.2012 року близько 12 год ОСОБА_1 надав приміщення веранди будинку, в якому він проживав, для вживання особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу своїм знайомим ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3.
У апеляційному порядку справа не переглядалася.
У касаційній скарзі заступник прокурора Автономної Республіки Крим посилається на те, що суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.307 і ч.2 ст.317 КК України та за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307, ч.1 ст.317, ч.2 ст.317 КК України, усупереч вимогам ст.59 КК України призначив обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, хоча злочини вчинені засудженим безкорисно. Просить змінити резолютивну частину вироку щодо ОСОБА_1 в частині призначеного останньому покарання, визначивши покарання аналогічне, призначеному місцевим судом, але без конфіскації майна.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу та просив виключити з резолютивної частини вироку рішення суду про призначення ОСОБА_1 за ч.2 ст.307, ч.2 ст.317 КК України та за сукупністю злочинів додаткового покарання у виді конфіскації майна, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Доведеність вини, правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.309, ч.2 ст.307, ч.1 ст.317, ч.2 ст.317 КК України та відповідність призначення останньому основного покарання тяжкості вчинених ним злочинів та даним про засудженого, у касаційній скарзі не заперечуються.
Призначене ОСОБА_1 основне покарання за ч.2 ст.309, ч.2 ст.307, ч.1 ст.317, ч.2 ст.317 КК України є достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.
Однак, призначаючи ОСОБА_1 додаткове покарання за ч. 2 ст. 307, ч.2 ст.317 КК України та за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307, ч.1 ст.317, ч.2 ст.317 КК України, у виді конфіскації майна, суд не врахував вимоги ч. 2 ст. 59 КК України, згідно з якою конфіскація майна встановлюється лише за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
З пред'явленого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307, ч.2 ст.317 КК України обвинувачення, яке визнано судом доведеним, видно, що ці злочини вчинено ним не з корисливих мотивів.
З огляду на це, на підставі ч.2 ст. 59 КК України йому не могло бути призначено за ч. 2 ст. 307, ч.2 ст.317 КК України та за сукупністю злочинів на підставі ст.70 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна навіть у випадку, коли воно передбачено санкцією статті як обов'язкове.
Разом з тим, кримінально-процесуальним законом не передбачено можливість суду касаційної інстанції викладати резолютивну частину вироку у новій редакції, як про це просить у скарзі прокурор, тому вирок суду підлягає зміні.
Таким чином, з вироку суду на підставі ч.2 ст. 59 КК України підлягає виключенню призначення за ч. 2 ст. 307, ч.2 ст.317 КК України засудженому ОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації майна, а також призначення цього ж додаткового покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України.
Керуючись статтями 394-396 КПК України колегія суддів
ухвалила:
касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
Вирок Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 квітня 2012 року щодо ОСОБА_1 змінити: виключити на підставі ч.2 ст.59 КК України призначення йому за ч.2 ст.307, ч.2 ст.317 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна і вважати його засудженим за ч.2 ст.307 КК України на 6 років позбавлення волі, за ч.2 ст.309 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч.1 ст.317 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.317 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.
У решті вирок залишити без зміни.
М.Й. Вільгушинський С.С. СлинькоВ.В. Британчук