Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів: Орлової С.О., Кульбаби В.М.
за участю прокурора Сорокіної О.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Білопільського районного суду Сумської області від 17 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 15 березня 2012 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч.2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування шкоди: 1415 грн. - матеріальної і 25000 грн. - моральної.
Вирішено питання про судові витрати й речові докази.
Ухвалою апеляційного суду вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.
21 січня 2011 року під час спільного розпивання спиртних напоїв у будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на побутовому ґрунті виникла сварка. В ході сварки ОСОБА_1, будучи у стані алкогольного сп'яніння, з метою спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, завдав йому по три удари кулаком у ліву скроневу ділянку голови та ребром долоні в шию, від чого потерпілий присів на підлогу. Засуджений завдав ОСОБА_3 ще два удари кулаками в ліву і праву скроневі ділянки голови, а також 4-5 ударів ногами в грудну клітину, після чого продовжив вживати спиртне, а потерпілий деякий час залишався в сидячому положенні, а потім ліг на підлогу. Згодом ОСОБА_1 знову підійшов до нього й завдав ще 3-4 удари ногами в грудну клітину, після чого продовжив вживати спиртне. ОСОБА_3 залишався лежати на підлозі і провів у такому положенні ніч з 21 на 22 грудня 2011 року.
В подальшому засуджений, продовжуючи свої умисні протиправні дії, спрямовані на спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, протягом 22-23 січня 2011 року, доки потерпілий лежав на підлозі, вчинював щодо нього наступні насильницькі дії: періодично завдавав ударів ногами у груди, тулуб, голову, верхні та нижні кінцівки; 2-3 рази намагався підняти, беручи за одяг на грудях, а коли це не вдавалося - з силою штовхав на підлогу, об яку потерпілий ударявся спиною й головою; 2-3 рази наступав ногами на грудну клітину, завдавав ударів частиною дерев'яного бильця з крісла в ділянки сідниць, тазу, нижніх кінцівок та тулубу. Так продовжувалося до ІНФОРМАЦІЯ_2, доки ОСОБА_1, помітивши, що ОСОБА_3 не подає ознак життя, викликав швидку медичну допомогу, яка на місці події констатувала смерть потерпілого.
Внаслідок цих дій згідно з висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_3 було заподіяно: тяжкі тілесні ушкодження в виді забиття головного мозку, крововиливів під тверду та м'яку мозкові оболонки, розриву лівої легені з двостороннім гемотораксом, які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням його смерті; а також середньої тяжкості й легкі тілесні ушкодження в виді відповідно переламів ребер і спинки носа, численних крововиливів у м'які тканини голови, обличчя й тулуба, синців та саден на обличчі, тулубі, верхніх і нижніх кінцівках.
Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_3 стала поєднана тупа травма голови і грудної клітини, яка супроводжувалася забиттям головного мозку, крововиливами під тверду і м'яку мозкові оболонки, набряком головного мозку і м'яких мозкових оболонок, переламом спинки носа, непрямими переламами 2 і 5 ребер, забиттям легень, розривом нижньої долі лівої легені, лівостороннім гемотораксом, слідами крові в дихальних шляхах.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд, посилаючись на істотні порушення судами кримінально-процесуального закону й неправильне застосування кримінального закону. Зокрема, зазначає, що докази у справі сфальсифіковані й фактично висновки судів ґрунтуються лише на показаннях свідка ОСОБА_4, даних під час досудового слідства внаслідок психологічного тиску, і свідка ОСОБА_5, що є зацікавленою у справі особою. На думку засудженого, не було належним чином перевірено його версію про побиття ОСОБА_3 іншими особами ще перед приходом до нього, що давало підстави кваліфікувати дії його, ОСОБА_1, за ст. 136 КК України. Посилається скаржник і на те, що йому не було надано для ознайомлення матеріали досудового слідства, місцевий суд не прийняв його відмову від захисника ОСОБА_6, а апеляційний суд розглянув справу без участі цього захисника, незважаючи на клопотання засудженого про відкладення розгляду справи у зв'язку з його неявкою.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, котрий заперечив проти задоволення касаційної скарги і просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 367-369 КПК України доводи щодо однобічності або неповноти дізнання, досудового чи судового слідства, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи є предметом перевірки апеляційного суду, який згідно зі ст. 366 КПК України має право на скасування вироку суду з зазначених підстав.
Доводи засудженого про недоведеність його винуватості в умисному заподіянні ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили його смерть, були перевірені судом апеляційної інстанції, який визнав їх такими, що не відповідають матеріалам справи. При цьому апеляційний суд дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував усі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляцій засудженого та його захисника, на кожний із них дав вичерпну відповідь і прийняв обґрунтоване рішення.
Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням місцевого суду й зазначив, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину підтверджено показаннями самого засудженого, в яких він не спростовував того, що 21 січня 2011 року розпивав у своєму будинку спиртні напої разом із ОСОБА_3, ОСОБА_7 та іншими особами. Між ним і потерпілим виникла сварка, в ході якої він ударив ОСОБА_3 кулаком у чоло і дав ляпаса, після чого потерпілий через деякий час ліг на підлогу біля груби, лежав у такому положенні вночі та протягом усього дня 22 січня. Він побачив., що в потерпілого пішла з рота кров, у зв'язку з чим ОСОБА_4 порадила викликати швидку медичну допомогу. Проте продовжуючи вживати спиртні напої, вони забули це зробити. Вранці 23 січня, намагаючись вигнати ОСОБА_3 зі свого будинку, він двічі вдарив його бильцем від крісла по сідницях, але той продовжував лежати на підлозі і хропіти. Згодом вони із братом перевернули потерпілого, а через деякий час той перестав і хропіти, й дихати, у зв'язку з чим ОСОБА_4 викликала швидку медичну допомогу, проте лікарі лише констатували смерть ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_5, підтвердивши свої показання на відтворенні обстановки і обставин події, повідомив ті ж самі обставини спільного розпивання спиртних напоїв разом із ОСОБА_1, ОСОБА_3 та іншими особами й зазначив, що ОСОБА_1 раптово двічі вдарив потерпілого нижньою частиною долоні в чоло, а потім наніс три удари ребром долоні в потилицю, після чого той упав на підлогу біля груби та в нього з рота потекла кров, а ОСОБА_1 наніс ОСОБА_3 ще два удари носками ніг у тулуб. Вранці 22 січня він залишив помешкання засудженого, а потерпілий продовжував лежати на цьому ж місці. Зранку наступного дня він прийшов до ОСОБА_1 забрати ОСОБА_3 і побачив, що той лежав на підлозі у кухні з синцями на тілі й ногах. На його запитання про походження цих ушкоджень ОСОБА_1 відповідав, що бив потерпілого бильцем від крісла. Після цього вони з засудженим розпили спиртні напої і він поїхав до батька ОСОБА_3 за грошима на таксі, а коли повернувся, побачив у помешканні працівників міліції. До нього підійшов брат засудженого й висловив погрозу розправою в разі, якщо він вкаже про побиття ОСОБА_1 потерпілого (т. 2, а. с. 86-90).
З показань свідка ОСОБА_4, підтверджених у ході відтворення обстановки і обставин події, вбачалося, що в ході сварки ОСОБА_1 двічі вдарив ОСОБА_3 в обличчя, від чого той упав на сідниці, а засуджений наніс йому удар у тулуб ногою, взутою в бурок з калошею, після чого ОСОБА_3 більше не підіймався, деякий час сидів на підлозі, а потім ліг і захропів. Протягом вечора ОСОБА_1 наніс потерпілому ще два удари ногами в живіт і по нозі. Зранку 22 січня вона бачила, що засуджений намагався підняти ОСОБА_3, а коли це не вийшло, кинув його на підлогу й наніс удар ногою по нозі. В ніч з 22 на 23 січня, коли ОСОБА_1 виходив з кімнати, то свідок чула звуки, схожі на удари дерев'яними предметами, і прохання потерпілого не чіпати його. А побачивши вранці відірване від крісла дерев'яне бильце, зрозуміла, що удари наносилися саме цим знаряддям. 23 січня ОСОБА_3 продовжував лежати в цьому ж місці, а коли ОСОБА_4 побачила, що в нього йде кров із рота, викликала швидку медичну допомогу (т. 2, а. с. 97-102).
Свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які відвідували ОСОБА_1 відповідно 21 і 23 січня 2011 року, підтвердили, що ОСОБА_3 лежав на підлозі в кухні, а ОСОБА_8, крім того, зазначив, що кухня в домі засудженого невеликого розміру, а тому щоби пройти до столу чи перейти в іншу кімнату, необхідно було переступати через ОСОБА_3, що всі й робили (т. 2, а. с. 94-96).
Показання свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_4 щодо механізму заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень повністю узгоджувалися з судово-медичними даними, одержаними в результаті експертних досліджень.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 13-а від 24 лютого 2011 року причиною смерті ОСОБА_3 була поєднана тупа травма голови і грудної клітини, яка супроводжувалася забиттям головного мозку, крововиливами під тверду і м'яку мозкові оболонки, переламом спинки носа, непрямими переламами 2 і 5 ребер зліва, забиттям легень, розривом нижньої долі лівої легені, лівостороннім гемотораксом, слідами крові в дихальних шляхах (т. 1, а. с. 192-195).
Відповідно до висновку додаткових експертиз від 28 лютого 2011 року відповідно №№ 23 і 24 механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3, продемонстрований свідком ОСОБА_4, відповідає тому механізму, який було виявлено при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_3, а продемонстрований свідком ОСОБА_5 під час відповідної слідчої дії - частково відповідає такому механізму. Як пояснив у судовому засіданні експерт ОСОБА_10, часткова відповідність пов'язана з тим, що свідок пам'ятав і демонстрував на місці не всі деталі подій. (т. 1, а. с. 111, 215, т. 2, а. с. 113).
Із висновку судово-медичної експертизи № 13-б від 1 березня 2011 року вбачалося, що тілесні ушкодження на трупі ОСОБА_3 в виді синців продовгуватої форми на сідницях, попереку, плечах і частина синців на стегнах могли утворитися від дії ударів дерев'яною палицею продовгуватої форми, наданою для проведення експертизи (т. 1, а. с. 219).
Згідно з висновками судово-цитологічних експертиз від 1 березня 2011 року відповідно № 103 і № 101 при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту кистей обох рук ОСОБА_1 виявлено кров і фрагменти епітеліальної тканини людини, які могли утворитися за рахунок травматизації тіла чоловіка, в тому числі потерпілого ОСОБА_3, а в піднігтьовому вмісті кистей обох рук ОСОБА_3 виявлено сліди крові і фрагменти епітеліальної тканини, що могли походити, в тому числі, і від ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 264-267).
Версії засудженого про те, тілесні ушкодження, які спричинили смерть ОСОБА_3, заподіяв у його помешканні ОСОБА_5 або інші особи ще до приходу потерпілого до нього, судами належним чином перевірено й обґрунтовано спростовано сукупністю зібраних у справі доказів.
Із показань свідків ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачалося, що ОСОБА_5 у першій половині дня 22 січня 2011 року залишив помешкання ОСОБА_1, не ночував там, повернувся лише вранці 23 січня, незабаром знову пішов за грошима на таксі й повернувся вже після приїзду працівників міліції (т. 1, а. с. 50-52, 56-61, 72, 80-84).
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 чітко вказували, що, що крім ОСОБА_1, ОСОБА_3 ніхто не бив, ОСОБА_5, навпаки, намагався за нього заступитися, а в подальшому лише випадково наступив на ОСОБА_3, що лежав на підлозі (т. 1, а. с. 125-128, 131-зворот, 161, т. 2, а. с. 100). При цьому ОСОБА_5 категорично стверджував, що безпосередньо перед приходом до ОСОБА_1 ОСОБА_3 жодних скарг на стан здоров'я не висловлював і тривалий час разом із ним безперешкодно займався фізичною працею - відкидав сніг (т. 2, а. с. 86). Сам засуджений у судовому засіданні заперечив наявність у свідка ОСОБА_5 будь-яких підстав його обмовляти (т. 2, а. с. 89).
Ці свідчення обґрунтовано покладені судами в основу прийнятих рішень, оскільки були логічними, послідовними, жодних сумнівів у своїй достовірності не викликали та узгоджувалися з іншими доказами у справі, в тому числі з поясненнями в суді експерта ОСОБА_10 про те, що: тяжкі тілесні ушкодження в виді забиття грудної клітини утворилися при падінні, можливо, внаслідок піднімання й кидання на підлогу, і не могли утворитися при наступанні, внаслідок якого могли бути спричинені лише перелами ребер, що є тілесними ушкодженнями середньої тяжкості; серед виявлених при дослідженні трупа ОСОБА_3 ушкоджень лише один синець навколо ока, який відрізнявся від інших, утворився на добу раніше, проте він не спричинив забиття головного мозку і не вплинув на настання смерті потерпілого (т. 2, а. с. 113).
Доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що показання свідка ОСОБА_4 дані в результаті застосування до неї психологічного тиску, не ґрунтуються на матеріалах справи, з яких вбачається, що за відповідною заявою ОСОБА_4 було проведено перевірку. Вказані заявником обставини не знайшли свого підтвердження і постановою прокурора Білопільського району Сумської області від 24 жовтня 2011 року в порушенні кримінальної справи відносно працівників органу досудового слідства за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 364, 365, 371, 372 КК України, відмовлено. До того ж, у судовому засіданні ОСОБА_4 підтвердила свої показання під час досудового слідства щодо дій, вчинених ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3
Доводи ОСОБА_1 в касаційній скарзі про ненадання йому для ознайомлення матеріалів досудового слідства є безпідставними, оскільки при виконанні вимог ст. ст. 218, 220 КПК України ОСОБА_1 був ознайомлений з такими матеріалами в повному обсязі і реалізував своє право заявляти клопотання (т. 1, а. с. 385-386). Крім цього, після постановлення вироку засудженому за його заявою матеріали справи знову надавалися для ознайомлення, яке ОСОБА_1 умисно затягував, у зв'язку з чим постановою судді від 12 січня 2012 року йому було встановлено графік ознайомлення, згідно з яким засуджений ознайомився з матеріалами справи, проте від підпису графіку й актів відмовився (т. 2, а. с. 160, 161, 164-166).
Посилання засудженого на порушення його права на захист, яке виразилося в тому, що місцевий суд не прийняв його відмову від захисника ОСОБА_6, а апеляційний суд розглянув справу за відсутності цього захисника, не ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального закону. Як вбачається з матеріалів справи і протоколу судового засіданні, при розгляді справи місцевим судом ОСОБА_1 від послуг захисника ОСОБА_6 не відмовлявся. А на адресу апеляційного суду від захисника надійшла телеграма з повідомленням про неможливість явки і проханням розглядати справу без його участі (т. 2, а. с. 183). Оскільки відповідно до вимог ст.. 45 КПК України у справах даної категорії участь захисника не є обов'язковою, в апеляціях не ставилося питання про погіршення становища засудженого та апеляційний суд не проводив судового слідства, справу розглянуто без участі захисника відповідно до вимог ст.. 358 КПК України і це жодним чином не призвело до порушення права ОСОБА_1 на захист.
Дії ОСОБА_1, які виразилися в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК.
Вирішення питання про призначення засудженому покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК. При цьому судами враховано: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким і посягає на здоров'я й життя людини, що є найвищою соціальною цінністю; особу ОСОБА_1, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризувався задовільно, має на утриманні двох малолітніх дітей, 2003 та 2005 років народження.
Як обставину, що обтяжує покарання, враховано вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, а обставин, які його пом'якшують, не встановлено.
Покарання, яке призначено ОСОБА_1, колегія суддів вважає необхідним і достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових злочинів.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість прийнятих у справі рішень, не встановлено.
Керуючись статтями 395, 396, 398 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Білопільського районного суду Сумської області від 17 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 15 березня 2012 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
______________ ________________ __________________
М.Ф. Пойда С.О. Орлова В.М. Кульбаба