Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів: Орлової С.О., Кульбаби В.М.,
за участю прокурора Сорокіної О.А.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 15 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 06 березня 2012 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше судимого:
· 22 травня 2002 року за ч. 3 ст. 185, з
застосуванням ст. 75 КК, на 1 рік
позбавлення волі з іспитовим
строком тривалістю 1 рік ,
· 23 серпня 2003 року за ч. 3 ст. 185,
з застосуванням ст. 75 КК на 3 роки
позбавлення волі з іспитовим строком
тривалістю 2 роки;
· 17 січня 2003 року за ч. 3 ст. 185 КК
на 3 роки 1 місяць позбавлення волі;
· 20 травня 2009 року за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК
на 3 роки позбавлення волі, звільненого 17 січня 2011 року умовно-достроково на 04 місяці 16 днів,
засуджено: за ч. 2 ст.185 КК України - на 1 рік позбавлення волі; за ч. 3 ст. 185 КК України - на 3 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 289 КК України - на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання в виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.
У період з 22 год. 05 червня 2011 року по 04 год. 06 червня цього ж року ОСОБА_1 шляхом виставлення віконної рами проник до складського приміщення, розташованого по АДРЕСА_2, звідки таємного викрав майно на загальну суму 2640 грн., що належало потерпілому ОСОБА_2
14 липня 2011 року в нічний час ОСОБА_1 шляхом зламу вхідних дверей літньої кухні проник до приміщення, розташованого по АДРЕСА_1, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_3 на загальну суму 875 грн.
Також у цю ж ніч на території цього ж домогосподарства ОСОБА_1 шляхом зламу замків проник до приміщення гаража ОСОБА_3, де незаконно заволодів транспортним засобом потерпілого - мотоциклом марки «ІЖ Ю-З» з коляскою, державний номер НОМЕР_1, вартістю 2423,94 грн.
28 липня 2011 року ОСОБА_1 шляхом вільного доступу проник на територію домогосподарства, розташованого по АДРЕСА_3, звідки таємно викрав ручну водяну колонку, що належала потерпілій ОСОБА_4, завдавши їй матеріальної шкоди в сумі 720 грн.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду змінено шляхом виключення з його мотивувальної частини вказівки про «проникнення» ОСОБА_1 на територію домоволодіння потерпілої ОСОБА_4 У решті вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. просить судові рішення скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд, посилаючись на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону й неправильне застосування кримінального закону. При цьому не погоджується з кваліфікацією своїх дій за ст. 289 КК, вказуючи, що мотоцикл, який був предметом злочину, знаходився в технічно несправному стані, а тому був переміщений із гаража потерпілого за допомогою іншого транспортного засобу. На думку засудженого, місцевий суд не дотримався вимог ст. 257 КПК України, а у зв'язку з надходженням апеляції прокурора було порушено вимоги статей 350, 351 КПК України, оскільки вказана апеляція не містила посилань на аркуші справи, а її копію скаржнику було вручено лише в судовому засіданні апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, котрий заперечив проти задоволення касаційної скарги і просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки судів щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 крадіжок та кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. ст. 367, 369 КПК України правильність встановлення місцевим судом фактичних обставин справи є предметом перевірки апеляційного суду, який наділений повноваженнями скасувати вирок з підстав невідповідності висновків суду цим обставинам.
Як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_1, оскаржуючи вирок місцевого суду в апеляційному порядку, фактичні обставини незаконного заволодіння ним транспортним засобом не оспорював, а тому апеляційний суд, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 365 КПК України в межах апеляцій, не перевіряв висновки суду в цій частині.
Виходячи з фактичних обставин, встановлених місцевим судом на підставі добровільних і послідовних показань засудженого про те, що він, викотивши мотоцикл із гаража потерпілого, заправив його пальним, накачав колеса, під'єднав свій акумулятор, після чого завів двигун і поїхав, які узгоджувалися з показаннями потерпілого ОСОБА_3 і свідка ОСОБА_5, суди дійшли правильних висновків про те, що ОСОБА_1 умисно протиправно вилучив мотоцикл у власника ОСОБА_3 проти його волі шляхом запуску двигуна, тобто незаконно заволодів цим транспортним засобом.
Доводи засудженого про порушення місцевим судом встановленого ст. 257 КПК України принципу безпосередності дослідження доказів є безпідставними. Як вбачається із протоколу судового засідання, суд, безпосередньо допитавши засудженого, який повністю визнавав вину і не заперечував зазначених в обвинувальному висновку фактичних обставин справи, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_5, за згодою всіх учасників судового розгляду відповідно до вимог ст. 299 КПК України дослідивши докази за епізодом угону транспортного засобу, вирішив не досліджувати інші докази щодо обставин крадіжок, які ніким не оспорювалися (т. 2, а. с. 73, 87).
Доводи ОСОБА_1 про те, що при розгляді справи в апеляційному суді були порушені його права, оскільки копію змін до апеляції прокурора йому було вручено лише в судовому засіданні, не ґрунтуються на вимогах ст. 355 КПК України, згідно з якими особа, що подала апеляцію, має право змінити її до початку розгляду справи в апеляційному суді, і вручення копій цих змін іншим учасникам у більш ранній термін не вимагається. Матеріали справи не містять клопотання засудженого про надання йому строку для підготовки до розгляду апеляції прокурора зі змінами.
У зміненій апеляції прокурор не наводив доводів, які б стосувалися оцінки доказів, а посилався лише на невідповідність вказівки суду на кваліфікуючу ознаку злочину кваліфікації відповідних дій. Виходячи з наведеного, відсутність в апеляції посилань на аркуші справи жодним чином не перешкодила апеляційному суду повно та всебічно розглянути справу і прийняти законне, обґрунтоване і справедливе рішення про виключення з мотивувальної .частини вироку вказівки на кваліфікуючу ознаку злочину - «проникнення» на територію домоволодіння ОСОБА_4, чим покращено становище засудженого.
Дії ОСОБА_1, які виразилися в незаконному заволодінні транспортним засобом особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ст. 185 КК України, тобто повторно, правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 289 КК України.
Вирішення питання про призначення ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України. При цьому судами враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Призначене ОСОБА_1 покарання колегія суддів вважає необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість прийнятих у справі рішень, не встановлено.
Керуючись статтями 395, 396, 398 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Тростянецького районного суду Сумської області, з урахуванням змін, внесених апеляційним судом, та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 06 березня 2012 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Судді:
______________ ________________ __________________
М.Ф. Пойда С.О. Орлова В.М. Кульбаба