Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів Дембовського С.Г., Кравченка С.І.,
за участю прокурора Міщенко Т.М.,
розглянула в судовому засіданні 09 серпня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2011 року щодо нього.
Вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2011 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше судимого: 11 грудня 2009 року вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області за ст. 187 ч.1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки,
засуджено:
· за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки,
· за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 70 КК України покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 71 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 за сукупністю вироків призначено шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11.12.2009 року до призначеного даним вироком покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 15 вересня 2010 року близько 19 години на кухні в приміщенні будинку потерпілої ОСОБА_2 по АДРЕСА_5, скориставшись тимчасовою відсутністю останньої, повторно, таємно, шляхом вільного доступу викрав з гаманця, що знаходився в сумочці потерпілої, гроші в сумі 2000 грн., після чого з місця події зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім того, на початку листопада 2010 року близько 6 години ОСОБА_1 шляхом вільного доступу зайшов на подвір'я будинку АДРЕСА_2 повторно, таємно викрав металеві двері, після чого з місця події зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 2500 грн.
В середині листопада 2010 року близько 05 години ОСОБА_1 шляхом вільного доступу зайшов на подвір'я будинку АДРЕСА_2 повторно, таємно викрав болеран, після чого з місця події зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 1500 грн.
В середині грудня 2010 року в першій половині дня ОСОБА_1, працюючи в приміщенні шиномонтажу СПД «ОСОБА_9» в АДРЕСА_3, повторно, таємно викрав 4 металеві диски коліс від автомобіля ВАЗ потерпілого ОСОБА_4 на загальну суму 400 грн.
18 грудня 2010 року біля 14 години ОСОБА_1 проник в підвальне приміщення будинку АДРЕСА_4, звідки повторно, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_5 на суму 400 грн.
В грудні 2010 року при святкуванні дня народження у потерпілої ОСОБА_6 в АДРЕСА_1, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав майно потерпілої на загальну суму 915 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2011 року вказаний вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а апеляції засудженого та прокурора, який затверджував обвинувальний висновок, - без задоволення.
У касаційній скарзі, з урахуванням змін та доповнень, засуджений не оспорюючи фактичних обставин справи, просить вирок та ухвалу суду змінити, застосувати положення статей 69, 75 КК України та пом'якшити призначене йому покарання. Зокрема зазначає, що судами в достатній мірі не враховано вчинення ним злочинів внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, наявність на його утриманні неповнолітнього сина. Крім того, вважає, що вказані обставини, явка з повинною, активне сприяння розкриттю злочинів та відшкодування завданої шкоди 3 потерпілим є обставинами, що пом'якшують покарання.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про заперечення проти доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки суду щодо призначеного ОСОБА_1 покарання.
При призначенні засудженому покарання суд першої інстанції врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, особу засудженого, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, злочин вчинив в період іспитового строку.
Крім того, судом обґрунтовано визнано рецидив злочину обставиною, що обтяжує покарання, а наявність на утриманні ОСОБА_1 малолітньої дитини, суд вірно визнав обставиною, що пом'якшує покарання.
Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі за ст. 185 ч.2 КК України в мінімальних межах санкції зазначеної статті, а за ст. 185 ч.3 КК України ближчим до мінімальної межі санкції статті. Покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів суд обґрунтовано призначив на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, а остаточне покарання за сукупністю вироків суд правильно призначив відповідно до вимог ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком до призначеного покарання, мотивувавши належним чином прийняте рішення.
Отже, покарання засудженому призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, призначене йому покарання відповідає вимогам ст.65 КК України.
При розгляді апеляції засудженого ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції її доводи, в тому числі і обставини, на які засуджений посилається в касаційній скарзі, перевірив і своє рішення належним чином мотивував. Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.377 КПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги і зміни вироку суду та ухвали апеляційної інстанції не знаходить.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Судді:
_______________ __________________ _______________
В.В.Наставний С.Г.Дембовський С.І.Кравченко