Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Єлфімова О.В.,
суддів: за участю прокуроразасудженого Сахна Р.І., Шибко Л.В., ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 4 вересня 2012 року матеріали провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5, на постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 29 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 9 грудня 2011 року по справі за клопотанням ОСОБА_5 про приведення вироку Одеського обласного суду від 5 липня 2001 року у відповідність вимогам чинного законодавства,
Вироком Одеського обласного суду від 5 липня 2001 року, ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за сукупністю злочинів, передбачених п.п. «б», «з» ст. 93 КК України, ст. 17, п.п. «б, ж, з» ст. 93 (в редакції 1960 року), ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 141, ч. 2 ст. 143 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Ухвалою Верховного Суду України від 13 грудня 2001 року вказаний вирок суду приведено у відповідність з Кримінальним Кодексом України від 5 квітня 2001 року та виключено з нього рішення про визнання ОСОБА_5 особливо небезпечним рецидивістом; перекваліфіковано його дії з ч. 2 ст. 143 КК України на ч. 2 ст. 190 КК України в редакції 5 квітня 2001 року, за якою визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, а за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України в редакції 5 квітня 2001 року; п.п. «б», «з» ст. 93; ст. 17 п.п. «б, ж, з» ст. 93, ч. 3 ст. 140; ч. 3 ст. 141 КК України засудженому ОСОБА_5 остаточно визначено покарання призначене судом - довічне позбавлення волі. У решті вирок залишено без зміни.
Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням, у якому просив привести вирок суду щодо нього у відповідність із вимогами Закону України від 15 квітня 2008 року № 270 - VI «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності», яким передбачено зменшення максимального строку або розміру покарання за вчинення замаху на злочин до двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України.
Постановою Староміського районного суду м. Вінниці від 29 квітня 2011 року засудженому відмовлено в задоволенні його клопотання.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 9 грудня 2011 року постанова місцевого суду залишена без зміни.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_5 просить судові рішення щодо нього скасувати, а матеріали справи за його заявою направити на новий судовий розгляд. Вважає, що суд не навів вагомих та обґрунтованих доводів свого рішення і незаконно відмовив у приведенні вироку у відповідність відповідно до Закону України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності". Крім того, вказує, що судове та досудове слідство проведено необ'єктивно, а злочин, за який його засуджено, він не вчиняв.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого в підтримку своєї касаційної скарги, думку прокурора, яка заперечувала проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги засудженого, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог підпункту 11 пункту 1 розділу 1 Закону України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності" від 15 квітня 2008 року передбачено зменшення максимального строку або розміру покарання за вчинення замаху на злочин до двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України.
Враховуючи, що ОСОБА_5 засуджено до покарання у виді довічного позбавлення волі, яке не має строкового виміру, то на нього не розповсюджується дія ч. 3 ст. 68 КК України, до якої внесені зміни Закону України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності".
Таким чином рішення суду є правильними і обґрунтованими.
Апеляційний суд, у свою чергу, вірно залишив постанову суду першої інстанції без зміни. Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що перевірка законності вироку місцевого суду від 5 липня 2001 року щодо ОСОБА_5, відповідність його нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам на даній стадії не належить до компетенції суду ні апеляційної, ні касаційної інстанцій. Даний вирок місцевого суду був вже предметом перевірки Верховного Суду України, який ухвалою від 13 грудня 2001 року привів його у відповідність з Кримінальним кодексом України від 5 квітня 2011 року.
Порушень кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість ухвалених у справі за заявою ОСОБА_5 судових рішень, у матеріалах справи не виявлено.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів,
Постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 29 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 9 грудня 2011 року по справі за клопотанням ОСОБА_5 про приведення вироку Одеського обласного суду від 5 липня 2001 року у відповідність з вимогами чинного законодавства залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 - без задоволення.
____________ ____________ _________________
О.В. Єлфімов Р.І. Сахно Л.В. Шибко