Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Суржка А.В.,
суддів: Кравченка С.І., Франтовської Т.І.,
за участю прокурора Шевченко О.О.,
захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3,
розглянула у судовому засіданні 6 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які діють в інтересах засудженого ОСОБА_4, на вирок Жашківського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 7 червня 2011 року.
Вироком Жашківського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2010 року
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі.
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше судимого 19 березня 2008 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 187 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі, 20 серпня 2008 року Апеляційним судом м. Києва призначене покарання пом'якшено до 7 років позбавлення волі,
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Дарницького районного суду міста Києва від 19 березня 2008 року, більш суворим покаранням, яке призначене за новим вироком, ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Також, вироком суду вирішені питання щодо заявленого по справі цивільного позову.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 7 червня 2011 року вирок Жашківського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2010 року залишений без зміни.
За обставин встановлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 7 липня 2005 року, близько 4 години ночі, знаходячись в АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, разом із невстановленими слідством особами, щодо яких матеріали кримінальної справи виділені в окреме провадження, в ході сварки, що виникла між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на ґрунті неприязних відносин, умисно нанесли останньому численні удари кулаками та ногами в область голови і тулуба, чим спричинили ОСОБА_6 тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.
Згідно висновку судово-медичного експерта № 2191 від 14 грудня 2006 року, травма голови відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, травма носа відноситься до категорії ушкоджень середньої тяжкості, садна попереку зліва, грудної клітки по задній поверхні, правого передпліччя, крововилив лівого ліктьового суглобу відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
У касаційних скаргах захисники ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які діють в інтересах засудженого ОСОБА_4, порушують питання про скасування оскаржуваних судових рішень у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою досудового та судового слідства, неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушення кримінально-процесуального закону. Зазначають про відсутність існування неприязних відносин між ОСОБА_3 і ОСОБА_6, що ОСОБА_3 лише один раз, порушуючи громадський порядок, вдарив ОСОБА_6, щоб провчити останнього за порушення ним правил дорожнього руху. Достовірних даних, про участь ОСОБА_3 в подальшому побитті ОСОБА_6 групою осіб, по справі не встановлено. Тому вважають, що в ОСОБА_4 був відсутній умисел на спричинення ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень на ґрунті неприязних відносин, а отже відсутній склад злочину по ч. 2 ст. 121 КК України. Посилаються про доведеність нанесення ОСОБА_4 лише одного удару потерпілому, що цими діями, в силу своїх фізичних можливостей, спричинити тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_6 він не міг, тому, на думку касаторів, суд порушив вимоги ст. 275 КПК України. Досудовому слідству і суду були відомі всі особи, які на той час знаходилися на місці злочину, але до кримінальної відповідальності вони притягнуті не були у зв'язку з недоведеністю їх участі у скоєні злочину, що ставить під сумнів обвинувачення у вчиненні злочину в групі з невстановленими особами. Слідство і суд не розмежували характер дій і ступінь участі у вчиненні злочину кожного з засуджених окремо. В касаційній скарзі захисника ОСОБА_2 ставиться прохання про направлення справи на нове розслідування, а в касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить про закриття справи провадженням у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу злочину, кваліфікованого за ч. 2 ст. 121 КК України.
В запереченнях потерпілий ОСОБА_7 просить судові рішення щодо ОСОБА_4 залишити без змін, а касаційні скарги захисників в інтересах засудженого без задоволення.
Вирок Жашківського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2010 року та ухвала Апеляційного суду Черкаської області від 7 червня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_5 в касаційному порядку не оскарженні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4, який підтримав доводи поданої ним касаційної скарги і просив прийняті судові рішення відносно його підзахисного скасувати, а справу направити на нове розслідування, пояснення захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4, який також підтримав доводи своєї касаційної скарги, але з урахуванням думки свого підзахисного просив пом'якшити призначене судом покарання звільнивши ОСОБА_4 від його відбування з випробуванням відповідно до вимог ст. 75 КК України, пояснення засудженого ОСОБА_4, який просив пом'якшити йому призначене судом покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України, свою вину визнав та покаявся в скоєному злочині, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг та просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У касаційних скаргах захисників в інтересах засудженого порушується питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
Перевіривши матеріали кримінальної справи та встановлені судом першої інстанції і перевірені апеляційним судом фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з кваліфікацією дій засудженого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, що спричинило розлад здоров'я, поєднане зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, вчинене групою осіб, оскільки, як визнав суд, по висновку додаткової судово-медичної експертизи № 2191 від 14 грудня 2006 року, ОСОБА_6 були спричинені серед інших і тяжкі тілесні ушкодження, що зумовлюють розлад здоров'я, пов'язаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину (33%).
Доводи касаційних скарг щодо відсутності у ОСОБА_4 умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6, за обставин встановлених судом, були належно перевірені судами першої та апеляційної інстанцій і спростовані із зазначенням у вироку та ухвалі відповідних мотивів прийнятого рішення.
Відповідно до статей 362 і 365 КПК України суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити усі доводи апеляцій, у тому числі, якщо для того є підстави - і шляхом проведення судового слідства. Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути ретельно вивчені, проаналізовані з урахуванням наявних у справі та додатково поданих матеріалів з тим, щоб жодний довід не залишився нерозглянутим.
Згідно зі ст. 377 КПК України у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення, і, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, через які її визнано необґрунтованою, а доводи апелянта - безпідставними.
Залишаючи апеляцію засудженого ОСОБА_4 без задоволення, апеляційний суд дотримався цих вимог закону, перевірив та дав вірну оцінку усім доводам його апеляції із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення, у тому числі й тим, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційних скарг захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в інтересах засудженого.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_4, судом касаційної інстанції не встановлено.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд, призначаючи покарання ОСОБА_4 із застосуванням ст. 69 КК України, послався на обставини які пом'якшують покарання, однак, мотивуючи своє рішення і обґрунтовуючи необхідність застосування вимог ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_4, суд недостатньо врахував ці пом'якшуючі обставини і призначив йому надмірно суворе покарання. Проте, сукупність врахованих судом обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, дає суду касаційної інстанції підстави дійти до висновку про можливість пом'якшення ОСОБА_4 покарання згідно ст. 69 КК України.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
касаційні скарги захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4, задовольнити частково.
Вирок Жашківського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 7 червня 2011 року щодо ОСОБА_4 змінити, застосувавши ч. 1 ст. 69 КК України, пом'якшити йому призначене судом покарання і вважати засудженим за ч. 2 ст. 121 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі.
В решті судові рішення залишити без змін.
С у д д і: -
Суржок А.В. Франтовська Т.І. Кравченко С.І.