ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-51/1621-2012 11.09.12
За позовом Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у місті Києві
до Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"
про стягнення 36 367, 99 грн.
Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)
Гулевець О.В.
Любченко М.О.
Представники:
від прокуратури: Чащевий Д.І.
від позивача: Кульчицька О.М.
від відповідача: Тукало О.М., Вус Р.С.
Київський прокурор захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у місті Києві до Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" про стягнення 36 367, 99 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог природоохоронного законодавства у вигляді засмічення грунту площею 8,1 кв.м. відходами різного морфологічного складу об'ємом 0,75 куб.м., які були встановлені під час проведення Державною екологічною інспекцією у місті Києві перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в діяльності відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.03.2012 р. за участю представників сторін та прокурора, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що відходи на території не утворювались та на земельну ділянку не вивозились і не складувались, а знищення газонів не відбувалось, оскільки вони на території Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" відсутні, а відходи, про які йдеться в акті Державної екологічної інспекції у місті Києві № 04/1169а від 12.10.2011 р. належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Профі люкс».
Також відповідач зазначає, що адміністративні штрафи накладені на посадових осіб Амвросьева В.В. та Малієву І.П. як на фізичних осіб за порушення з їх боку вимог законодавства та Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" не має відношення до вказаних порушень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2012 р. призначено колегіальний розгляд справи № 5011-51/1621-2012.
Склад суду у даній справі неодноразово змінювався.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 11.09.2012 р. справу № 5011-51/1621-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Любченко М.О.
Розгляд справи неодноразово переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У даному судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали заявлений позов.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Рішення у даній справі відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято за результатами оцінки поданих учасниками процесу документів, копії яких долучено до матеріалів справи та оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 11.09.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -
Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у місті Києві проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Публічним акціонерним товариством "Київський річковий порт", за результатами якої складено акт № 04/1169а від 12.10.2011 р., у якому зазначається, що в ході перевірки Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" під час здійснення господарської діяльності на території 2-го вантажного району по вул. Набережно-Хрещатицькій, 14 в Подільському районі міста Києва було виявлено засмічення грунту площею 8, 1 кв.м. відходами різного морфологічного складу об?ємом 0, 75 куб.м., розміщення відходів, утворення та розміщення яких не передбачено відповідним лімітом та дозволом на 2011 рік, а також самовільне знищення газону площею 45 кв.м., в результаті встановлення металевих контейнерів в зеленій зоні.
Також Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державною екологічною інспекцією у місті Києві складено акт обстеження засміченої земельної ділянки, у якому зазначається, що земельна ділянка площею 31 кв.м. засмічена твердими відходами будівництва, відпрацьованими шинами, відходами деревини та іншими твердими відходами об'ємом 7, 75 куб.м.
11.10.2011 р. Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у місті Києві складено протокол про адміністративне правопорушення 007063, у якому зазначається, що начальник центрального району Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" допустив засмічення ґрунту площею 31 кв.м. відходами різного морфологічного складу (будівельні відходи, відпрацьовані шини, відходи деревини та інші тверді відходи) об'ємом 7, 75 куб.м., що є порушенням ст.ст. 17, 32, 33 Закону України «Про відходи»та ст. 96 Земельного кодексу України.
Також 11.10.2011 р. Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у місті Києві складено протокол про адміністративне правопорушення 007064, у якому зазначається, що головний фахівець з охорони навколишнього середовища Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" допустив несанкціоноване складування відходів, утворення яких не передбачено кліматом та дозволом на утворення та розміщення відходів на 2011 рік, засмічення відходами території, змішування відходів та складування відходів у непередбачених для цього місцях.
11.10.2011 р. Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у місті Києві винесено постанову № 007063 про накладення адміністративного стягнення на начальника центрального району Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" Амвросьева В?ячеслава В?ячеславовича на підставі ст.ст. 52, 242-1, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення у розмірі 850, 00 грн.
Також 11.10.2011 р. Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у місті Києві винесено постанову № 007064 про накладення адміністративного стягнення на головного фахівця з охорони навколишнього середовища Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" Малієву Ірину Петрівну на підставі ст.ст. 82, 242-1, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення у розмірі 850, 00 грн.
25.10.2011 р. Амвросьевим В?ячеславом В?ячеславовичем та Малієвою Іриною Петрівною сплачено адміністративний штраф у розмірі 850, 00 грн. кожний, що підтверджується квитанціями № 6081.624.3. та 6081.624.1. відповідно, копії яких містяться в матеріалах справи.
Обґрунтовуючи позов, прокурор зазначає, що відповідачем порушено норми Закону України «Про відходи», Земельного кодексу України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»та Закону України «Про охорону землі» внаслідок чого Державною екологічною інспекцією у місті Києві на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 149 від 04.04.2007 р. здійснено розрахунок шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів, розмір якої склав 36 367, 99 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до Положення "Про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі", затвердженого Наказом Мінприроди України від 19.12.2006 р. за № 548 Державна екологічна інспекція в місті Києві є державним органом, який здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами, та інше.
Здійснюючи покладені на позивача завдання Державна екологічна інспекція в місті Києві наділена правом обстежувати в установленому порядку підприємства, установи і організації з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та уживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
За змістом ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Частиною 1 ст. 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.
Відповідно до ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.
У статті 13 Конституції України зазначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Стаття 50 Конституції України гарантує кожному право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Відповідно до вимог ст. 66 Конституції України кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду в повному обсязі.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.
Згідно ст.ст. 4, 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами республіки, а державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
У відповідності до ст. 12 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" громадяни України зобов'язані берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів; вносити штрафи за екологічні правопорушення, компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності. Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.
Відповідно до статті 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони республіки, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі. Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншим законодавством України.
Нормами ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відходи" побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення.
З аналізу змісту статей 1, 8 Закону України "Про відходи" вбачається що речовини, матеріали та предмети, що підпадають під поняття відходів, є об'єктом права власності суб'єктів права, які володіють, користуються та розпоряджаються ними в межах, визначених законом; вказані речовини, матеріали та предмети підлягають обов'язковій утилізації чи видаленню у разі перебування їх поза межами об'єктів поводження з відходами.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, зокрема, запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів, забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію, не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах, відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України, виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.
Статтею 33 Закону України "Про відходи" встановлено, що зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.
Перелік правопорушень у сфері поводження з відходами, наведений у статті 42 Закону України "Про відходи", що включає, зокрема, порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків; цивільна відповідальність за таке порушення передбачена статтею 43 цього Закону та може бути застосована до будь-якої особи, що підпадає під регулювання вказаного Закону та зобов'язана додержуватися встановленого порядку.
Також статтею 42 Закону України "Про відходи встановлено, що винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності за самовільне розміщення чи видалення відходів.
Крім того, правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля визначаються Законом України «Про охорону земель».
Статтею 46 Закону України «Про охорону земель»при здійсненні господарської діяльності, пов'язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними, максимальне збереження ґрунтового покриву на основі обраного оптимального варіанта територіального розміщення об'єктів поводження з відходами;
У відповідності до ч. 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.
Згідно з п. 1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 р. № 464 акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання;
Як зазначається у п. 3.3. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27 жовтня 1997 р. № 171 (у редакції наказу № 149 від 04.04.2007 р.) факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
Тож, у відповідності до вищевказаних норм законодавства, у разі наявності шкоди державі внаслідок засмічення земель, посадові особи контролюючого органу повинні були зазначити відомості про факт нанесення шкоди та про розмір цієї шкоди.
Факт засмічення земельної ділянки по вул. Набережно-Хрещатицькій, 14 в Подільському районі міста Києва встановлено в акті перевірки Державної екологічної інспекції в місті Києві № 04/1169а від 12.10.2012 р., яка діяла в межах повноважень, визначених законом.
Крім того, суд відзначає, що начальником центрального району Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" Амвросьевим В?ячеславом В?ячеславовичем та головним фахівцем з охорони навколишнього середовища Малієвою Іриною Петрівною сплачено адміністративний штраф, що, в свою чергу, свідчить про визнання керівництвом Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" факту вчинення правопорушення в екологічній сфері, що полягає у засміченні ґрунту площею 8, 1 кв.м. відходами різного морфологічного складу об'ємом 0, 75 куб.м., розміщення відходів, утворення та розміщення яких не передбачено відповідним лімітом та дозволом на 2011 рік, а також самовільне знищення газону площею 45 кв.м., яке зафіксовано в акті № 04/1169а від 12.10.2012 р.
Такі ж висновки на підставі аналогічних доказів робить і Київський апеляційний господарський суд (з якими погодився Вищий господарський суд України у постанові від 31.07.2012 р. у справі № 51/385) при перегляді рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 р. у справі № 51/385.
Також суд звертає увагу, що зазначений акт перевірки а також постанови про накладення адміністративного стягнення у судовому порядку не оскаржені та є чинними.
Що ж до тверджень відповідача про те, що відходи, які знаходяться на вищевказаній земельній ділянці, належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Профі люкс», суд відзначає, що доказів на підтвердження наведених відповідачем обставин, останнім суду не надано.
Крім того, суд вважає за необхідне спростувати твердження відповідача щодо накладення на Амвросьева В.В. та Малієву І.П. адміністративного штрафу як на фізичних осіб, оскільки у постановах № 007063 та № 007064 про накладення адміністративного стягнення від 11.10.2012 р. чітко визначено, що вищевказані особи притягуються до адміністративної відповідальності саме як посадові особи Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт".
Відповідно до статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
У відповідності до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань -причиною.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, виключає його відповідальність.
Розрахунок розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів Публічним акціонерним товариством "Київський річковий порт" через порушення природоохоронного законодавства позивачем здійснено на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 149 від 04.04.2007 р. та становить 36 367, 99 грн.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Надані господарському суду документи свідчать про те, що відповідачем було вчинено протиправні дії -засмічення ґрунту площею 8, 1 кв.м. відходами різного морфологічного складу об'ємом 0, 75 куб.м., а також самовільне знищення газону площею 45 кв.м. та між діями відповідача та заподіяними збитками наявний причинно-наслідковий зв'язок.
Відповідачем факт завдання ним шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки по вул. Набережно-Хрещатицькій, 14 в Подільському районі міста Києва не спростовано, доказів на підтвердження своїх заперечень не надано.
Здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати завдану державі шкоду, зумовлену забрудненням і засміченням ґрунту на земельній ділянці по вул. Набережно-Хрещатицькій, 14 в Подільському районі міста Києва.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи прокурора підтверджуються наявними у справі документами і встановленими судом обставинами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» розподіл коштів, що надходять до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.
Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягується з відповідача в доход бюджету.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у місті Києві задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 70, код ЄДРПОУ 03150071), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4, код ЄДРПОУ 37975277) шкоду, завдану державі засміченням земельних ресурсів у розмірі 36 367, 99 (тридцять шість тисяч триста шістдесят сім грн. 99 коп.) грн.. на спеціальний рахунок державного бюджету за реквізитами: одержувач УДК у Подільському районі міста Києва, банк ГУ ДКУ у місті Києві, р/р 33119331700008, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077939, код бюджетної класифікації 24062100.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 70, код ЄДРПОУ 03150071), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 609, 50 (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) грн.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 14.09.2012 р.
Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)
Гулевець О.В.
Любченко М.О.