73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
21 серпня 2012 р. Справа № 5024/846/2012
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Асоціації "Дім авторів музики в Україні" в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група", м. Київ
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Одеса
про виплату компенсації за порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 37 500 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: представник Немерюк О.А. довіреність від 06.06.12 р.
від відповідача: представник ОСОБА_3 дов. № 08 від 25.07.2012 р.
Асоціація "Дім авторів музики в Україні" звернулась до суду з позовом в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про виплату компенсації за порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 37 500 грн.
Позивачем подано заяву, в якій він просить у тексті позову врахувати наявність технічної описки та у частині, що стосується підстав набуття позивачем авторських прав замість "договір про надання виключної ліцензії (субліцензійним договором) № ПМИсуб 01/11-укр від 31 грудня 2010 року, укладений з товариством з обмеженою відповідальністю "Перше музичне видавництво" (Росія)" читати "договір про передачу виключних авторських прав (субвидавничий договір) № 4001/07 від 22.12.2006 р., укладений з товариством з обмеженою відповідальністю "Перше музичне видавництво" (Росія)".
Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, мотивуючи відсутністю правових підстав для задоволення позову.
Справу розглянуто понад двохмісячний термін встановлений ст. 69 ГПК України, який ухвалою від 09 серпня 2012 року було продовжено на 15 днів.
Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
Асоціація "Дім авторів музики в Україні" на підставі свідоцтва про облік організації колективного управління № 7/2005 від 26.01.2005, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності є організацією колективного управління основною метою діяльності якої, є здійснення колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, а саме: суб'єктів авторського права, їх спадкоємців та осіб, якими на законних підставах передано авторські майнові права.
До повноважень "Українська музична видавнича група" згідно Закону України "Про авторське право та суміжні права" належить вчиняти дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права та суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.
Судом встановлено, що 01.01.2011 року між ТОВ "Українська музична видавнича група" та асоціацією "Українська музична видавнича група" укладено договір № 07/02/11-1 за умовами якого, ТОВ "Українська музична видавнича група" уповноважує асоціацію "Українська музична видавнича група" здійснювати колективне управління майновими правами видавництва щодо творів , а саме дозволяти або забороняти таке використання творів, як:
а) публічне виконання творів;
б) публічне сповіщення творів;
в) відтворення і розповсюдження творів на будь-яких носіях;
г) переробку, адаптацію, аранжування або інші подібні зміни у формі мобільного контенту;
д) відтворення і розповсюдження творів у формі мобільного контенту.
Згідно з п. 5 договору Асоціація "Дім Авторів Музики в Україні" зобов'язалася, зокрема, забезпечити збір авторської винагороди, за використання творів згідно з п. 2.1 договору (п. 5.1.1 договору); розподіл зібраної винагороди відповідно до встановлених в Асоціація "Дім Авторів Музики в Україні" правил договору й інформацією ТОВ "Українська музична видавнича група" (п. 5.1.2 договору); виплатити ТОВ "Українська музична видавнича група" його роялті (п. 5.1.3 договору); видавати дозволи, здійснювати збір авторської винагороди і розподіляти на однакових умовах з третіми особами та авторами авторсько-правових організацій (п. 51.4 договору).
ТОВ "Українська музична видавнича група" зберігає за собою право самостійно здійснювати контроль за використанням третіми особами творів згідно п. 2.1 договору, а у випадку порушення самостійно здійснювати захист своїх прав, що передбачено Законом України "Про авторське право і суміжні права" (п. 6.1.6 договору).
Судом встановлено, що між ТОВ "Первое Музыкальное издательство" (видавник) та ТОВ "Українська музична видавнича група" (субвидавник) 22.12.2006 року укладено договір про передачу виключних авторських прав (субвидавничий договір) № 4001/07 за умовами якого ТОВ "Українська музична видавнича група" передані виключні майнові авторські права на твори з Каталогу Видавця, що означає право субвидавця на свій розсуд здійснювати, дозволяти або забороняти здійснювати виключно на території України у відношенні цих творів певні дії, у т.ч.: відтворення, публічне виконання та сповіщення творів (п., п. 1.5, 2.1, 2.2).
Пунктом 1.4 субвидавничого договору від 22.12.2006 р. № 4001/07 визначено, що Каталог це набір творів, як оприлюднених, так й не оприлюднених раніше, права на використання яких передані Видавцю на підставі відповідних договорів, діючих в період, вказаний в п. 2.3 цього Договору. Каталог надається в електронному вигляді на будь-якому відповідному носії. На запит субвидавця Видавець зобов'язується надати виписку з каталогу, оформлену Додатком до договору.
Згідно п. 2.3 субвидавничого договору від 22.12.2006 р., передача прав діє з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року.
В подальшому, додатковими угодами від 31.12.2008 р. і від 31.12.2009 р. сторони домовилися, що передача прав за договором № 4001/07 від 22.12.2006 р. продовжена відповідно на строк до 31.12.2009 р. та до 31.12.2010 р.
Відповідно до п. 2.7 субвидавничого договору № 4001/07 від 22.12.2006 р. Видавець передав субвидавцю право представляти та захищати свої майнові та немайнові інтереси, а також здійснювати будь-які, за вибором субвидавця, юридичні дії, пов'язані з неправомірним використанням творів, права на які йому передані у відповідності до умов договору.
До матеріалів справи надано копії виписки з каталогу видавця, оформлену як додаток до договору від 22.12.2006 р. № 4001/07, в якою Видавник підтвердив, що право на використання творів "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3" передані субвидавнику відповідно до п. 2.1 договору від 22.12.2006 р. № 4001/07.
Як вбачається з обставин даної справи позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем 10 червня 2009 року у кіноконцертному залі "Ювілейний", що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 13 був організований концерт ОСОБА_5. Під час проведення масового заходу - концерт ОСОБА_5 - згідно листа № 09/09 від 02.07.2009 року за замовленням відповідача ОСОБА_5 були використанні 18 музичних творів, зокрема: відповідачем були публічно виконані (у розумінні цього терміну, передбаченому ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права") музичні твори "ІНФОРМАЦІЯ_1" виконавець " ОСОБА_5 (автор тексту ОСОБА_4 та автор музики ОСОБА_5), "ІНФОРМАЦІЯ_2" виконавець " ОСОБА_5 (автор тексту та автор музики ОСОБА_5), "ІНФОРМАЦІЯ_3" виконавець " ОСОБА_5 (автор тексту ОСОБА_4 та автор музики ОСОБА_5) не маючи дозволу ТОВ "Українська музична видавнича група" на таке використання.
У відповідності до статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. До об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать визначені ст. 420 ЦК України літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.
Згідно зі статтею 421 Цивільного Кодексу України, суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.
Відповідно до статей 440, 441, 443 ЦК України, використання творів має здійснюватись лише за згодою власників відповідних майнових прав, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим кодексом та іншим законом.
Статтею 445 цього ж Кодексу передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим кодексом та іншим законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права", виключне право це майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Згідно ст. 31 Закону України „Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.
Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Майнове право суб'єкта авторського права, який є юридичною особою, може бути передане (відчужене) іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок ліквідації цієї юридичної особи - суб'єкта авторського права.
Частиною 2 ст. 1107 ЦК України передбачено, що договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.
У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.
З урахуванням того, що випискою з каталогу видавця, оформлену як додаток до договору від 22.12.2006 р. № 4001/07 зазначено, що автором тексту твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_3" є ОСОБА_4, автором музики та виконавцем ОСОБА_5, то відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про авторське право і суміжні права", ст. 436 ЦК України музичні твори "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_3" створений у співавторстві, а тому авторське право на цей твір належить співавторам спільно.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про авторське право і суміжні права" співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір.
Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення.
Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними.
Право опублікування та іншого використання твору в цілому належить всім співавторам.
Відповідно до ст. 436 ЦК України авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно, незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення. Частина твору, створеного у співавторстві, визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від інших частин цього твору.
Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення.
Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В матеріалах справи відсутні докази, які б визначали відносини між співавторами музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_3", а тому ТОВ "Українська музична видавнича група" не має виключних майнових прав на такі твори, відтак не може звертатися до господарського суду за їх захистом.
Вищезазначена позиція підтверджується постановою Вищого господарського суду України № 20/676 від 25.12.2007 р.
Відповідно до п. а ч. 1 ст. 50 Закону України „Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.
Крім того, слід зазначити, що ч.2 ст.36 ГПК України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідчені копії.
Відповідно до п.5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.
Додані заявником до позовної заяви договір № 14/11-2008 від 14.11.2008 р. про надання ліцензії на використання творів (а.с.101) та ліцензійний договір з автором № 126/08 від 20.01.2009 р. не можуть бути розцінені як письмові докази, якими обґрунтовуються заявлені вимоги, оскільки вони не засвідчені у встановленому законом порядку.
На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 27.08.2012 р.
Суддя В.П.Ярошенко